Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №184/855/26 — Покровський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 184/855/26

Номер провадження 2/184/871/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Томаша В.І., за участю секретаря судового засідання Михайлової Т.В., позивача – ОСОБА_1 , представника позивача – Жмихова Є.С., розглянувши у відкритому судового засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача – ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», Виконавчого комітету Покровської міської ради «про визнання права власності», –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із цим позовом до Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» та Виконавчого комітету Покровської міської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю (свинарник) загальною площею 1261,4 кв.м. по АДРЕСА_1 . Позов мотивований тим, що позивач з березня 2015 року по теперішній час відкрито, безперервно, добросовісно володіє нежитловою будівлею загальною площею 1261,4 кв.м. по АДРЕСА_1 , що є підставою для набуття позивачем права власності на вищевказану нежитлову будівлю за набувальною давністю.

Провадження у справі відкрито ухвалою Покровського міського суду Дніпропетровської області від 13.04.2026.

22.04.2026 від Виконавчого комітету Покровської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника покладаючись на розсуд суду.

23.04.2026 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів у справі.

13.05.2026 від АТ «ПГЗК» надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві вказано, що товариство є правонаступником всіх прав та обов?язків Публічного акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», яке є правонаступником всіх прав та обов?язків Публічного акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат», яке, у свою чергу, є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат». Також, у відзиві зазначено, що між ПАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» та позивачем 16.12.2014 року укладено договір позички нежитлових будівель №16/12-14, згідно якого позивачу передано у користування майно по АДРЕСА_1 : будівлю кормокухні (інв. №1150, площею 142,4 кв.м.); будівлю сторожки (інв. №1152, площею 151,9 кв.м.) та будівлю складу кормів (інв. №912, площею 267,3 кв.м.). Договір позички нежитлових будівель був неодноразово пролонгований і діяв по 29.02.2024 року. Пізніше, 01.03.2024, між АТ «ПГЗК» та позивачем укладено договір оренди вищевказаних будівель №А119/04, а 24.12.2024 ці ж сторони уклали договір купівлі-продажу №Т 632/04, згідно якого вищеназвані будівлі передані у власність позивачу за попередньо отриману узгоджену сторонами плату.

АТ «ПГЗК» просить врахувати пояснення надані у своєму відзиві, а розгляд справи провести без участі представника товариства.

06.06.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою Покровського міського суду Дніпропетровської області від 29.04.2026 у цій справі підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі, представники відповідача-1 та відповідача-2 у справі у судове засідання не з`явились, але надали суду письмові заяви про розгляд справи без їх участі.

Суд, вислухав пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановивши всі обставини справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦПК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Водночас, статтями 12 і 13 ЦПК України передбачено засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, які визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На земельній ділянці із кадастровим номером 1222987000:02:450:0001, за адресою АДРЕСА_1 знаходяться нежитлові будівлі: будівля свинарника (інв. №1151, загальна площа 1261,4 кв.м., 1962 рік введення в експлуатацію), кормокухня (інв. №1150, загальна площа 142,4 кв.м., 1962 рік введення в експлуатацію); сторожка (інв. №1152, загальна площа 151,9 кв.м., 1980 рік введення в експлуатацію) та склад кормів (інв. №912, загальна площа 267,3 кв.м., 1962 рік ведення в експлуатацію). Вищевказана земельна ділянка згідно договору оренди б/н від 01.10.2006 року (зареєстрований 10.04.2014) передана Дніпропетровською обласною адміністрацією в оренду Публічного акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі – ПАТ «ОГЗК») на строк до 31.12.2054 року. Після укладення договору оренди земельної ділянки товариство змінювало організаційну форму та назву. Відповідно п.1.1. Статуту АТ «ПГЗК» (нова редакція) затвердженого Загальними зборами акціонерів, протокол №1/2018 від 18 квітня 2018 АТ «ПГЗК» є правонаступником всіх прав та обов?язків ПАТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», яке є правонаступником всіх прав та обов?язків ПАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат», яке, є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат».

