Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №552/4381/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 р.Справа № 552/4381/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 28.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Самсонова О.А., пров. Хорольський, 6, м. Полтава, Полтавська, 36034, по справі № 552/4381/26

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції

про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову Управління патрульної поліції Полтавської області від 02 лютого 2026 року про накладення штрафу в сумі 2380 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 28.08.2026 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить рішення Київського районного суду м. Полтави від 28.08.2026 у справі № 552/4381/26 скасувати повністю. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі: визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 6604667 від 02.02.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що ч. 1 ст. 121-3 КУпАП пов`язує настання відповідальності не з будь яким забрудненням номерного знака, а виключно з таким його станом, за якого символи або буквено-числова комбінація не можуть бути чітко визначені саме з відстані двадцяти метрів. Вказав, що нагрудна відеокамера є пристроєм для відеофіксації зображення, не має функції вимірювання відстані, не проходить повірку як вимірювальний прилад і не призначена для встановлення геометричних параметрів на кшталт відстані спостереження.

Також зазначив, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки самостійній підставі позовних вимог – відсутності вини, – і не встановив, у якій саме дії чи бездіяльності вона, на його думку, полягає. Подія мала місце 02.02.2026, у зимовий період, за об`єктивних дорожніх умов (мокре, засніжене покриття, дорожня «каша»), що є цілком реальним фактором забруднення номерного знака під час руху незалежно від волі та дій позивача як водія. Суд не дослідив ці доводи та не навів жодного мотиву щодо їх відхилення, так само як не з`ясував, коли саме й унаслідок чого виникло забруднення та яка була тривалість перебування транспортного засобу в русі. Суд визнав встановленим сам факт забруднення номерного знака, однак жодним чином не мотивував, у чому саме полягає винна поведінка – притягнення до відповідальності фактично здійснено за об`єктивним результатом (стан номерного знака на момент зупинки) без встановлення суб`єктивної сторони, що прямо суперечить ст. 9 КУпАП та є підставою для скасування рішення відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 317 КАС України (неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи).

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказав, що саме по собі непроведення працівником поліції окремого заміру відстані 20 метрів не свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення та не нівелює інші належні докази, якими підтверджується неможливість чіткої ідентифікації символів номерного знака. Зазначив, що посилання позивача на зимовий період, мокре або засніжене дорожнє покриття та наявність дорожньої «каші» не спростовують встановленого факту правопорушення, а навпаки підтверджують наявність об`єктивних умов, за яких водій мав можливість контролювати стан номерного знака.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач подав клопотання, в якому просив розглянути справу без його участі, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив провести розгляд справи без його участі

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що 02 лютого 2026 року поліцейським 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Миколенком Максимом Станіславовичем стосовно позивача ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕНА №6604667 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 02 лютого 2026 року о 16:14:36 у м. Полтаві по вул. Решетилівській, 38 керував транспортним засобом TESLA MODEL Y, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із забрудненим номерним знаком, що не дає чітко визначити символи на відстані 20 м, чим порушив пункт 2.9.в. Правил дорожнього руху України.

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнаний винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1190 грн.

Позивач із такими діями не погодився та скористався своїм правом на судовий захист, оскарживши до суду винесену стосовно нього постанову про накладення адміністративного стягнення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в безпосередній близькості від автомобіля неможливо було чітко визначити символи номерного знаку, підстави для вимірювання та перевірки видимості символів номерного знаку з відстані двадцяти метрів також були відсутні. В оскаржуваній постанові чітко зазначено, що до неї додається відео з бодікамери 764923 та відео з відеореєстратора, долучений до матеріалів справи відеозапис є належним доказом. А отже, суд виснував, що відповідач належними доказами довів факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 14 Закону № 3353-XII учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

В силу приписів ч. 4, ч. 5 ст. 14 Закону № 3353-XII учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника відповідних підрозділів Національної поліції, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у разі порушення з його боку чинного законодавства.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі – ПДР України), відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Згідно із ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, суб`єктивна сторона правопорушення за статтею 121-3 КУпАП характеризується умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Зазначена норма є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно застосовувати нормативно-правові акти, які, зокрема, визначають вимоги до номерних знаків транспортних засобів.

Відповідно до підпункту «в» пункту 2.9 ПДР України водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:

не належить цьому засобу;

не відповідає вимогам стандартів;

закріплений не в установленому для цього місці;

закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;

неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Згідно з п. 30.2 ПДР України на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка.

Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно із ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі – Закон № 580-VIII) поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

У силу частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За нормами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що 02.02.2026 о 16.14 год у місті Полтава позивач керував автомобілем Tesla Model Y, державний номерний знак НОМЕР_1 , із забрудненим номерним знаком, що не дає чітко визначити символи з відстані 20 метрів.

Натомість, за твердженням позивача, забруднення номерного знака було зумовлено поганими погодними умовами, зокрема, мокрим, засніженим покриттям, дорожньою «кашею».

На підтвердження вказаних обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, відповідач надав до суду першої інстанції відеозапис з бодікамери 764923 та стоп-кадр з відеозапису.

Дослідивши наданий відеозапис, судом встановлено, що на ньому зафіксовано транспортний засіб позивача та подальше спілкування поліцейських із водієм.

Водночас суд зазначає, що відповідачем не надано до суду доказів того, що таке забруднення номерного знаку, яке не дозволяло чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, існувало до початку руху транспортного засобу, а також того, що позивач знав про таке забруднення або за конкретних обставин справи повинен був знати.

Наданий відповідачем відеозапис підтверджує лише факт забрудненого номерного знаку на момент зупинки транспортного засобу, проте не містить відомостей щодо часу, причин його виникнення.

Крім того, наданий відеозапис не містить руху автомобіля із забрудненим номерним знаком та, відповідно, керування ним позивачем, тобто наданим відеозаписом не підтверджується ні суб`єктивна, ні об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП.

Таким чином, належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП, відповідачем не надано.

Судом першої інстанції означеного враховано не було, у зв`язку з чим, суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення. Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Враховуючи неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Київського районного суду м. Полтави від 28.08.2026 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 серпня 2026 року по справі № 552/4381/26 скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 6604667 від 02.02.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Справу про адміністративне правопорушення закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко