Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №183/9704/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Суд: Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 05 жовтня 2026 р.

Справа: №183/9704/25

Суддя: Дубовенко І. Г.

Справа № 183/9704/25

№ 2/183/3162/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року місто Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Дубовенко І.Г., за участю секретаря судового засідання - Чабаненка Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за участю представника відповідача - адвоката Жила К.С., суд -

у с т а н о в и в :

ТОВ ФК «ЄАПБ» звернулося до Самарівського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 876409009 від 27 липня 2023 року у розмірі 34572,96 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 27 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 876409009, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 7000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом, зі строком кредитування до 1857 днів.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. 31 грудня 2020 року додатковою угодою № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли викласти текст договору в новій редакції.

Відповідно до реєстру боржників № 260 від 28 листопада 2023 року до договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 876409009.

27 лютого 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/0225-01, у відповідності до якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 27.02.2025 року до договору факторингу № 27/0225-01 від 27 лютого 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги грошової вимоги до відповідача в сумі 34572,96 грн, з яких: сума заборгованості по основному боргу 6999 грн; сума заборгованості по відсоткам 25573,96 грн, які позивач просить суд стягнути з відповідача. Також вирішити питання стосовно судових витрат.

Відповідачем поданий відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі. В обґрунтування відзиву посилається на те, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не підтвердило належними та допустимими доказами право вимоги до ОСОБА_1 . Так, на підтвердження переходу до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 876409009 від 27 липня 2023 року, нібито укладеним ОСОБА_1 з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», Позивач надав Додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року. Проте, відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (в новій редакції, затвердженій вищезгаданою додатковою угодою), «право вимоги» - права грошових вимог Клієнта до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому. Згідно п. 2.1. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (в новій редакції, затвердженій вищезгаданою додатковою угодою), згідно умов цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Відтак, Позивачем не доведено факт переходу прав грошової вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», оскільки, не можливо передати за договором факторингу грошові вимоги за кредитним договором, який ще навіть не було укладено Клієнтом з Боржником. Позивач посилається на заборгованість Відповідача за кредитним договором від 27 липня 2023 року, тоді як сам договір факторингу ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено 28.11.2018 року, а додаткову угоду до нього - 31 грудня 2020 року. Більше того, Позивачем не додано Реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, який би міг підтвердити факт передачі від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» прав грошових вимог до ОСОБА_1 за кредитним договором № 876409009 від 27 липня 2023 року, а також розмір та підстави для розрахунку таких вимог. Таким чином, Позивачем не доведено, що, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» взагалі набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 876409009 від 27 липня 2023 року, а тому і неможливо визнати подальші передачі таких прав грошових вимог від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до інших факторів, в тому числі, до Позивача.

Окрім того, Договір факторингу № 27/0225-01 від 27 лютого 2025 року, наданий Позивачем на підтвердження переходу прав вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», взагалі не містить підпису уповноваженої особи ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а тому факт його укладення не підтверджується. Додатково слід зазначити, що Позивач в якості доказів надав лише окремі аркуші Договору факторингу № 27/0225-01 від 27 лютого 2025 року та Додаткової угоди № 26 від 31 грудня 2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року. Копії окремих аркушів договорів факторингу не є належним чином засвідченими копіями документів та не є засвідченими витягами з них, тому неможливо вважати надані документи, як належні, допустимі та достовірні докази у розумінні ст. 77 - 79 ЦПК України.

А тому позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надав доказів переходу до нього права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 876409009 від 27 липня 2023 року, і на думку Відповідача, позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню.

