Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №160/16473/23 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/16473/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Кальника В.В.,

за участю секретаря судового засідання Кононенко А.М.

за участю представника позивача: Шклярука Д.С. (поза межами приміщення суду)

представника відповідача: Лаптієва А.М. (поза межами приміщення суду)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 року (головуючий суддя Луніна О.С.)

в адміністративній справі №160/16473/23 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Апарату Верховної Ради України про визнання протиправними та скасування розпоряджень, визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звергнувся 11.07.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Апарату Верховної Ради України, просив:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України А. Янчука № 1042-К від 19 травня 2023 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 »;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Керівника Апарату Верховної Ради України В. Штучного № 1262-К від 16 червня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України»;

- визнати протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо відмови позивачу у розгляді його заяви від 28 квітня 2023 року про звільнення з посади першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України за власним бажанням з 01 травня 2023 року та зобов`язати Апарат Верховної Ради України розглянути дану заяву позивача і звільнити ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України за власним бажанням з 01 травня 2023 року згідно поданої ним 28 квітня 2023 року заяви;

- стягнути з Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу (145 робочих днів вимушеного прогулу за період часу 04.10.2022 року по 24.04.2023 року зумовлені невиконанням відповідачем судового рішення про поновлення на посаді) у сумі 222 106,65 грн;

- зобов`язати Апарат Верховної Ради України провести із ОСОБА_1 кінцевий розрахунок при звільненні нарахувавши і виплативши йому компенсацію за усі дні невикористаної відпустки за період з 01 жовтня 2021 року по 01 травня 2023 року включно.

Позов обґрунтовано тим, що за розпорядження в. о. керівника Апарату Верховної Ради України № 295-к від 01.03.2021 року ОСОБА_1 з 02.03.2021 року призначено на посаду заступника керуючого справами Управління справами Апарату Верховної Ради України шляхом укладання контракту про проходження державної служби на період дії карантину із встановленням випробування строком на один місяць. Відповідно до розпорядження в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України № 1187-к від 16.07.2021 року ОСОБА_1 з 16.07.2021 року призначено на посаду заступника керуючого справами Управління справами Апарату Верховної Ради України як переможця конкурсу на зайняття цієї посади. Цим самим розпорядженням позивача звільнено з посади керуючого справами цього ж Управління, на яку він був призначений шляхом укладання контракту про проходження служби на період дії карантину, а дію самого контракту припинено 02.03.2021 року. Відповідно до розпорядження № 1639-к від 30.09.2021 року в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України ОСОБА_1 - заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України призначено на посаду першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України з 01.10.2021 року як переможця конкурсу на зайняття цієї посади. За розпорядженням в.о. керівника Апарату Верховної Ради України № 165-к від 31.01.2022 року ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 65, п. 4 ч. 1 ст. 66 Закону України «Про державну службу» звільнено з посади першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України. Вказане рішення прийнято на підставі матеріалів дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 та листа в.о. керівника Апарату Верховної Ради України від 31.01.2022 року № 20/08-22/27515. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 року по справі № 160/4382/22 визнано протиправним та скасовано розпорядження в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України № 165-к від 31.01.2022 року про звільнення ОСОБА_1 . Цим же рішенням суду позивача поновлено на посаді першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України та стягнуто з Апарату Верховної Ради України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 269 591,52 грн. Вказане рішення суду було допущено до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді та в частині стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць. Станом на 04.10.2022 року відповідач був обізнаний зі змістом рішення суду оскільки представник відповідача був присутній у судовому засіданні, проте рішення суду у присудженій до негайного виконання частині керівництвом Верховної Ради України виконано не було. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.02.2023 року апеляційну скаргу Апарату Верховної Ради України залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 року у справі № 160/4382/22 - залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2023 року касаційну скаргу Апарату Верховної Ради України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 року та на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.02.2023 року - повернуто. 24.04.2023 року засобами телекомунікаційного зв`язку через месенджер WhatsApp позивач отримав повідомлення про його поновлення на посаді першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України, шляхом отримання фотокопії розпорядження № 820-к від 24.04.2023 року. В той самий день, 24.04.2023 року шляхом направлення повідомлення через месенджер WhatsApp позивач направив до керівника управління кадрів Апарату Верховної Рад України повідомлення про причину його відсутності на роботі, а саме, те, що він знаходиться поза межами України, хворіє та підтверджуючі документи надасть додатково. Зневірившись у тому, що керівництвом Апарату Верховної Ради України будуть виконані вище вказані судові рішення, через відсутність у позивача коштів у достатньому розмірі та через його хворобу, а також через відсутність належного транспортного сполучення, позивач не мав змоги швидко повернутися з міста Ташкент, Узбекистан, де він перебував станом на 24.04.2023 року разом зі своєю дружиною та трьома малолітніми дітьми ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до міста Києва та негайно приступити до виконання своїх обов?язків Першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної ради України. Більш того, позивач після першого звільнення з посади (у лютому 2022 року) повернувся на постійне проживання з міста Києва до міста Дніпра, де мешкав за місцем своєї реєстрації. Саме з цих причин позивачем одразу було прийнято рішення подати до керівництва Апарату Верховної Ради України заяву про звільнення з посади Першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України за власним бажанням. Така заява позивача у відповідності до положень статті 38 КЗпПУ (яка є спеціальною нормою щодо цих правовідносин) зумовлена об?єктивною неможливістю продовжувати подальшу роботу у Апараті Верховної Ради України. 28.04.2023 року позивачем надіслано керівнику управління кадрів Апарату Верховної ради України, за допомогою засобів телекомунікаційного зв?язку, а саме, через месенджер WhatsApp, тобто у той самий спосіб, який позивачу раніше було надіслано повідомлення про поновлення на посаді Першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України, заяву про звільнення з 01 травня 2023 року за власним бажанням. У цій заяві позивач просив звільнити його з посади з 01 травня 2023 року. Обгрунтовуючи таку заяву позивач особисто повідомив керівника управління кадрів Апарату Верховної Ради України про те, що він через хворобу на пневмонію не може швидко прибути на роботу до міста Києва та у подальшому він планує продовжувати проживати у місті Дніпрі. Не отримавши жодної відповіді з боку відповідача на заяву про звільнення за власним бажанням від 28.04.2023 року, позивач на офіційну адресу електронної пошти керівника управління кадрів Апарату Верховної Ради України повторно направив свою заяву про звільнення та підписав її електронним підписом. Крім того, 08 травня 2023 року, національним оператором поштового зв`язку - Укрпоштою (рекомендованим листом № 0212114433664), позивачем додаткового направлено оригінал заяви про звільнення 28 квітня 2023 року з посади Першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України з 01 травня 2023 року за власним бажанням. Незважаючи на вказану заяву, посадові особи відповідача ініціювали щодо позивача нове дисциплінарне провадження за відсутності його на робочому місці без поважних причин 01, 02, 03, 04 та 05 травня 2023 року, за наслідками якого, розпорядженням № 1042-К від 19.05.2023 року позивачеві оголошено догану. Вказане розпорядження позивач отримав 19.06.2023 року одразу після повернення в Україну. Одразу після цього, відносно позивача ініційовано та розпочато друге дисциплінарне провадження за відсутність позивача на роботі без поважних причин 08, 09, 10, 11, 12, 15, 16, 17, 18 та 19 травня 2023 року. За результатами цього дисциплінарного провадження розпорядженням Керівника Апарату Верховної Ради України В. Штучного № 1262-К від 16.06.2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України» позивача звільнено з посади за вчинення систематичного прогулу без поважних причин 08, 09, 10, 11, 12, 15, 16, 17, 18 та 19 травня 2023 року. Вказані розпорядження позивач вважає незаконними, необгрунтованими, недобросовісними та несправедливими, внаслідок чого, вони, на переконання позивача підлягають скасуванню

