Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №520/5289/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 р.Справа № 520/5289/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Григоров Д.В.) від 13.07.2026 по справі № 520/5289/26

за позовом Організації (установи, закладу) об`єднання «ІЗЮМСЬКА ТЕХНІЧНА ШКОЛА ТОВАРИСТВА СПРИЯННЯ ОБОРОНІ УКРАЇНИ»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Організація (установа, заклад) об`єднання «ІЗЮМСЬКА ТЕХНІЧНА ШКОЛА ТОВАРИСТВА СПРИЯННЯ ОБОРОНІ УКРАЇНИ», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 05 грудня 2025 року №63451/6/20-40-04-03-08, зобов`язавши Головне управління ДПС у Харківській області здійснити реєстрацію Організації (установа, заклад) об`єднання "Ізюмська технічна школа Товариства сприяння обороні України" як платника єдиного податку з 01 січня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач необґрунтовано та протиправно відмовив у задоволенні заяви позивача про реєстрацію його як платника єдиного податку з 01 січня 2026 року, посилаючись на те, що згідно підпункту 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої груп суб`єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належить юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 по справі № 520/5289/26 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Харківській області, що викладено у листі від 05 грудня 2025 року № 63451/6/20-40-04-03-08 про відмову в переході на спрощену систему оподаткування;

Зобов`язано Головне управління ДПС у Харківській області здійснити реєстрацію Організації (установа, заклад) об`єднання "Ізюмська технічна школа Товариства сприяння обороні України" (ЄДРПОУ 02723990) як платника єдиного податку з 01 січня 2026 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43983495) на користь Організації (установа, заклад) об`єднання "Ізюмська технічна школа Товариства сприяння обороні України" (ЄДРПОУ 02723990) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні, 40 коп.)

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що статутний капітал позивача становить 0 грн, а засновниками лічаться ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТОВАРИСТВА СПРИЯННЯ ОБОРОНІ УКРАЇНИ (ЄДРПОУ 02729946), яка не є платником єдиного податку та її сума внеску до статутного капіталу складає 0,00 грн. Отже, якщо юридична особа, у якої статутний фонд дорівнює нулю і яка має одного або декілька засновників – юридичних осіб, що не є платниками єдиного податку, не може застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. На підставі вищевикладеного вважає, що Головним управлінням ДПС у Харківській області листом від 05.12.2025 № 63451/6/20-40-04-03-08 було правомірно відмовлено в переході на спрощену систему оподаткування з 01.01.2026 за ставкою 5 відсотків, відповідно до п. п. 291.5.5 п. 291.5 ст. 295 ПК України.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Організація (установа, заклад) об`єднання «ІЗЮМСЬКА ТЕХНІЧНА ШКОЛА ТОВАРИСТВА СПРИЯННЯ ОБОРОНИ УКРАЇНИ» є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність та перебуває на обліку у Головному управління ДПС у Харківській області як платник єдиного внеску.

05.12.2025 позивач звернувся до ГУ ДПС у Харківській області з заявою про застосування спрощеної системи оподаткування та реєстрацію як платника єдиного податку з 01 січня 2026 року.

На обґрунтування заяви зазначив, що Організація (установа, заклад) об`єднання «ІЗЮМСЬКА ТЕХНІЧНА ШКОЛА ТОВАРИСТВА СПРИЯННЯ ОБОРОНИ УКРАЇНИ» (організаційна форма – об`єднання громадян) зареєстрована 13.02.1995 р., тобто, до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», статутний капітал складає 00,00 грн., дата взяття на облік як платника єдиного внеску – 01.01.2000 р.

Відтак, позивач висновував, що до моменту набрання чинності Господарським кодексом України (до 01 січня 2004 року) юридичні особи могли створюватися відповідно до чинного законодавства із формуванням статутного фонду або без його формування. Тобто, у суб`єктів господарювання, в яких статутний фонд не сформовано (непередбачено), частку засновників (учасників) у статутному фонді визначити неможливо. У разі, якщо засновниками суб`єкта господарювання прийнято рішення (до 01 січня 2004 року) не формувати (не створювати) статутний фонд, на нього не поширюється обмеження щодо частки засновників у статутному фонді такого суб`єкта господарювання.

Тобто, на переконання позивача, у разі наявності у статутному капіталі особи менше 25%, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, або в разі повної відсутності статутного капіталу, обмеження передбачені п.п. 291.5.5 п. 291.5 ст. 291 ПК України застосовуватись не можуть.

