Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №520/3164/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Котеньов О.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 р.Справа № 520/3164/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Мінаєвої К.В. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2026, по справі № 520/3164/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправним та скасування наказу, поновити на посаді,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 2379-О від 29.12.2025 про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу оцифрування документів та обробки даних № 1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг або на рівнозначній посаді в Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 03.01.2026;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.01.2026 по день фактичного поновлення на роботі;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300000 грн.;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області різницю в премії за грудень 2025 здійснивши перерахунок до рівня 100% посадового окладу у розмірі 16611,75 грн. (рівень, що виплачувався іншим працівникам, зокрема провідному спеціалісту ОСОБА_2 ), визнавши нарахування премії 10% дискримінаційним, оскільки встановлення ОСОБА_1 , як досвідченому державному службовцю, премії у 10 разів меншої, ніж новоприйнятим стажерам, є прямим порушенням принципу рівної оплати за працю.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Позивачка, не погоджуючись з рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права при не повному з`ясуванні обставин справи та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачка зазначає про відсутність доказів проведення відповідачем порівняльного аналізу її кандидатури, продуктивності праці, трудового стажу, що нівелює гарантії ст. 42 КЗпП України. Крім того, суд першої інстанції проігнорував докази того, що відповідачем було збережено посади та переведено понад 301 співробітників на нові посади. Також апелянт, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, вказувала на те, що відповідачем при надсиланні на її адресу відзиву не додано всіх необхідних додатків до нього. Крім того, на думку апелянта, мала місце підробка розрахункових документів та фінансовий мобінг, що виразилось у безпідставному встановленні премії 10% без на фоні 100% для стажерів, що не було враховано судом першої інстанції, а отже свідчить про упередженість розгляду.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, відповідно до наказу "Про призначення ОСОБА_1 " від 30.09.2022 №1538-О ОСОБА_1 з 04.10.2022 призначено на посаду головного спеціаліста відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення (на період відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_3 ) з посадовим окладом 5800 грн. на місяць, з випробувальним строком один місяць, до призначення на цю посаду переможця конкурсу або спливу дванадцятимісячного строку після припинення чи скасування воєнного стану.

Наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.12.2022 №2285-О "Про звільнення ОСОБА_1 " звільнено ОСОБА_1 15.12.2022 з посади головного спеціаліста відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання житлових комунальних субсидій та пільг за угодою сторін.

Згідно з наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області "Про призначення ОСОБА_1 " від 12.12.2022 №2289-О позивачку призначено на посаду головного спеціаліста відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг з посадовим окладом 5800 грн. на місяць, з випробувальним строком один місяць, до призначення на цю посаду переможця конкурсу або спливу дванадцятимісячного строку після припинення чи скасування воєнного стану.

Наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 20.08.2025 № 1272-0 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за угодою сторін та наказом від 25.08.2025 № 1288-0 з 26.08.2025 призначено на посаду головного спеціаліста відділу оцифрування документів та обробки даних № 1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг.

Згідно з наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.08.2025 № 1288-0 ОСОБА_1 призначено на посаду державної служби строково відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану".

Наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.08.2025 №1301-О "Про переміщення ОСОБА_1 " переміщено на посаду головного спеціаліста відділу оцифрування документів та обробки даних №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг, з 26.08.2025 до загального відділу управління документального забезпечення місцезнаходження робочого місця за адресою: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 1 під`їзд, 4 поверх.

Наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.12.2025 №1760-0 "Про попередження працівників головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області" попереджено про наступні вивільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису головного управління без скорочення чисельності або штату державних службовців попереджено працівників головного управління, серед яких була ОСОБА_1 .

Наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 2379-0 від 29.12.2025 ОСОБА_1 02.01.2026 звільнено з посади головного спеціаліста відділу оцифрування документів та обробки даних № 1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг у зв`язку з скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису головного управління без скорочення чисельності або штату державних службовців.

Вважаючи звільнення з посади протиправним, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довів правомірність наказу про звільнення позивачки у зв`язку з скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису головного управління без скорочення чисельності або штату державних службовців.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Дія Закону №889-VIII поширюється на державних службовців, у тому числі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; інших державних органів (пункти 2, 8 частини другої статті 3 цього Закону).

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Частиною 3 ст. 87 Закону №889-VIII визначено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі п. 1 ч. 1 цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі п. 1 ч. 1 цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Таким чином, при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу на суб`єкта призначення або керівника державної служби покладено обов`язок щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення.

Процедура вивільнення державних службовців на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII регулюється також нормами Кодексу законів про працю України, а саме статтями 40, 49-2 КЗпП України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору, серед іншого, є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У свою чергу ч. 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

На підставі ч. ч. 1, 3 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Таким чином, роботодавець є таким, що належно виконав вимоги ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявні вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Колегія суддів звертає увагу на те, що обов`язок з працевлаштування працівника, який покладається на роботодавця з моменту попередження про вивільнення і триває до дня звільнення, реалізується через надання всіх вакантних посад, які з`явилися в установі протягом цього періоду, а також тих, що існували на день звільнення.

Зміст частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII передбачає, що роботодавець вважається таким, що виконав свій обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі можливі варіанти переведення, що відповідають його професійній кваліфікації.

Із матеріалів справи встановлено, що підставою звільнення ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII стало скорочення чисельності або штату державних службовців Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

В обґрунтування наявності підстав для звільнення державних службовців згідно з п. 1 ст. 87 Закону №889-VIII відповідачем зазначено, що відповідно до наказу Пенсійного фонду України від 28.07.2025 № 131 «Про внесення змін до наказу Пенсійного фонду України від 24.01.2023 № 12» наказано внести зміни до граничної чисельності працівників головних управлінь Пенсійного фонду України в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, затвердженої наказом Пенсійного фонду України від 24.01.2023 № 12 «Про граничну чисельність працівників територіальних органів Пенсійного фонду України» (у редакції наказу Пенсійного фонду України від 16.06.20256 №98).

Наказом Пенсійного фонду України від 12.08.2025 №141 внесено зміни до переліку структурних підрозділів, що утворюються у складі самостійних структурних підрозділів головних управлінь Пенсійного фонду України в областях та м. Києві, затвердженого наказом Пенсійного фонду України від 15.11.2021 № 162 «Про упорядкування структури головних управлінь Пенсійного фонду України в областях та м. Києві».

05.09.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області направлено лист №2058/07-16 голові Харківської обласної організації професійної спілки працівників Пенсійного фонду України "Про заплановані зміни у структурі головного управління".

28.11.2025 Головою правління Пенсійного фонду України затверджено зміни №4 до штатного розпису на 2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.12.2025 №2558 зміни введені в дію з 03.12.2025.

Внаслідок здійснених змін штатного розпису відділ оцифрування документів та обробки даних №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг було ліквідовано та створено відділ оцифрування документів та обробки даних №1.

Наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.12.2025 №1760-0 "Про попередження працівників головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області" попереджено про наступні вивільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку із скороченням посади державної служби в наслідок зміни структури та штатного розпису головного управління без скорочення чисельності або штату державних службовців попереджено працівників головного управління, у тому числі ОСОБА_1 .

Про наступне вивільнення позивачка була повідомлена 03.12.2025, що підтверджується її особистим підписом на попередженні.

В подальшому відповідач із дотриманням встановленого ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII 30-денного строку на звільнення особи після її ознайомлення з попередженням про наступне звільнення наказом № 2379-0 від 29.12.2025 звільнив ОСОБА_1 з 02.01.2026 з посади головного спеціаліста відділу оцифрування документів та обробки даних № 1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг у зв`язку з скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису головного управління без скорочення чисельності або штату державних службовців.

У свою чергу, позивач протиправність наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 2379-О від 29.12.2025 про її звільнення обґрунтовувала невиконанням відповідачем обов`язку, передбаченого ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VІІІ, щодо пропонування державному службовцю іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби, відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

Стосовно зазначених доводів колегія суддів зазначає наступне.

Із матеріалів справи встановлено, що 26.12.2025 ОСОБА_1 звернулася до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою, в якій просила надати повний перелік вакантних посад у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області; забезпечити переважне право на залишення на роботі або переведення на іншу посаду; повідомити причини з яких не було запропоновано вакансії, на які були переведені інші працівники відділу.

Листом від 31.12.2025 №47307-54311/1-08/8-2000/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило позивачку, що її було призначено на посаду головного спеціаліста відділу оцифрування документів та обробки даних №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону №389, що не передбачає переведення на інші посади державної служби.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжувався та дії на теперішній час.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначений Законом України від 12.05.2015 № 389-VІІІ «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VІІІ).

Згідно з ч. 5 ст. 10 Закону №389-VІІІ у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад, а також за наявності у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.

Так, за загальним правилом, відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII та ст. ст. 40, 49-2 КЗПП України на роботодавця покладається обов`язок запропонувати державному службовцю (працівникові) іншу рівноцінну або нижчу посаду в разі звільнення у зв`язку зі скороченням чи реорганізацією державного органу (установи).

При цьому, роботодавець вважається таким, що виконав свій обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі можливі варіанти переведення, що відповідають його професійній кваліфікації.

Разом з тим, судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 була призначена на посаду державної служби строково відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану".

Отже, оцінюючи дотримання відповідачем порядку звільнення позивачки з посади, колегія суддів враховує, що абз. 2 ч. 5 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VІІІ встановлено заборону переведення на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, призначених відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 10 цього Закону.

Водночас, вирішуючи питання про співвідношення норм Закону № 889-VIII, КЗпП України та Закону № 389-VIII, колегія суддів враховує приписи Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2136-IX даний Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності у період дії воєнного стану.

Частиною 3 ст. 1 Закону № 2136-IX встановлено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Аналіз наведених норм свідчать про те, що законодавцем під час особливого правового режиму воєнного стану встановлений пріоритет спеціального законодавства, а саме Законів № 2136-IX та № 389-VIII, над загальними нормами трудового права, КЗпП України та Закону № 889-VIII.

