Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №520/24077/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 р.Справа № 520/24077/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2026, (головуючий суддя І інстанції: Панов М.М.) по справі № 520/24077/25

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.05.2025 № 00239722410 про сплату грошового зобов`язання в сумі 187 472,60 грн та штрафних санкцій в сумі 46 868,15 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо контролю за своєчасністю реєстрації платником ПДВ, повноти нарахування та сплати ПДВ до Державного бюджету України за період з 01.01.2023 до 30.04.2024, в ході якої встановлено отримання ФОП ОСОБА_1 загальної суми доходу за звітний період 5 677 083,40 грн.

За твердженнями податкового органу, позивач на підставі п. 181.1 ст. 181 ПК України мала зареєструватись як платник ПДВ, проте вказаних дій не здійснила, що призвело до заниження ФОП ОСОБА_1 податку на додану вартість на суму 187 472,60 грн.

Разом з тим вказувала, що дохід в розмірі 5 677 083,40 грн отримала, будучи платником єдиного податку, натомість з моменту переходу на загальну систему оподаткування не перевищила сукупний дохід в 1 000 000 гривень за звітний період, що є підставою для реєстрації платником ПДВ, як наслідок, висновки податкового органу про заниження нею ПДВ є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 позов задоволено.

ГУ ДПС у Харківській області (далі - відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправомірного висновку, просило його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою приписи п. 183.4 ст. 183 ПК України, якими передбачено обов`язок платника податку, у випадку переходу на іншу систему оподаткування, подати реєстраційну заяву платником ПДВ вже у першому календарному місяці, у якому здійснився відповідний перехід.

Такому критерію особи, що здійснили перехід на сплату інших податків і зборів, можуть відповідати за результатами 12 місяців господарської діяльності, що передували переходу на сплату інших податків і зборів, в тому числі у періоді перебування на спрощеній системі оподаткування.

Враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 не зареєструвалась платником ПДВ при переході на загальну систему оподаткування, при цьому у звітному періоді (2023 р.) отримала сукупний дохід, що перевищує 1 000 000 гривень, тому здійснюючи господарську діяльність у 2024 р. занизила податок на додану вартість на суму 187 472,60 грн.

Вважає помилковими посилання суду першої інстанції на постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 814/4461/13-а, від 05.09.2019 у справі № 813/8772/14 з огляду на те що висновки у цих справах сформовані шляхом аналізу нормативно-правових актів, що на момент спірних правовідносин втратили чинність. Крім того, Верховним Судом не надано оцінки приписам п. 183.4 ст. 183 ПК України.

Позивач не надала до суду відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області, до вересня 2023 р. була платником єдиного податку другої групи.

З 01.10.2023 позивачу анульовано реєстрацію платником єдиного податку, виключено її з Реєстру платників єдиного податку та переведено на загальну систему оподаткування.

У період з 15.04.2025 до 21.04.2025 ГУ ДПС у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з метою контролю за своєчасністю реєстрації платником ПДВ, повноти нарахування та сплати ПДВ до Державного бюджету України за період з 01.01.2023 до 30.04.2024, за результатами якої складено акт № 18438/8-20-40-24-10-08/ НОМЕР_1 від 28.04.2025.

За висновками акту встановлено, зокрема, порушення:

- п. 181.1 ст.181, п.183.4, 183.10 ст.183, п.185.1 ст 185, п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 11.10.2023 по 30.04.2024 на загальну суму 187 472,60 грн.

Позивач надала заперечення на акт перевірки, які податковим органом залишені без задоволення, а висновки акту – без змін, про що ФОП ОСОБА_1 повідомлено листом від 19.05.2025.

20.05.2025 ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 00239722410, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» на 234 340,75 грн (у тому числі за податковим зобов`язанням – 187 472,60 грн та за штрафними санкціями – 46 868,15 грн).

За наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, ДПС України прийняла рішення від 07.08.2025, яким скаргу залишила без задоволення, а податкове повідомлення-рішення – без змін.

