Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №214/6587/24 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/6587/24

2/214/2074/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 жовтня 2026 року м.Кривий Ріг

06 жовтня 2026 року м Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Малаховської І.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Постригай А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу №214/6587/24 за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення часток у спільній сумісній власності та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який уточнив 04 березня 2025 року та в якому просить суд визначити, що за життя ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 належало право власності на частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на частини нерухомого майна, яке належало на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62 кв.м., житловою площею 45,12 кв.м.

В обґрунтування вимог представником позивача зазначено, що матір позивача ОСОБА_6 з кінця 2001 року стала проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 . На той час ОСОБА_5 та його вітчиму ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 . Зазначена квартира була отримана ними у власність на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та вони 16 грудня 1993 року отримали Свідоцтво про право власності на житло, відповідно до розпорядження №1067 від 13.12.1993 року АБМП «Кривбасрудбуд». Право власності було зареєстровано в КП ДОР «Криворізьке БТІ» у реєстрову книгу №4/2 пв-413/1013.

Вказує, що коли мати позивача ОСОБА_6 стала проживати однією сім`єю з ОСОБА_5 , мати останнього ОСОБА_8 надала в користування родині належну їй квартиру АДРЕСА_2 , а сама продовжила проживати разом зі своїм чоловіком ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивача ОСОБА_6 померла та після її смерті позивач проживала в квартирі разом з ОСОБА_5 .

В подальшому мати ОСОБА_5 – ОСОБА_7 13 червня 2008 року подарувала своєму сину ОСОБА_5 належну їй квартиру АДРЕСА_2 . Після того, як ОСОБА_5 отримав в дарунок квартиру від матері він зареєстрував позивача у квартирі, де вони жили разом по день смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_8 . Похованням ОСОБА_5 та його матері ОСОБА_7 займалася позивач ОСОБА_2 .

Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2024 року по справі №214/8317/23 встановлено факт проживання позивача ОСОБА_2 зі спадкодавцем як з вітчимом ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме з 01.01.2004 по момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01 липня 2024 року приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Січкар Б.В. позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, як спадкоємцю четвертої черги за законом на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла тільки позивач ОСОБА_2 .

На звернення позивача щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, а саме на частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , приватний нотаріус Січкар Б.В. відмовила, пославшись у постанові на неможливість визначення частки у праві власності на квартиру, яка належала ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У постанові про відмову у вчинені нотаріальної дії приватний нотаріус зазначила про те, що ОСОБА_5 не входить до кола спадкоємців померлого ОСОБА_7 , а спадкоємці померлого не оформили право власності на частку квартири. Нотаріус повідомила, що після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 в Другій Криворізькій державній нотаріальній конторі була відкрита спадкова справа, однак ніхто зі спадкоємців ОСОБА_7 свідоцтва про право на спадщину на частину квартири не отримав.

Представник позивача вказує, що матеріалами витребуваної судом спадкової справи встановлено, що після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадщину прийняли спадкоємці першої черги за законом, його доньки: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , інші спадкоємці першої черги відсутні. Відповідно до матеріалів спадкової справи свідоцтва про право на спадщину доньки ОСОБА_7 не отримали.

Представник позивача звертає увагу на те, що у спадковій справі є заява ОСОБА_5 , в якій він зазначив, що згоден з тим, що частки у спільній з померлим співвласником ОСОБА_7 квартирі по частині кожному.

Ухвалою суду від 01 серпня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10 грудня 2024 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 та витребувано у приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Січкар Богдани Валеріївни копію спадкової справи, яка була заведена після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Витребувано з Другої Криворізької державної нотаріальної контори копію спадкової справи, яка була заведена після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Витребувано з КП ДОР «Криворізьке БТІ» довідку в якій вказати кому за відомостями БТІ належить квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на підставі якого право установчого документу.

Ухвалою суду від 02 квітня 2025 року задоволено клопотання представника позивача Примакова Костянтина Олексійовича та залучено до участі у даній справі у якості третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 07 листопада 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені в порядку, передбаченому статтею 128 ЦПК України

Представник позивача адвокат Примаков К.О. звертався до суду із заявами про розгляд справи за його відсутності, наполягає на задоволенні позовних вимог.