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 року позов - задоволено частково.

Стягнуто з Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу (143 робочих дні вимушеного прогулу за період часу 05.10.2022 року по 23.04.2023 року) у сумі 219 043,11 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав 29.11.2023 року апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову скасувати, та задовольнити позов у цій частині. Посилається на доводи, що були викладені в позові.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.02.2024 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову та в цій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково (а.с. 30-35 т.3).

Постановою Верховного Суду від 26.05.2026 року скасовано Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.02.2024 та справу направлено до суду апеляційної інстанції (а.с. 173-186 т.3).

Після надходження справи з Верховного Суду дана справа передана в провадження судді Дурасової Ю.В.

Відповідачем до суду апеляційної інстанції надано 10.07.2026 відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 року, яке набрало законної сили відповідно до постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16.02.2023 року, розпорядженням в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України від 24.04.2023 року №820-К скасовано розпорядження виконувача обов`язків Керівника Апарату Верховної Ради України від 31.01.2022 року № 165-к «Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Управління справами» та поновлено його з 31 січня 2022 року на посаді першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України. Управлінням кадрів Апарату Верховної Ради України в той же день, було повідомлено позивача про поновлення його на посаді та необхідність приступити до виконання обов`язків. За змістом ч. 4 ст. 9-1 Закону України «Про державну службу» інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення. Відповідно, ОСОБА_1 повинен був приступити до виконання своїх обов`язків не пізніше 01 травня 2023 року, проте на робочому місці не з`явився, про що було складено відповідний акт. Керівником Управління кадрів Апарату Верховної Ради України 02.05.2023 року направлено позивачу листа з проханням пояснити причини своєї відсутності на службі. 03.05.2023 року позивач направив відповідь про те, що він знаходиться за кордоном та хворіє. Жодних підтверджуючих документів до зазначеної інформації ОСОБА_1 не надав. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 до виконання обов`язків за посадою так і не приступив, розпорядженням Керівника Апарату Верховної Ради України від 08.05.2023 року № 942-К «Про порушення дисциплінарного провадження та затвердження складу дисциплінарної комісії в Апараті Верховної Ради України» стосовно ОСОБА_1 було порушено дисциплінарне провадження. 11.05.2023 року на адресу електронної пошти ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , голови дисциплінарної комісії, надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 засвідчені кваліфікованим електронним підписом, в яких зазначено, що на момент отримання повідомлення про поновлення його на посаді першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України він не мав змоги фізично повернутися з міста Ташкент (Узбекистан), де перебував станом на 24 квітня 2023 року, до міста Києва (Україна) та негайно приступити до виконання своїх обов?язків першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України. Жодних доказів свого перебування за кордоном ОСОБА_1 комісії не надав. На засідання дисциплінарної комісії 15.05.2023 року о 15:00 ОСОБА_1 не з?явився, про поважність причин своєї відсутності на засіданні не повідомив, клопотань про перенесення засідання дисциплінарної комісії, а також про участь у засіданні дистанційно в режимі відеоконференції не подавав. За результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи, дисциплінарна комісія дійшла висновку про безпідставну відсутність ОСОБА_1 на роботі з 01 по 05 травня 2023 року та винесла суб?єкту призначення подання від 17.05.2023 року. Розпорядженням від 19.05.2023 року № 1042-К, щодо ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення - догана відповідно до ч. 3 ст. 66 Закону України «Про державну службу» за скоєння ним прогулу без поважних причин 01, 02, 03, 04 та 05 травня 2023 року. Згідно подання дисциплінарної комісії від 12.06.2023 року, у зв`язку з вчиненням систематично (протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» - прогулу без поважних причин, визначено застосувати дисциплінарне стягнення - звільнення з посади державної служби відповідно до ч. 5 ст. 66 Закону України «Про державну службу». Розпорядженням Керівника Апарату Верховної Ради України Штучного В. В. від 16.06.2023 року № 1262-К було звільнено ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України. Позивачем 08.05.2023 року було направлено на адресу Керівника Апарату Верховної Ради України Штучного В. В. заяву про звільнення за власним бажанням з 1 травня 2023 року. Однак, ОСОБА_1 не було дотримано строку подання заяви про звільнення за власним бажанням, чим порушено ч. 1 ст. 86 Закону України «Про державну службу».