Не погодившись з податковим повідомленням - рішенням, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що обсяг операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, за умови перевищення 1 млн. грн. протягом останніх 12 календарних місяців, повинен визначатися з часу переходу його на загальну систему оподаткування.

Враховуючи, що позивачем з моменту переходу на загальну систему оподаткування не досягнуто загальної суми доходу для обов`язкової реєстрації платником ПДВ у розмірі 1 000 000 грн, тому суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність спірного податкового повідомлення-рішення.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Згідно з п. 183.1 ст. 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (пункт 183.2 статті 183 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 183.4 ст. 183 ПК України у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.

У разі зміни ставки єдиного податку відповідно до підпункту "б" підпункту 4 пункту 293.8 статті 293 цього Кодексу реєстраційна заява подається не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку календарного місяця, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату податку на додану вартість.

З аналізу наведених норм вбачається, що особа зобов`язана зареєструватися як платник податку на додану вартість, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень.

Особа має обов`язок зареєструватися платником податку на додану вартість за умови наявності всіх зазначених обставин в сукупності.

Положення «без урахування податку на додану вартість» слід розуміти як необхідність вирахування суми податку на додану вартість із загальної суми із здійснення операцій з постачання товарів, в іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки відповідні норми стосуються осіб, що не є платниками податку на додану вартість та відповідно не пов`язані з жодним іншим податком на додану вартість, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів (послуг).

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.09.2021 по справі №802/1153/16-а, від 12.08.2021 по справі № 815/4591/17.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, обрахунок загальної суми розпочинається з часу переходу на загальну систему оподаткування, тобто для визначення наявності обов`язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість та подання звітності з такого податку, отриманні від здійснення операцій на спрощеній системі оподаткування суми не враховуються, оскільки при перебуванні на спрощеній системі оподаткування особа звільнена від сплати податку на додану вартість.

З урахуванням наведеного, обсяг операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, за умови перевищення 1 млн. грн. протягом останніх 12 календарних місяців, повинен визначатися з часу переходу його на загальну систему оподаткування.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05 вересня 2019 року №813/8772/14.

Колегія суддів враховує доводи скаржника про те, що висновки Верховного Суду у цій справі зроблені за правового регулювання, яке станом на момент виникнення спірних правовідносин втратило чинність.

Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що чинне нормативно-правове регулювання є подібним до того, яким керувався Верховний Суд при вирішенні вищевказаних справ, відмінною є лише розмір доходу, у випадку отримання якого особа має зареєструватись як платник ПДВ (у справі №813/8772/14 – 300 000,00 грн).

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо можливості врахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у справі № 813/8772/14.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що ФОП ОСОБА_1 перейшла на загальну систему оподаткування з 01.10.2023, як наслідок обрахунок сукупного доходу в 1 000 000 грн повинен починатись з 01.10.2023.

Так позивачем при здійсненні діяльності на загальній системі оподаткування за 2023 рік (з 01.10.2023 до 31.12.2023) не отримано доходів, що відображено в декларації про майновий стан та доходи за 2023 рік від 02.02.2024 № 9379984867.

За період перебування на загальній системі оподаткування з 01.01.2024 до 31.12.2024 позивач отримала загальний дохід (за вирахуванням акцизного податку) у розмірі 935 618,00 грн., про що подано декларацію про майновий стан та доходи від 20.02.2025 №9426291903.

З урахуванням вищезазначеного, суд першої інстанції вірно зазначив, що ФОП ОСОБА_1 не отримала загальної суми доходу для обов`язкової реєстрації платником ПДВ у розмірі 1 000 000 грн.

Натомість, податковий орган безпідставно врахував у загальний дохід позивача її доходи, отримані під час перебування на спрощеній системі оподаткування.

За таких обставин, висновок контролюючого органу про перевищення граничного обсягу доходу ФОП ОСОБА_1 в 1 млн. грн за 12 календарних місяців, що слугувало обов`язком її реєстрації як платника ПДВ та заниження податку на додану вартість за період з 11.10.2023 по 30.04.2024 є таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

В силу ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач правомірності свого рішення належним чином не довів.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для його скасування.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 по справі № 520/24077/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова