Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №202/5824/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/5824/26

Провадження № 2/202/4927/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 202/5824/26

за позовом

ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

до

Лиманської міської військової адміністрації

Краматорського району Донецької області

про визнання права власності в порядку спадкування за законом

та визнання права власності, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.06.2026 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через свого представника – адвоката Бондаренка Д.В. звернулися до суду з вказаним позовом, який мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок обстрілу з боку збройних формувань російської федерації загинув ОСОБА_3 – батько позивачки ОСОБА_1 та чоловік позивачки ОСОБА_2 . Разом із ним того ж дня загинув його син – ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у рівних частках належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 1/2 частка будинку належала на підставі договору дарування № 6, посвідченого виконавчим комітетом Ярівської селищної ради 28.02.1967 (зареєстрований 17.03.1967, № запису в реєстровій книзі 871), ОСОБА_2 – 1/2 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 2-405, виданого Краснолиманською державною нотаріальною конторою 01.03.1991 (зареєстрований 06.03.1991, № запису в реєстровій книзі 871).

Після смерті ОСОБА_3 . Другою слов`янською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 159/2025 (№ 74100344 у Спадковому реєстрі), оскільки ОСОБА_1 прийняла спадщину, подавши нотаріусу заяву про її прийняття. ОСОБА_2 , яка на час відкриття спадщини проживала разом зі спадкодавцем, подала нотаріально посвідчену заяву про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 . Інших спадкоємців, які прийняли спадщину, немає.

Постановою від 26.03.2026 № 41/02-31 нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку житлового будинку у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на ім`я спадкодавця.

Оригінали договору дарування та свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_2 знищено внаслідок влучання авіабомби у будинок. Отримати їх дублікати неможливо, оскільки виконавчий комітет Лиманської міської ради листом від 24.11.2025 № 5235-02-13 повідомив про неможливість надання дубліката договору дарування, а документи Лиманської (Краснолиманської) державної нотаріальної контори за 1946–1999 роки залишилися в приміщенні нотаріального архіву в тимчасово окупованому м. Донецьку.

Таким чином, за відсутності правовстановлюючих документів позивачі позбавлені можливості оформити свої права на будинок у позасудовому порядку.

Враховуючи викладене, позивачі просили визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а за ОСОБА_2 – право спільної часткової власності на 1/2 частку цього ж житлового будинку.

15.06.2026 року по справі відкрите загальне позовне провадження. Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов. Витребувано у Другої слов`янської державної нотаріальної контори копію спадкової справи № 159/2025, а у Донецького обласного державного нотаріального архіву – інформацію щодо можливості видачі дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом № 2-405 від 01.03.1991.

Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на позов не подав.

22.07.2026 року підготовче провадження по справі закрите. Справа призначена до розгляду по суті.

20.08.2026 року до суду надійшла копія спадкової справи № 159/2025 з Другої слов`янської державної нотаріальної контори.

Повідомлені про час та місце судового розгляду позивачі у судове засідання не з`явилися, подали заяву про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За відсутності всіх учасників справи фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 29.04.2025 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Син ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , загинув одночасно із батьком, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 29.04.2025 року серія НОМЕР_2 , виданим відділом ДРАЦС по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (актовий запис № 26 від 22.09.1958) та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 02.10.1976, внаслідок якого вона змінила прізвище. ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується відміткою про реєстрацію шлюбу в її паспорті; свідоцтво про укладення шлюбу знищено.

Згідно з копією архівної справи КП «Бюро технічної інвентаризації» м. Слов`янськ та довідкою виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області від 24.11.2025 № 5235-02-13, складеною за даними архіву БТІ, станом на 01.01.2013 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 був зареєстрований на праві спільної часткової власності за ОСОБА_3 – 1/2 частка на підставі договору дарування № 6, посвідченого виконавчим комітетом Ярівської селищної ради 28.02.1967, та за ОСОБА_2 – 1/2 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 2-405, виданого Краснолиманською державною нотаріальною конторою 01.03.1991.

Відповідно до копії архівної справи БТІ, домоволодіння складається з житлового будинку літ. А загальною площею 57,3 кв.м, житловою площею 26,8 кв.м, гаража з літньою кухнею літ. Б, гаража літ. В, погреба літ. Г, душу літ. Д, колодязя літ. К, огорожі № 2 та замощення № 3.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.06.2026 № 480881021, відомості про зареєстровані права на вказаний житловий будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, які виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на житловий будинок, по 1/2 частці кожного, виникло до 01.01.2013, було зареєстроване органом БТІ відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, і є дійсним. Відсутність відомостей про це право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на його існування не впливає.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на житловий будинок ніким не оспорювалося.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що оригінал свідоцтва про право на спадщину за законом № 2-405 від 01.03.1991 на ім`я ОСОБА_2 знищено, а отримати його дублікат неможливо, оскільки документи Лиманської (Краснолиманської) державної нотаріальної контори за 1946–1999 роки залишилися в приміщенні нотаріального архіву в тимчасово окупованому м. Донецьку, доступ до якого відсутній, що підтверджується відповіддю Донецького обласного державного нотаріального архіву від 30.06.2026 №405/01-14.

