Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №202/8098/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/8098/25

Провадження № 2/202/901/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра

у складі судді Мариніна О.В.

за участі секретаря судового засідання Пєшкічевої А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через свого представника адвоката Ковалик М.Ф. звернулися до суду з позовом до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання за кожною з них права власності на 1/2 частки квартири за адресою АДРЕСА_1 ), загальною площею 52 кв.м, житловою площею 34 кв.м.

Позов обґрунтований тим, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 06 березня 1997 року, виданим на підставі рішення від 05 березня 1997 року № 78 виконавчим комітетом Авдіївської міської ради народних депутатів, квартира на праві приватної спільної часткової власності в рівних частках належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Право власності зареєстроване Донецьким міським бюро технічної інвентаризації 06 березня 1997 року у реєстровій книзі за № 5029, що підтверджується реєстраційним посвідченням. Прізвище ОСОБА_3 змінено на « ОСОБА_4 » у зв`язку з реєстрацією шлюбу з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис № 482, видане Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Позивачі зазначають, що до 01 січня 2013 року державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно в місті Авдіївка здійснювали комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації, архівні справи яких зберігалися в БТІ міста Ясинувата Донецької області, що перебуває на тимчасово окупованій території України. Через це підтвердити реєстрацію права власності в позасудовому порядку неможливо. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 липня 2025 року ОСОБА_1 не має зареєстрованого нерухомого майна. З метою реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виникла необхідність отримати судове рішення. Листом від 22 липня 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до відповідача щодо надання інформації про реєстрацію речових прав на спірну квартиру. Листом від 24 липня 2025 року № Я-0070-1.7 відповідач повідомив, що отримати від БТІ інформацію про права, зареєстровані до 01 січня 2013 року, неможливо, оскільки відповідні архівні справи залишилися в місті Ясинувата, де органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень (розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р).

Відповідач відзив на позов не подав, надіслав заяву, в якій проти задоволення позову не заперечує.

Представник позивачів — адвокат Ковалик М.Ф. подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивачів та їх представника, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, встановив, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 06 березня 1997 року, виданим виконавчим комітетом Авдіївської міської ради народних депутатів на підставі рішення від 05 березня 1997 року № 78, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної власності в рівних частках ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Квартира приватизована відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», її загальна площа становить 52,0 кв.м.

У реєстраційному посвідченні Донецького міського бюро технічної інвентаризації від 06 березня 1997 року зазначено, що квартира зареєстрована за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві особистої власності, запис внесено до реєстрової книги за реєстровим № 5029.

Відповідно до технічного паспорта на квартиру, складеного 04 березня 1997 року, квартира складається з трьох кімнат, її загальна площа становить 52,0 кв.м, житлова 34,0 кв.м. У розрахунку площі квартири, що безоплатно приватизується, за кожною з співвласниць закріплено по 26,0 кв.м.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 25 квітня 2020 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Авдіївка, уклала шлюб з ОСОБА_5 та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_4 »,що підтверджується свідоцтвом про шлюб, паспортом та даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 23 липня 2025 року № 436505029 відомості про зареєстровані за ОСОБА_1 речові права на нерухоме майно відсутні.

Листом від 24 липня 2025 року № Я-0070-1.7 Авдіївська міська військова адміністрація повідомила ОСОБА_1 , що державну реєстрацію прав власності на об`єкти нерухомого майна у місті Авдіївка до 01 січня 2013 року здійснювали комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації, архівні справи на паперових носіях зберігалися в БТІ міста Ясинувата, а відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р органи державної влади в місті Ясинувата тимчасово не здійснюють своїх повноважень, тому отримати інформацію про права, зареєстровані до 01 січня 2013 року, на спірну квартиру на цей час неможливо.

Статтею 41 Конституції України кожному гарантовано право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно зі статтями 316, 317 ЦК України)право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може звернутися до суду з позовом про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції, чинній на момент приватизації) право власності на квартиру виникало з моменту приватизації, а оформлення та реєстрація права здійснювалися шляхом видачі свідоцтва про право власності на житло та реєстрації в бюро технічної інвентаризації.

До 01 січня 2013 року державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснювалася комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. Свідоцтва про право власності, видані органами місцевого самоврядування до 01 січня 2013 року, є правовстановлювальними документами і зберігають чинність.

У практиці Великої Палати Верховного Суду закріплено принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно: відомості Державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Суд встановив, що позивачі мають свідоцтво про право власності на житло від 06 березня 1997 року, яким право власності на спірну квартиру в рівних частках визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Право зареєстровано в Донецькому міському бюро технічної інвентаризації, однак відомості про таку реєстрацію не внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки реєстраційна документація залишилася на тимчасово окупованій території, а місто Авдіївка, де розташоване майно окуповане.

У зв`язку з цим позивачі позбавлені можливості підтвердити та зареєструвати своє право власності в позасудовому порядку.

Така відсутність доступу до архівних документів БТІ та неможливість внести відомості до Державного реєстру речових прав є обставинами, що не залежать від волі позивачів і перешкоджають реалізації ними права власності на майно.

Право власності позивачів фактично не визнається у встановленому законом порядку, що відповідає змісту статті 392 ЦК України.

Суд враховує, що відповідач не є особою, яка оспорювала право власності позивачів, проте його залучення як відповідача зумовлено відсутністю іншого суб`єкта, до якого позивачі могли б звернутися за підтвердженням права, та відсутністю доступу до архівних відомостей.

Оскільки позивачі довели належними та допустимими доказами наявність у них права власності на спірну квартиру, що виникло на підставі свідоцтва про право власності на житло від 06 березня 1997 року, і це право не може бути реалізоване іншим, ніж судовий, способом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 141, 247, 258, 259, 263–265, 268, 274, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 316, 317, 328, 392 Цивільного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,0 кв.м, житловою площею 34,0 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,0 кв.м, житловою площею 34,0 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Суддя О. В. Маринін