Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №202/3990/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/3990/26

Провадження № 2/202/4112/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі судді Доценко С.І., за участю секретаря судового засідання Тарасової К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 27.09.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 1534314, згідно з умовами якого відповідач отримав 10 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів і можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіка сплати кредитних коштів (Додаток № 1 до Кредитного договору) відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк, встановлений Кредитним договором.

Договір укладено в електронній формі. Відповідач для отримання кредиту зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця через заповнення відповідної реєстраційної форми на веб-сайті, в Особистому кабінеті вказав банківську карту, на яку мали бути зараховані кошти, заповнив заяву на отримання кредиту, ознайомився з умовами кредитування, визначеними в проєкті договору (оферті), та підтвердив його підписання (акцепт) шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позивач зазначає, що кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит у сумі, визначеній Кредитним договором, шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки, що підтверджується платіжним дорученням.

26.12.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 44-МЛ, відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до осіб, визначених у реєстрі боржників, у тому числі за Кредитним договором № 1534314 від 27.09.2019 року.

Сума заборгованості відповідача відповідно до виписки з особового рахунку становить 29 400,00 грн, а саме:

- 10 000,00 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту;

- 13 200,00 грн – прострочена заборгованість за сумою відсотків;

- 1 200,00 грн – прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту;

- 5 000,00 грн – заборгованість по штрафах/пені.

Позивач також зазначає, що відповідачу надсилалася письмова претензія про погашення кредитної заборгованості вих. № 19438936/53 від 01.04.2026 року, проте заборгованість погашена не була.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 1534314 від 27.09.2019 року у розмірі 29 400,00 грн, сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Ухвалою суду від 05 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, натомість у матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк не скористався, будь-яких заяв/клопотань до суду від нього не надходило.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

При таких обставинах, враховуючи позицію представника позивача, судом проведено заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.09.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 1534314, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 10 000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені Кредитним договором.

За умовами Кредитного договору (пункти 1.2 – 1.6) кредит надано строком на 28 днів зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом та комісії за видачу кредиту в розмірі 1 200,00 грн.

Укладення Договору здійснено сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця. Електронна ідентифікація відповідача здійснювалась при вході в Особистий кабінет шляхом перевірки кредитодавцем правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону або електронну пошту відповідача, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету. Кредитний договір підписано відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Укладення Кредитного договору підтверджується наявними в матеріалах справи копією Договору про споживчий кредит № 1534314 від 27.09.2019 року з додатками, копією довідки про ідентифікацію та копією анкети-заяви на кредит № 1534314 від 27.09.2019 року.

Відповідно до пункту 2.1 Кредитного договору кредитні кошти надаються шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки, зареєстрованої позичальником в Особистому кабінеті та визначеної в Кредитному договорі. Перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 10 000,00 грн підтверджується копією платіжного доручення, а також відомостями, що надані АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу про витребування доказів від 05.05.2026 року, відповідно до яких на ім`я боржника було емітовано карту НОМЕР_1 , на яку було зараховано 10000 грн 27.09.2019 року.

26.12.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 44-МЛ, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» права вимоги до боржників, у тому числі за Кредитним договором № 1534314 від 27.09.2019 року. Передачу прав вимоги підтверджено Витягом з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 44-МЛ від 26.12.2019 року та актом приймання-передачі реєстру боржників, а оплату за договором відступлення – платіжною інструкцією.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 19438936/53 від 01.04.2026 року, проте заборгованість погашена не була.

Відповідно до виписки з особового рахунку з розрахунком боргу та відомості про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором № 1534314 від 27.09.2019 року заборгованість відповідача становить 29 400,00 грн, з яких: 10 000,00 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 13 200,00 грн – прострочена заборгованість за сумою відсотків; 1 200,00 грн – прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту; 5 000,00 грн – заборгованість по штрафах/пені. Інфляційні втрати та 3 % річних позивачем до стягнення не заявлені.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Одноразовий ідентифікатор – алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію (пункт 12 частини першої статті 3 цього Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Згідно з частиною шостою цієї статті відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, або вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі, у тому числі шляхом створення електронного документа згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). У частині третій статті 1054 ЦК України визначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Судом встановлено, що Договір відступлення прав вимоги № 44-МЛ укладено 26.12.2019 року, тобто після укладення Кредитного договору № 1534314 від 27.09.2019 року, стягнення заборгованості за яким є предметом цього спору, а отже право грошової вимоги до відповідача було наявним на момент його відступлення. Позивачем доведено факт набуття права вимоги за вказаним Кредитним договором.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті наведених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджено факт укладення відповідачем електронного кредитного договору, отримання ним кредитних коштів, порушення взятих на себе зобов`язань та набуття позивачем права вимоги до відповідача, у зв`язку з чим вимога про стягнення заборгованості за сумою кредиту в розмірі 10 000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за сумою відсотків у розмірі 13 200,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Кредитним договором сторони встановили строк кредитування у 28 днів та процентну ставку в розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Отже, плату за користування кредитом сторони погодили саме в межах цього строку.

