Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №440/4716/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 р.Справа № 440/4716/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: П`янової Я.В. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2026, головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі №440/4716/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 08.11.2019 року включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4462 гривні 97 копійок в місяць за період з 01.03.2018 року по 08.11.2019 року включно у загальній сумі 90449 гривень 52 копійки відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 провадження в адміністративній справі закрито.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного висновку, просив її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що предмет спору у справі № 440/10740/21 не є тотожним тому, що розглядається в межах цієї справи. При розгляді справи №440/10740/21 предметом розгляду була правильність обрання відповідачем базових місяців для виплати індексації грошового забезпечення за період з 08.11.2016 року по 08.11.2019 року. При цьому при розгляді справи №440/10740/21 предметом розгляду та оцінки не був розмір збільшення грошового забезпечення у березні 2018 року у порівнянні з лютим 2018 року та за рахунок яких складових грошового забезпечення воно збільшилось чи зменшилось, дані вимоги не розглядались, не були предметом оцінки, оскільки під час розгляду справи №440/10740/21 відповідачем ще не було взагалі нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за лютий 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року. Зауважує, що в разі відмінностей між обставинами звернення до суду: в сторонах справи, предметі, підставах, матеріально-правових вимогах позови не є тотожними, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 20.06.2025 у справі №520/14650/24, від 28.06.2023 у справі №200/4258/22, від 14.12.2023 у справі №420/16209/23, від 31.01.2024 у справі №420/14249/23.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 311, ст. 312 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги щодо правильності нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, зокрема, за період з 01.03.2018 по 08.11.2019 вже були розглянуті у справі №440/10740/21, за наслідками якої прийнято судове рішення, що набрало законної сили. Отже, за висновками суду першої інстанції існує судове рішення, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що є підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Верховний Суд, надаючи оцінку наявності підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, наслідком якого є закриття провадження у справі, неодноразово, зокрема у постановах від 31 березня 2021 року у справі №240/6357/20, від 27 серпня 2021 року у справі №580/3966/20, від 15 грудня 2020 року у справі №804/5759/17, від 17 серпня 2022 року у справі №520/9008/2020, зазначав, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у вказаній постанові, яка застосовується Верховним Судом при перегляді судових рішень, якими закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Верховний Суд у постанові від 9 жовтня 2018 року у справі №809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.07.2023 у справі № 420/14964/22.

Крім цього, не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права або наведення іншого праворозуміння таких норм.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/1764/17, від 06.10.2021 у справі № 520/16416/2020.

Як встановлено судовим розглядом, що суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі виходив з того, що у цій справі має місце спір між тими самими сторонами, стосується одного й того самого предмету і позов, заявлений з тих самих підстав, що й у справі №440/10740/21, за наслідком розгляду якої прийнято рішення Полтавським окружним адміністративним судом від 19.11.2021, яке набрало законної сили постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2023.

Апелянт вважає, що предмет спору у справі №440/10740/21 не є тотожним заявленому у справі, що розглядається.

Колегія суддів зазначає, що достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Отже, спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вказаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається.

Так, у межах розгляду справи №440/10740/21 ОСОБА_1 пред`явив позов до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про:

- визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо застосування січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації його грошового забезпечення в період з 08.11.2016 по 28.02.2018;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 НГУ нарахувати і виплатити на його користь індексацію грошового забезпечення за період з 08.11.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 53 331,85 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо невиплати в повному розмірі індексації його грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 08.11.2019 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4462,97 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 НГУ нарахувати і виплатити на його користь щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4462,97 грн за період з 01.03.2018 по 08.11.2019 включно в сумі 90449,53 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) відповідно до абзацу четвертого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення".

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 НГУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 08 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) відповідно до абзацу четвертого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення", з урахуванням проведених виплат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У задоволенні клопотання про встановлення судового контролю відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виплату щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4462 гривні 97 копійок за період з 01.03.2018 по 08.11.2019, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просив скасувати оскаржуване судове рішення у цій частині та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги про виплату щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4462 гривні 97 копійок за період з 01.03.2018 по 08.11.2019.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 вказав, що судом першої інстанції не надана належна оцінка права у позивача на отримання щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4462 гривні 97 копійок за період з 01.03.2018 по 08.11.2019. Одночасно апелянт послався на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 23 квітня 2020 року по справі №816/1728/16, від 10 вересня 2020 року по справі №200/9297/19-а.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 у справі №440/10740/21, яке за наслідками апеляційного перегляду набрало законної сили 03.02.2023 відмовлено в цій частині позовних вимог.

В межах розгляду вказаної справи, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зокрема, зазначив, що розрахунок відповідача, наведений у довідці про нарахування та виплату позивачеві індексації за період з 01.03.2018 по 08.11.2019, є арифметично правильним та відповідає вимогам Порядку № 1078.

При цьому, суди надали оцінку і наявності у позивача права на отримання щомісячної «фіксованої індексації» за спірний період та дійшли висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Тож, судом в межах адміністративної справи №440/10740/21 вже розглядалось питання правильності розрахунку Військовою частиною НОМЕР_2 індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 08.11.2019 та наявності підстав для виплати позивачу фіксованої індексації, що фактично і є індексацією-різницею.

У межах цієї справи (№440/4716/26) ОСОБА_1 просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 08.11.2019 року включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4462 гривні 97 копійок в місяць за період з 01.03.2018 року по 08.11.2019 року включно у загальній сумі 90449 гривень 52 копійки відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в спірний період відповідач не нараховував та не виплачував ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4462,97 грн щомісяця за період з 01.03.2018 по 08.11.2019 включно у загальній сумі 90449 гривень 52 копійки.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 , що є предметом розгляду цієї адміністративної справи (№440/4716/26), є тотожними предмету спору, що розглядались Полтавським окружним адміністративним судом по суті у справі №440/10740/21, судове рішення у якій набрало законної сили.

Колегія суддів зауважує, що під час зміни однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

Колегія суддів також зазначає, що незгода позивача із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо вирішення позовних вимог є підставою для оскарження відповідного судового рішення у касаційному порядку за наявності передбачених законодавством для цього підстав, а не для повторного звернення до суду з тотожним позовом.

При вирішенні справи, судом апеляційної інстанції також застосовані правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 11.01.2024 у справі № 520/16803/23, від 14.05.2026 у справі №480/8477/24.

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 20.06.2025 у справі №520/14650/24, від 28.06.2023 у справі №200/4258/22, від 14.12.2023 у справі №420/16209/23, від 31.01.2024 у справі №420/14249/23 колегія суддів вважає помилковими, оскільки правовідносини у цих справах не є тотожними справі, що розглядається.

Так, у наведених вище справах, Верховний Суд розглядав питання тотожності спорів щодо права та розрахунку щомісячної «індексації-різниці» відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку № 1078.

Натомість, у справі, що розглядається спірним є питання щодо визначення відповідачем розміру фіксованої індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 08.11.2019 за наявності у нього права на її отримання, тоді як за наслідками розгляду справи №440/10740/21 судами зроблено висновок про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині вимог.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що станом на час розгляду цієї справи є таке, що набрало законної сили, судове рішення у справі між тими ж самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, у зв`язку з чим існують підстави для закриття провадження у справі відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для закриття провадження на підставі п. 4 ч.1 ст.238 КАС України.

Оцінюючи викладене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в заяві аргументи заявника, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з положеннями ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому підстав для скасування судового рішення суд апеляційної інстанції не вбачає.

За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 294, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 по справі №440/4716/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді Я.В. П`янова О.В. Присяжнюк