В судовому засіданні учасники справи підтримали свої позицію щодо рішення суду першої інстанції.

Позивач (представник позивача) просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову скасувати та в цій частині позов задовольнити в повному обсязі. Суду пояснив, що не перебував на території України, з поважних причин (у зв`язку з хворобою та лікуванням) не вийшов на роботу, однак надав своєчасно заяву про звільнення з посади за власним бажанням.

Відповідач (представник відповідача) просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Суду пояснив, що рішення суду першої інстанції виконане та на користь позивача сплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 219 043,11 грн (період з 05.10.2022 по 23.04.2023 року).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що за розпорядження в. о. керівника Апарату Верховної Ради України № 295-к від 01.03.2021 року ОСОБА_1 з 02.03.2021 року призначено на посаду заступника керуючого справами Управління справами Апарату Верховної Ради України шляхом укладання контракту про проходження державної служби на період дії карантину із встановленням випробування строком на один місяць.

Згідно розпорядження в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України № 1187-к від 16.07.2021 року ОСОБА_1 з 16.07.2021 року призначено на посаду заступника керуючого справами Управління справами Апарату Верховної Ради України як переможця конкурсу на зайняття цієї посади. Цим самим розпорядженням позивача звільнено з посади керуючого справами цього ж Управління, на яку він був призначений шляхом укладання контракту про проходження служби на період дії карантину, а дію самого контракту припинено 02.03.2021 року.

Розпорядженням № 1639-к від 30.09.2021 року в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України ОСОБА_1 - заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України призначено на посаду першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України з 01.10.2021 року як переможця конкурсу на зайняття цієї посади.

За розпорядженням в.о. керівника Апарату Верховної Ради України № 165-к від 31.01.2022 року ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 65, п. 4 ч. 1 ст. 66 Закону України «Про державну службу» звільнено з посади першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 року по справі № 160/4382/22 визнано протиправним та скасовано розпорядження в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України № 165-к від 31.01.2022 року про звільнення ОСОБА_1 . Цим же рішенням суду позивача поновлено на посаді першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України та стягнуто з Апарату Верховної Ради України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 269 591,52 грн.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.02.2023 року апеляційну скаргу Апарату Верховної Ради України залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 року у справі № 160/4382/22 - залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2023 року касаційну скаргу Апарату Верховної Ради України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 року та на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.02.2023 року - повернуто.

Розпорядженням в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України від 24.04.2023 року № 820-К скасовано розпорядження виконувача обов?язків Керівника Апарату Верховної Ради України від 31.01.2022 року № 165-к «Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Управління справами» та поновлено його з 31 січня 2022 року на посаді першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України.

24.04.2023 року засобами телекомунікаційного зв`язку через месенджер WhatsApp на телефонний номер, зазначений позивачем в заяві про поновлення його на посаді першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України від 19.10.2022 року, позивачу направлено повідомлення про його поновлення на посаді першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України, про що складено протокол про доведення інформації та документів до відома державного службовця ОСОБА_1 від 24.04.2023 року, та направлено фотокопію розпорядження №820-к від 24.04.2023 року.

24.04.2023 року шляхом направлення повідомлення через месенджер WhatsApp позивач повідомив посадових осіб відповідача, що наразі він хворіє.

28.04.2023 року позивач через месенджер WhatsApp на номер НОМЕР_4 направив повідомлення наступного змісту:

«Доброго дня пані Оксано. Ще раз нагадую, що наразі я хворію (про що є відповідний медичний документ в мене), тому фізично не маю змоги приїхати та написати заяву про звільнення. Але я готовий, як ми з Вами і говорили підписати заяву відділено за допомогою ЕЦП (я його зробив) або Дія Підпис.

Сьогодні вже п?ятниця, що будемо робити? Як мені звільнитися?»

Відповідь: «Вітаю! З?ясовую»

О 16:09 28.04.2023 року позивач направив на той же номер через месенжер WhatsApp фотокопію своєї заяви від 28.04.2023 року, в якій просив звільнити його за власним бажанням з 01 травня 2023 року та попросив подивитися, чи все так.

У відповідь на вказане повідомлення, позивач отримав повідомлення: «Стосовно лікарняного Ви не запитували?»

На вказане запитання позивач написав, що зараз набере свого співбесідника.

Керівником Управління кадрів Апарату Верховної Ради України 02.05.2023 року позивачу направлено лист № 20/08-2023/93294 наступного змісту:

«Розпорядженням в. о. керівника Апарату Верховної Ради України від 24 квітня 2023 року № 820-к Ви поновлені на посаді першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України.

Ураховуючи норми частин першої, другої статті 9-1 Закону України «Про державну службу», Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1042, 24 квітня 2023 року на телефонний номер НОМЕР_1 , зазначений Вами в заяві про поновлення на посаді першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України від 19 жовтня 2022 року, та який було повідомлено Вашим адвокатом Шкляруком Денисом Сергійовичем 12 квітня 2023 року як Ваш контактний номер, через месенджер WhatsApp, керівником Управління кадрів Апарату Верховної Ради України надіслано повідомлення про поновлення Вас на роботі, про що складено відповідний протокол.

За змістом частини четвертої статті 9-1 Закону України «Про державну службу» інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв?язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п?ятий календарний день з моменту їх відправлення.

Таким чином Ви повинні були приступити до виконання обов`язків першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України не пізніше 01 травня 2023 року. Проте, станом на 02 травня 2023 року до виконання обов`язків за посадою Ви так і не приступили.

