Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №203/8454/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/8454/26

Провадження № 3/0203/1519/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Дніпро

Суддя Центрального районного суду міста Дніпра Качаленко Г.В., розглянув матеріали справи про адміністративні правопорушення, що надійшли з відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Дніпропетровській області відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-

за ч.2 ст.130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

25.06.2026 року о 23:47 годині ОСОБА_1 , в м. Дніпро по просп. Лесі Українки, 4 керував транспортним засобом – мопедом марки «Honda» без державного номерного знаку з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР. Вказане адміністративне правопорушення вчинене повторно протягом року.

Особа, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Заяви про розгляд справи за його відсутністю суду не надав, про причини неявки не інформував. Судовий виклик, направлений ОСОБА_1 за місцем проживання повернений на адресу суду з причин закінчення терміну зберігання.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

ОСОБА_1 поставив свій підпис в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 703049 від 26.06.2026, як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, тож повинен розуміти, що розгляд справи відбудеться та зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Тому враховуючи, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи обізнаною про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, повідомлена належним чином про розгляд справи, не вжила заходів для явки до суду, суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, тож з огляду на вказане, суд визнає причини неявки особи в судове засідання неповажними, тому справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідив матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Згідно з п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 2 ст. 130 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинене повторно протягом року.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 251, 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Аналізуючи викладене, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП, що підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 703049 від 26.06.2026; рапортом поліцейського УПП ДПП в Дніпропетровській області, карткою обліку адміністративного правопорушення, згідно з якою протягом року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, матеріалами відеозапису, який є додатком до протоколу серії ЕПР1№ 703049 від 26.06.2026, згідно з яким 25.06.2026 о 23:51 працівники поліції зупинили ОСОБА_1 , який рухався на транспортному засобі (мопеді) по проїжджій частині, сидячи за кермом та, відштовхуючись від дороги однією ногою, без габаритних вогнів. Під час спілкування з поліцейськими водій пояснює що їде з центру міста. На запитання поліцейського, чи вживав він сьогодні алкоголь, останній підтвердив вживання алкоголю. На пропозицію надати документи, що посвідчують особу, ОСОБА_1 тривалий час сперечався, виражався грубою нецензурною лайкою, поводився збуджено й зухвало, а також заперечував факт керування транспортним засобом, посилаючись на те, що двигун не був увімкнено внаслідок наявних механічних несправностей, тому він його штовхав. Унаслідок зухвалої поведінки до ОСОБА_1 поліцейські застосували кайданки та повідомили про затримання. Після встановлення особи водія поліцейські отримали з внутрішніх баз даних МВС інформацію про його неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності. У зв`язку з виявленням ознак алкогольного сп`яніння водію запропонували пройти огляд на стан сп`яніння, на що він відповів відмовою. Поліцейські повідомили ОСОБА_1 про відсторонення від керування транспортним засобом та складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. Після оформлення матеріалів (за ч. 2 ст. 130 КУпАП) водію роз`яснили його зміст, вручили копію, повідомили дату, час і місце розгляду справи та повторно нагадали про відсторонення від керування. Водій підписав протокол, зауважень щодо викладених у ньому обставин не висловив.

Щодо доводів правопорушника, висловлених під час зупинки, про відсутність факту керування через те, що двигун мопеда не працював, суд зазначає наступне.

Правилами дорожнього руху розмежовано поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» (п. 1.10 ПДР). Згідно з ПДР: «транспортний засіб» — пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу. Дія ст. 130 КУпАП поширюється на керування будь-якими транспортними засобами. При цьому чинне законодавство не містить вказівки на те, що засіб визнається транспортним засобом лише в разі обов`язкового присвоєння йому номерного знаку чи за наявності у водія посвідчення.

Крім того, відповідно до п. 1.10 ПДР, «водій» — особа, яка керує транспортним засобом. До функцій водія входить контроль руху та траєкторії ТЗ. Керування транспортним засобом слід розуміти як управління його рухом на проїзній частині. Перебування особи на сидінні транспортного засобу з контролем за його кермовим керуванням і рухом свідчить саме про керування ним, а не про статус пішохода, який веде транспортний засіб, ідучи поряд. Відсутність у цей момент працюючого двигуна через механічні несправності чи інші причини не спростовує факт безпосереднього керування транспортним засобом у розумінні статті 130 КУпАП.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 перебував на місці водія, контролював кермо під час руху транспортного засобу, суддя доходить висновку про те, що він виконував функції водія та керував ним.

Аналогічні роз`яснення містяться в ч.3 п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", згідно з яким керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Верховний Суд в постанові від 20.02.2019 справа №404/4467/16-а(2-іс/811/3/17) зазначає, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в простірі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що він нібито не керував транспортним засобом через незаведений двигун, та розцінює їх як спосіб захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Оцінюючи докази в їх сукупності, з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, доведена в повному обсязі, а його дії кваліфіковано правильно.

При застосуванні адміністративного стягнення суд виходить із змісту статті 33 КУпАП і враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також, що він протягом року притягався до адміністративної відповідальності, та вважає, що до нього слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч.2 ст.130 КУпАП, що буде достатньою мірою відповідальності для досягнення мети адміністративного стягнення, що застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, такі іншими особами.

Також, беручи до уваги, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом - мопедом марки «Honda» без державного номерного знаку, власника якого не встановлено, вважаю, що адміністративне стягнення у виді вилучення транспортного засобу не може бути застосовано.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Керуючись ст.ст. 130, 283-285 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн. (тридцять чотири тисячі гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, без конфіскації транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 гривень 60 коп.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом 10 (десяти) днів з моменту її винесення.

Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня винесення, в разі оскарження - протягом трьох місяців з дня розгляду скарги.

Суддя Г.В. Качаленко