Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №182/5849/26 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/5849/26

Провадження № 2/0182/6892/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07.10.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Клименко І.В., розглянувши у м. Нікополі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (далі - ТОВ «ФК «Артеміда-Ф») звернулось до суду з даним позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 21.12.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Форза» в електронній формі був укладений Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №000201220973, згідно якого відповідачу було надано кредит у розмірі 3 798,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків за його користування.

Відповідач не виконав свої зобов`язання, не здійснив всіх платежів, що передбачені умовами договору позики, в тому рахунку, й повернення отриманих коштів, а також повну сплату відсотків за користування кредитом, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

30.06.2021 року ТОВ «ФК «Форза» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» уклали Договір факторингу №20210630-Ф/2 від 30.06.2021 року, згідно умов якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, до ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» перейшло право грошової вимоги заборгованості до ОСОБА_1 .

Згідно Витягу з реєстру прав вимоги №1 до Договору факторингу №20210630-Ф/2 від 30.06.2021 року, до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 заборгованості за зазначеним вище договором на суму 5 273,43 грн., з яких: залишок заборгованості за тілом кредиту - 3 798,00 грн., залишок заборгованості по процентам за користування кредитом - 1 475,46 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості (виписка) з особового рахунку ОСОБА_1 , станом на 05.08.2026 року заборгованість становить 14 516,57 грн., з яких: залишок заборгованості за тілом кредиту - 3 798,00 грн.; залишок заборгованості по процентам за користування кредитом (нарахованих згідно ст. 1048 ЦК України та умов Договору позики) - 1 475,46 грн., залишок заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором згідно ч. 2 ст.625 ЦК України та умов Договору позики за період 01.07.2021 р. по 28.09.2021 р.) - 8 545,50 грн., заборгованість за пенею - 0,00 грн., інфляційне збільшення за період з 11.01.2021 року по 23.02.2022 року - 697,61 грн.

У зв`язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 14 516,57 грн., а також відшкодувати понесені судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою про відкриття провадження від 07.09.2026 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що відповідає вимогам ст. 279 ЦПК України. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали, на подання відзиву на позовну заяву (а.с.42-43).

Вказана ухвала була направлена за зареєстрованим місцем проживання відповідача, про що свідчить поштовий конверт (а.с.45), який повернувся на адресу суду, як не вручений, за відсутністю адресата за вказаною адресою. Крім того, в матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу копії позову з додатками на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.31). Своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У прохальній частині позову представник позивача просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 21.12.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Форза» в електронній формі був укладений Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №000201220973, згідно якого відповідачу було надано кредит у розмірі 3 798,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків за його користування. Процентна ставка фіксована, складає 1,85% на день користування кредитними коштами, акційна (пільгова) процентна ставка складає 0,56 %, також погоджена була процентна ставка 2,5 % за кожен день, яка застосовується у разі прострочення користування коштами поза межами строку дії договору (а.с.14-15).

Відповідач підписав Договір про надання позики електронним підписом із застосуванням одноразового ідентифікатору g158342f.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, від 04 грудня 2023 року у справі №212/10457/21.

Враховуючи факт проходження відповідачем ідентифікації та підписання ним електронного договору шляхом використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, суд вважає, що відбулось укладення зазначеного вище договору, що узгоджується зі ст.ст.626,627 ЦК України та ст.ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «ФК «Форза» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на обумовлену суму. Відповідач, зі свого боку, умови договору не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

30.06.2021 року ТОВ «ФК «ФОРЗА» та ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» уклали Договір факторингу №20210630-Ф/2 від 30.06.2021 р., згідно умов якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України до ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» перейшло право грошової вимоги боргу до ОСОБА_1 за згаданим вище договором позики (а.с.19-21).

Згідно Витягу з реєстру прав вимоги №1 до Договору факторингу №20210630-Ф/2 від 30.06.2021 року, до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 заборгованості за зазначеним вище договором на суму 5 273,46 грн., з яких: залишок заборгованості за тілом кредиту - 3 798,00 грн.; залишок заборгованості по процентам за користування кредитом - 1 475,46 грн. (а.с.25).

Згідно з розрахунком заборгованості (виписка) з особового рахунку ОСОБА_1 , станом на 05.08.2026 року заборгованість становить 14 516,57 грн., з яких: залишок заборгованості за тілом кредиту - 3 798,00 грн.; залишок заборгованості по процентам за користування кредитом (нарахованих згідно ст. 1048 ЦК України та умов Договору позики) - 1 475,46 грн., залишок заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором згідно ч. 2 ст.625 ЦК України та умов Договору позики за період 01.07.2021 р. по 28.09.2021 р.) - 8 545,50 грн., заборгованість за пенею - 0,00 грн., інфляційне збільшення за період з 11.01.2021 року по 23.02.2022 року - 697,61 грн. (а.с.26).

Згідно з ст. 512 Цивільного кодексу України (далі ЦК) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 1077 ЦК передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються факт переходу права грошової вимоги від ТОВ «ФК «Форза» до ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» за договором, який укладений між ТОВ «ФК «Форза» та відповідачем.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Оскільки кредитний договір стороною відповідача з підстав видачі позичальнику кредиту не оспорювався, відповідач користувався виданими йому кредитними коштами, при цьому суму позики не повернув, відсотки за користування коштами кредитору не сплатив, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 5 273,46 грн., з яких: 3 798,00 грн. - залишок заборгованості по тілу кредиту, 1 475,46 грн. залишок заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

Стороною відповідача доказів щодо належного виконання умов кредитного договору, альтернативного розрахунку заборгованості, на заперечення наявності заборгованості за тілом кредиту та процентами суду не надано.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування позикою поза межами строку дії договору та інфляційних втрат, суд зазначає про наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається зі змісту п.п. 12 п. 5 Договору сторонами обумовлено процентну ставку в порядку ст. 625 ЦК України 2,5% за день (912,5 % річних).

Як погоджено сторонами договору під процентною ставкою, яка застосовується в разі користування Кредитом поза межами строку дії Договору (п.п. 12 п. 5 Договору), маються на увазі проценти в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс19) зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин.

Строк карантину неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України.

З урахуванням викладеного, позовна вимога про стягнення з відповідача процентів та інфляційних втрат в порядку ст. 625 ЦК України в сумі 8 545,50 грн. та 697,61 грн. задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене вище, суд виснує про часткове задоволення позову в сумі 5 273,46 грн., з яких: 3 798,00 грн. - залишок заборгованості по тілу кредиту, 1 475,46 грн. залишок заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

Щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 8.ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач просив суд стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат представник позивача адвокат Бачинський О.М. надав суду договір про надання правової допомоги №20260803-4ш від 03.08.2026, ордер про надання правничої (правової) допомоги від 04.08.2026, свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльністю, розрахунок суми судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову (36,33%), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 967,24 грн. (2 662,40 грн./ 100 х 36,33 (відсоток задоволення позову) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2906,40 грн. (8 000/100 х 36,33).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 512, 514, 516, 628, 638, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч.4 ст.223, , ст.ст. 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279, ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (код ЄДРПОУ 42655697) заборгованість за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №000201220973 від 21.12.2020 року у розмірі 5 273,46 (п`ять тисяч двісті сімдесят три грн. 46 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (код ЄДРПОУ 42655697) витрати по оплаті судового збору у розмірі 967,24 (дев`ятсот шістдесят сім грн. 24 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 906,40 (дві тисячі дев`ятсот шість грн. 40 коп.)

В іншому відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складення.

Суддя: І. В. Клименко