Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №179/1730/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/1730/26

провадження № 2/179/1499/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Чорної А.О.,

секретаря судового засідання Чабаненко К.О.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2001393283001 від 31.08.2019 (надалі по тексту – Кредитний договір).

Кредитний договір було укладено шляхом власноручного підписання позичальником Заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, де визначено основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.

З умовами Кредитного договору відповідач погодилася, про що свідчить наявність її власноручного підпису на відповідній Заяві, що додається до даної позовної заяви.

На підставі Кредитного договору позичальнику надано грошові кошти в якості кредиту на умовах строковості, поворотності та оплатності. Розмір процентної ставки склав 47,88% річних.

Відповідач довготривалий строк не виконувала належним чином свої кредитні зобов`язання перед банком. Заборгованість відповідача перед банком станом на 26.06.2026 складала 23 248,16 грн, з яких: 14 117,59 грн – заборгованість за кредитом та 9 130,57 грн – заборгованість по процентам.

26.06.2026 між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» було укладено Договір факторингу № 1, за яким ТОВ «ФК «Смарт Пей», отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників банку (позикодавця), вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача.

Згідно реєстру боржників, загальна сума заборгованості відповідача станом на дату укладання Договору факторингу за Кредитним договором склала 23 248,16 грн, з яких: 14 117,59 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу та 9 130,57 грн – сума заборгованості за відсотками. Вказана сума боргу була нарахована банком та не змінювалася позивачем з дати відступлення права вимоги за Договором факторингу 1 від 26.06.2026.

Заборгованість за Кредитним договором відповідач не погасила, внаслідок чого позивач, посилаючись на приписи статей 512, 514, 1082 ЦК України, звернувся до суду та просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 2001393283001 від 31.08.2019 у розмірі 23 248,16 грн, судові витрати у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою суду від 09.09.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, надала заяву, згідно якої позовні вимоги визнала частково, визнає позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту. Нараховані відсотки відповідач заперечує, вважаючи їх розмір завищеним, та просить суд здійснити їх перерахунок. Також вона не заперечує проти стягнення судового збору, проте витрати на правничу допомогу вважає неспівмірними та просить зменшити їх розмір.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Правовідносини по даній справі регулюються Цивільним Кодексом України.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина перша статті 633 ЦК України проголошує, що публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Визначальним у даній справі є не безпосередньо вид чи характеристика умов, які включені до заяви позичальника чи містяться в Умовах і Правилах надання банківських послуг, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов та їх погодження сторонами кредитного договору, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Для вирішення спору в даній справі обов`язковим є з`ясування обставин щодо виникнення зобов`язання боржника сплатити певну суму отриманих в кредит коштів та процентів на користь іншої сторони у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору.

Судом встановлено, що 31.08.2016 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2001393283001 від 21.08.2019.

Кредитний договір було укладено шляхом власноручного підписання позичальником Заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, де визначено основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.

З умовами Кредитного договору відповідач погодилася, про що свідчить наявність її власноручного підпису на відповідній Заяві, доданої до позовної заяви.

На підставі зазначеного Кредитного договору позичальнику надано грошові кошти в якості кредиту на умовах строковості, поворотності та оплатності, розмір процентної ставки склав 47,88% річних.

Згідно довідки АТ «ПУМБ» про збільшення кредитного ліміту по Кредитному договору № 2001393283001 від 31.08.2019 вбачається, що 31.08.2019 відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 9 000 грн, який 29.01.2020 було збільшено до 12500 грн, 14.07.2020 кредитний ліміт було збільшено до 14 500 грн, 14.08.2020 кредитний ліміт було збільшено до 16 500 грн, 14.09.2020 кредитний ліміт збільшено до 17 500 грн, 15.10.2020 кредитний ліміт збільшено до 18 500 грн.

Згідно розрахунку заборгованості АТ «ПУМБ» заборгованість відповідача перед банком станом на 25.06.2026 включно складає 23 248,16 грн, з яких: 14 117,59 грн – заборгованість за сумою кредиту, 9 130,57 грн – заборгованість за процентами та 0 грн – заборгованість за комісією.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач частково сплачувала заборгованість по відсоткам та по тілу кредиту до 30.06.2021.

