Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №188/3134/25 — Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/3134/25

Провадження № 2/188/1356/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Місюри К.В.,

при секретарі судового засідання Бібіковій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ співвласником у натурі частки зі спільного майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про виділ співвласником у натурі частки зі спільного майна, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що позивач та відповідачка успадкували після смерті їх матері кожний по 1/2 частці земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 1223881500:03:001:0422 площею 4,6900 га., що розташована на території Миколаївської (колишньої Дмитрівської) сільської ради Синельниківського (колишнього Петропавлівського) району Дніпропетровської області. Право власності позивача та відповідача на успадковані кожним з них по 1/2 частці вказаної земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 20.10.2014 р., позивачем та відповідачкою було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки з ТОВ "ВЕСНА" (код ЄДРПОУ 31049245) строком дії на 9 років 11 місяців. Відповідно до п. 40 вказаного договору оренди землі він набрав чинності з дати його укладення та державної реєстрації права оренди. Отже строк дії вказаного договору оренди землі закінчився 20.10.2024 р. Починаючи з дати закінчення договору оренди землі і по даний час відповідачка жодних дій щодо поновлення вищевказаного договору оренди землі (як співвласник земельної ділянки) з невідомих позивачу причин не вчинила. Вищевказана бездіяльність відповідачки призвела до вчинення перешкод позивачу в користуванні та розпорядженні його майном, оскільки без згоди відповідачки він не має змоги укласти договір оренди земельної ділянки, яка перебуває у спільній частковій власності сторін по даній справі. Саме у зв`язку з вищевказаними обставинами у позивача виникла необхідність у порядку поділу майна виділити в натурі у приватну власність належну йому 1/2 частку із земельної ділянки кадастровий номер 1223881500:03:001:0422 площею 4,6900 га. Вказана 1/2 частка земельної ділянки згідно схеми розподілу земельної ділянки, виданої землевпорядною організацією Приватним підприємством "ГЕО-СЕРВІС", складає 2,3450 га. 19.08.2025 р., позивач направив на поштову адресу реєстрації місця проживання відповідача листа, у якому запропонував негайно разом звернутися до нотаріуса в м. Шахтарське Синельниківського району Дніпропетровської області та укласти договір про поділ нерухомого майна - земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності, у письмовій формі та нотаріально його посвідчити. З часу відправлення вищевказаного листа і до даного часу відповідачка жодних дій по укладенню договору поділу земельної ділянки не вчинила, жодної відповіді на даного листа позивачу не надала.

Посилаючись на ст.ст. 88, 90, 158 ЗК України, ст.ст. 319, 321, 364 ЦК України, позивач прохає виділити в натурі йому у приватну власність належну йому 1/2 частку, яка згідно схеми розподілу земельної ділянки складає 2,3450 га., із земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 1223881500:03:001:0422 площею 4,6900 га., що розташована на території Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 17 листопада 2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження і призначено судове засідання на 24 березня 2026 року. Представник позивача до суду не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час та місце слухання справи належним чином повідомлена, заяв чи клопотань не надавала.

Згідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, доказів про поважність неявки до суду не надала, також не подала відзив на позовну заяву та позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи тому у відповідності з вимогами ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, постановивши по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Вивчивши позовні вимоги та надані позивачем докази, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про виділ частки земельної ділянки зі спільної часткової власності у зв`язку з наступним.

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 13.10.2014 року по спадковій справі №123-2014 позивач та відповідачка успадкували після смерті їх матері кожний по 1/2 частці земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 1223881500:03:001:0422 площею 4,6900 га., що розташована на території Миколаївської (колишньої Дмитрівської) сільської ради Синельниківського (колишнього Петропавлівського) району Дніпропетровської області.

Право власності позивача на успадковану ним 1/2 частку вказаної земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.10.2014 р., номер запису про право власності 7305976 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом НАЕ 378066 від 13.10.2014 р.

