Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №591/3397/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/3397/26 Провадження № 3/591/947/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м. Суми

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Сибільов О.В., за участю захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Липявки І.О. (в режимі відеоконференцзв`язку), розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу, 24 березня 2026 року о 22 год 04 хв ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2108, н.з. НОМЕР_1 , в м. Суми по вул. Лінійна, 2, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6810 та прослідувати до медичного закладу водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За цим фактом 24 березня 2026 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 623354.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про перебування справи в суді обізнаний, клопотань щодо відкладення розгляду чи стосовно неможливості слухання справи в його відсутність до суду не надходило. Захисник не висловив заперечень проти слухання справи у відсутність ОСОБА_1 , тому, згідно ст. 268 КУпАП України, вважаю за можливе справу розглянути без його участі.

Крім цього, сторона захисту не висловивши жодних заперечень проти викладених в протоколі обставин, як і своєї позиції в справі щодо суті правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , натомість зловживала своїми правами, затягуючи розгляд, створюючи штучні умови для цього та посилаючись на надумані та неіснуючі обмеження в ознайомленні з матеріалами.

Про наведене свідчить сукупність дій захисника в процесі та його поведінка.

Зокрема, по-перше, в друге засідання 28 травня 2026 року захисник взагалі не з`явився, не повідомив суд про причини неявки і з клопотаннями про відкладення не звертався та лише безпосередньо в день засідання, після телефонного дзвінка працівника суду повідомив про своє перебування за кордоном, в зв`язку з чим розгляд справи було відкладено.

По-друге, ще 17 квітня 2026 року за клопотанням захисника було відскановано письмові матеріали з наданням до них доступу захиснику та доведено до його відома позицію суду стосовно способу його ознайомлення з відеозаписами (т. 1 а.с. 17, 18, 28, 29), що ігнорувалось захисником, а в судовому засіданні він сам підтвердив, що він не ознайомився навіть з письмовими матеріалами та з надуманих підстав не вжив заходів для ознайомлення з відеозаписами, хоча об`єктивних перешкод для цього не мав (повноваження будь-якого захисника на отримання тих чи інших матеріалів для захисту клієнта в конкретній справі шляхом направлення адвокатського запиту не обмежуються ордером чи договором, в розумінні вимог ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (до речі не містить таких обмежень і долучений до справи договір адвоката Липявки І.О. з клієнтом)), при цьому намагаючись перекласти виконання свого професійного обов`язку на суд, шляхом висловлення вимог стосовно дослідження доказів в спосіб, зручний для нього, який вочевидь призведе до невиправданого затягування процесу.

На неодноразові зауваження суду з приводу наведених обставин захисник в судовому засіданні не реагував, як і не реагував на неодноразові зауваження щодо його неналежної поведінки в процесі, спрямовуючи свою діяльність на суперечки з головуючим, провокуючи конфліктні ситуації та допускаючи відверті, демонстративно зневажливі висловлення на адресу суду.

Наведене в сукупності свідчить про те, що вказана поведінка захисника, його неналежне виконання своїх професійних обов`язків є свідомою та обраною позицією, яка спрямована не на реалізацію права на захист, а на затягування процесу, вчиненого з метою уникнення від відповідальності особи.

Отже, дослідивши долучені до протоколу докази в достатньому та належному обсязі, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого в провину адміністративного правопорушення підтверджується ними повністю, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 24 березня 2026 року серії ЕПР1 № 623354 (а.с. 1);

- направленням водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння (а.с. 3);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому засвідчена відмова від проходження огляду (а.с. 4);

- розпискою ОСОБА_2 (а.с. 5);

- довідкою відділу УПП в Сумській області від 25 березня 2026 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 від 31.08.2023 (а.с. 6);

- відеозаписом.

Підстави для недовіри вказаним доказам суду не наведені, ними підтверджено дотримання працівниками поліції вимог нормативно-правових актів при виявленні у водія ознак сп`яніння, а наданим суду відеозаписом підтверджено керування водієм ОСОБА_1 автомобілем за наведених обставин, наявність у нього очевидних та беззаперечних ознак сп`яніння (з характеру млявого, не зв`язного мовлення, запаху, неадекватних висловлень та поведінки, яка була повсякчас невиправдано агресивною, з ігнорування вимог та запитань працівників поліції, висунення до них безпідставних претензій та вимог, надуманих відмовок від проходження огляду), а також підтверджені обставини викладені в протоколі, виконання працівниками поліції вимог КУпАП при його складанні та дотримання процедури при виявленні у водія ознак сп`яніння, роз`яснення працівниками поліції наслідків невчинення процесуальних дій.

До того ж, з наведеного відеозапису вбачається, що, після виявлення наведених ознак сп`яніння у водія, працівниками поліції ОСОБА_1 зрозумілою мовою неодноразово та впродовж тривалого часу роз`яснювались відповідні вимоги пройти огляд (як на місці так і в медичному закладі), наслідки відмови, що або ігнорувалось ним, або висувались до правоохоронців надумані та безпідставні претензії, вимоги, з метою затягування процесу, що цілком вірно працівниками поліції було розцінено як відмова від проходження огляду, скоєна шляхом ухилення від відповідей на поставлені питання (згода на проходження огляду так і не була висловлена водієм).

При цьому, присутність свідків при проведенні огляду для визначення стану сп`яніння не є обов`язковою, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 266 КУпАП, оскільки проводився відеозапис, а відмова від проведення огляду є частиною відповідної процедури (КУпАП має вищу юридичну силу ніж відповідна Інструкція).

Також суд вважає за необхідне зауважити і про те, що водій керував цивільним транспортом, посеред населеного пункту, де безпосередньо не ведуться бойові дії, а доказів нагальності керування транспортом в зв`язку з потребами служби не надано.

Крім цього, повноваження працівників поліції на проведення огляду для визначення стану сп`яніння водіїв, в тому числі військовослужбовців, передбачені в ст. 266 КУпАП, а ст. 266-1 КУпАП визначено компетенцію на проведення огляду на стан сп`яніння представниками ВСП всіх інших військовослужбовців, які не мають в конкретній ситуації статусу водія.

Таким чином, факт скоєння ОСОБА_1 цього правопорушення суд вважає доведеним, а його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він, всупереч п. 2.5 Правил дорожнього руху України, маючи ознаки алкогольного сп`яніння, керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду для визначення стану сп`яніння.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суд не вбачає.

Суд, вивчивши матеріали справи, враховуючи характер скоєного правопорушення та особу винного, вважає за необхідне накласти на особу, що притягується до адміністративної відповідальності адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з особи, що притягується до адміністративної відповідальності необхідно стягнути судовий збір.

Керуючись п. 12 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», ч. 1 ст. 130, ст.ст. 40-1, 283-285 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 665 гривень 60 копійок (р/р UA908999980313111256000026001; отримувач – ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ- 37993783; банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), найменування коду класифікації доходів бюджету – Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України).

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст.ст. 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання, в порядку якого з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя О.В. Сибільов