Також суду надано виписку по рахунку відповідача, із якої вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, здійснювала покупки, знімала кошти з картки та здійснювала погашення заборгованості за кредитом.

26.06.2026 між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» було укладено Договір факторингу № 1, за яким ТОВ «ФК «Смарт Пей», отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників банку (позикодавця), вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача.

Згідно Витягу з Реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № 1 від 26.06.2026 до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2001393283001 від 31.08.2019 у розмірі 23 248,16 грн.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не надано, отже, позивач має право на стягнення заборгованості за Кредитним договором № 2001393283001 від 31.08.2019.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «ФК «Смарт Пей» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд – шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Водночас, підтверджені обставини та дії позичальника щодо погодження останнім з банком умов про проценту ставку в певному розмірі та на умовах зазначених в письмових документах.

В Заяві про приєднання до договору банківського обслуговування фізичних осіб № 2001393283001 від 31.08.2019, яка містить підпис відповідача, зазначено базовий розмір процентів 47,88% річних.

Отже, умови кредитування щодо сплати процентів передбачені безпосередньо в Заяві про приєднання до договору банківського обслуговування фізичних осіб, що особисто підписані відповідачем.

Підписанням Заяви про приєднання до договору банківського обслуговування фізичних осіб без будь-яких застережень відповідач підтвердила, що вона обізнана та погодилася з усіма умовами такого договору.

Зміст зобов`язання в наведеній Заяві про приєднання до договору банківського обслуговування фізичних осіб викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз Заяви позичальнику, наданого Товариством розрахунку та банківської виписки дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов`язаний повернути, із сплатою процентів за Кредитним договором в розмірі та умовах погоджених сторонами.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальником з умовами договору щодо розміру процентів за Кредитним договором; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_1 погодилася з умовами з приводу процентної ставки за кредитом.

Отже, в матеріалах справи наявні докази в підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування процентів за Кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку – розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково – зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок – це процесуальний обов`язок суду.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.

Судом встановлено, що виникнення заборгованості по боргових зобов`язаннях та їх розмір станом на 25.06.2026 підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по особовому рахунку, що свідчить про те, що суду надані первинні документи.

Крім того, відповідачем не надано доказів на спростування відображеної у розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом в розумінні статей 77, 78 ЦПК України.

Встановлено, що відповідач користувалася кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за Кредитним договором, що підтверджує факт укладення даного договору між сторонами.

Відповідач не надала суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед ТОВ «ФК «Смарт Пей», не довела відсутність заборгованості.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених поданими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість у загальному розмірі 23 248,16 грн, з яких: 14 117,59 грн – заборгованість за сумою кредиту, 9 130,57 грн – заборгованість за процентами та 0 грн – заборгованість за комісією.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № CF-2001393283001 від 27.08.2026.

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Щодо стягнення судових витрат та витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, 26.03.2026 між позивачем та адвокатом Рудзей Ю.В. укладено Договір про надання правничої допомоги, до якого додано акт наданих послуг правничої допомоги від 30.06.2026 на загальну суму 10 000 гривень, з детальним описом виконаних робіт та свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

У висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, зазначено, що відшкодуванню підлягають витрати на правничу допомогу незалежно від того, чи вони вже сплачені чи тільки мають бути сплачені.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, прийшов до висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, з ОСОБА_1 слід стягнути 4 000 грн судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-78, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» заборгованість за Кредитним договором № 2001393283001 від 31.08.2019 у розмірі 23 248 (двадцять три тисячі двісті сорок вісім) гривень 16 копійок, з яких: 14 117,59 грн – заборгованість за основною сумою боргу та 9 130,57 грн – заборгованість по процентам.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» судовий збір у сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей», ЄДРПОУ 43696954, юридична адреса: вул. Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус А, офіс 303, м. Київ, Київська область, 01042.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя А.О. Чорна