Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №206/6336/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа 206/6336/26

Провадження 2-о/206/227/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Гаркуші В.В.,

за участю секретаря судового засідання Дуб В.С.,

за участю представника заявника – адвоката Боровик Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Восьма Дніпровська державна нотаріальна контора, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі відділу № 2 по м. Дніпро, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Боровик Людмилу Олександрівну звернулася до Самарського районного суду міста Дніпра із заявою про встановлення факту належності їй правовстановлюючих документів, виданих на ім`я ОСОБА_2 .

І. Стислий виклад позиції заявника.

Заявниця зазначила, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та до зміни прізвища мала прізвище ОСОБА_3 . У свідоцтві про народження, складеному російською мовою, її ім`я зазначено як « ОСОБА_4 ». У подальших документах, складених українською мовою, зокрема у паспорті громадянина України, картці платника податків, документах про державну реєстрацію актів цивільного стану, витягу з реєстру територіальної громади та інших документах, її ім`я зазначено як « ОСОБА_4 ».

Водночас при оформленні спадщини у 2004 році, коли заявниця була неповнолітньою, у свідоцтві про право на спадщину за заповітом та у двох державних актах на право приватної власності на земельні ділянки її ім`я українською мовою зазначено як « ОСОБА_4 ».

У зв`язку з такою розбіжністю у написанні імені заявниця вказує на неможливість належним чином реалізувати право розпорядження належним їй нерухомим майном та просить встановити факт належності їй таких правовстановлюючих документів: свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06 серпня 2004 року, посвідченого державним нотаріусом Восьмої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Хорошманенко Н.С. за реєстровим № 2-3515; державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ДП № 085931 від 09 листопада 2004 року площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:09:457:0021; державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ДП № 085932 від 09 листопада 2004 року площею 0,0356 га, кадастровий номер 1210100000:09:457:0022.

У судовому засіданні представник заявника адвокат Боровик Л.О. заяву підтримала у повному обсязі та просила її задовольнити. На підтвердження неможливості усунення розбіжності у позасудовому порядку представник додатково подала відповідь Восьмої Дніпровської державної нотаріальної контори від 30 вересня 2026 року № 683/01-16.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями 21 серпня 2026 року справу № 206/6336/26 передано на розгляд судді Гаркуші В.В.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку окремого провадження з повідомленням заявника та заінтересованих осіб.

01 жовтня 2026 року представником заявника подано клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді державного нотаріуса Восьмої Дніпровської державної нотаріальної контори від 30 вересня 2026 року № 683/01-16 з додатком. Вказані документи судом прийнято та досліджено.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Зі свідоцтва про народження заявниці вбачається, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 ; у документі, складеному російською мовою, її ім`я зазначено як « ОСОБА_4 », а прізвище на час народження – ОСОБА_3 .

Паспорт громадянина України, картка фізичної особи – платника податків із РНОКПП НОМЕР_1 , витяг з реєстру територіальної громади, документи про укладення та припинення шлюбів, а також інші додані до справи особисті документи заявниці, складені українською мовою, містять написання її імені як « ОСОБА_4 ». Сукупність указаних документів також підтверджує послідовну зміну прізвища заявниці з ОСОБА_3 на ОСОБА_5 , а в подальшому – на ОСОБА_6 .

Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, посвідченим 06 серпня 2004 року державним нотаріусом Восьмої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Хорошманенко Н.С. та зареєстрованим у реєстрі за № 2-3515, засвідчено належність ОСОБА_2 1/2 частини домоволодіння та 1/2 частини земельної ділянки площею 1356 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

На ім`я ОСОБА_2 також видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ДП № 085931 від 09 листопада 2004 року площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1210100000:09:457:0021, та державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ДП № 085932 від 09 листопада 2004 року площею 0,0356 га для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 1210100000:09:457:0022.

