Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №520/24193/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Ширант А.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 р.Справа № 520/24193/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Мінаєвої К.В. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 03.09.26 по справі № 520/24193/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неповного нарахування та не виплати повної додаткової винагороди ОСОБА_1 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі додаткову винагороду згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період безпосередньої участі у бойових діях.

Ухвалою Харківського окружного адміністратинвого суду від 10.08.2026 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду: уточненої позовної заяви із зазначенням, у чому полягає неправомірність, вчинена відповідачем по відношенню до позивача та навести відповідні розрахунки; із зазначенням в позовних вимогах дати, з якої позивач вважає свої права порушеними; доказів отримання позивачем сум спірної грошової винагороди, копію витягу з наказу про звільнення позивача з військової служби.

Ухвалою Харківського окружного адміністратинвого суду від 03.09.2026 позовну заяву - повернуто позивачу.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що у виданій відповідачем довідці про нараховані суми грошового забезпечення вказано, що документ стосується саме позивача, отже, довідка доводить факт отримання грошового забезпечення. Відповідачем не надано позивачу грошовий атестат при звільненні.

Представником позивача неодноразово подавалися адвокатські запити до військової частини щодо надання інформації про виплату грошового забезпечення, у тому числі додаткової винагороди, проте єдиними наданими відповідачем документами є саме розрахунок виплачених сум та довідка за формою 6.

Зазначене зумовило необхідність витребування у військової частини грошового атестата позивача, про що було заявлено відповідне клопотання, яке не було взято до уваги судом першої інстанції.

Позивачем також було долучено довідку форми 6, що видана ОСОБА_1 саме як військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 , що не залишає розумних сумнівів у факті проходження ОСОБА_1 військової служби у вказаній частині у певний період часу, за який здійснювалася виплата грошового забезпечення відповідно до зазначеної вище довідки про нараховані суми.

Отже, на переконання позивача, судом першої інстанції було фактично проігноровано надані позивачем документи.

Представник відповідача скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що не погоджується з вимогами апеляційної скарги ОСОБА_1 , вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2026, такою, що прийнято у відповідності до вимог законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Повертаючи позовну заяву, суд, керуючись приписами п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення позову з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві, серед іншого, зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до частини дев`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Відповідно до частини третьої статті 169 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

У постанові від 22.02.2024 у справі №990/150/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:

«Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.

Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.»

У постанові від 25.01.2024 у справі №320/14843/23 Велика Палата Верховного Суду здійснюючи апеляційний перегляд ухвали Касаційного адміністративного суду про повернення позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 169 КАС України, сформувала наступні висновки:

«Згідно із частиною сьомою статті 169 КАС ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Водночас нормами КАС не передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвали суду про залишення позовної заяви без руху окремо від рішення суду (нормами статті 294 КАС установлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду). У разі оскарження особою ухвали суду про повернення позовної заяви її доводи в апеляційній скарзі щодо відповідності нормам процесуального права ухвали про залишення позовної заяви без руху підлягають перевірці, оскільки це стосується підстав повернення позовної заяви.

Встановлюючи вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, стаття 160 КАС (так само, як і інші норми цього Кодексу) не вимагає конкретної форми, в якій мають бути викладені позовні вимоги та підстави на їх обґрунтування. Позивач має право довільно викладати зміст позовних вимог, підстави позову, спосіб (способи) захисту порушеного права або інтересу, передбачений законом або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити в рішенні.

Відкриття провадження у справі регламентовано нормами глави 2 розділу II КАС, які не наділяють суд повноваженнями при вирішенні питання про відкриття провадження у справі давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, належності, допустимості та достатності доказів, на які посилається позивач у позовній заяві, визначати належних учасників справи.

Ці питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу. Неповнота, навіть очевидна з точки зору професійного судді, з якою позивач обґрунтував позовні вимоги, в тому числі й щодо правової підстави позову, а також ненадання доказів на підтвердження позовних вимог не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви позивачу в подальшому.

Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції (в разі наявності підстав, визначених нормами КАС) може провести підготовче судове засідання для з`ясування відповідно до частини другої статті 173 цього Кодексу, зокрема, питань щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.»

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 300/4062/21).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 10.12.2024 у справі № 215/1175/24.

Крім того, колегія суддів дослідивши матеріали справи, зазначає, що у виданій відповідачем довідці про нараховані суми грошового забезпечення вказано, що документ стосується саме позивача, отже, довідка доводить факт отримання грошового забезпечення.

Позивач зазначає, що відповідачем не надано йому грошовий атестат при звільненні. Так, представником позивача неодноразово подавалися адвокатські запити до військової частини щодо надання інформації про виплату грошового забезпечення, у тому числі додаткової винагороди, проте єдиними наданими відповідачем документами є саме розрахунок виплачених сум та довідка за формою 6.

Зазначене зумовило необхідність витребування у військової частини грошового атестата позивача, про що було заявлено відповідне клопотання до суду першої інстанції.

Позивачем також було долучено довідку форми 6, що видана ОСОБА_1 саме як військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 , що не залишає сумнівів у факті проходження ОСОБА_1 військової служби у вказаній частині у певний період часу, за який здійснювалася виплата грошового забезпечення відповідно до зазначеної вище довідки про нараховані суми.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції передчасно повернуто позовну заяву, оскільки встановлені судом недоліки фактично стосуються не невідповідності позовної заяви вимогам статей 160, 161 КАС України, а питання повноти та достатності доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем визначено відповідача, сформульовано зміст позовних вимог, наведено обставини, на яких вони ґрунтуються, а також зазначено докази, якими такі обставини підтверджуються. Зокрема, до позовної заяви долучено довідку про нараховані суми грошового забезпечення та довідку форми 6, видану ОСОБА_1 як військовослужбовцю Військової частини НОМЕР_1 .

При цьому позивачем зазначено, що грошовий атестат йому при звільненні не надавався, а отримати відповідні документи у позасудовому порядку не вдалося, незважаючи на неодноразове направлення представником позивача адвокатських запитів до військової частини. Саме з цих причин позивачем було заявлено клопотання про витребування у відповідача грошового атестата.

За таких обставин відсутність у позивача грошового атестата не може свідчити про невідповідність позовної заяви вимогам статей 160, 161 КАС України та, відповідно, бути підставою для її повернення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі суд не здійснює остаточної оцінки належності, допустимості та достатності доказів, наданих позивачем на підтвердження заявлених вимог. Такі питання підлягають вирішенню під час розгляду справи з урахуванням позицій усіх учасників справи та всіх доказів, у тому числі тих, які можуть бути витребувані судом.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України є передчасним та таким, що не відповідає завданням адміністративного судочинства і праву особи на доступ до суду.

Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У такий спосіб здійснюється “право на суд”, яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати “вирішення” спору судом (рішення у справі “Кутіч проти Хорватії”).

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має “застосовуватися на практиці і бути ефективним” (рішення у справі “Белле проти Франції”). Для того щоб право на доступ було ефективним, особа “повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права” (рішення у справах “Белле проти Франції” та “Нун`єш Діаш проти Португалії”).

У рішеннях від 13.01.2000 у справі “Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії” та від 28.10.1998 у справі “Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії” Європейський Суд з прав людини зазначив про порушення п.1 ст.6 Конвенції, яке виявилося в надто суворому тлумаченні внутрішніми судами процесуальної норми, що позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, оскільки висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви є передчасним та необґрунтованим, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції на підставі ст. 320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 320, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2026 по справі № 520/24193/26 скасувати.

Адміністративну справу № 520/24193/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко

Судді К.В. Мінаєва В.В. Катунов