Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №202/2681/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/2681/26

Провадження № 1-кп/202/1174/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м.Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпра, кримінальне провадження за №12026042210000052, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.01.2026 у відношенні,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Дніпропетровська, громадянки України, маючої середню освіту, офіційно не працевлаштованої, не заміжньої, на утриманні малолітніх дітей та непрацездатних осіб не маючої, раніше не судимої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ

Обвинувачена ОСОБА_4 24.12.2025 року, у точно не встановлений час, їхала в автомобілі разом із потерпілим ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та іншими їх спільними знайомими.

У подальшому, рухаючись на вказаному автомобілі вулицями Індустріального району міста Дніпра, ОСОБА_4 помітила, що у потерпілого ОСОБА_5 з кишені на підлогу салону автомобіля випав належний йому мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A06», чорного кольору. Достовірно знаючи, що вказаний мобільний телефон належить потерпілому ОСОБА_5 , ОСОБА_4 умисно не повідомила останнього про втрату телефону та не вжила жодних заходів для його повернення власнику. Натомість, скориставшись тим, що зазначений мобільний телефон залишився без нагляду власника, у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, при цьому вона визначила вказаний мобільний телефон об`єктом свого злочинного посягання.

Так, перебуваючи всередині автомобіля, ОСОБА_4 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що відповідно до Указу Президента України та Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України ОСОБА_6 від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами та доповненнями) на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який у подальшому продовжено до 03 лютого 2026 року, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, зокрема для потерпілого ОСОБА_5 , реалізувала свій злочинний намір.

Зокрема, перебуваючи в салоні зазначеного автомобіля та реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , зупинивши водія біля будинку № 71 по вул. Галини Мазепи у місті Дніпрі, перед виходом з автомобіля не помітно для оточуючих нахилилася до підлоги салону вказаного автомобіля та, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно заволоділа майном потерпілого, а саме мобільним телефоном марки «Samsung Galaxy A06», чорного кольору.

Після цього ОСОБА_4 , повідомила суду, що тримаючи при собі мобільний телефон, яким вона таємно заволоділа, покинула автомобіль та у подальшому розпорядилася зазначеним засобом мобільного зв`язку на власний розсуд, чим спричинила потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 3763 гривні 75 копійок.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні нею кримінального правопорушення визнала повністю, щиро розкаялась, просила суворо не карати та розглянути кримінальне провадження в порядку ст. 349 КПК України, про що надала письмову заяву.

Прокурор в судовому засіданні підтримала проведення розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України, зазначила, що обвинувачена щиро розкаялась та визнала свою винуватість у вчиненому.

У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачена та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд дослідив лише письмові матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинувачену.

При цьому суд роз`яснив обвинуваченій ОСОБА_4 та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Враховуючи вище вказане, суд дійшов висновку про доведеності вини обвинуваченої у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме в таємному викраденню чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану.

Так, згідно ч. 2 ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи роз`яснення, які містяться в п.п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до наведеного, призначаючи покарання винному, суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення такої особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.

При визначенні ОСОБА_4 виду та розміру покарання суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, характер та спосіб протиправної поведінки обвинуваченої, дані про її особу, ставлення до вчиненого, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд враховує, що вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів, є умисним та корисливим. При цьому суд бере до уваги конкретні обставини його вчинення, а саме те, що ОСОБА_4 , достовірно усвідомлюючи належність мобільного телефону потерпілому ОСОБА_5 та маючи можливість повідомити останнього про втрату майна і повернути його власнику, цього не зробила, натомість, скориставшись тим, що телефон залишився без нагляду, таємно заволоділа ним, після чого залишила місце події та розпорядилася викраденим майном на власний розсуд.

Разом із тим суд ураховує дані про особу ОСОБА_4 , яка раніше не судима, офіційно не працевлаштована, на утриманні малолітніх дітей та непрацездатних осіб не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченої. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено. Також суд бере до уваги, що цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, а потерпіла сторона претензій до обвинуваченої не має.

Оцінивши наведені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що встановлені позитивні дані про особу обвинуваченої та обставина, яка пом`якшує покарання, є підставою для призначення їй покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.

Водночас, ураховуючи характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його умисний та корисливий характер, конкретні обставини вчинення, суд не вбачає достатніх підстав для висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без реального відбування призначеного покарання.

За таких обставин суд доходить висновку, що досягнення передбачених ст. 50 КК України цілей покарання, а саме виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень, потребує призначення ОСОБА_4 покарання, пов`язаного з реальним позбавленням волі.

З огляду на викладене, дотримуючись принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_4 покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, - у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, яке, на переконання суду, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Доля речових доказів має бути вирішена у відповідності до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати в рамках даного кримінального провадження підлягають вирішенню в порядку ст. 124 КПК України, цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст.ст. 349, 370, 373-374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ

Визнати винною ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 обрати у виді тримання під вартою з 28 вересня 2026 року, до набрання вироком законної сили, взявши її під варту в залі суду негайно після проголошення вироку.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 28 вересня 2026 року, а саме з дня взяття її під варту в залі суду до дня набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме мобільний телефон «Samsung Galaxy A06, 4/128», червоного кольору, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , який було поміщено до спец. пакету NPU5049319, які зберігаються у камері зберігання речових доказів ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області – повернути власнику ОСОБА_5 .

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме кросівки чорного кольору з білими полосками поміщені до спец. пакету NPU2061563, які зберігаються у камері зберігання речових доказів ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області – знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 , на користь держави кошти, витрачені на проведення судової експертизи, а саме:

- на проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/105-26/653-ТВ від 21.01.2026 – 2228 гривень 50 копійок;

Засуджену ОСОБА_4 , утримувати у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4».

Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Головуючий суддя ОСОБА_1