Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №206/2599/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа 206/2599/26

Провадження 2/206/2090/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Худайкуловій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла вказана позовна заява, яка обґрунтована тим, що 17 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кркдіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про споживчий кредит № 192301 на суму 18 750,00 гривень. На виконання умов Кредитного договору, 17 липня 2025 року Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 (далі - Платіжна картка) Відповідача, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Первісного кредитора. 10 жовтня 2025 року Первісний Кредитор та Позивач уклали Договір факторингу № 10102025 (далі – Договір факторингу 1) згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить – 37 851,39 грн, яка складається з: 18 750,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 14 700,39 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 801,00 грн - заборгованість по комісії; 3 600,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 34 251,39 гривень.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача в особі директора ТОВ «ФК «Юніт Капітал» просила суд стягнути з ОСОБА_1 на ТОВ «ФК «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 192301 від 17 липня 2025 року у розмірі 34 251,39 грн., яка складається з 18 750,00 грн. заборгованості за тілом, 14 700,39 грн. заборгованості за відсотками та заборгованість за комісією 801,00 грн., а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. покласти на Відповідача.

Представником відповідача Даніловим Д.І. було подано відзив на позовну заяву в якому останній зазначив, що відповідач ОСОБА_1 частково визнає позовні вимоги позивача, а саме в частині стягнення з нього тіла кредиту в сумі 18 750,00 гривень. Що стосується вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом у сумі 14 700,39гривень та комісії 801,00 гривень то ці нарахування є безпідставними з огляду на спеціальний правовий статус відповідача як військовослужбовця Збройних Сил України в умовах особливого періоду. Відповідач ОСОБА_1 є громадянином України, який виконує конституційний обов`язок щодо захисту Батьківщини. З 19 червня 2023 року відповідач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується військовим квитком та довідкою форми 5 Міністерства оборони України. Таким чином, відповідач перебуває на військовій службі з 19 червня 2023 року. Таким чином, відповідачу як військовослужбовцю, не повинні були нараховуватися проценти за кредитним договором, оскільки на нього в даному випадку поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тобто з відповідача підлягає стягненню лише тіло кредиту у сумі 18 750,00 гривень, як такі, що визнаються відповідачем. Щодо розподілу судового збору. З огляду на те, що відповідач визнає позовні вимоги лише в частині повернення тіла кредиту (18 750,00 гривень), тобто в розмірі 54,74 % від заявленої суми (34 251,39 гривень), судовий збір підлягає розподілу у відповідній пропорції. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень. Пропорційна частка, яка може бути покладена на відповідача становить 2 662,40 х 54,74 % = 1 457,90 гривень. Оскільки відповідач визнає позов у частині тіла кредиту (18 750,00 гривень), позивачу повертається 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «про судовий збір». Таким чином, фактичний розмір судового збору про стягнення з відповідача становить не більше 728,95 гривень (1 457,90/2). Щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу. Позивач заявляє до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, підтверджуючи їх Актом прийому-передачі наданих послуг від 20.02.2026 до Договору про надання правничої допомоги N? 20/01/26-02 від 20.01.2026. Відповідач вважає заявлену суму явно завищеною та такою, що не відповідає критеріям розумності, співмірності та реальності, встановленим ч. 3 ст. 137 ЦПК У країни. По-перше, справа є типовою для категорії спорів про стягнення заборгованості за споживчими мікрокредитами. Позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» є фінансовою установою, яка систематично подає аналогічні позови, використовуючи стандартизовані шаблонні документи. Факти, нормативна база та судова практика в таких справах є однотипними і не вимагають поглибленого аналізу чи значних часових витрат. По-друге, аналіз Акту прийому-передачі від 20.02.2026 свідчить про штучне завищення обсягу виконаних робіт. Зокрема: Пункт 1 Акту — «складання позовної заяви» - оцінено в 5 000,00 грн (2 години роботи). Враховуючи шаблонний характер позову та те, що аналогічні заяви готуються цим же адвокатським бюро серійно, така вартість є явно непропорційною. Пункт 2 Акту — «вивчення матеріалів справи» (2 години, 1 000,00 грн) - є складовою частиною підготовки позовної заяви і не може виокремлюватися як самостійна послуга зі значним часовим навантаженням, оскільки кредитний договір є стандартним електронним договором споживчого кредитування. Пункти 3 та 4 Акту — підготовка адвокатського запиту та клопотання про витребування доказів (по 500,00 грн кожен) - є процесуально стандартними документами, підготовка яких не потребує понад однієї академічної години в сукупності. По-трете, відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України суд зобов?язаний оцінювати розумність витрат на правничу допомогу з урахуванням складності справи, обсягу виконаної роботи, а також її необхідності та реальності. У рішенні ЄСП/ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що компенсації підлягають лише витрати, які мають реальний характер і розумний розмір. Такий підхід відображено у п. 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі N? 922/1964/21, де наголошено, що суд може зменшити суму витрат, якщо вони є завищеними чи необґрунтованими. Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 903/277/20. По-четверте, слід звернути увагу суду на контекст пропорційності: заявлені витрати на правничу допомогу (7 000,00 грн) становлять понад 20% від суми позову (34 251,39 грн) і майже 37% від суми тіла кредиту (18 750,00 грн), яку Відповідач визнає. Враховуючи викладене, керуючись ч. 3, 4 ст. 137, ч. 1 ст. 141 ЦПК України, прошу Суд, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з Відповідача, до 2 000,00 грн, що відповідає принципам розумності, співмірності та реальності, з огляду на типовий характер справи та фактичний обсяг виконаної роботи. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача Данілов Д.І. просив суд задовольнити позов частково, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 18 750,00 гривень. В іншій частині позову просив відмовити. Також, просив стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати в сумі 3 000,00 гривень.

Представником позивача Куксою К.О. було подано додаткові пояснення у справі. Щодо нарахування відсотків за користування кредитом відображені в наданому розрахунку відбувались згідно з погодженими умовами Кредитного договору № 192301 від 17.07.2025. На умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту(загальний розмір) складає: 18 750.00 гривень. Пунктом 2.6. Загальний строк кредитування за цим Договором складає 126 днів з 17.07.2025 р. (дата надання кредиту) по 20.11.2025 р. Згідно п. 2.2.1. Сума (загальний розмір) кредиту становить 18750.00 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят грн. 00 коп.) надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 11920.14 грн. для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №183937 від 19.05.2025 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 3079.86 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_3 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3750.00 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Згідно з п. 2.3 Проценти за користування кредитомнараховуються за ставкою 350,00 % річних. Тип процентної ставки – фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний. Пунктом 2.7. Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії(без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 18 459.39 грн. (вісімнадцять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять грн. тридцять дев`ять коп.). З огляду на вищезазначене, Відповідач під час укладення Кредитного договору ознайомився з його текстом та змістом, у тому числі з графіком щомісячних платежів за кредитним договором. Отже, нарахування відсотків повністю обґрунтовано та не суперечить умовам Договору, з якими Відповідач ознайомився до укладення Кредитного договору № 192301 від 17.07.2025 та підписав електронним одноразовим ідентифікатором підтвердив та погодився з умовами даного Договору. Позивач надав беззаперечні докази того, що саме Відповідач уклав договір з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДІПЛЮС». Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між Первісним кредитором та відповідачем не був би укладений. З урахуваннями викладеного, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивачем надано належні докази, які підтверджують право вимог до Відповідача та доведено факт порушення, отже, позовні вимоги є обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню. Щодо витрат на правничу допомогу. 20.01.2026 Позивач та АБ «Тимошенко та партнери», в особі Тимошенко О.О. (разом – Сторони) уклали Договір надання правничої допомоги №20/01/26-02 (далі – Договір). Відповідно до Договору: гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами в Протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 (п.3.3. договору про надання правничої допомоги); Разом з поданням позовної заяви Позивачем надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Відповідно до п.3.4 договору про надання правничої допомоги, після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає Клієнту Акт прийомупередачі наданих послуг . Сторони уклали акт прийому-передачі наданих послуг до Договору надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 (Додаток долучено до позовної заяви). Вартість послуг, що надані відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг відповідають попередньому розрахунку, що входить до суми судових витрат. Витрати на професійну правничу складаються: - вивчення матеріалів справи: 2 год.- 1000,00 грн.; - складання адвокатського запиту: 1 год.- 500,00 грн.; - складання клопотання про витребування доказів:1 год.- 500,00 грн.; - складання позовної заяви: 2 год.- 5 000,00 грн. Таким чином витрати на професійну правничу допомогу становлять: 7 000, 00 грн. Позивачем, до суду, надано Акт прийому-передачі наданих послуг у якому зазначено кількість витрачених годин Адвокатом та суму гонорару за кожну послугу. Враховуючи вищевикладене, представник просила прийняти та врахувати додаткові пояснення та прийняти та врахувати заяву про зменшення позовних вимог. Також, просила стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 192301 від 17.07.2025 у розмірі 18 750,00 грн. та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн. покласти на Відповідача.