Разом із цим, згідно п.58 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-IX від 28 квітня 2021 (далі – Закон №1423) «24. З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад <…>. Відповідно ст.1481ЗК України «п.1 До особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов?язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.»

Відтак, після набрання чинності п.58 Закону №1423 земельна ділянка із кадастровим номером 1222987000:02:450:0001 вважається земельною ділянкою комунальної власності Покровської територіальної громади.

Отже, відповідно закону, до Покровської територіальної громади перейшли всі права та обов?язки за договором оренди земельної ділянки б/н від 01.10.2006 укладеним між Дніпропетровською обласною адміністрацією та ПАТ «ОГЗК (в подальшому ПАТ «ПГЗК» та АТ «ПГЗК»), який продовжує діяти до 31.12.2054 року.

15.09.2014 року позивач направив ПАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» лист в якому просив повідомити про те, чи знаходяться на балансі товариства об`єкти нерухомості по АДРЕСА_1 , а саме: будівля свинарника площею 1261,4 кв.м., кормокухня площею 142,4 кв.м., сторожка площею 151,9 кв.м. та склад кормів із площею 267,3 кв.м.

Листом від 14.10.2014 №101-675 ПАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» повідомило, що будівлі свинарника (інв. №1151, загальна площа 1261,4 кв.м.) кормокухні (інв. №1150, загальна площа 142,4 кв.м.); сторожки (інв. №1152, загальна площа 151,9 кв.м.) та складу кормів (інв. №912, загальна площа 267,3 кв.м.), які знаходяться по АДРЕСА_1 у 1995 році були передані на баланс товариству Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Дніпропетровській області.

27.11.2014 року позивач направив ПАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» лист, яким ініціював укладення договору користування нежитлових будівель свинокомплексу по АДРЕСА_1 , а саме: будівлі свинарнику (інв. №1151, загальна площа 1261,4 кв.м.); кормокухні (інв. №1150, загальна площа 142,4 кв.м.); сторожки (інв. №1152, загальна площа 151,9 кв.м.); складу кормів (інв. №912, загальна площа 267,3 кв.м.). Цього ж дня ПАТ «Орджонікідзевський ГЗК» погодило позивачу дозвіл на допуск для початку робіт із ліквідації стихійних сміттєзвалищ та відновлення вищевказаних будівель свинокомплексу.

Листом від 09.12.2014 №101-815 ПАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» повідомило про те, що не заперечує проти укладання договору користування будівлі свинарнику площею 1261,4 кв.м., кормокухні площею 142,4 кв.м., сторожки площею 151,9 кв.м. та складу кормів площею 267,3 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

16.12.2014 року між позивачем та ПАТ «Орджонікідзевський ГЗК» укладено договір позички нежитлових будівель №16/12-14: кормокухні (інв. №1150, загальна площа 142,4 кв.м.), сторожки (інв. №1152, загальна площа 151,9 кв.м.) та складу кормів (інв. №912, загальна площа 267,3 кв.м.), який в подальшому згідно п.3.2. цього договору був неодноразово пролонгований, після чого був розірваний 29.02.2024 на підставі угоди про розірвання Договору позички №16/12-14 від 27.02.2024 року.

01.03.2024 між позивачем та АТ «ПГЗК» укладено договір оренди нежитлових будівель свинокомплексу за адресою по вулиці Степова, буд. 1, с. Шолохове, Нікопольського району, Дніпропетровської області, а саме, будівлі кормокухні (інв. №1150, загальна площа 142,4 кв.м.); сторожки (інв. №1152, загальна площа 151,9 кв.м.) та складу кормів (інв. №912, загальна площа 267,3 кв.м.) із строком дії до 31.12.2024.