Із відповіді Восьмої Дніпровської державної нотаріальної контори від 30 вересня 2026 року № 683/01-16 встановлено, що 06 серпня 2004 року державним нотаріусом Хорошманенко Н.С. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_2 . Оскільки на той час спадкоємиця була неповнолітньою, заяву про видачу свідоцтва подавала її законний представник. До матеріалів спадкової справи було долучено свідоцтво про народження, складене російською мовою, у якому ім`я заявниці зазначено як « ОСОБА_4 ».

У цій же відповіді державний нотаріус зазначив, що технічної помилки при вчиненні нотаріальної дії допущено не було, а тому виправлення у виданому свідоцтві про право на спадщину в нотаріальному порядку не підлягає внесенню.

Досліджені судом документи у їх взаємному зв`язку підтверджують, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , на ім`я якої у 2004 році видані спірні правовстановлюючі документи, є однією і тією самою особою.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеними у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що при розгляді справ про встановлення факту належності правовстановлюючого документа суд має вимагати від заявника докази того, що цей документ належить йому і що орган, який видав документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Верховний Суд у постанові від 14 січня 2026 року у справі № 462/5233/24 (провадження № 61-7568св25) звернув увагу, що факт належності правовстановлюючого документа може бути встановлений судом у разі розбіжності у написанні імені особи, коли така розбіжність не є технічною помилкою, яку нотаріус може виправити у позасудовому порядку, а на момент вчинення нотаріальної дії анкетні дані відповідали поданим документам.

У цій справі судом встановлено саме таку ситуацію. На момент оформлення спадщини заявниця була неповнолітньою, а її основним документом щодо персональних даних було свідоцтво про народження, складене російською мовою з написанням імені « ОСОБА_4 ». При оформленні правовстановлюючих документів українською мовою ім`я було зазначено як « ОСОБА_4 », тоді як у подальших документах заявниці українською мовою її ім`я послідовно зазначається як « ОСОБА_4 ».

Відповідь державного нотаріуса від 30 вересня 2026 року № 683/01-16 підтверджує, що виправлення цієї розбіжності в нотаріальному порядку неможливе, оскільки технічної помилки при видачі свідоцтва про право на спадщину допущено не було. Отже, заявниця позбавлена можливості усунути невідповідність іншим, позасудовим способом.

Факт належності заявниці спірних правовстановлюючих документів підтверджується не окремим доказом, а сукупністю взаємопов`язаних документів: свідоцтвом про народження, паспортом, карткою платника податків, документами про зміну прізвища, витягом з реєстру територіальної громади, свідоцтвом про право на спадщину, державними актами на земельні ділянки, а також матеріалами спадкової справи та відповіддю державного нотаріуса.

Матеріали справи не містять відомостей про наявність спору про право щодо зазначеного майна або заперечень заінтересованих осіб проти встановлення заявленого факту. Встановлення цього факту необхідне заявниці для усунення розбіжності у персональних даних та належної реалізації прав щодо майна, правовстановлюючі документи на яке оформлені у 2004 році.

Суд зауважує, що встановлення факту належності правовстановлюючих документів не створює нового права власності та не замінює самих правовстановлюючих документів, а лише підтверджує юридичний зв`язок між конкретною особою та документами, які через розбіжність у написанні імені не можуть бути безперешкодно використані нею для реалізації своїх прав.

З огляду на викладене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись статтями 7, 10, 12, 76–81, 89, 263–265, 273, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів – задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 (до шлюбу – ОСОБА_5 , ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , правовстановлюючих документів, виданих на ім`я ОСОБА_2 , а саме:

– свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину домоволодіння та 1/2 частину земельної ділянки площею 1356 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого 06 серпня 2004 року державним нотаріусом Восьмої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Хорошманенко Н.С., зареєстрованого в реєстрі за № 2-3515;

– державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ДП № 085931 від 09 листопада 2004 року площею 0,1000 га, цільове призначення – для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1210100000:09:457:0021;

– державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ДП № 085932 від 09 листопада 2004 року площею 0,0356 га, цільове призначення – для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 1210100000:09:457:0022.

Судові витрати зі сплати судового збору у справі не відшкодовуються.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Гаркуша