Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №587/3800/26 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/3800/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року суддя Сумського районного суду Сумської області Вортоломей І. Г., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП України в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця: м. Бердичів, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №003717 від 27 серпня 2026 року – 27 серпня 2026 року о 17 год. 30 хв. в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_2 та доньки ОСОБА_3 , а саме ображав нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоду психологічному та психічному здоров`ю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП України.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №003716 від 27 серпня 2026 року – 27 серпня 2026 року о 17 год. 30 хв. в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вчинив домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_2 та доньки ОСОБА_3 , а саме ображав нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди їхньому психологічному стану здоров`я, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП України.

Провадження з розгляду вищезазначених протоколів про адміністративні правопорушення постановою Сумського районного суду Сумської області від 01 жовтня 2026 року об`єднано в одне провадження та присвоєно єдиний номер справи №587/3800/26, провадження №3/587/1871/26.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про місце, дату та час повідомлений належним чином, заяв чи клопотань від нього не надходило. У телефонному режимі повідомив, що оскаржує постанову Сумського районного суду Сумської області від 27 липня 2026 року у справі №587/2600/26 (провадження № 3/587/1273/26) в апеляційному порядку та зазначив, що має діагноз шизофренія, періодично проходить лікування у лікаря-психіатра.

Його не прибуття не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 268 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, суддя дійшла такого висновку.

Суддя, дослідивши матеріали справи, а саме: протоколи про адміністративні правопорушення від 27 серпня 2026 року; рапорти про надходження повідомлення на лінію «102», протоколи прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), письмові пояснення ОСОБА_2 , терміновий заборонний припис щодо кривдника приходить до такого.

Відповідно до ст. 245 КУпАП провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Суб`єктом правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є фізичні осудні особи.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Відповідно до вимог ст. 17 КпАП України обставиною, яка виключає адміністративну відповідальність, зокрема, є вчинення правопорушення в стані неосудності.

Відповідно до ст. 20 КУпАП не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

Необхідною умовою притягнення до адміністративної відповідальності є наявність вини у особи, що вчинила адміністративне правопорушення. Особи, що страждають психічними розладами й у силу цього не здатні усвідомлювати характер вчинених ними дій або оцінювати їх соціальне значення, а також не здатні керувати своїми діями через поразку вольової сфери психіки, не можуть діяти умисно або необережно, тобто виявити вину в адміністративно-правовому змісті.

Осудність - це психічний стан людини, який передбачає, що під час вчинення правопорушення людина може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Осудність є обов`язковою ознакою суб`єкта адміністративного правопорушення. Між осудністю й виною є тісний взаємозв`язок. Осудність, як і вина, - невід`ємний елемент складу адміністративного правопорушення. Осудність - ознака складу адміністративного правопорушення, що характеризує його суб`єкт; вина - ознака складу, який характеризує суб`єктивну сторону. Осудність, як і вина, характеризується певними ознаками: інтелектуальними й вольовими. Вольова ознака юридичного критерію неосудності - нездатність особи під час вчинення адміністративного правопорушення керувати своїми діями (бездіяльністю) - означає нездатність людини діяти з своєї волі, відповідно до своїх уявлень, переконань, нездатність утриматися від імпульсивних, мимовільних й інших подібних діянь. Інтелектуальна ознака юридичного критерію неосудності означає нездатність особи під час адміністративного правопорушення усвідомлювати фактичний характер і суспільну шкідливість вчинюваних діянь (бездіяльності) та їх наслідків, усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

З рапорту працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на психоневоролгічному обліку.

Наразі на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 27 липня 2026 року подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що особа вчинила протиправні дії в стані неосудності.

Постановою Сумського апеляційного суду Сумської області від 02 вересня 2026 року призначено амбулаторну судову-психіатричну експертизу, провадження у справі зупинено.

Вказані обставини викликають сумнів в осудності правопорушника, тобто у здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними внаслідок хворобливого стану.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 10 КУпАП України адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Отже, неможливо беззаперечно встановити наявність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 , а саме наявності суб`єктивної його сторони.

Виходячи із того, що ініціатором протоколу первісно не було вчинено достатніх дій для з`ясування психічного стану особи, щодо якої складено протокол, на дату вчинення дій, що мають ознаки адміністративного правопорушення (27 серпня 2026 року), тобто чи не були обставини, що ставляться особі у вину, зумовлені загостренням його психічного хворобливого стану, не вжито дій щодо забезпечення особи правовою допомогою тощо, то зібрані у справі матеріали не доводять суду винуватість особи, натомість свідчать про порушення адміністративної процедури при їх складанні, що не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності загалом.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2, ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, а саме його суб`єктивної сторони.

Натомість диспозиція ч. 3 ст. 173-2 КУпАП вимагає наявності кваліфікуючої ознаки «Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню».

Оскільки постанова Сумського районного суду Сумської області від 27 липня 2026 року №587/2600/26 (провадження № 3/587/1273/26) наразі не набрала законної сили, тому суддя приходить до висновку про помилковість кваліфікації дій ОСОБА_1 за ознакою повторності.

Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Тобто судом встановлені обставини, що виключають провадження у справі. На підставі викладеного, провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 9, 10, 17, 20, 173-2, 245, 247 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Сумський районний суд Сумської області.

Суддя І. Г. Вортоломей