24.12.2024 між позивачем та АТ «ПГЗК» укладено договір купівлі-продажу №632/04 відповідно якого позивач сплачує 1 200 000,00 грн. з ПДВ а товариство передає у його власність кормокухню (інв. №1150, загальна площа 142,4 кв.м.); сторожку (інв. №1152, загальна площа 151,9 кв.м.) та склад кормів (інв. №912, загальна площа 267,3 кв.м.). Платіжна інструкція №559 від 04.12.2024 підтверджує здійснення позивачем попередньої оплати вартості будівель за договором купівлі-продажу.

Тобто, правовідносини щодо користування, які склались між позивачем та АТ «ПГЗК» стосувались трьох об?єктів нерухомого майна по АДРЕСА_1 , а саме, кормокухні (інв. №1150, загальна площа 142,4 кв.м.); сторожки (інв. №1152, загальна площа 151,9 кв.м.) та складу кормів (інв. №912, загальна площа 267,3 кв.м.).

Поряд із цим, між позивачем та АТ «ПГЗК»/ПАТ «ОГЗК»/ПАТ «ПГЗК» не укладались будь-які договори оренди або користування нежитловою будівлею свинарнику загальною площею 1261,4 кв.м. яка знаходиться по АДРЕСА_1 , технічні характеристики якої підтверджуються технічним паспортом, виготовленим ФОП ОСОБА_3 09.02.2026 (витяг №1821 від 09.02.2026).

При цьому позивач направив ПАТ «Орджонікідзевський ГЗК» лист від 18.03.2015 в якому повідомив, що вживає заходи прибирання сміттєзвалища, очищення, збереження та відновлення будівлі свинарнику площею 1261,4 кв.м., розташованої поряд із кормокухнею, сторожкою і складом кормів по АДРЕСА_1 . В цьому листі позивач також повідомив, що здійснює заходи охорони нежитлової будівлі свинарнику разом із іншими будівлями.

ПАТ «Орджонікідзевський ГЗК» листом від 14.04.2015 №101-328 надало відповідь про те, що не заперечує проти здійснення позивачем заходів прибирання, очищення, благоустрою, запобігання руйнуванню та відновлення нежитлової будівлі свинарника загальною площею 1261,4 кв.м. по АДРЕСА_1 .

В матеріалах справи наявні фотознімки та відеозаписи на яких видно початковий стан нежитлової будівлі свинарнику загальною площею 1261,4 кв.м. по АДРЕСА_1 та поступові покращення зовнішнього та внутрішнього стану цієї будівлі в результаті діяльності позивача. В матеріалах справи також наявні копії видаткових накладних та накладних на будівельні матеріали, які позивач використовував в ході ремонтних та будівельних робіт вищевказаної будівлі.

Обставини викладені у позові підтверджуються показами свідків.

Свідок ОСОБА_4 зазначив, що з лютого 2006 року по червень 2025 року працював єгерем в АТ «ПГЗК» (приблизно дев`ятнадцять з половиною років), місце його роботи знаходилось в окремій кімнаті будівлі кормокухні. Ця кімната має свій вхід і знаходиться впритул до великої будівлі свинарнику. У 2017 році у свідка стався інсульт і він проходив тривале лікування і пам`ятає те, що позивач володів будівлею свинарнику до того часу як у нього стався інсульт. Кожен свій робочий день він та його колеги бачила як із появою позивача поступово було прибирано та вивезене сміття, яке довгий час знаходилось в будівлі свинарнику. Свідок зазначає, що до того як позивач почав господарювати у вказані будівлі, вона була занедбана і перетворилась на стихійне сміттєзвалище. Свідок підтвердив, що позивач поступово займався благоустроєм вказаної будівлі: після розчищення, ремонтував її дах, потім відновлював стіни ззовні і займався внутрішнім ремонтом. Свідок зазначив, що бачив позивача постійно не лише в самій будівлі але й на території всього свинокомплексу, і він та інші працівники не мали вказівок від керівництва АТ «ПГЗК» не допускати позивача до території комплекси та будівель. Працівники служби охорони підприємства ніяких протидій діяльності позивача в будівлі свинарнику а, так само, і в інших будівлях не чинили. На час звільнення свідка з роботи позивач продовжував займатись внутрішніми роботами з ремонту будівлі свинарнику.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердив, що з початку весни 2022 року і на даний час проживає у будинку АДРЕСА_2 , розташованому, на відстані приблизно один кілометр від будівлі свинарнику, будівлі знаходяться у полі зорі одна одної. Свідок підтвердив, що неодноразово був на території свинокомплексу і бачив що позивач займається ремонтними роботами. Свідок зазначив, що позивач неодноразово просив його допомогти під час ремонтних робіт, які проводились в будівлі свинокомплексу.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердила, що вона протягом тривалого часу працювала ПАТ ОГЗК. З 2015 року ОСОБА_7 займався утриманням приміщення колишньої свиноферми, яке було заброшеним приміщенням. ОСОБА_8 почав приводити вказане приміщення до ладу, робив там великі ремонтні роботи. Вона працювала в 200 метрах від приміщенням свиноферми до 2022 року та все це бачила особисто. Окрім ОСОБА_9 вказаним приміщенням ніхто не користувався протягом всього цього часу. Наскільки їй відомо, вказане приміщення належало ПАТ ОГЗК.

Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно ст.41 Конституції України «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом».

Відповідно ч.1 ст.344 ЦК України «Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом».

Відповідно ч.4 ст.344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. При цьому, відповідно до приписів ЦК України, добросовісність учасника цивільних відносин презумується, доки не доведено протилежне

Оцінюючи обставини справи на відповідність критерію добросовісності заволодіння позивачем будівлею свинарнику загальною площею 1261,4 кв.м., яка знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 суд дійшов наступних висновків.

Згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 29.05.2025 у справі №127/38548/23 та від 26.01.2026 у справі №686/20921/22 правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності – добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

З матеріалів справи видно, що у вересні 2014 року позивач, виявляючи повну повагу до права власності, мав намір врегулювати відносини щодо всього комплексу споруд шляхом укладення відповідного договору. З метою з`ясування особи власника свинокомплексу позивач 15.09.2014 направив лист до ПАТ «ОГЗК». У відповідь ПАТ «ОГЗК» надало лист від 14.10.2014 №101-675 яким поінформувало позивача про те, що будівлі свинокомплексу, а саме, будівля свинарника (інв. №1151, загальна площа 1261,4 кв.м., далі – будівля свинарника №1151) кормокухні (інв. №1150, загальна площа 142,4 кв.м.); сторожки (інв. №1152, загальна площа 151,9 кв.м.) та складу кормів (інв. №912, загальна площа 267,3 кв.м.) по АДРЕСА_1 у 1995 році отримані товариством від РВ ФДМ України в Дніпропетровській області і після цього вони поставлені на баланс ПАТ «ОГЗК». Після цього, листом від 27.11.2014 позивач ініціював укладання договору користування свинокомплексом, до складу, якого включено будівлю свинарнику (інв. №1151). Цього ж дня товариство погодило позивачу можливість перебувати та опікуватись (володіти) свинокомплексом, зокрема, і будівлею свинарнику (інв. №1151).

Позивач зазначає, що почав володіти будівлею свинарника інв. №1151 з березня 2015 року. В момент заволодіння будівля свинарника (інв. №1151) перетворилась на стихійне сміттєзвалище і знаходилась у вкрай занедбаному, напівзруйнованому стані. Листом від 18.03.2015 позивач повідомив ПАТ «ОГЗК», що вживає заходи прибирання сміттєзвалища, очищення, збереження та відновлення будівлі свинарнику (інв. №1151). В цьому листі позивач також просив повідомити про те, чи не має ПАТ «ОГЗК» заперечень проти того, що позивач вживає заходи прибирання сміттєзвалища, збереження та відновлення будівлі свинарнику.

Зі своєї сторони ПАТ «ОГЗК» листом від 14.04.2015 №101-328 підтвердило відсутність заперечень проти того, щоб позивач самостійно здійснював прибирання смітника, благоустрій та, головне, відновлення нежитлової будівлі свинарника.