Від представника відповідача наявні заяви про проведення судового розгляду справи за відсутності сторони відповідача.

Третя особа ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності та просила винести рішення згідно чинного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до такого висновку.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_5 та його вітчиму ОСОБА_7 . Зазначена квартира була отримана ними у власність на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та вони 16 грудня 1993 року отримали Свідоцтво про право власності на житло, відповідно до розпорядження №1067 від 13.12.1993 року АБМП «Кривбасрудбуд». Право власності було зареєстровано в КП ДОР «Криворізьке БТІ» у реєстрову книгу №4/2 пв-413/1013 (а.с.8-10, 50).

Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2024 року по справі №214/8317/23 встановлено факт проживання позивача ОСОБА_2 зі спадкодавцем як з вітчимом ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме з 01.01.2004 по момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01 липня 2024 року приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Січкар Б.В. позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, як спадкоємцю четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_5 на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Спадщину прийняла тільки позивач ОСОБА_2 .

На звернення позивача щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, а саме на частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , приватний нотаріус Січкар Б.В. відмовила, пославшись у постанові на неможливість визначення частки у праві власності на квартиру, яка належала ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Матеріалами спадкової справи №674/2015, встановлено, що після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 до Другої криворізької державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулися доньки спадкодавця: ОСОБА_4 (дата звернення 17 липня 2015 року) та ОСОБА_3 (дата звернення 25 листопада 2015 року).

Також матеріали зазначеної вище спадкової справи містять заяву ОСОБА_5 від 07 жовтня 2015 року, в якій останній повідомляє нотаріуса про те, що він є співвласником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що за життя ОСОБА_7 . Договір щодо визначення часток у квартирі не укладався, не заперечує та підтверджує, що згідно Свідоцтва про право власності на житло, кожному зі співвласників належало по частці квартири, до суду, з приводу заперечення частки померлого, звертатися не буде (а.с.59- зворот).

Як встановлено матеріалами спадкової справи доньки ОСОБА_7 : ОСОБА_4 та ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом не отримали.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З огляду на викладене правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Статтею 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно статті 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (частини 1-3 статті 372 ЦК України).

Пунктом 12 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 роз`яснено, що у разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

Так, судом встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 були співвласниками квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, тобто за життя кожному із співвласників життя належало по частці указаної нерухомості.

Верховний Суд неодноразово в своїх рішеннях зазначав, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування (постанови від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19 (провадження № 61-16257св20) 28 липня 2021 року у справі № 346/5216/18 (провадження № 61-3050св21), 28 липня 2021 року у справі № 148/2418/15 (провадження № 61-5860св21).

У відповідності до ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно до ч.1-2 ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

В частині 1 ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно до ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У відповідності до ч.1, 2 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно до ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

В ч.1 ст.1272 ЦК України зазначено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що окрім ОСОБА_2 , із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 ніхто не звертався.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно до ч.1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Постановою приватного нотаріуса Січкар Б.В. від 13 липня 2024 року позивачу ОСОБА_2 було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з неможливістю визначення частки у праві власності на квартиру, яка належала спадкодавцю ОСОБА_5 .

Отже, встановивши, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю померлих ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , беручи до уваги витребувані судом копії спадкових справ, заведених після смерті співвласників спірної квартири, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за позивачем ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку квартири в порядку спадкування після померлого вітчима ОСОБА_5 , як спадкоємиці четвертої черги за законом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме в частині визнання за позивачем права власності на 1/2 частку квартири в порядку спадкування за законом та відмові у визначенні судом частки співвласника у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно за померлим ОСОБА_5 .

Згідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами першою, другою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки вимога про відшкодування витрат позивачем не заявлялась, вони покладаються на неї.

Керуючись ст. ст. 368, 370 ЦК України, ст..ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення часток у спільній сумісній власності та визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на частку нерухомого майна, яке належало на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62 кв.м., житловою площею 45,12 кв.м.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради ЄДРПОУ 05410872, місце розташування: м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 32.

Треті особи:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .

Повне судове рішення виготовлено 06.10.2026.

Суддя І.Б. Малаховська