Отже, оскільки працевлаштування працівника при звільненні у зв`язку зі скороченням чисельності або штату (реорганізацією) здійснюється виключно шляхом його переведення на іншу вакантну посаду за його згодою, а для осіб, призначених у період воєнного стану без конкурсного відбору, таке переведення прямо заборонено спеціальним Законом України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII, відповідач у спірних правовідносинах в силу дії зазначеної імперативної заборони був звільнений від обов`язку пропонувати позивачці будь-які інші посади державної служби чи посади в органах місцевого самоврядування.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що положення ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII та ст. ст. 40, 49-2 КЗпП України щодо обов`язкового запропонування інших посад при звільненні не поширюються та не застосовуються до державних службовців, які були призначені на посади без конкурсного відбору у період дії воєнного стану.

Враховуючи викладене, доводи позивачки щодо протиправності її звільнення з мотивів незапропонування інших вакантних посад є безпідставними та не спростовують підтверджене у ході судового розгляду дотримання відповідачем порядку звільнення у зв`язку з скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису головного управління без скорочення чисельності або штату державних службовців відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII.

Разом з тим, слід зазначити, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було повідомлено позивачку про наявність вакантних посад та можливість участі у доборі на такі посади.

Втім, вказаною можливістю позивачка не скористалась, докази подання заяви про участь у доборі на вакантні посади відсутні.

Стосовно доводів апелянта про недотримання відповідачем вимог ст. 42 КЗпП України, згідно з якими при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці має вирішуватись питання щодо переважного права на залишення на роботі працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, колегія суддів звертає увагу, що в спірних правовідносинах відбулась фактична ліквідація відділу оцифрування документів та обробки даних №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг та створення нового відділу оцифрування документів та обробки даних №1.

Посилання позивачки на те, що після зміни структури та штатного розпису головного управління відповідачем здійснено призначення інших працівників на нові посади шляхом переведення не спростовують висновків щодо дотримання відповідачем встановленої процедури звільнення при прийнятті оскаржуваного наказу № 2379-О від 29.12.2025.

Натомість, законність дій відповідача при вирішенні питання працевлаштування інших осіб, у тому числі щодо їх переведення на інші посади, не є предметом даної справи.

Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку, що відповідач, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу оцифрування документів та обробки даних № 1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг у зв`язку з скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису головного управління без скорочення чисельності або штату державних службовців діяв правомірно за наявності підстав для звільнення працівника за п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII та із дотриманням встановленої законодавством процедури.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність прийняття спірного наказу.

Оскільки позовні вимоги про поновлення позивачки на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби, відтак підстави для їх задоволення також відсутні.

Також, враховуючи відсутність протиправності в діях відповідача при звільненні позивачки, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Щодо позовних вимог про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області різниці в премії за грудень 2025 здійснивши перерахунок до рівня 100% посадового окладу у розмірі 16611,75 грн. колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для їх задоволення, оскільки преміювання за своєю природою є дискреційним повноваженням керівника суб`єкта призначення, який наділений правом оцінювати ефективність праці кожного працівника індивідуально.

При цьому, встановлення різного розміру премії працівникам саме по собі не свідчить про наявність дискримінації або порушення трудових прав позивача, якщо таке преміювання здійснюється в межах наданих керівнику повноважень та наявного фонду оплати праці.

Отже, наведене виключає підстави для задоволення позову в цій частині.

Таким чином, колегія суддів за наслідком розгляду апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стосовно доводів позивачки про те, що відповідачем на її адресу не були надіслані додатки до відзиву на позовну заяву у повному обсязі колегія суддів зазначає, що позивачка не позбавлена можливості викласти в апеляційній скарзі свої заперечення щодо суті наданих доказів та навести доводи, якими вони спростовуються.

Щодо вимоги позивачки стосовно постановлення окремих ухвал в порядку ст. 249 КАС України щодо посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за фактом виявлення ознак службового підроблення (маніпуляції з доказами та процесуальними документами) та направити її до уповноважених органів ДБР та прокуратури, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 324 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Згідно з ч. 1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Частиною 4 ст. 249 КАС України визначено, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Отже, ст. 249 КАС України дає можливість суду у процесуальний спосіб відреагувати на порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли.

Окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення.

Відтак окрема ухвала може бути постановлена у разі, коли під час судового розгляду справи встановлено певне правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити.

Отже, обов`язковими умовами для постановлення окремої ухвали є порушення закону чи іншого нормативно-правового акту із чітким зазначенням такої норми та обґрунтування, у чому саме полягає таке порушення.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що позивачка, звертаючись з вимогою постановити окремі ухвали у справі, не навела достатніх підстав та аргументів.

У свою чергу у ході судового розгляду справи не встановлено ознак протиправності в діях відповідача.

Отже, в межах спірних правовідносин судом не встановлено наявність порушень законодавства, які можуть бути підставою для постановлення окремої ухвали згідно зі ст. 249 КАС України.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні вимоги позивачки про постановлення окремої ухвали.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 по справі № 520/3164/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді К.В. Мінаєва В.В. Катунов