Після спливу визначеного Кредитним договором строку кредитування право кредитодавця на нарахування процентів за користування кредитом припинилося. Наслідком прострочення повернення кредиту після закінчення цього строку є застосування до позичальника передбачених Кредитним договором заходів відповідальності – неустойки (штрафу, пені), а не подальше нарахування процентів за користування кредитом. Тому проценти, нараховані понад строк кредитування, стягненню не підлягають.

Таким чином, проценти за користування кредитом підлягають обчисленню за 28 днів строку кредитування, починаючи з 27.09.2019 року, та становлять: 10 000,00 грн ? 1,5 % ? 28 днів = 4 200,00 грн.

Решта заявленої позивачем суми відсотків у розмірі 9 000,00 грн (13 200,00 грн – 4 200,00 грн) нарахована поза межами погодженого сторонами строку кредитування. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Оскільки первісний кредитор права на нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування не мав, таке право не могло перейти і до позивача. У задоволенні вимоги про стягнення відсотків у розмірі 9 000,00 грн слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією за видачу кредиту у розмірі 1 200,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, до яких включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Оскільки комісія за видачу кредиту є одноразовим платежем, розмір якого визначено безпосередньо в тексті Кредитного договору, підписаного відповідачем, суд доходить висновку, що її нарахування є правомірним, а вимога про стягнення заборгованості за комісією за видачу кредиту в розмірі 1 200,00 грн підлягає задоволенню. Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості по штрафах/пені у розмірі 5 000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Кредитним договором (пункти 4.1 – 4.2 Договору) передбачено відповідальність позичальника за прострочення виконання зобов`язань у вигляді штрафу/пені. Відповідач кредит у встановлений Кредитним договором строк не повернув, тобто прострочив виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим йому правомірно нараховано штрафні санкції.

Штрафні санкції у розмірі 5 000,00 грн нараховані за період з 26.10.2019 по 26.12.2019 (дата відступлення права вимоги), тобто до введення в Україні воєнного стану (24.02.2022 року), а тому положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) на них не поширюються. За таких обставин вимога про стягнення заборгованості по штрафах/пені в розмірі 5 000,00 грн підлягає задоволенню.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором № 1534314 від 27.09.2019 року у загальному розмірі 20 400,00 грн, з яких: 10 000,00 грн – заборгованість за сумою кредиту; 4 200,00 грн – заборгованість за сумою відсотків; 1 200,00 грн – заборгованість за комісією за видачу кредиту; 5 000,00 грн – заборгованість по штрафах/пені.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання професійної правничої допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року, справа № 301/1894/17.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, укладеного з Адвокатським об`єднанням «Апологет», копію акту наданих послуг № Д/20956 від 14.04.2026 року, копію детального опису наданих послуг до цього акту, а також копію ордера на надання правничої (правової) допомоги № 1408806 від 20.10.2025 року.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, вирішуючи питання витрат на правничу допомогу, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність) та факти на підтвердження таких критеріїв (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг тощо).

Суд вважає зазначену справу такою, що є невеликої складності, тому що вона є типовою з усталеною судовою практикою. В справі заявлено одного позивача та відповідача. Справа розглянута в спрощеному провадженні без участі сторін.

Суд, проаналізувавши обсяг наданих послуг, а також беручи до уваги невелику складність справи, яка є типовою, обсяг виконаної роботи адвокатом, дійшов висновку, що заявлений гонорар не відповідає принципу розумності, співмірності та пропорційності, враховуючи невелику складність справи, типовість заявлених позовних вимог, що не потребує великої кількості часу для складання позовної заяви, справа розглядалась в спрощеному провадженні без участі представника позивача, а тому гонорар в 8 000,00 грн не є обґрунтованим та не відповідає принципу розумності та співмірності.

Тому, керуючись принципами справедливості, пропорційності, з урахуванням викладених обставин, суд вважає суму в розмірі 3 000,00 гривень співмірним відшкодуванням за надану правничу допомогу.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі = (20 400,00 грн / 29 400,00 грн) * 2 662,40 грн = 1 847,38 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) заборгованість за Кредитним договором № 1534314 від 27.09.2019 року в розмірі 20 400,00 грн (двадцять тисяч чотириста гривень), з яких: 10 000,00 грн – заборгованість за сумою кредиту; 4 200,00 грн – заборгованість за сумою відсотків; 1 200,00 грн – заборгованість за комісією за видачу кредиту; 5 000,00 грн – заборгованість по штрафах/пені.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 847,38 грн (одна тисяча вісімсот сорок сім гривень тридцять вісім копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень), а всього 4 847,38 грн (чотири тисячі вісімсот сорок сім гривень тридцять вісім копійок).

Це заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпра (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 07 жовтня 2026 року.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі «Електронний суд».

Суддя С. І. Доценко