Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №183/4025/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4025/26

№ 2/183/5169/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Фролової В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Лук`яненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами,-

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року позивач, в інтересах якої діє представник, адвокат Дядик Я.Б., звернулась до суду із вказаним позовом у якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору дарування від 05.08.1996 стала власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за вищевказаною адресою. Право власності на вказаний об`єкт нерухомості було зареєстровано у Сєвєродонецькому БТІ, відповідно до законодавства, що діяло на той час. Вказала, що через окупацію м. Сєвєродонецька вимушена була переїхати, та з огляду на відомості щодо пошкодження вказаного будинку отримали право на компенсацію за умови внесення об`єкта нерухомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З метою реєстрації права власності на майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивач звернулась до державного реєстратора, проте у здійсненні реєстрації права було відмовлено у зв`язку з відсутністю зареєстрованого права власності на житловий будинок та неможливістю отримати інформацію у БТІ з тимчасово окупованої території. Тому, позивач змушена звернутися до суду та просить задовольнити її позов.

Ухвалою суду від 13.04.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 21.07.2026, без постановлення письмової ухвали, закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання позивач та її представник, адвокат Дядик Я.Б., не з`явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. Через підсистему «Електронний суду» подав клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, вирішивши справу відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до договору дарування від 05.08.1996, ОСОБА_1 прийняла в дар від ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 15,9 кв.м.

На підставі зазначеного договору дарування від 05.08.1996, право власності ОСОБА_1 на вищезазначений житловий будинок зареєстровано у Сєвєродонецькому БТІ, записано у реєстрову книгу за № 233 від 26.08.1996.

Технічним паспортом на вказаний об`єкт також підтверджується, що позивач є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 37,9 кв.м., житловою площею 15,9 кв.м.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . На даний час, позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 11.04.2022 за № 6115-7000772391.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Чортківської міської ради Кельби Г.М. за № 83308455 від 16.02.2026 позивачу відмовлено у проведенні реєстраційних дій, у зв`язку з відсутністю можливості здійснити запитування від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення або реєстрацію прав, оскільки архівні документи КП Сєвєродонецьке БТІ на паперових носіях не були вивезені на підконтрольну територію України, а територія Сєвєродонецької територіальної громади на сьогоднішній день є окупованою РФ.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (у редакції станом на час розгляду справи), м. Сєвєродонецьк Луганської області віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Зі змісту рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій вбачається, що державним реєстратором не встановлено наявності зареєстрованого права власності на житловий будинок.

Зробити запит до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, про надання інформації (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідної для такої реєстрації у державного реєстратора немає можливості, оскільки м. Сіверськодонецьк Луганської області є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як установлено судом, позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, заявлення позовних вимог про визнання права власності на житловий будинок який належав позивачу на праві власності, набутому відповідно до закону не суперечить вищезазначеним вимогам цивільного законодавства.

Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Позивачем право власності набуте у 1996 році. Наданий нотаріально посвідчений договір дарування, технічний паспорт, посвідчені та видані органом, що здійснював реєстрацію права власності на той час, свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації права власності на житловий будинок.

Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачкою було доведено її право власності на спірний житловий будинок, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивачки на спірний об`єкт нерухомості у БТІ з тимчасово окупованої території (м. Сіверськодонецьк Луганської області) на теперішній час неможливо, позивач не може розпоряджатися своїм майном, а також ініціювати питання щодо отримання компенсації за пошкоджене житло, що порушує її права власності, у зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, при вирішення питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує, що в даній справі спір виник через необхідність підтвердження позивачами їх прав спільної сумісної власності на нерухоме майна відповідно до положень ст. 392 ЦК України.

Враховуючи, викладене, приймаючи до уваги, що звернення до суду ОСОБА_1 пов`язане з неможливістю отримати органами, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно з Сєвєродонецького БТІ інформації про зареєстровані до 01.01.2012 речові права на спірне нерухоме майно, у зв`язку з окупацією території Сєвєродонецької міської територіальної громади, суд, дотримуючись принципу пропорційності, не вбачає підстав для покладення судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 37,9 кв.м., житловою площею 15,9 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, код ЄДРПОУ 44083662, місцезнаходження: Луганська область, м. Сіверськодонецьк, б-р Незалежності України, 32.

Повне судове рішення складено та підписано 06 жовтня 2026 року.

Суддя В.О. Фролова