За таких обставин, у момент заволодіння будівлею свинарнику, позивач діяв чесно, за згодою балансоутримувача, а тому добросовісно.

При цьому саме по собі позиціонування ПАТ «ОГЗК» як балансоутримувача не свідчить про те, що товариство претендувало на будівлю свинарнику інв. №1151, оскільки станом на момент заволодіння позивачем ця будівля перетворилась на стихійне сміттєзвалище, знаходилась у вкрай занедбаному стані, із видимими слідами руйнації, що свідчить про повну байдужість товариства, а так само, інших осіб до цієї будівлі.

Аналізуючи ці обставини у сукупності, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.01.2026 у справі №686/20921/22, суд дійшов висновків про те, що: по-перше, позивач в момент заволодіння майном мав дозвіл на користування цим майно, був обґрунтовано переконаний у правомірності своїх дій, тому діяв добросовісно; по-друге, позивач мав достатньо підстав для того, щоб бути впевненим у тому, що інші особи не претендують на те, щоб отримати будівлю свинарнику інв. №1151.

Оцінюючи обставини справи на відповідність критерію відкритості та безперервності володіння позивачем будівлею свинарнику інв. №1151 суд дійшов наступних висновків.

Аналізуючи обставини справи на відповідність критерію відкритості та безперервності володіння, суд зазначає про підтвердження того, що діяльність позивача була очевидною для третіх осіб. Протягом періоду у понад 11 років (з березня 2015 року по час подання позовної заяви) позивач безперервно здійснював масштабні роботи з очищення території та ліквідації стихійного сміттєзвалища у будівлі свинарнику інв. №1151, відновлював дах та стіни будівлі, виконував внутрішні ремонтно-відновлювальні роботи, а також вживав заходи охорони будівлі. Суд вважає, що ці дії за своєю природою є такими, які приховати неможливо. Фактична відкритість та безперервність володіння позивачем будівлею свинарника підтверджується у своїй сукупності показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , наявними в матеріалах справи фотографіями, відеозаписами, а також відсутністю будь-яких заперечень чи претензій з боку АТ «ПГЗК» або органів місцевого самоврядування.

Встановлення вищевказаних обставин повністю відповідає вимогам ст.344 ЦК України щодо відкритості та виконання умови щодо десятирічного строку давнісного володіння нерухомим майном.

Також, суд зазначає про те, що позивач здійснював безтитульне володіння будівлею свинарнику інв. №1151, оскільки між АТ «ПГЗК» та позивачем правочини щодо цієї будівлі не укладались. Отже, позивач володів вказаною вище будівлею не як орендар чи користувач, а як самостійний володілець чужого майна, до якого сам балансоутримувач виявив повну байдужість. До цього слід додати, що будівля свинарнику загальною площею 1261,4 кв.м. по АДРЕСА_1 є такою, що немає власника, що підтверджується довідкою КП «Нікопольське БТІ ДОР» №18 від 31.12.2012, листом Державного архіву Дніпропетровської області від 18.11.2025 №Ж-2867/0/217-25, листами РВ ФДМ України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 24.09.2025 №912-007-11-1038 та від 03.10.2025 №912-007-11-1300.

Окрім того судом досліджені надані стороною позивача всі докази в їх сукупності, зокрема відео файли, які підтверджують факт добросовісного володіння вищевказаним нерухомим майном.

Відповідно ч.4 ст.344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно ст. 182 ЦК України, право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації. На даний час право власності на будівлю ні за ким не зареєстровано, тому єдиним законним способом захисту прав позивача та подальшої реєстрації майна є визнання права власності за набувальною давністю в судовому порядку.

Питання про розподіл судових витрат у справі не піднімалось.

Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача – ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», Виконавчого комітету Покровської міської ради «про визнання права власності» – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на нежитлову будівлю (свинарник) загальною площею 1261,4 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 06.10.2026 року.

Суддя Покровського міського суду В. І. Томаш