Представником позивача Куксою К.О. у зв`язку з тим, що відповідач є діючим військовим службовцем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог. Заява обґрунтована тим, що військовослужбовці, визначені пунктом 15 статті 14 Закону, які мають кредитні зобов`язання перед банками, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме: звільнення від сплати відсотків за користування кредитом; звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту. Провівши аналіз нарахованих відсотків за кредитним договором, Позивач має намір зменшити розмір позовних вимог до 18 750,00 грн вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят грн, 00 коп.). Враховуючи вищевикладене, представник просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 192301 від 17.07.2025 у розмірі 18 750,00 грн. та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 покласти на Відповідача.

Ухвалою суду від 01 травня 2026 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження. Витребувано у АТ КБ «Приватбанк» письмові докази, які містять банківську таємницю відносно ОСОБА_1 .

На виконання вимог ухвали суду від 01 травня 2026 року від АТ КБ «Приватбанк» до суду надійшло повідомлення з якого встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ). Також емітовувалися й інші катки. На банківську картку № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) 17 липня 2025 року було зараховано 3 079,86 гривень. До даного повідомлення також було долучено виписку по картці № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) за період з 17 липня 2025 року по 22 липня 2025 року.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, однак раніше останньою у позовній заяві, додаткових письмових поясненнях у справі зазначалося, що остання підтримує позовні вимоги, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, також просила проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, однак раніше від представника відповідача надходив відзив на позовну заяву та письмові пояснення по справі, в яких останній зазначив, що відповідач частково визнає позовні вимоги позивача в частині тілу кредиту.

Суд, дослідивши матеріали справи, та беручи до уваги заяву представника позивача про зменшення суми позовних вимог вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 липня 2025року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 в електронний формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, укладено договір про споживчий кредит № 192301, відповідно до якого кредитодавцем надано позичальнику у кредит грошові кошти у розмірі 18 750,00 гривень.

Договір підписано від імені ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором ce98dcf1.

Пунктом 2.6 Договору встановлений загальний строк кредитування за цим Договором складає 126 днів з 17.07.2025 р. (дата надання кредиту) по 20.11.2025 р.

Згідно п. 2.2.1 Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 18 750.00 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят грн. 00 коп.) надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 11920.14 грн. для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №183937 від 19.05.2025 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 3079.86 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_3 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3750.00 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Відповідно до п. 2.3 Договору, проценти за користування кредитомнараховуються за ставкою 350,00 % річних. Тип процентної ставки – фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Пунктом 2.7. Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії(без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 18 459.39 грн. (вісімнадцять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять грн. тридцять дев`ять коп.)

Крім того, 17 липня 2025 року ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором підписав Паспорт споживчого кредиту (інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), який містить, зокрема: основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, тип кредиту, суму кредиту, спосіб та строк надання кредиту, мету отримання кредиту, інформацію про орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача.

10 жовтня 2025року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 10102025, за яким ТОВ «Юніт Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «ФК «Кредіплюс», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 192301 від 17 липня 2025 року.

За змістом витягу з реєстру прав вимоги №3 від 03 грудня 2025року відповідно до договору факторингу № 10102025 від 10 жовтня 2025року до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 192301 від 17 липня 2025 року у розмірі 37 750,00 гривень, з яких: 18 750,00 гривень – заборгованість по тілу кредиту; 14 700,39 гривень – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 801,00 гривень – заборгованість по комісії; 3 600,00 гривень – заборгованість за штрафними санкціями (пеня. штрафи).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди /частина перша статті 638 ЦК України/.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти /частина перша статті 1048 ЦК України/.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася /частина друга статті 639 ЦК України/.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним /стаття 1055 ЦК України/.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України Про електронну комерцію (далі - Закон), за умовами якого електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За встановлених обставин ТОВ «ФК «Кредіплюс» зроблена пропозиція шляхом розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах, а ОСОБА_1 ідентифікувався в такій системі та прийняв пропозицію шляхом надсилання електронного повідомлення і заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, а також підписав договір про споживчий кредит, використавши електронний підпис одноразовим ідентифікатором, що повністю узгоджується із положеннями статей 6, 8, 11, 12 Закону України Про електронну комерцію.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт ТОВ «ФК «Кредіплюс» за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений. Вказаний договір містить електронні підписи кредитодавця та позичальника та інформацію про підписантів Договору. Тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину, в свою чергу кредитодавець та позичальник досягли згоди щодо усіх істотних умов Договору.

Отже, без здійснення вказаних дій відповідачкою кредитний договір не був би укладений його сторонами, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем ОСОБА_1 таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Кредитні кошти відповідачу перераховувалися у спосіб, обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку, яку він самостійно вносив до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора та яка вказана в Договорі про споживчий кредит.