Враховуючи викладене, просимо до 18 год. 00 хв. 03 травня 2023 року повідомити про причини Вашої відсутності на службі у відповідь на цей лист або шляхом використання засобів телекомунікаційного зв?зку, зокрема через месенджер WhatsApp, на телефонний номер НОМЕР_5 або на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_4.»

03.05.2023 року електронним підписом позивача підписано його заяву про звільнення з 01 травня 2023 року за власним бажанням, датовану 28.04.2023 року (зареєстрована відповідачем 09.05.2023 року).

У відповідь на лист Керівника Управління кадрів Апарату Верховної Ради України від 02.05.2023 року за № 20/08-2023/93294, позивач направив повідомлення наступного змісту:

« 03.05.2023 року через месенджер WhatsApp Ви повідомили мене про те, що Вами було надіслано мені листа (щодо причини відсутності на роботі) через СЕДО, на адреси, зазначені в особовій справі, а також через месенджер WhatsApp. Довожу до Вашого відома, що наразі в мене немає доступу до СЕДО (віддаленого тощо), хоча Ви казали під час нашої розмови про те, що віддалений доступ мені нададуть. Листи, які відправляються мені через СЕДО я, нажаль, не маю можливості дивитися через відсутність доступу. На майбутнє прошу писати мені листи на мою особисту електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_5 або через месенджер WhatsApp за номером НОМЕР_2 .

Розпорядженням в. о. Керівника Апарату Верховної Ради України від 24 квітня 2023 року № 820-к мене поновлено на посаді Першого заступника керівника України.

Пунктом третім розпорядження № 820-к від 24 квітня 2023 року Управлінню справами необхідно провести мені виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 269591,52 грн. Станом на 03.05.2023 року з невідомих мені причин кошти не надійшли на мій рахунок, що свідчить про невиконання Апаратом Верховної ради України рішення суду.

Повідомлення про моє поновлення на посаді Першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України мною було отримано від Вас 24 квітня 2023 року через месенджер WhatsApp з номеру телефону НОМЕР_3 . В той же день 24 квітня 2023 року через месенджер WhatsApp мною було повідомлено Вас про причину моєї відсутності на роботі - через хворобу (на підтвердження чого в мене є відповідний документ).

Також мною було надіслано Вам через месенджер WhatsApp заяву на звільнення з 01 травня 2023 року за власним бажанням. Наразі відповідь та жодної реакції по цій заяві мною отримано не було.

У зв`язку з виконанням рішення суду через невиплату мені середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 269 591,52 грн - наразі в мене немає коштів, щоб терміново дістатися з міста Тбілісі (Грузія) до м. Київ (Україна). На момент отримання повідомлення від Вас 24 квітня 2023 року я перебував у місті Ташкент (Узбекистан).

Відтак, прошу:

Врахувати зазначені обставини та визнати причини моєї відсутності на робочому місці в якості поважних.

Забезпечити виконання рішення суду щодо виплати мені коштів у повному обсязі.

Забезпечити негайний розгляд моєї заяви про звільнення від 01 травня 2023 року та невідкладно повідомити мене про результати її розгляду.»

На вказане звернення позивача, листом керівника Управління кадрів Апарату Верховної Ради України № 20/08-2023/96400 від 05.05.2023 року стосовно пояснення причин відсутності на службі, а також вимоги розгляду заяви про звільнення із займаної посади, позивача повідомлено, що на момент отримання повідомлення про поновлення на посаді та наразі, він перебуває за межами території України. При цьому, згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2022 року № 440 «Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану», робота державних службовців та працівників державного органу за межами України допускається лише у разі службового відрядження, оформленого в установленому порядку. При цьому, у разі перебування державного службовця або працівника державного органу в робочий час за кордоном, крім перебування у службовому відрядженні, оформленому в установленому порядку, до них може бути застосоване дисциплінарне стягнення відповідно до закону (пункт з вказаної постанови КМУ).

Щодо розгляду поданої позивачем заяви про звільнення, у вказаному листі зазначено, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 83, частини першої статті 86 Закону державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб?єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб?єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов?язків державним органом (частина друга статті 86 Закону). З огляду на викладене, відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для реалізації поданої ним заяви.

Так, листом Апарату Верховної Ради України за № 20/08-2023/107579 від 19.05.2023 року позивача повідомлено, що у зв`язку з надходженням до Апарату Верховної Ради засобами поштового зв`язку його заяви про звільнення із займаної посади за власним бажанням, то з урахуванням вимог чинного законодавства правових підстав для її реалізації немає.

Листом Апарату Верховної Ради України за № 20/08-2023/108173 від 22.05.2023 року позивача повідомлено про результати розгляду заяви про звільнення з 01.05.2023 року, та про направлення їх на поштову адресу, зазначену на поштовому конверті, що надійшов до Апарату Верховної Ради України із заявою позивача.

Заступником Керівника апарату Верховної Ради України - керівником Управління справами Ханіком Ю. П., заступником керівника Управління справами - керівником відділу юридичного забезпечення Ларіоновою О. В., керівником загального відділу Бежевець І. М. складено Акти про відсутність на роботі ОСОБА_1 01 травня 2023 року, 02 травня 2023 року, 03 травня 2023 року, 04 травня 2023 року та 05 травня 2023 року.

05.05.2023 року заступник Керівника Апарату Верховної Ради України - керівник Управління справами Ю. Ханік подав Керівникові Апарату Верховної Ради України Штучному В. В. доповідну записку про відсутність на робочому місці поновленого на посаді першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України ОСОБА_1 упродовж 01, 02, 03, 04, 05 травня 2023 року, про що складено відповідні акти.

Розпорядженням Апарату Верховної Ради України № 942-к від 08.05.2023 року порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 та утворено дисциплінарну комісію для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку.

Про здійснення стосовно ОСОБА_1 дисциплінарного провадження, позивача повідомлено листом № 20/08-2023/97980 від 08.05.2023 року, доведено до відома дату та час засідання дисциплінарної комісії та запропоновано надати пояснення щодо відсутності на службі з 01 по 05 травня 2023 року.

11.05.2023 року електронним підписом позивача підписано його пояснення, в яких позивач зазначив, що 24.04.2023 року шляхом направлення повідомлення через месенджер WhatsApp він повідомив ОСОБА_3 - керівника управління кадрів Апарату Верховної Ради України про причину його відсутності на роботі. У цьому повідомленні він зауважив, що станом на 24.04.2023 рок він хворіє та підтверджуючий документ зможе надати додатково. Зневірившись у тому, що керівництвом Апарату Верхової Ради України будуть виконані судові рішення про поновлення позивача на роботі, через відсутність у нього коштів у достатньому розмірі та через його хворобу, а також через відсутність належного транспортного сполучення, він не мав змоги фізично повернутися з міста Ташкент, Узбекистан, де перебував станом на 24 квітня 2023 року, до міста Київ (Україна), та негайно приступити до виконання своїх обв?язків Першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України. Саме з цих причин ним було прийнято рішення подати керівництву Апарату Верховної Ради України заяву про звільнення з посади Першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України за власним бажанням. 28 квітня 2023 року позивачем було надіслано ОСОБА_3 , керівнику управління кадрів Апарату Верховної Ради України, за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку, а саме через месенджер WhatsApp, заяву на звільнення з 01 травня 2023 року за власним бажанням. Втім, не отримавши жодної відповіді з боку Апарату Верховної Ради України на свою заяву, 04.05.2023 року він повторно надіслав заяву про звільнення на офіційну адресу електронної пошти керівника управління кадрів Апарату Верховної Ради України, яка була підписана електронним цифровим підписом. 08.05.2023 року позивач додатково передав оригінал заяви на звільнення від 28 квітня 2023 року національним оператором поштового зв`язку - Укрпоштою (рекомендованим листом № 0212114433664).

16.05.2023 року заступник керівника Управління справами - головний бухгалтер О. Войцих листом № 15/32-729 повідомила Керівника Управління кадрами ОСОБА_3 про те, що станом на 16 травня 2023 року до особистого електронного кабінету Управління справами Апарату Верховної Ради України на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України не надходили електронні листки непрацездатності, видані ОСОБА_1 . Також до відділу бухгалтерського обліку, фінансів та бюджетного планування для розгляду і опрацювання не надходили паперові листки непрацездатності, видані ОСОБА_1 .

За результатом розгляду дисциплінарної справи стосовно позивача, дисциплінарною комісією складено подання, в якому дисциплінарна комісія дійшла висновку, що у діях ОСОБА_1 , першого заступника керівника Управління справами апарату Верховної ради України, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, є ознаки дисциплінарного проступку, що полягають у скоєнні ним дисциплінарного проступку, а саме - прогулу без поважних причин 01, 02, 03, 04 та 05 травня 2023 року. У зв`язку з допущенням дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», ОСОБА_1 заслуговує на вид дисциплінарного стягнення - оголошення догани відповідно до частини третьої статті 66 Закону України «Про державну службу».

Розпорядженням Апарату Верховної Ради України № 1042-К від 19.05.2023 року ОСОБА_1 , першому заступнику керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України, оголошено догану за прогул без поважних причин 01, 02, 03, 04 та 05 травня 2023 року.

Вказане розпорядження направлено на зареєстровану адресу позивача та отримано ним 27.05.2023 року (том 2 а. с. 46,47).

Крім того, заступником Керівника апарату Верховної Ради України - керівником Управління справами Ханіком Ю. П., заступником керівника Управління справами- керівником відділу юридичного забезпечення Ларіоновою О. В., заступником керівника загального відділу Кизимою Т. В. складено Акти про відсутність на роботі ОСОБА_1 08 травня 2023 року, 09 травня 2023 року, 10 травня 2023 року, 11 травня 2023 року, 12 травня 2023 року, 15 травня 2023 року, 16 травня 2023 року, 17 травня 2023 року, 18 травня 2023 року та 19 травня 2023 року.

22.05.2023 року заступник Керівника Апарату Верховної Ради України - керівник Управління справами Ю. Ханік подав в. о. Керівника Апарату Верховної Ради України Янчуку А. О. доповідну записку про відсутність на робочому місці поновленого на посаді першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України ОСОБА_1 у період з 08 по 19 травня 2023 року, про що складено відповідні акти.

Розпорядженням Апарату Верховної Ради України № 1056-к від 23.05.2023 року порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 та утворено дисциплінарну комісію для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку.

Про здійснення стосовно ОСОБА_1 дисциплінарного провадження, позивача повідомлено листом № 20/08-2023/112969 від 25.05.2023 року, доведено до відома місце, дату та час засідання дисциплінарної комісії та запропоновано надати пояснення щодо відсутності на службі з 01 по 05 травня 2023 року.

31.05.2023 року електронним підписом позивача підписано його пояснення, в яких позивач зазначив, що 24.04.2023 року шляхом направлення повідомлення через месенджер WhatsApp він повідомив ОСОБА_3 - керівника управління кадрів Апарату Верховної Ради України про причину його відсутності на роботі. У цьому повідомленні він зауважив, що станом на 24.04.2023 рок він хворіє та підтверджуючий документ зможе надати додатково. Зневірившись у тому, що керівництвом Апарату Верхової Ради України будуть виконані судові рішення про поновлення позивача на роботі, через відсутність у нього коштів у достатньому розмірі а через його хворобу, а також через відсутність належного транспортного сполучення, він не мав змоги фізично повернутися з міста Ташкент, Узбекистан, де перебував станом на 24 квітня 2023 року, до міста Київ (Україна), та негайно приступити до виконання своїх обв?язків Першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України. Саме з цих причин ним було прийнято рішення подати керівництву Апарату Верховної Ради України заяву про звільнення з посади Першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України за власним бажанням. 28 квітня 2023 року позивачем було надіслано ОСОБА_3 , керівнику управління кадрів Апарату Верховної Ради України, за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку, а саме через месенджер WhatsApp, заяву на звільнення з 01 травня 2023 року за власним бажанням. Втім, не отримавши жодної відповіді з боку Апарату Верховної Ради України на свою заяву, 04.05.2023 року він повторно надіслав заяву про звільнення на офіційну адресу електронної пошти керівника управління кадрів Апарату Верховної Ради України, яка була підписана електронним цифровим підписом. 08.05.2023 року позивач додатково передав оригінал заяви на звільнення від 28 квітня 2023 року національним оператором потового зв`язку - Укрпоштою (рекомендованим листом № 0212114433664). Також позивач у своїх поясненнях вказав, що станом на 31.05.2023 року він перебуває за кордоном та досі хворіє, про що має відповідний документ.

За результатом розгляду дисциплінарної справи стосовно позивача, дисциплінарною комісією складено подання від 12.06.2023 року, в якому дисциплінарна комісія дійшла висновку, що у діях ОСОБА_1 , першого заступника керівника Управління справами апарату Верховної ради України, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, є ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», що полягають у скоєнні ним дисциплінарного проступку, а саме - прогулу без поважних причин 08, 09, 10, 11, 12, 15, 16, 17, 18 та 19 травня 2023 року. У зв`язку із вчиненням систематично (протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» прогулу без поважних причин, ОСОБА_1 заслуговує на вид дисциплінарного стягнення - звільнення з посади державної служби відповідно до частини п?ятої статті 66 Закону України «Про державну службу».

Розпорядженням Апарату Верховної Ради України № 1262-К від 16.06.2023 року ОСОБА_1 , першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України звільнено за вчинення систематично (повторно протягом року) прогулу без поважних причин.

Вказане розпорядження направлено на зареєстровану адресу позивача та отримано ним 24.06.2023 року (том 2 а. с. 51,52).

Позивач вважає протиправними зазначені розпорядження про оголошення догани та звільнення з посади, також вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність та не розглянув його заяву про звільнення з посади за власним бажанням, також вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача за час вимушеного прогулу (145 робочих днів за період з 04.10.2022 по 24.04.2023) у сумі 222 106,65 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Предметом спору у даній справі є правомірність/протиправність розпоряджень відповідача про оголошення позивачу догани (№1042-К від 19.05.2023 року) та звільнення позивача з посади (№ 1262-К від 16.06.2023 року), а також наявність/відсутність бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви позивача про звільнення з посади за власним бажанням, та наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача за час вимушеного прогулу (145 робочих днів за період з 04.10.2022 по 24.04.2023) у сумі 222 106,65 грн.

Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Приписами частини 2 статті Закону №889-VIII встановлено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

В силу частини 1 статті 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов`язаний:

дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки;

забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів;

сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення);

виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 2 Закону № 889-VIII службова дисципліна - неухильне додержання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов`язків та правил внутрішнього службового розпорядку.

За змістом пункту 1 частини першої статті 61 Закону № 889-VIII службова дисципліна забезпечується шляхом дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку.

Умовами статті 62 Закону № 889-VIII передбачено, що державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також:

1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця;

2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців;

3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів.

Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов`язки.

Сукупність наведених вище норм Закону № 889-VIII дає підстави для висновку, що на державних службовців покладено певні обов`язки, а саме: виконувати покладені на нього посадові обов`язки, дотримуватись службової дисципліни та виконувати правила внутрішнього розпорядку.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання рішення суду у справі №160/4382/22, Розпорядженням в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України від 24.04.2023 року №820-К скасовано розпорядження виконувача обов`язків Керівника Апарату Верховної Ради України від 31.01.2022 року № 165-к «Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Управління справами» та поновлено його з 31 січня 2022 року на посаді першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України, про що позивача повідомлено 24.04.2023 року засобами телекомунікаційного зв`язку, що сторонами не заперечується.

Умовами частини четвертої статті 9-1 Закону України «Про державну службу» передбачено, що інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що за викладених обставин, позивач повинен був приступити до виконання своїх обов`язків на посаді першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України з 01 травня 2023 року.

Проте, на своє робоче місце позивач не з`явився, натомість 24.04.2023 року шляхом направлення повідомлення через месенджер WhatsApp ОСОБА_1 повідомив посадових осіб відповідача, що наразі він хворіє, доказів не надав.

28.04.2023 року позивач через месенджер WhatsApp на номер НОМЕР_4 знову зазначив, що хворіє, про що має відповідний медичний документ, проте жодного документального доказу своїх слів посадовим особам відповідача він знову не надав.

Водночас позивач, який доклав значних зусиль щодо поновлення на роботі, та виконуючи обов`язки державного службовця 6 рангу, зобов`язаний дотримуватися вимог Закону України «Про державну службу» та діяти у спосіб, який визначений чинним законодавством для вирішення питання подальшого проходження служби або звільнення з державної служби за передбаченими відповідним законодавством підставами.

Тобто, про об`єктивну неможливість приступити до виконання своїх обов`язків позивач мав попередити суб`єкт призначення та надати документальні підтвердження своїх слів.

Позивач зазначає, що рішення суду про поновлення позивача на посаді не виконувалось тривалий час, що зневірило його у виконанні вказаного рішення та поновлення позивача на посаді.

Однак, вказані доводи позивача розглядаються судом окремо, шляхом вирішення питання щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, та не впливають на обставини, які виникли після його поновлення на посаді.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 24.04.2023 року шляхом направлення повідомлення через месенджер WhatsApp позивач повідомив посадових осіб відповідача, що наразі він хворіє.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що згідно з медичним заключенням № 68 протокол № 7 Медичного об?єднання Яшнабадського району міста Ташкенту, позивач ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні з 25.04.2023 року по 01.05.2023 року (том 1 а. с. 107).

Таким чином, вказаний висновок був у позивача в наявності вже 01 травня 2023 року, проте суб`єкту призначення (відповідачу) вказаний висновок направлено не було, такий документ не було надано і під час розгляду дисциплінарних проваджень стосовно позивача, який надавав свої пояснення.

Крім того, до позовної заяви долучено довідку про стан здоров`я ОСОБА_1 , видану клінікою сімейної медицини «Тамарісі» м. Тбілісі, в якій зазначено, що позивач звернувся до лікаря 02.05.2023 року, виписаний 02.06.2023 року (том 1 а. с. 111).

Водночас, вказаний документ, у якості підтвердження неможливості виконання своїх обов`язків, суб`єкту призначення також надано не було.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що у період, за який надано вказану довідку позивач вів достатньо активний спосіб життя, що підтверджується поданим його представником до суду 19.08.2023 року клопотанням про поновлення строку, в якому зазначено наступне:

«…відповідно до штампів перетину кордону з копій паспорту громадянина України для виїзду за кордон, які позивач надав додатками до позову (2.05.23 вилетів з Узбекистана до Грузії, 12.05.23 перетнув кордон з Вірменією та у той же день повернувся до Грузії, 17.05.23 знову відвідав Вірменію, 23.05.23 повернувся до Грузії та у той же день вилетів в Узбекистан де був до 30.05.23 і 30.05.23 повернувся в Грузію, лише 16.06.23 почав повертатися у напрямку України через Туречинну, Болгарію, Румунію, Болгарію та Румунію 19.06.23)».

На думку колегії суддів апеляційної інстанції сукупність наданих до суду доказів дає підстави для висновку, що надані суду довідки не є свідченням неможливості прибуття позивача до місця його поновлення на роботі для владнання питання свого подальшого звільнення у відповідності до вимог Закону України «Про державну службу» та Кодексу законів про працю України.

Позивач покладаючись на належність поданої ним заяви про звільнення з 01.05.2023 року, підписаної 28.04.2023 року, вважає, що ним виконано усі необхідні формальності щодо подальшого звільнення за власним бажанням, вважає, що позивачем не було допущено прогулу, оскільки позивачем 28.04.2023 року подано заяву про звільнення за власним бажанням.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що дійсно 28.04.2023 року була направлена через месенджер WhatsApp на номер керівника управління кадрів фотокопія заяви від 28.04.2023 року, в якій особа просить звільнити його за власним бажанням з 01 травня 2023 року.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно частини 1 статті 86 Закону України «Про державну службу» державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.

При цьому, суб`єкт призначення повинен бути переконаний у тому, що заява про звільнення підписана особою, яка її подає.

Натомість, фотокопія заяви у месенджері не є належним письмовим документом, який підтверджує волевиявлення заявника.

Посилання позивача, що вказану заяву позивачем подано у спосіб, в який його повідомлено про поновлення на посаді, суд апеляційної інстанції оцінює критично, зважаючи на те, що повідомлення про поновлення на посаді через месенджер є доведенням до відома особи певної інформації у формі, передбаченій статтею 9-1 Законом України «Про державну службу», при цьому, у даній справі не розглядається правомірність/протиправність направлення відповідачем повідомлення про поновлення на посаді через відповідний месенджер.

Водночас, заява про звільнення є волевиявленням особи та повинна бути подана суб?єкту призначення у письмовій формі і підписана заявником, суб?єкт призначення має бути переконаним у тому, що вказана заява подана саме цією особою, яка бажає звільнитися з посади у встановлений законом строк і порядок.

Оскільки подана заява про звільнення з посади від 28.04.2023 не відповідала наведеним вимогам, тому така заява не може вважатися належним чином поданою.

За викладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що є обґрунтованими доводи відповідача, що подана 28.04.2023 року фотокопія заяви позивача про звільнення не підлягала розгляду зважаючи на викладене, тому відповідачем не допущена бездіяльність щодо не розгляду вказаної заяви.

Слід взяти до уваги, що стаття 86 Закону України «Про державну службу» передбачає умови припинення державної служби за ініціативою державного службовця або за угодою сторін

Відповідно до частини першої статті 86 вказаного Закону, державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.

За приписами частини 2 статті 86 Закону України «Про державну службу» державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом.

Також, згідно частини 3 статті 86 Закону країни «Про держану службу» суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Згідно статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.

У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що:

державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення;

державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення;

у разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач подав заяву про звільнення з 01 травня 2023 року за власним бажанням, датовану 28.04.2023 року, яка підписана його електронним підписом 03.05.2023 року, тобто вже після дати, з якої позивач просив його звільнити, та з порушенням 14-денного строку, передбаченого частиною першою статті 86 Закону № 889-VIII.

Можливість звільнення державного службовця до закінчення двотижневого строку, в інший строк передбачена Законом № 889-VIII лише за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, проте жодних доказів домовленості позивача із суб`єктом призначення (відповідачем) матеріали справи не містять.

Законодавством про працю передбачено можливість розірвання трудового договору у строк, про який просить працівник, за наявності певних причин, зумовлених неможливістю продовження роботи, а саме:

переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин.

Вказана умова можлива лише за наявності певних причин, які зумовлюють неможливість подальшої роботи.

Представник позивача наполягав на застосуванні саме цієї норми та вказував на загальну умову - неможливість продовження позивачем роботи, при цьому, жодної з причин, передбаченої статтею 38 КЗпПУ не було наведено.

Як наслідок, подана позивачем заява про його звільнення з 01 травня 2023 року не підлягала розгляду відповідачем, зважаючи на недотримання форми її подання, строків її подання та відсутності підстав для її реалізації.

Основним аргументом позивача є те, що позивач не допустив прогулів, зважаючи на те, що ним подано заяву про звільнення.

Проте, враховуючи викладене вище, вказана заява не є належним та об?єктивним підтвердженням правомірності дій позивача щодо його нез?явлення на роботі після поновлення та повідомлення його про реалізацію рішення суду.

