Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №202/4246/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/4246/26

Провадження № 2/202/4260/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі судді Доценко С.І., за участю секретаря судового засідання Тарасової К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 08.08.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 08.08.2025-100002610, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 10 000,00 грн на строк, вказаний у заявці, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти).

Кредит надано на таких умовах: дата надання кредиту – 08.08.2025 року; сума кредиту – 10 000,00 грн; строк, на який надається кредит, – 184 дні з дати його надання; дата повернення кредиту – 07.02.2026 року; процентна ставка – фіксована незмінна у розмірі 1 % за один день користування кредитом; комісія, пов`язана з наданням кредиту, – 20 % від суми кредиту, що дорівнює 2 000,00 грн.

Договір укладено в електронній формі: позичальник пройшла ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку України та підписала пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) і заявку на отримання кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим у смс-повідомленні на вказаний нею номер телефону.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за Договором виконав належним чином та в повному обсязі, перерахувавши 08.08.2025 року на картковий рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів. Натомість відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, здійснивши лише часткову сплату на суму 2 000,00 грн 25.09.2025 року, яку враховано під час розрахунку заборгованості.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача становить 33 400,00 грн, що складається з:

- 10 000,00 грн – тіло кредиту;

- 16 400,00 грн – проценти;

- 2 000,00 грн – комісія, пов`язана з наданням кредиту;

- 5 000,00 грн – відсотки, нараховані на підставі статті 625 ЦК України.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 08.08.2025-100002610 від 08.08.2025 року у розмірі 33 400,00 грн, а також покласти на відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат, пов`язаних з надсиланням відповідачу позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 130,00 грн.

Ухвалою суду від 14 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, натомість у матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк не скористався, будь-яких заяв/клопотань до суду від нього не надходило.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

При таких обставинах, враховуючи позицію представника позивача, судом проведено заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.08.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 08.08.2025-100002610, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти і комісію (пункт 3.1 Кредитного договору).

Відповідно до заявки, яка є невід`ємною частиною Кредитного договору, кредит надано на таких умовах: дата надання/видачі кредиту – 08.08.2025 року; сума кредиту – 10 000,00 грн; строк, на який надається кредит, – 184 дні з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту – 07.02.2026 року; процентна ставка – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; комісія, пов`язана з наданням кредиту (економічна сутність – плата за надання кредиту), – 20 % від суми кредиту, що дорівнює 2 000,00 грн, нараховується кредитодавцем та обліковується в день видачі кредиту; денна процентна ставка – 0,88 %.

Згідно з пунктом 4.1 Кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності; спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту – перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5363-54XXXXXX-9069. Відповідно до пункту 6.1 Кредитного договору позичальник зобов`язується забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів та комісії у терміни та строки, вказані у заявці.

Згідно з пунктом 10.1 Кредитного договору цей Договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця.

Під час укладення Кредитного договору відповідач пройшла ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку України. Документи, що складають Кредитний договір, підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим у смс-повідомленні на вказаний нею номер телефону.

Укладення Кредитного договору підтверджується наявними в матеріалах справи копією Кредитного договору (оферти) № 08.08.2025-100002610 від 08.08.2025 року із заявкою на отримання кредиту та відомостями про ідентифікацію позичальника через Систему BankID Національного банку України.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, перерахувавши 08.08.2025 року на рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів від 08.08.2025 року та копією договору позивача з платіжною системою.

25.09.2025 року відповідачем здійснено часткову сплату за Кредитним договором у розмірі 2 000,00 грн, яку враховано позивачем під час розрахунку заборгованості. Інших платежів на погашення заборгованості відповідач не вносила.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 08.08.2025-100002610 від 08.08.2025 року заборгованість відповідача становить 33 400,00 грн, з яких: 10 000,00 грн – тіло кредиту; 16 400,00 грн – проценти; 2 000,00 грн – комісія, пов`язана з наданням кредиту; 5 000,00 грн – відсотки, нараховані на підставі статті 625 ЦК України. Заявлений розмір процентів не перевищує суми процентів, обчислених за погодженою сторонами ставкою 1 % на день за 184 дні строку кредитування (10 000,00 грн ? 1 % ? 184 дні = 18 400,00 грн), з урахуванням сплачених відповідачем 2 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Одноразовий ідентифікатор – алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію (пункт 12 частини першої статті 3 цього Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Згідно з частиною шостою цієї статті відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, або вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі, у тому числі шляхом створення електронного документа згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). У частині третій статті 1054 ЦК України визначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо нарахування комісії за надання кредиту суд зазначає таке. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, до яких включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Правилами розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженими Постановою Правління Національного банку України від 11.02.2021 № 16, передбачено правомірність встановлення кредитодавцем платежів за супровідні послуги, у тому числі комісії за надання кредиту, а Додатком № 2 до цих Правил затверджено типову форму Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, у якій у розділі «Платежі за супровідні послуги» передбачено комісію за надання кредиту.

Крім того, згідно з пунктом 9 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 03.11.2021 № 113, договір про надання фінансових послуг повинен містити, в тому числі, назви грошових зобов`язань (із роз`ясненням їх економічної сутності), включаючи комісії за надання та користування кредитом.

Оскільки комісія, пов`язана з наданням кредиту, її розмір та економічна сутність відображені безпосередньо в заявці, яка є невід`ємною частиною Кредитного договору, підписаного відповідачем, суд доходить висновку, що її нарахування є правомірним. Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті наведених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджено факт укладення відповідачем електронного кредитного договору, отримання нею кредитних коштів та порушення взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 000,00 грн, заборгованості за процентами в розмірі 16 400,00 грн та заборгованості за комісією, пов`язаною з наданням кредиту, в розмірі 2 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим позивач просить суд стягнути з відповідача відсотки, нараховані на підставі статті 625 ЦК України, у розмірі 5 000,00 грн.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальновідомою обставиною, яка не потребує доказування, є те, що з 24.02.2022 по цей час в Україні діє воєнний стан.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (згідно з висновками у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23, пр. 61-8279св23).

Судом встановлено, що Кредитний договір № 08.08.2025-100002610 від 08.08.2025 року укладено під час дії воєнного стану, і в цей же період відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, за яке позивачем нараховано відсотки на підставі статті 625 ЦК України. Такі відсотки є заходом відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, який у період дії воєнного стану до позичальника не застосовується.

Оскільки пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальника прямо звільнено від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, на період дії воєнного стану, вимога позивача про стягнення з відповідача відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, у розмірі 5 000,00 грн є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором № 08.08.2025-100002610 від 08.08.2025 року у загальному розмірі 28 400,00 грн, з яких: 10 000,00 грн – тіло кредиту; 16 400,00 грн – проценти; 2 000,00 грн – комісія, пов`язана з наданням кредиту.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі = (28 400,00 грн / 33 400,00 грн) * 2 662,40 грн = 2 263,84 грн.

Щодо стягнення витрат, пов`язаних з надсиланням відповідачу копії позовної заяви, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи та документів, що до неї додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету такі документи направляються у паперовій формі листом з описом вкладення.

Відповідно до частини другої статті 140 ЦПК України розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Згідно з частиною третьою статті 140 ЦПК України у випадках, коли сума витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Позовну заяву подано позивачем в електронній формі через підсистему «Електронний суд», при цьому відповідач зареєстрованого електронного кабінету не має, у зв`язку з чим позивач надіслав відповідачу копію позовної заяви з додатками у паперовій формі листом з описом вкладення засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта». Понесені позивачем витрати на таке надсилання у розмірі 130,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами направлення позовної заяви відповідачу та є витратами, пов`язаними з вчиненням дій, необхідних для розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов`язані з надсиланням копії позовної заяви, у розмірі = (28 400,00 грн / 33 400,00 грн) * 130,00 грн = 110,54 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 43, 81, 89, 133, 140, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за Кредитним договором № 08.08.2025-100002610 від 08.08.2025 року в розмірі 28 400,00 грн (двадцять вісім тисяч чотириста гривень), з яких: 10 000,00 грн – тіло кредиту; 16 400,00 грн – проценти; 2 000,00 грн – комісія, пов`язана з наданням кредиту.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 263,84 грн (дві тисячі двісті шістдесят три гривні вісімдесят чотири копійки) та витрати, пов`язані з надсиланням копії позовної заяви, в розмірі 110,54 грн (сто десять гривень п`ятдесят чотири копійки), а всього 2 374,38 грн (дві тисячі триста сімдесят чотири гривні тридцять вісім копійок).

Це заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпра (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 07 жовтня 2026 року.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі «Електронний суд».

Суддя С. І. Доценко