За таких обставин ОСОБА_2 позбавлена можливості подати державному реєстратору документ, що підтверджує виникнення її права власності, для державної реєстрації цього права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а відтак її право не може бути захищене іншим способом, ніж його визнання судом. Втрата документа, який засвідчує право власності, є самостійною підставою для пред`явлення позову за ст. 392 ЦК України, а рішення суду про визнання права власності є документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Тому позовна вимога ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 1/2 частку житлового будинку є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо спадкування 1/2 частки житлового будинку ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже, до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 входить належна йому 1/2 частка житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 3 ст. 1220 ЦК України, якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них. Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Оскільки ОСОБА_4 помер в один день зі спадкодавцем, він не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 ні за заповітом, ні за законом.

Згідно з ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно з матеріалами спадкової справи № 159/2025, 21.05.2025, тобто у встановлений законом строк, ОСОБА_1 подала до Другої слов`янської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька, чим прийняла спадщину.

ОСОБА_2 , яка відповідно до довідки Лиманської міської військової адміністрації від 29.05.2025 № До 2357-02-13 на час відкриття спадщини була зареєстрована разом зі спадкодавцем, у строк, встановлений ст. 1270 ЦК України, 21.05.2025 подала нотаріально посвідчену заяву про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 , що відповідає ч. 3 ст. 1268, ст. ст. 1273, 1274 ЦК України.

Згідно з матеріалами спадкової справи, інші особи, у тому числі за правом представлення (ст. 1266 ЦК України), із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не зверталися.

Інших спадкоємців, які прийняли спадщину, судом не встановлено. Строк для прийняття спадщини, встановлений ст. 1270 ЦК України, сплинув 25.10.2025.

Відповідно до інформації зі Спадкового реєстру (інформаційна довідка від 21.05.2025) ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений секретарем Ярівської селищної ради 19.03.2004 за реєстровим № 28 (№ 38346106 у Спадковому реєстрі). Примірник заповіту знищено, а отримати його копію неможливо, що підтверджується листом виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області від 28.05.2026 № До 2673-02-13. За поясненнями позивачів, заповітом спадкодавець розпорядився своїм майном у рівних частках на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Зміст заповіту належними доказами не підтверджений, жодна особа не заявляла про свої права на спадщину на підставі цього заповіту, а спадщина нотаріусом оформлювалася за законом.

Водночас суд зауважує, що за будь-якого з можливих видів спадкування наслідок є тим самим – ОСОБА_4 не міг спадкувати після спадкодавця (ч. 3 ст. 1220, ч. 1 ст. 1222 ЦК України), ОСОБА_2 від прийняття спадщини відмовилася на користь ОСОБА_1 , інші особи спадщину не прийняли, а відповідно до ст. 1275 ЦК України частка спадщини, яку не прийняв спадкоємець, переходить до спадкоємців, які спадщину прийняли.

Отже, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , і до неї перейшла належна спадкодавцеві 1/2 частка житлового будинку. Визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом, як про це просить позивачка, прав та інтересів інших осіб не порушує.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296, ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.03.2026 № 41/02-31 державний нотаріус Другої слов`янської державної нотаріальної контори відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку житлового будинку у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на ім`я спадкодавця. Оригінал договору дарування № 6 від 28.02.1967 знищено, а у видачі його дубліката виконавчим комітетом Лиманської міської ради відмовлено (лист від 24.11.2025 № 5235-02-13).

Отже, у цій справі судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 спадщину після смерті батька прийняла у встановленому законом порядку, але оформити свої спадкові права на 1/2 частку житлового будинку в позасудовому порядку можливості не має з причин, що від неї не залежать.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі неможливості оформити спадщину в нотаріальному порядку спадкоємець може звернутися до суду з позовом про визнання права на спадщину.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Одним зі способів захисту цивільних прав є визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Лиманська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, яка в умовах воєнного стану здійснює повноваження органу місцевого самоврядування відповідної територіальної громади, є належним відповідачем у справі, оскільки за відсутності спадкоємців спадщина визнається відумерлою та переходить у власність територіальної громади за місцем її відкриття (ст. 1277 ЦК України), а інших осіб, які б претендували на спірне майно, немає.

Тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на 1/2 частку житлового будинку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачі сплатили судовий збір у розмірі по 1064,96 грн кожна та не просили стягувати судові витрати з відповідача. Враховуючи, що звернення позивачів до суду не зумовлене порушенням їх прав з боку відповідача, а є способом оформлення їх прав, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати залишаються за позивачами.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 12, 13, 81, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з житлового будинку літ. А загальною площею 57,3 кв.м, житловою площею 26,8 кв.м, гаража з літньою кухнею літ. Б, гаража літ. В, погреба літ. Г, душу літ. Д, колодязя літ. К, огорожі № 2 та замощення № 3.

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , , місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 ) право власності на 1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з житлового будинку літ. А загальною площею 57,3 кв.м, житловою площею 26,8 кв.м, гаража з літньою кухнею літ. Б, гаража літ. В, погреба літ. Г, душу літ. Д, колодязя літ. К, огорожі № 2 та замощення № 3.

Судові витрати залишити за позивачами.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суддя склала 07.10.2026 року.

Суддя Анастасія МИХАЛЬЧЕНКО