Отже, ОСОБА_1 після отримання повідомлення про поновлення його на посаді не надав суб?єкту призначення (відповідачу) належних доказів неможливості приступити до роботи та не вирішив питання щодо його звільнення відповідно до норм чинного законодавства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач допустив порушення службової дисципліни, а саме правил внутрішнього службового розпорядку, - прогул без поважних причин.

Частиною 1 статті 64 Закону України «Про державну службу» встановлено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 12 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарними проступками є прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

На підставі вказаної норми, розпорядженням Апарату Верховної Ради України №1042-К від 19.05.2023 року ОСОБА_1 , першому заступнику керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України, оголошено догану за прогул без поважних причин 01, 02, 03, 04 та 05 травня 2023 року.

За приписами частини 5 статті 66 Закону України «Про державну службу» Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Розпорядженням Апарату Верховної Ради України № 1262-К від 16.06.2023 року ОСОБА_1 , першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України, за вчинення систематично (повторно протягом року) прогулу без поважних причин.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції відповідач, застосовуючи до позивача за скоєння дисциплінарного проступку стягнення у вигляді догани за систематичне вчинення (повторне протягом року) прогулу, звільнення з державної служби, діяв у відповідності до вищезазначених норм. Тяжкість застосованих до позивача видів дисциплінарного стягнення відповідає вчиненому дисциплінарному проступку.

Під час проведення дисциплінарних справ достовірно встановлено факт підтвердження скоєння позивачем дисциплінарного проступку у вигляді прогулів, про проведення дисциплінарних справ стосовно позивача, ОСОБА_1 був повідомлений належним чином та надавав відповідні пояснення.

З огляду на зазначене, розпорядження № 1042-К від 19.05.2023 та №1262-К від 16.06.2023 - не підлягають скасуванню; при цьому, бездіяльність відповідача щодо відмови у розгляді заяви позивача від 28.04.2023 року про звільнення з посади - не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи.

Щодо вимоги про стягнення з Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 року по справі № 160/4382/22 визнано протиправним та скасовано розпорядження в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України № 165-к від 31.01.2022 року про звільнення ОСОБА_1 . Цим же рішенням суду позивача поновлено на посаді першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України та стягнуто з Апарату Верховної Ради України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 269 591,52 грн.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.02.2023 року апеляційну скаргу Апарату Верховної Ради України залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 року у справі №160/4382/22 - залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2023 року касаційну скаргу Апарату Верховної Ради України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 року та на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.02.2023 року - повернуто.

Розпорядженням в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України від 24.04.2023 року № 820-К скасовано розпорядження виконувача обов?язків Керівника Апарату Верховної Ради України від 31.01.2022 року № 165-к «Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Управління справами» та поновлено його з 31 січня 2022 року на посаді першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України.

У вказаному рішенні суду вирішено питання про стягнення середнього заробітку на користь позивача за період вимушеного прогулу з 01.02.2022 по 04.10.2022 (день ухвалення рішення), який становить 26 9591,52 грн.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

При цьому, затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Стаття 236 КЗпП України не містить жодних застережень, щодо звільнення власника або уповноваженого ним органу від відповідальності за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Суд першої інстанції звернув увагу, що наведений обов`язок виплатити поновленій на посаді особі середній заробіток за час вимушеного прогулу не залежить від обставин та причин невиконання судового рішення про поновлення такої особи на посаді.

Рішення судів про поновлення на роботі є обов`язковими та виконуються негайно з часу його оголошення, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Водночас, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Відповідно до статті 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі-проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Закон пов`язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, від 05.03.2020 року у справі № 280/360/19, від 26.11.2020 року у справі №500/2501/19, від 19.04.2021 року у справі № 826/11861/17, від 24.06.2021 року у справі № 640/15058/19, від 20.07.2021 року у справі № 826/3465/18, від 23.03.2023 року у справі № 420/8539/21.

За приписами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 22 квітня 2021 року у справі № 826/8789/18, від 27 січня 2022 року у справі № 580/5185/20.

У рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 року по справі № 160/4382/22 здійснено розрахунок середнього заробітку за період з 01.02.2022 по 04.10.2022.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи, що позивача поновлено на посаді з 24.04.2023 року, середній заробіток за період з 05.10.2022 року по 23.04.2023 року підлягає стягненню з Апарату Верховної Ради України на користь позивача.

Згідно довідки Апарату Верховної Ради України № 15/73-1463 від 11.08.2023 року середньоденний заробіток ОСОБА_1 , який працював на посаді першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України, обчислений за останні два місяці перед звільненням, відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 у січні 2022 року складав 1531,77 грн.

Суд першої інстанції зазначив, що період з 05.10.2022 року по 23.04.2023 року становить 143 робочі дні, отже середній заробіток, який підлягає стягненню з Апарату Верховної Ради України на користь позивача складає 219 043,11 грн (1531,77 грн х 143 дні) без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Також суд першої інстанції зазначив, що позивач помилково включає до розрахунку 04.10.2022 року, яке вже увійшло в розрахунок середнього заробітку у справі № 160/4382/22 та 24.04.2023 року, дату, з якого його поновлено на посаді, отже в цій частині вимоги не підлягають задоволенню.

Виходячи з того, що в частині задоволення позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, то в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.

Стосовно позовної вимоги про нарахування і виплату ОСОБА_1 компенсації за усі дні невикористаної відпустки за період з 01 жовтня 2021 року по 01 травня 2023 року включно, суд першої інстанції зазначив, що згідно розрахунково-платіжної відомості за червень 2023 року ОСОБА_1 виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 40 днів у розмірі 21 579,60 грн. За викладених обставин, враховуючи виплату позивачу компенсації невикористаної відпустки, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає.

Виходячи з того, що в цій частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, то в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, що покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 24.09.2026 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 24.09.2026.

В повному обсязі постанова виготовлена 29.09.2026.

Головуючий - суддя Ю.В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова

суддя В.В. Кальник