Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №206/6292/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа № 206/6292/26

Провадження № 3/206/1314/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м.Дніпро

Суддя Самарського районного суду міста Дніпра Гаркуша В. В., за участю секретаря судового засідання Дуб В.С., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та її захисника адвоката Борсук Юлії Вікторівни, розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 744146 від 12.08.2026, 12 серпня 2026 року о 22 год 41 хв у м. Дніпрі на вул. Хутірській, біля будинку № 105, ОСОБА_1 керувала автомобілем Subaru Impreza, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушила вимоги пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. Огляд проведено за її згодою на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу Alcotest 6820, заводський номер ARHK-0520. За результатом тесту № 3497 від 12.08.2026 о 22 год. 49 хв отримано показник 0,96 проміле. Обставини спілкування та огляду зафіксовано нагрудними відеореєстраторами № 470335, № 470492, № 471257.

ІІ. Позиція сторони захисту та пояснення особи

У судовому засіданні ОСОБА_1 вини не визнала. Зазначила, що в день події взагалі не вживала алкогольних напоїв, працівники поліції не ознайомили її з правами, а з результатом огляду вона не погоджується. Факту керування транспортним засобом у зазначених у протоколі обставинах не заперечувала.

Захисник Борсук Ю. В. підтримала письмове клопотання про закриття провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП. Послалася на недотримання шестимісячного строку калібрування приладу, ненадання документів щодо його відповідності та повірки, недоліки процедури використання мундштука й контролю повітря, невручення роздруківки та примірника акта, неповноту відеофіксації за відсутності двох свідків, неналежне роз`яснення прав. Окремо вказала на непроведення огляду в закладі охорони здоров`я після висловлення ОСОБА_1 незгоди з результатом тесту. Просила врахувати її особисті й сімейні обставини, зокрема наявність малолітніх дітей, статус внутрішньо переміщеної особи та працевлаштування.

ІІІ. Досліджені в судовому засіданні докази

Судом досліджено протокол серії ЕПР1 № 744146 від 12.08.2026, у тому числі власноручні пояснення ОСОБА_1 та її підписи; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння із зазначеним результатом 0,96 проміле та підписом про згоду; роздруківку тесту № 3497 приладу Alcotest 6820 ARHK-0520; рапорт поліцейського; долучені до справи відеозаписи; письмове клопотання захисника та пояснення учасників судового розгляду.

Роздруківка містить дату і час тестування — 12.08.2026 о 22:49, результат 0,96 проміле, відомості про останнє калібрування — 17.11.2025, дані ОСОБА_1 та її підпис. Акт огляду містить відомості про виявлені ознаки: запах алкоголю з порожнини рота та поведінку, що не відповідає обстановці.

З досліджених відеозаписів убачається, що спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 розпочалося біля вже зупиненого автомобіля. Під час цього спілкування вона не заперечувала факту керування транспортним засобом. Поліцейські повідомили їй про виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд із застосуванням спеціального технічного засобу. ОСОБА_1 погодилася на проведення огляду, пройшла його та після повідомлення результату висловила згоду з ним, яку підтвердила підписом в акті огляду. До складання протоколу заперечень щодо результату огляду не заявляла.

Незгоду з результатом огляду ОСОБА_1 висловила після складання протоколу, під час ознайомлення з його змістом та надання письмових пояснень. Зазначивши, що вжила лише одну пляшку пива, вона поставила під сумнів відповідність отриманого показника кількості вжитого алкоголю та заявила про бажання пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Працівники поліції відмовили в задоволенні цього прохання, мотивуючи відмову тим, що протокол уже складено. Аналогічні за змістом заперечення ОСОБА_1 виклала власноруч у пункті 14 протоколу, зазначивши, що, на її переконання, кількість вжитого алкоголю не могла зумовити зафіксований приладом результат.

ІV. Норми права і мотиви суду

Відповідно до статей 245, 251, 252 та 280 КУпАП суд зобов`язаний повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи та оцінити всі докази в їх сукупності. Жоден доказ, включно з протоколом чи поясненнями особи, не має наперед установленої сили. Висновок про винуватість повинен ґрунтуватися на достатній сукупності належних і допустимих доказів, а не на припущеннях або покладенні на особу обов`язку доводити невинуватість.

Пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху України забороняє керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння. Відповідальність за таке діяння встановлена частиною першою статті 130 КУпАП.

Щодо факту керування суд враховує, що запис починається після зупинки автомобіля. Стаття 251 КУпАП не обмежує способи доведення цієї обставини виключно відеозаписом руху. Дані про керування ОСОБА_1 автомобілем містяться у протоколі та рапорті й узгоджуються з обставинами подальшого спілкування з поліцейськими. Сам факт керування вона не заперечувала також у судовому засіданні. Суд не прирівнює відсутність заперечень до визнання вини, однак у сукупності з письмовими доказами та відеозаписами вважає факт керування встановленим.

Основним доводом захисту є незгода ОСОБА_1 з результатом огляду та непроведення огляду в медичному закладі. Частина третя статті 266 КУпАП та пункт 6 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, передбачають направлення водія, який не погоджується з результатом огляду на місці, до закладу охорони здоров`я. Суд ураховує призначення цієї гарантії — забезпечення об`єктивної перевірки спірного результату — та оцінює конкретний зміст, час і послідовність висловлювань особи.

У цій справі відеозаписи засвідчують не лише згоду на проходження тесту, а й окремо виражену згоду з уже повідомленим результатом. Така згода підтверджена підписом в акті огляду. До складання протоколу ОСОБА_1 не заявляла незгоди з показником. Отже, на час завершення огляду та складання протоколу працівники поліції мали позитивний результат тестування і підтверджену згоду водія з ним.

Оцінюючи подальшу зміну позиції, суд виходить із сукупності послідовних дій ОСОБА_1 . Вона добровільно пройшла огляд, після отримання результату погодилася з ним, підписала акт і лише після складання протоколу почала оспорювати показник. При цьому її пояснення на місці зводилися до того, що вона випила лише одну пляшку пива, тобто вона заперечувала відповідність показника власному уявленню про наслідки вжитої кількості алкоголю. У судовому засіданні ця позиція змінилася на повне заперечення вживання алкоголю в день події.

Зазначена послідовність, зіставлена зі змістом пояснень, дає суду підстави вважати, що поведінка ОСОБА_1 на місці події в цілому була спрямована на уникнення оформлення адміністративного правопорушення, а після складання протоколу — на заперечення підстав такого оформлення. Цей висновок випливає з об`єктивно зафіксованої зміни позиції після початкової згоди та завершення оформлення протоколу. Саме по собі невизнання вини, звернення по правничу допомогу або заявлення клопотань суд не розцінює як доказ винуватості чи неналежну поведінку.

Суд прямо враховує, що прохання про поїздку до лікарні було висловлене, а працівники поліції відмовили в його задоволенні. Тому довід захисту не відхиляється з мотивів відсутності такого прохання. Водночас суд розмежовує перевірку правомірності цієї подальшої відмови та доказове значення результату огляду, завершеного до неї за добровільною участю особи й за її вираженої згоди з результатом. Пізніша зміна позиції не спростовує факту первісної згоди та сама по собі не доводить недостовірності вже отриманого показника.

За встановленої послідовності подій суд не розцінює подальше заперечення як обставину, що ретроспективно усуває доказове значення проведеного огляду. Висновок суду не ґрунтується на загальному твердженні, що складання протоколу позбавляє водія права на медичний огляд: такого обмеження стаття 266 КУпАП не встановлює. У цій справі суд оцінює пізнішу відмову поліцейських окремо від завершеного тестування й не вбачає в ній підстави для автоматичного виключення результату, первісна добровільна згода з яким підтверджена відеозаписом та актом. Показник оцінюється разом з іншими доказами, а не лише на підставі підпису водія.

Твердження ОСОБА_1 у суді про повне невживання алкоголю суперечить її повідомленню на місці про пляшку пива та письмовим поясненням у протоколі. Суд надає більшої доказової ваги первісним поясненням, зробленим безпосередньо під час події та узгодженим із зафіксованими ознаками й результатом тестування. Водночас сам факт вживання алкоголю не ототожнюється зі станом сп`яніння; останній суд встановлює за сукупністю результату технічного огляду, акта, відеозаписів та інших досліджених доказів.

Щодо калібрування суд ураховує, що на роздруківці зазначено дату 17.11.2025, а тест проведено 12.08.2026. Отже, довід захисника про сплив понад шести місяців має фактичне підтвердження. Наведена в клопотанні інструкція виробника передбачає шестимісячну періодичність перевірки калібрування. Ця обставина не може бути відхилена посиланням лише на первісну згоду водія з результатом.