Право власності відповідача на успадковану нею 1/2 частку вказаної земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.10.2014 р., номер запису про право власності 7306039 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом НАЕ 378067 від 13.10.2014 р.

Вказані обставини підтверджуються копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.10.2014 р., про реєстрацію права власності (копії додаються).

Згідно з витягом №НВ-9974454252025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка цілої земельної ділянки кадастровий номер 1223881500:03:001:0422 площею 4,6900 га., становить 190581,41 грн., станом на 16.08.2025 р. Відповідно нормативна грошова оцінка 1/2 частки вищевказаної земельної ділянки, про виділення в натурі у приватну власність якої прохає позивач - складає 95290,71 грн., та є ціною цього позову.

20.10.2014 р., позивачем та відповідачкою було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки з ТОВ "ВЕСНА" (код ЄДРПОУ 31049245) строком дії на 9 років 11 місяців. Відповідно до п. 40 вказаного договору оренди землі він набрав чинності з дати його укладення та державної реєстрації права оренди. Отже строк дії вказаного договору оренди землі закінчився 20.10.2024 р.

Згідно зі ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Починаючи з дати закінчення договору оренди землі і по даний час відповідачка жодних дій щодо поновлення вищевказаного договору оренди землі (як співвласник земельної ділянки) з невідомих позивачу причин не вчинила.

Вищевказана бездіяльність відповідачки призвела до вчинення перешкод позивачу в користуванні та розпорядженні його майном, оскільки без згоди відповідачки він не має змоги укласти договір оренди земельної ділянки, яка перебуває у спільній частковій власності сторін по даній справі, отримувати дохід, сплачувати податки до бюджету.

Саме у зв`язку з вищевказаними обставинами у позивача виникла необхідність у порядку поділу майна виділити в натурі у приватну власність належну йому 1/2 частку із земельної ділянки кадастровий номер 1223881500:03:001:0422 площею 4,6900 га. Вказана 1/2 частка земельної ділянки згідно схеми розподілу земельної ділянки, виданої землевпорядною організацією Приватним підприємством "ГЕО-СЕРВІС", складає 2,3450 га.

19.08.2025 р., позивач направив на поштову адресу реєстрації місця проживання відповідача листа, у якому запропонував негайно разом звернутися до нотаріуса в м. Шахтарське Синельниківського району Дніпропетровської області та укласти договір про поділ нерухомого майна - земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності, у письмовій формі та нотаріально його посвідчити.

З часу відправлення вищевказаного листа і до даного часу відповідачка жодних дій по укладенню договору поділу земельної ділянки не вчинила, жодної відповіді на даного листа позивачу не надала.

Таким чином, бездіяльність відповідача з приводу укладення з позивачем договору поділу земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності сторін по даній справі, порушує право власності позивача на належне йому майно.

Частиною 2 статті 158 ЗК України передбачено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Відповідно до норм статей 319, 321 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Частиною 1 ст. 87 ЗК України передбачено, що право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає: при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами.

Відповідно до ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Частиною 2 ст. 367 ЦК України передбачено, що у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦК України, договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно зі ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі, а порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн., = 95290,71 грн. Х 1% (ставка судового збору), але не менше 0,4 Х 3028 грн. (розмір прожиткового мінімуму на 1 працездатну особу станом на 01.01.2025 р.), про що до позовної заяви додано платіжну інструкцію АТ КБ "Приватбанк".

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позовних вимог покладається на відповідача, але згідно пункту 2 прохальної частини позовної заяви позивач прохає залишити за ним витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 90, 158 ЗК України, ст.ст. 319, 321, 364 ЦК України ст.ст. 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 про виділ співвласником у натурі частки зі спільного майна задовольнити у повному обсязі.

Виділити в натурі у приватну власність ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) належну йому 1/2 частку, яка згідно схеми розподілу земельної ділянки складає 2,3450 га., із земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 1223881500:03:001:0422 площею 4,6900 га., що розташована на території Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Судові витрати по справі залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя К. В. Місюра