Відповідач у задоволенні поданої заяви відмовив згідно листа № 63451/6/20-40-04-03-08 від 05.12.2025р., зазначивши, що відповідно до п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України, юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 «Спрощена система оподаткування обліку та звітності» розд. ХIV ПК України. Підпунктом 3 п. 291.4 ст. 291 ПК України встановлено, що до третьої групи платників єдиного податку належать юридичні особи – суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Згідно з п.п. 291.5.5 п. 291.5 ст. 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку суб`єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків.

Тобто, за висновками контролюючого органу, частка засновників у розмірі не менше 75 відсотків статутного капіталу юридичної особи, яка планує обрати спрощену систему оподаткування, повинна належати юридичним особам – платникам єдиного податку. Якщо сукупність часток засновників юридичної особи у статутному капіталі дорівнює нулю, то вважається, що така сукупність часток складає 100 відсотків.

Відповідач указував, що оскільки статутний капітал позивача становить 0 грн., а засновниками визначено Харківську обласну організацію Товариства сприяння оборони України (ЄДРПОУ 02729946), яка не є платником єдиного податку та її сума внеску до статутного капіталу складає 0,00 грн., а отже юридична особа – позивач має статутний фонд, який дорівнює нулю і має одного засновника – юридичну особу, що не є платником єдиного податку, позивач не може застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом не можуть бути застосовані до позивача положення пп. 291.5.5 п. 291.5 ст.291 ПК України, а отже управлінське рішення відмову в реєстрації платника єдиного податку, яке було оформлено листом 05 грудня 2025 року № 63451/6/20-40-04-03-08 не можна визнати цілком законним та обґрунтованим.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями п. 291.2 ст. 291 ПК України встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст.297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлено ст. 298 ПК України.

Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один з таких способів: 1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; 2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; 3) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством; 4) державному реєстратору як додаток до заяви про державну реєстрацію, що подається для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця з урахуванням вимог п. 291.5 ст. 291 цього Кодексу.

Електронна копія заяви, виготовлена шляхом сканування, передається державним реєстратором до контролюючого органу одночасно з відомостями з заяви про державну реєстрацію на проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (пп. 298.1.1 п. 298.1 ПК України).

Відповідно до п. 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 «Спрощена система оподаткування обліку та звітності» розд. ХIV ПК України.

Положеннями пп. 3 п. 291.4 ст. 291 ПК України встановлено, що до третьої групи платників єдиного податку належать юридичні особи – суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно з п.п. 291.5.5 п. 291.5 ст. 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку суб`єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що обмеженням права на перебування особи на спрощеній системі оподаткування є наявність у особи статутного капіталу, а також те, що в складі цього капіталу наявні 25, або більше відсотків, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Організації (установи, закладу) об`єднання «ІЗЮМСЬКА ТЕХНІЧНА ШКОЛА ТОВАРИСТВА СПРИЯННЯ ОБОРОНІ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 02723990) зареєстрована 13.02.1995. Розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) – 0,00 грн. Засновником є ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТОВАРИСТВА СПРИЯННЯ ОБОРОНІ УКРАЇНИ (код ЄДРПОУ 02729946). Розмір частки засновника (учасника): 0,00.

Проаналізувавши наведені вище норми права, які регулюють спірні правовідносини та відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно позивача, колегія суддів дійшла висновку, що частка засновників у розмірі не менше 75 відсотків статутного капіталу юридичної особи, яка планує обрати спрощену систему оподаткування, повинна належати юридичним особам – платникам єдиного податку.

В свою чергу, якщо сукупність часток засновників юридичної особи у статутному капіталі дорівнює нулю, то вважається, що така сукупність часток складає 100 відсотків.

Оскільки єдиним засновником підприємства позивача є ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТОВАРИСТВА СПРИЯННЯ ОБОРОНІ УКРАЇНИ (код ЄДРПОУ 02729946), яка не є платником єдиного податку та її сума внеску до статутного капіталу складає 0,00 грн, то сукупність частки цього засновника складає 100 відсотків, у зв`язку з чим податковим органом правомірно відмовлено позивачу в переході на спрощену систему оподаткування з 01.01.2026 за ставкою 5 відсотків, відповідно до пп. 291.5.5 п. 291.5 ст. 295 ПК України.

Щодо посилання позивача на те, що підприємство зареєстроване до 2004 року, колегія суддів зазначає, що приписами чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, не визначено винятків щодо умов переходу на спрощену систему оподаткування, які передбачені приписами ПК України, для суб`єктів господарювання, що зареєстровані до 2004 року.

Судом першої інстанції не було враховано наведених вище обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 по справі № 520/5289/26 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Організації (установи, закладу) об`єднання «ІЗЮМСЬКА ТЕХНІЧНА ШКОЛА ТОВАРИСТВА СПРИЯННЯ ОБОРОНІ УКРАЇНИ» відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло М.О. Семененко