Щодо укладення ОСОБА_1 кредитного договору № 876409009 від 27 липня 2023 року. На підтвердження факту укладення кредитного договору № 876409009 від 27 липня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» Позивачем надано Договір кредитної лінії №876409009 від 27.07.2023 року та Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору №876409009 від 27.07.2023 року, які нібито підписані з боку ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Разом з тим, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надало суду будь-яких доказів проходження ініціалізації ОСОБА_1 в системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та підписання ним вищезазначених документів. Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази направлення кредитодавцем одноразового ідентифікатора на телефон Відповідача, тобто, відсутні докази, що кредитодавець направляв Відповідачеві пропозицію про укладення договорів саме Відповідачу, а Відповідач, в свою чергу, прийняв таку пропозицію. При скануванні QR-коду в графі підпису Позичальника відображається лише набір цифр "876409009" (які співпадають з номером кредитного договору), тобто, перевірити цей підпис неможливо. Ані файл підпису, ані протокол створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису вищевказаного спірного договору Позивачем до суду не надано, а отже і не надано жодного належного, достатнього та допустимого доказу на підтвердження факту укладення Відповідачем спірного кредитного договору. Окрім того, вищезгаданий кредитний договір та додатки до нього ні прямо, ні опосередковано, не підтверджують факт отримання Відповідачем ОСОБА_1 від первісного кредитора - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» коштів на підставі, начебто, укладеного договору та наявність у Відповідача заборгованості перед Позивачем у розмірі, який зазначено у позові ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що первісним кредитодавцем були перераховані грошові кошти Відповідачу в розмірах, що передбачені кредитним договором, а Відповідач ці кошти отримав. Крім того, надані Позивачем розрахунки заборгованості за кредитним договором лише вказують на не аргументовану наявність заборгованості у фіксованій сумі, але не підтверджують її походження і розмір, за наданими розрахунками не відстежується рух коштів з рахунку кредитодавця на рахунок Відповідача, та у зворотному напрямку. Розрахунки заборгованості, на які посилається Позивач у позові не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості Відповідача. Зазначені розрахунки з зазначенням конкретних розмірів заборгованості, є документами, що створені самим первісним кредитодавцем та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» , а відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказами наявності заборгованості, на якій наполягає Позивач.

Щодо платіжного доручення № 03еес269-37fe-417c-94dd-992429b0d798 від 27.07.2023, поданого Позивачем разом з позовною заявою, зазначає, що даний документ не містить обов`язкових реквізитів, а саме - печатки банківської установи та підпису уповноваженої особи, яка видала платіжне доручення. Щодо номеру рахунку отримувача, зазначеного в платіжному дорученні № 03еес269-37fe-417c-94dd-992429b0d798 від 27.07.2023, зазначає, що його взагалі неможливо ідентифікувати, адже більшість цифр відсутні. Більше того, набір цифр, зазначений в згаданій графі, більше схожий на номер банківської картки, і не містить обов`язкових реквізитів банківського рахунку в форматі IBAN. А тому платіжне доручення № 03еес269-37fe417c-94dd-992429b0d798 від 27.07.2023 не містить доказів перерахування первісним кредитором коштів в якості кредиту на рахунок ОСОБА_1 .

Відповідач вважає, що Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові, щодо отримання відповідачем кредитних коштів, наявності заборгованості та її розміру, а також переходу прав вимоги до Відповідача, матеріали справи не містять, а відтак позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню, оскільки позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими.

Також відповідач зазначає, що ним були понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в загальній сумі 3 000 грн, які просить стягнути з позивача.

Враховуючи вищенаведене просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; судові витрати покласти на Позивача.

Позивачем надана відповідь на відзив, у якій вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Кредитний договір з позичальником укладено в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Відповідно до умов кожного кредитного договору, невід`ємною частиною договору є «Правила надання грошових коштів у позику (далі - Правила). Уклавши договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Первісних кредиторів та є у загальному доступі. Ці Правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Тому кредитні договори, які укладені між сторонами в електронній формі мають силу договорів, які укладені в письмовій формі та підписані сторонами.

Так алгоритм дій при укладанні кредитного договору наступний: 1. На сайті клієнт самостійно у межах встановленого ліміту обирає суму кредиту та бажаний строк отримання кредиту. Після натискання позначки «отримати кредит» клієнт отримує доступ до заявки на отримання кредиту; 2. Заявник здійснює заповнення заявки на отримання кредиту на сайті, обов`язково вказуючи всі дані, відмічені в заявці в якості обов`язкових для заповнення; 3. Заповнюючи заявку, заявник підтверджує свою обізнаність із умовами Правил та надає свою згоду на передачу Фінансовій установі своїх персональних даних та їх обробку з метою оцінки фінансового стану заявника та його спроможності виконати зобов`язання за договором; 4. Оформлення вищезазначеної згоди повністю відповідає вимогам статті 2 Закону «Про захист персональних даних», згідно якої згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки; 5. На основі зазначених клієнтом даних інформаційна система Товариства генерує «індивідуальну» частину договору (у разі прийняття рішення про видачу кредиту); 6. Додатково Первісний кредитор залишає за собою право зателефонувати заявнику за телефонним номером, зазначеним в заявці, як для підтвердження повноти, точності, достовірності зазначеної в заявці інформації, так і для отримання інших відомостей від заявника, які Кредитодавець визнає необхідними для прийняття рішення про надання кредиту; 7. На підставі даних, зазначених у заявці, інформаційна система Фінансової установи здійснює реєстрацію заявника на сайті та формує Особистий кабінет, де споживач має змогу ознайомитися з договором(ами), поточним станом заборгованості, оплатити кредит тощо; 8. Рішення про надання кредиту приймається на підставі автоматизованої обробки персональних даних заявника і інформації отриманої про позичальника із законних джерел, зокрема інформації бюро кредитних історій. 9. Додатково здійснюється верифікація банківської карти клієнта, що дає змогу встановити власника банківської карти та особу, яка заповнює заявку, як одну і ту саму особу. 10. Кредитор інформує заявника про прийняте рішення про реєстрацію на сайті та щодо можливості видачі кредиту чи про відмову у видачі шляхом надсилання смс-повідомлення на телефонний номер, зазначений в заявці, та шляхом надсилання електронного листа на адресу електронної пошти, зазначену у заявці. 11. Смс-повідомлення містить код підтвердження, який клієнт має ввести у спеціальне поле на сайті для того, щоб завершити реєстрацію на генерацію особистого кабінету, а також щоб підтвердити умови отримання кредиту (суму кредиту, процентну ставку, строк). 12. Підпунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Також клієнту надається повний доступ для ознайомлення із «індивідуальною» частиною договору на Сайті Кредитодавця і знову пропонується підтвердити свій намір щодо отримання кредиту шляхом проставляння відповідної позначки у спеціально відведеному полі. Ця позначка являє собою дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних «індивідуальної» частини договору та призначені для ідентифікації підписувача цих даних і по своїй суті є електронним підписом у розумінні Закону України «Про електронний цифровий підпис» (детальне пояснення наведено нижче). 13. «Індивідуальна» частина договору - містить всі істотні умови кредитного договору, визначені Цивільним кодексом України (суму кредиту, процентну ставку за користування, строк надання кредиту), а також всі необхідні умови, зазначені в статті 6 Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». 14. Електронний примірник «індивідуальної» частини кредитного договору надсилається на електронну адресу клієнта, а також зберігається в особистому кабінеті. На вимогу клієнта Кредитодавець може надати кредитний договір на паперовому носії. В результаті, пройшовши весь алгоритм дій при укладенні кредитного договору вищевикладене є підтвердженням того, що кредитний договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладено в письмовій формі та підписано сторонами які узгодили всі умови, так як без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу Відповідачем на сайт Кредитодавця за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Кредитодавцем не було б укладено. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, договір правомірно укладається шляхом приєднання клієнта до договору, який наданий йому для ознайомлення в електронному вигляді на офіційному веб-сайті (веб-сторінці) Кредитодавця з урахуванням особливостей визначених індивідуальною частиною. Відповідачем було вчинено певну сукупність дій, спрямованих на отримання кредиту, тобто Відповідач самостійно для себе визначив необхідний для себе обсяг часу для ознайомлення з умовами Договору, після чого проявив намір вступити з Кредитодавцем в договірні відносини на умовах визначених Правилами. У відповідності до умов кожного укладеного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до Правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу Відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісним Кредитором не було б укладено. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Щодо перерахування кредитних коштів відповідачеві: Кредит надавався Клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом, а саме НОМЕР_1. Позивач не є банківською установою, а отже на підтвердження зарахування кредитних коштів перерахованих ОСОБА_1 за кредитним договором на його банківську карту № НОМЕР_1, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не може надати жодної інформації, адже згідно ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта - є банківською таємницею. А тому, Відповідач, як тримач карткового рахунку на який було перераховано кредитні кошти може, власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження та/або спростування факту перерахування кредитних коштів по вищенаведених договорах. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Інформаційну довідку про перерахування кредитних коштів за кредитним договором № 876409009 від 27.07.2023 на картковий рахунок № НОМЕР_1 яка була надана Первісним кредитором, було долучено до позовної заяви.

Щодо первинних бухгалтерських документів, первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. ТОВ «ФК «ЄАПБ» в повній мірі доведено факт отримання Відповідачем кредитних коштів та наявності відповідної заборгованості.

Ототожнення стороною відповідача електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія.

Щодо відступлення права вимоги: 28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (було укладено Договір факторингу №28/1118-01 відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Документ сформований в системі «Електронний суд» 14.10.2025 12 31.12.2020 року Додатковою угодою №26 до Договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції. Відповідно до Реєстру боржників №260 від 28.11.2023 до Договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 876409009. Відповідно до умов вказаного договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги. Відповідно до реєстру боржників (прав вимог) до договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором. Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх прав вимог, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 24.04.2018 по справі № 914/868/17. За таких обставин, у ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», як нового кредитора (на підставі договору факторингу №28/1118-01 укладеного з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»), який набув право вимоги в межах сум зазначеного у договорі, наявне право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 876409009 від 27.07.2023. Право вимоги за кредитним договором № 876409009 від 27.07.2023 переходить з моменту підписання Реєстру боржників до Договору факторингу. Реєстр боржників був підписаний 28 листопада 2023 року, тобто через 4 місяців після укладення договору позики. У даній справі договори факторингу у встановленому законом порядку Відповідачем не визнавалися недійсними. Враховуючи, що Відповідач не оспорив, не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презумується. Отже, відповідні договори факторингу є чинними, їх дійсність ніким не оспорено, а тому і підлягають до виконання. З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17).

Щодо витрат відповідача на правову допомогу: Розумність розміру гонорару адвоката повинна встановлюватись судом на підставі поданих стороною доказів. Інша сторона має право клопотати про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат та доводити суду встановленими засобами доказування необхідність їх зменшення. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі часткового задоволення позову (зі змісту частини другої ст.141 ЦПК України). Всі судові витрати мають бути документально підтверджені та доведені. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не вбачає підстав для відшкодування витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 3000 грн стороною Позивача. З метою надання вичерпної інформації по справі, Позивач звернувся до Первісного кредитора з відповідним запитом щодо надання додаткових доказів, а саме: витягу з Реєстру права вимоги № 260 від 28.11.2023 укладеного між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА, який долучив разом з відповіддю на відзив.

Відзив ОСОБА_1 на позов про стягнення заборгованості за кредитним договором - просить залишити без розгляду та задоволення, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити в повному обсязі. розгляд справи проводити за відсутності представника ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2025 року відкрите провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання сторони представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не з`явився, у своїй заяві просить розгляд справи здійснювати за його відсутності, позов з підстав визначених у заявах товариства просить задовольнити.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Жила К.С. у судовому у задоволенні позову з підстав визначених у заявах сторони відповідача просить відмовити, з причин не доведення укладення кредитного договору, наявності заборгованості за кредитним договором у пред`явленому розмірі, а також не доведення позивачем наявності права вимоги за кредитним договором.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши підстави позову та письмових заяв, поданих сторонами, матеріали справи у їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Встановлено судом та підтверджується зібраними у справі доказами, що 27 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладений договір кредитної лінії № 876409009, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 7000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту - 26.08.2028 року.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. 31 грудня 2020 року додатковою угодою № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли викласти текст договору в новій редакції.

Відповідно до реєстру боржників № 260 від 28.11.2023 року до договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 876409009.

27 лютого 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/0225-01, у відповідності до якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до реєстру 27 лютого 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги грошової вимоги до відповідача в сумі 34572,96 грн, з яких: сума заборгованості по основному боргу 6999 грн; сума заборгованості по відсоткам 27573,96 грн.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України «Кредит».

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).

Головне, щоб електронний договір включав усі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним через недодержання письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Отже, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічна правова позиції була викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.

За встановленими у цій справі обставинами Договір №1876409009 про надання споживчого кредиту від 27 липня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі, із застосуванням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора CRQK, введеного 27.07.2023 20:12:44.

Своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

27.07.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», на виконання умов кредитного договору, ОСОБА_1 були перераховані кошти в сумі 7000 грн на картку № НОМЕР_2 , яка була зазначена відповідачем у договорі, й доказів поверенння кредитних коштів суду не надано, у зв`язку з чим кредитор набув право на стягнення заборгованості у судовому порядку.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Заперечуючи укладення кредитного договору та отримання коштів, сторона відповідача стверджує, що відповідач не укладав кредитний договір та не отримував кредитних коштів.

Згідно з частинами першої, четвертої статті 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З досліджених у судовому засіданні доказів убачається, що ОСОБА_1 був ідентифікований за допомогою системи BankID НБУ, при укладенні договору ввів одноразовий ідентифікатор, самостійно надав рахунок для перерахування коштів - маска картки № НОМЕР_2 , на яку відповідно до платіжного доручення від 27.07.20023 первісним кредитором була перерахована сума кредиту в розмірі 7000 грн.

А тому судом відхиляються посилання сторони відповідача на те, що у судовому засіданні не доведений факт укладання кредитного договору № 876409009 від 27.07.23 та отримання ним коштів.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив про те, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. 31 грудня 2020 року додатковою угодою № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли викласти текст договору в новій редакції. Відповідно до реєстру боржників № 260 від 28.11.2023 року до договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 876409009.

27 лютого 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/0225-01, у відповідності до якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги. Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 27.02.2025 року до договору факторингу № 27/0225-01 від 27.02.2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги грошової вимоги до відповідача в сумі 34572,96 грн, з яких: сума заборгованості по основному боргу 6999 грн; сума заборгованості по відсоткам 25573,96 грн.

Проте, в матеріалах справи відсутній сам договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, на який позивач посилається як на підставу переходу права грошової вимоги за кредитним договором. Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази здійснення оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року. Що ж стосується договору факторингу № 27/0225-01 від 27.02.2025 року - то він наданий не у повному обсязі, а саме стор. 1, 2, 3 та 10, що позбавляє можливості суд дослідити його зміст у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведений факт переходу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №876409009 від 27 липня 2023 року.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі №916/2040/20).

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві та додаткових поясненнях виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин. У позовній заяві ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило розгляд справи проводити за його відсутності, клопотання про надання суду додаткових доказів, витребування відповідних доказів та інших документів не заявляло.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданої відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 219/1704/17 вказано, що за загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, покладається на позивача.

Саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення позичальником зобов`язання, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості (постанова Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі №175/35/16-ц).

Інших доказів по суті спору матеріали справи не містять та позивач не вказує обставин, які унеможливили йому подати інші докази на підтвердження заявлених вимог. Через не надання позивачем достатніх та допустимих доказів переходу до нього права вимоги до відповідача за кредитним договором №876409009 від 27.07.2023 року - у задоволенні позову належить відмовити.

Положеннями ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки судом у задоволенні позову відмовлено, сплачений судовий збір позивачеві не відшкодовується, а витрати відповідача покладаються на позивача.

При подачі до суду відзиву на позов представником відповідача надано суду договір про надання правової допомоги від 03.06.2025 року, акт виконаних робіт №2 від 09.10.025 року та розрахункову квитанцію про оплату послуг адвоката на суму 3000 грн.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 та інших.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, а також з огляду на приписи пункту 2 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд вбачає наявність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про стягнення з позивача у цій справі витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 280-282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ТОВ " Фінансова компанія " Європейська агенція з повернення боргів" (РНОКПП 35625014, адреса місця проживання: вул. Лісова, буд. 2, поверх 4, м. Бровари, Броварський, Київська, 07406, електронна пошта: info@eadr.com.ua).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Суддя І.Г. Дубовенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua