Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №182/6425/26 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/6425/26

Провадження № 2/0182/7258/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07.10.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Клименко І.В., розглянувши у м. Нікополі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

01.09.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (далі - ТОВ «Кошельок») звернулось до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 26.10.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» в електронній формі було укладено договір №3463105014-502574, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 2 000,00 грн. і зобов`язався повернути його. ТОВ «Кошельок» виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу в кредит обумовлену суму, та перерахував грошові кошти на зазначений ним картковий рахунок. Відповідач, в свою чергу, свої зобов`язання за договором не виконав, а тому станом на дату подання позову утворилась заборгованість у загальному розмірі 4 008,55 грн., яка складається із: заборгованості за сумою кредиту - 1 396,71 грн., заборгованості за відсотками за користування позикою - 2 611,84 грн.

З цих підстав позивач звернутається до суду та просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 4 008,55 грн., а також відшкодувати судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.09.2026 року відкрито провадження та постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачеві роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву (а.с.42-43).

Вказана ухвала була направлена за зареєстрованим місцем проживання відповідача, про що свідчить поштовий конверт (а.с.45), який повернувся на адресу суду, як не вручений, за відсутністю адресата за вказаною адресою. Крім того, в матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу копії позову з додатками Поштовою службою «Е-Пост», номер ТТН 2230283 (а.с.38). Своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У прохальній частині позову представник позивача просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.14).

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Між сторонами виникли правовідносини щодо заборгованості за кредитним договором, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Як встановлено судом, 26.10.2021 року ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/ru/yuridicheskaya informacziya/) уклали електронний Договір №3463105014-502574 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту (а.с.22-27). Договір укладений на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.

Відповідно до умов договору відповідач отримав від позивача на споживчі цілі кредит у розмірі 2 000,00 грн., строк кредитування 14 днів (з можливістю продовження), тип процентної ставки - фіксована, дисконтна процентна ставка в день - 0,99% в день, річна дисконтна відсоткова ставка 361,35 % в день, процентна ставка в день - 2,2%, річна відсоткова ставка - 803%.

Договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «1539», який був надісланий на зазначений ним номер телефону НОМЕР_1 .

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, від 04 грудня 2023 року у справі №212/10457/21.

Враховуючи факт проходження відповідачем ідентифікації та підписання ним електронного договору шляхом використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, суд вважає, що відбулось укладення зазначеного вище договору, що узгоджується зі ст.ст.626,627 ЦК України та ст.ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію».

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 2 000,00 грн. підтверджено повідомленням XPAY Group LLC, згідно якого 26.10.2021 року о 16:38:34 на вказану відповідачем банківську картку НОМЕР_2 перераховано кошти в сумі 2000,00 грн., опис замовлення: видача кредитних коштів, Договір займу №3463105014-502574 (а.с.30).

В матеріалах справи також міститься фото відповідача з паспортом, яке він надіслав позивачу на підтвердження своєї особи (а.с.29).

Відповідач, в свою чергу, зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим станом на момент подання позову утворилась заборгованість в сумі 4 008,55 грн., яка складається із: заборгованості за сумою кредиту - 1 396,71 грн., заборгованості за відсотками за користування позикою - 2 611,84 грн., що підтверджується наданим розрахунком (а.с.27).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Відомостей про добровільну сплату боргу справа не містить. Будь-яких спростувань доказів, що подані позивачем до суду на обґрунтування викладених в позовній заяві обставин, відповідачем не надано.

Враховуючи вище викладене, а також відсутність заперечень з боку відповідача щодо наявного боргу та його розміру, позовні вимоги ТОВ «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором в розмірі 4 008,55 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, суд встановив наступне.

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з таких положень Закону.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 лютого 2019 року (справа №756/2114/17) зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав такі документи: копію договору про надання правничої (правової) допомоги, копію додатку до договору про надання правової допомоги, копію акту приймання-передачі правової допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

З наданих документів, встановлено, що позивачу надано професійну правничу допомогу щодо складання та подання позовної заяви, формування додатків, збір та аналіз доказів, формування правової позиції. На її надання адвокатом витрачено 5 годин, її вартість становить 10 000,00 грн.

Отже, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, зважаючи на характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг, складність справи, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру, а також ціну позову, яка складає 4 008,55 грн., суд доходить висновку про часткове відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 514, 526, 530, 626, 628, 633-634, 638, 1048-1050, 1054, 1055-1056 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (код ЄДРПОУ 40842831) заборгованість за кредитним договором №3463105014-502574 від 26.10.2021 року в розмірі 4 008,55 (чотири тисячі вісім грн. 55 коп.), яка складається із: заборгованості за сумою кредиту - 1 396,71 грн., заборгованості за відсотками за користування позикою - 2 611,84 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (код ЄДРПОУ 40842831) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн. 40 коп.) та 3 000,00 (три тисячі грн. 00 коп.) витрати на правничу допомогу.

В іншому відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складення.

Суддя: І. В. Клименко