Водночас дата калібрування не є датою закінчення строку метрологічної повірки, а роздруківка сама по собі не встановлює ані фактичної несправності приладу, ані величини можливої похибки конкретного вимірювання. Суд не робить висновку про чинність повірки лише на підставі цього чека і не вважає за можливе математично визначати чи віднімати припустиму похибку без відповідного технічного обґрунтування. Оцінюючи наведений недолік у сукупності з безпосередньо зафіксованим проходженням тесту, конкретним результатом, актом та початковим ставленням особи до нього, суд не вбачає достатніх підстав вважати саме цей результат недостовірним лише через зазначену в чеку дату калібрування. Наведене є оцінкою сукупності доказів і не означає покладення на особу обов`язку доводити несправність засобу вимірювання.

Посилання на ненадання сертифіката відповідності та свідоцтва про повірку потребує розмежування ненадання документа для ознайомлення і відсутності відповідних характеристик чи метрологічного контролю приладу. Ці обставини не є тотожними. Так само твердження про непред`явлення упаковки мундштука та контрольної проби не встановлює саме по собі використання забрудненого мундштука чи внесення стороннього алкоголю у пробу. Суд оцінює ці заперечення разом із зафіксованим перебігом огляду, а не як самостійне підтвердження хибності показника.

Частина друга статті 266 КУпАП передбачає відеофіксацію огляду, а залучення двох свідків — у разі неможливості застосування відеозапису. Тому відсутність свідків за наявності записів не є порушенням сама по собі. Досліджені записи дають змогу встановити пропозицію пройти огляд, згоду, проходження тесту, повідомлення результату, первісну згоду та подальшу зміну позиції. Посилання на фрагментарність записів не спростовує тих істотних обставин, які суд безпосередньо встановив із їх змісту. Суд не стверджує наявності на відео моменту руху автомобіля або інших епізодів, яких запис не містить.

Щодо роз`яснення прав суд ураховує підпис ОСОБА_1 у пункті 13 протоколу про ознайомлення з правами за статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП. Сам підпис не є безумовним підтвердженням часу та повноти усного роз`яснення, однак оцінюється поряд з її добровільною участю в огляді, можливістю викласти письмові зауваження та фактичним використанням цієї можливості. Суд не ототожнює роз`яснення прав під час оформлення протоколу з їх роз`ясненням до тесту. Водночас наведені обставини не свідчать, що згоду на тест отримано примусово або що саме час роз`яснення прав вплинув на зафіксований технічним засобом результат.

Невручення особі примірника акта чи роздруківки, якщо воно мало місце, стосується забезпечення доступу до відповідних документів та не змінює їх змісту. У цій справі особа ознайомилася з результатом, підписала акт, надалі виклала заперечення в протоколі, а захисник використала відомості з документів для обґрунтування клопотання. Суд не вбачає підстав лише з наведеного доводу вважати, що тест проведено щодо іншої особи, результат підмінено або зміст акта не відповідає зафіксованому огляду.

Оцінивши докази в сукупності, суд вважає доведеним поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Підстав для закриття провадження за пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП суд не встановив. Її дії підлягають кваліфікації за частиною першою статті 130 КУпАП.

V. Адміністративне стягнення та судовий збір

Відповідно до статті 33 КУпАП стягнення накладається в межах, установлених законом. Частина перша статті 130 КУпАП передбачає для водія штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

Наведені захисником відомості про сімейне становище, малолітніх дітей, працевлаштування та статус внутрішньо переміщеної особи не спростовують установлених обставин правопорушення і не передбачають можливості змінити визначені санкцією вид та розмір стягнення. З огляду на встановлений склад правопорушення суд накладає штраф 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП та пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, на яку суд накладає адміністративне стягнення, стягується судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у 2026 році становить 665 грн 60 коп.

Керуючись статтями 33, 40-1, 130, 245, 247, 251, 252, 266, 268, 280, 283, 284, 294, 307, 308 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника Борсук Юлії Вікторівни про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП відмовити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп., у дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Рахунок для оплати штрафу: отримувач коштів — ГУК у Дніпропетровській області; код отримувача за ЄДРПОУ 37988155; банк отримувача — Казначейство України (ЕАП); рахунок UA758999980313020149000004001; призначення платежу — адміністративний штраф у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Рахунок для оплати судового збору: отримувач коштів — ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача — Казначейство України (ЕАП); рахунок UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше ніж через п`ятнадцять днів з дня вручення їй постанови, а в разі оскарження — не пізніше ніж через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений строк постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання відповідно до статті 308 КУпАП стягується подвійний розмір штрафу, визначеного постановою, та витрати на облік зазначеного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не оскаржено. У разі апеляційного оскарження питання набрання законної сили вирішується з урахуванням результатів апеляційного перегляду.

Строк пред`явлення постанови до виконання — три місяці з дня набрання нею законної сили.

Суддя В. В. Гаркуша