Надані позивачем докази щодо перерахування на банківську картку відповідача кредитних коштів у своїй сукупності є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами для підтвердження укладення між кредитодавцем та відповідачем кредитного договору, а також отримання відповідачем від кредитодавця ТОВ «ФК «Кредіплюс» кредитних коштів. Також, у відзиві представник відповідача не заперечував укладання відповідем ОСОБА_1 кредитного договору та отримання останнім кредитних коштів. Правових підстав не приймати ці докази до уваги судом не встановлено.

В даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За договором факторингу № 10102025 від 10 жовтня 2025року позивач отримав право вимоги за Договором, укладеним з відповідачем.

Згідно зі статтею 526, частиною першою статті 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позичальник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора позичальник зобов`язаний поновити їх.

Доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором з повернення тіла кредиту, сплати нарахованих відсотків та комісій матеріали справи не містять.

В той же час суд бере до уваги що представником позивача було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, а саме тіла кредиту, у зв`язку з тим, що відповідач є військовослужбовцем також судом надано оцінки доводам відповідача про те, що відсотки за користування кредитними коштами не підлягали нарахування через його статус військовослужбовця.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону, чинній на момент укладення договору, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Зі змісту пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» слідує, що дія підпункту 3 пункту 4 розділу І цього Закону, яким статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15 поширюється на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 дійшла висновку про те, що навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Отже, у проміжки між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023 року в справі № 426/4264/19.

Відповідач з 19 червня 2023 року перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року.

Отже, ОСОБА_1 на час укладення кредитного договору, нарахування відсотків та комісії був і є військовослужбовцем, а відтак на нього поширюється дія норми ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Положення ст. 206 ЦПК України наголошують на тому, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції`у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами доведено наявність у відповідача заборгованості за тілом кредиту, яка підлягає стягненню, у сумі 18 750,00 гривень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, які в цій справі складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено статтею 141 ЦПК України.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Приймаючи до уваги висновок суду про задоволення позовних вимог, з урахуванням того, що представником позивача було подано заяву про зменшення позовних вимог до суми тіла кредиту – 18 750,00 гривень, а відповідачем визнано позовні вимоги позивача в цій частині, то з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подачу позову у розмірі 1 331,20 гривень (2 662,40/2).

Щодо розміру витрат ТОВ «Юніт Капітал» на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 гривень слід зазначити наступне.

Відповідно до частин другої та третьої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України закріплено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду: Договір надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та АБ «Тимошенко та партнери», в особі Тимошенко О.О.; додаткову угоду № 25771506493 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 м. Київ 21 січня 2026 року; акт прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року з детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Юніт Капітал» щодо стягнення кредитної заборгованості, згідно з яким вартість наданих адвокатом послуг становить 7 000,00 грн. зокрема, надано послуги: складання позовної заяви ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" до позичальника, яким є ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 192301 від 17.07.2025 – використаний час на послугу 2 години – вартість послуги 5 000,00 гривень; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_1 , за кредитним договором № 192301 від 17.07.2025 – використаний час на послугу 2 години – вартість послуги 1 000,00 гривень; підготовка та подання адвокатського запиту щодо отриання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 192301 від 17.07.2025 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 – 500,00 гривень (1 година); підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 192301 від 17.07.2025 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 – 500,00 гривень (1 година).

Позивач дійсно отримав правову допомогу в суді, а отже не викликає сумнівів, що позивачем фактично здійснено витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Представник відповідача у відзиві на позов заявив клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача до 2 000,00 гривень, зазначивши заявлені витрати у сумі 7 000,00 гривень як неспівмірними зі складністю справи та обсягом фактично виконаної роботи.

Відповідно до ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, часом, обсягом робіт, ціною позову і значенням справи, а за клопотанням іншої сторони суд може зменшити такі витрати у разі їх неспівмірності.

Оцінивши характер спору, який є типовим спором про стягнення кредитної заборгованості та розглядався в порядку спрощеного провадження, ціну позову, відсутність участі представника позивача у судових засіданнях, обсяг поданих документів, а також часткове змістовне дублювання роботи з вивчення матеріалів під час складання позову, суд вважає заявлені 7 000,00 гривень завищеними та визначає співмірний і розумний розмір витрат, які можуть бути покладені на іншу сторону, у сумі 3 500,00 гривень.

Також, представником відповідача Даніловим Д.І. у відзиві на позовну заяву вимогу про стягнення з ТОВ «Юніт Капітал» на користь відповідача ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 гривень. Однак, станом на ухвалення рішення по справі ані самим відповідачем, ані його представником жодних документів на підтвердження вказаних витрат надано не було.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163, рахунок: НОМЕР_7 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 21133352 , МФО: 322001) заборгованість за кредитним договором № 192301 від 17 липня 2025 року у сумі 18 750,00 гривень, а також стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1 331,20 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 гривень.

В решті позовних вимог - відмовити.

Повний текст рішення складено 7 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук