Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №520/14251/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 р.Справа № 520/14251/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 08.07.26 по справі № 520/14251/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ у Київській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просив суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи: з 04.11.1990 по 23.09.1992 на Широковському консервному заводі, з 24.09.1992 по 15.11.1993 в Радгоспі «Індустрія», військової служби з 17.12.1993 по 26.06.1995 та з 01.12.1995 по 15.07.1996 на Броварській меблевій фабриці «Дружба», відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 .

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області (у межах компетенції кожного з відповідачів) повторно розглянути звернення від 27.11.2025, зарахувати до страхового стажу періоди роботи: з 04.11.1990 по 23.09.1992 на Широковському консервному заводі, з 24.09.1992 по 15.11.1993 в Радгоспі «Індустрія», військової служби з 17.12.1993 по 26.06.1995 та з 01.12.1995 по 15.07.1996 на Броварській меблевій фабриці «Дружба», відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 27.11.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до страхового стажу періоди роботи з 04.11.1990 по 23.09.1992 на Широковському консервному заводі, з 24.09.1992 по 15.11.1993 в Радгоспі «Індустрія», військової служби з 17.12.1993 по 26.06.1995 та з 01.12.1995 по 15.07.1996 на Броварській меблевій фабриці «Дружба», відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 . Вважає, що оскільки на нього не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, він не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у зарахуванні страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи: з 04.11.1990 по 23.09.1992 на Широковському консервному заводі, з 24.09.1992 по 15.11.1993 в Радгоспі «Індустрія», військової служби з 17.12.1993 по 26.06.1995 та з 01.12.1995 по 15.07.1996 на Броварській меблевій фабриці «Дружба», відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 04.11.1990 по 23.09.1992 на Широковському консервному заводі, з 24.09.1992 по 15.11.1993 в Радгоспі «Індустрія», військової служби з 17.12.1993 по 26.06.1995 та з 01.12.1995 по 15.07.1996 на Броварській меблевій фабриці «Дружба», відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 27.11.2025.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 266 грн (двісті шістдесят шість гривень) 24 коп.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 266 грн. (двісті шістдесят шість гривень) 24 коп.

ГУ ПФУ в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-2 посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що ГУ ПФУ у Київській області прийнято рішення від 04.12.2025 про відмову у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 04.11.1990 по 23.09.1992 на Широковському консервному заводі, з 24.09.1992 по 15.11.1993 в Радгоспі «Індустрія», військової служби з 17.12.1993 по 26.06.1995 та з 01.12.1995 по 15.07.1996 через відсутність на титульній сторінці трудової книжки НОМЕР_1 печатки підприємства, яке її видало. Звертає увагу, що ГУ ПФУ в Харківській області не приймалось рішення по розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії, а відтак, оскільки оскаржуване рішення прийнято ГУ ПФУ у Київській області, саме на ГУ ПФУ у Київській області рішенням суду можуть бути покладені дії зобов`язального характеру. Апелянт вважає, що позовні вимоги до ГУ ПФУ в Харківській області щодо перерахунку пенсії не підлягають задоволенню. Отже, на думку апелянта, судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального та процессуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового рішення.

Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Зі змісту апеляційної скарги встановлено, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позовних вимог, отже, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем-2 частині.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 27.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою та необхідними документами про перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до приписів статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV) із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 04.11.1990 по 23.09.1992 на Широковському консервному заводі, з 24.09.1992 по 15.11.1993 в Радгоспі «Індустрія», військової служби з 17.12.1993 по 26.06.1995 та з 01.12.1995 по 15.07.1996 на Броварській меблевій фабриці «Дружба».

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто ГУ ПФУ у Київській області та прийнято рішення від 04.12.2025 року № 204450021551 про відмову у перерахунку пенсії.

Підставою для відмови в перерахунку пенсії вказано, що зарахувати вищевказані періоди по трудовій книжці неможливо, оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка підприємства, яке видало трудову книжку.

Не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ у Київській області, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ПФУ у Київській області не врахувало, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки визначальним для вирішення питання про призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи. Зазначені відповідачем недоліки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Київській області про відмову у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи: з 04.11.1990 по 23.09.1992 на Широковському консервному заводі, з 24.09.1992 по 15.11.1993 в Радгоспі «Індустрія», військової служби з 17.12.1993 по 26.06.1995 та з 01.12.1995 по 15.07.1996 на Броварській меблевій фабриці «Дружба», відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 .

Обираючи ефективний спосіб захисту прав позивача, суд враховуючи, що електронну пенсійну справу позивача сформовано ГУ ПФУ в Харківській області, перерахунок пенсії позивачу не здійснено, відповідно, передано електронну пенсійну справу до ПФУ за місцем фактичного проживання позивача (до ГУ ПФУ в Харківській області), дійшов висновку про зобов`язання саме ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 04.11.1990 по 23.09.1992 на Широковському консервному заводі, з 24.09.1992 по 15.11.1993 в Радгоспі «Індустрія», військової служби з 17.12.1993 по 26.06.1995 та з 01.12.1995 по 15.07.1996 на Броварській меблевій фабриці «Дружба», відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 27.11.2025.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, шо включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом №1058-IV.

За змістом пункту 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) установлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 надав до Пенсійного фонду України разом із заявою про перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до приписів статті 24 Закону № 1058-IV трудову книжку НОМЕР_1 , яка містить записи про період з 04.11.1990 по 23.09.1992 на Широковському консервному заводі, з 24.09.1992 по 15.11.1993 в Радгоспі «Індустрія», військової служби з 17.12.1993 по 26.06.1995 та з 01.12.1995 по 15.07.1996 на Броварській меблевій фабриці «Дружба».

При цьому, записи в трудовій книжці позивача ГУ ПФУ у Київській області не зараховані до страхового стажу, оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка підприємства, яке видало трудову книжку.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

На момент заповнення трудової книжки позивача, діяла Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомітету праці СРСР від 20 червня 1974 р. № 162 (далі - Інструкція № 162).

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Інструкції № 162 визначено, що трудова книжка є основним документом, що засвідчує трудову діяльність робітників і службовців.

Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (п. 2.1. Інструкції № 162).

Згідно з абз. 2, 3 п. 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до п. 2.3. Інструкції № 162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1983 р.) записується 1984.05.01, в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; 05.01.1984. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції № 162).

Абзацом 1 п. 2.10. Інструкції № 162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Колегія суддів зазначає, що на момент здійснення записів у трудовій книжці за спірні періоди також діяла чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).

Відповідно до п. 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п. 2.4. Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктами 2.11-2.13 Інструкції №58 передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

У пункті 2.6 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що всі записи в трудові книжці здійснюються роботодавцем у повній послідовності у разі зміни відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення в межах відповідного підприємства.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що записи трудової книжки позивача містять всі необхідні відомості про роботу позивача, зроблені чітко та без виправлень.

Недотримання правил ведення трудової книжки, якщо є такі факти, може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17.

Крім того, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо призначення/перерахунку пенсії.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.02.2018 року в справі №687/975/17.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.

Саме по собі не засвідчення роботодавцем на титульному аркуші трудової книжки відтиском печатки підприємства, на якому вперше заповнювалася трудова книжка, не може слугувати безумовною підставою для невизнання такої трудової книжки як документа, що підтверджує стаж роботи, оскільки відмова у перерахунку пенсії з посиланням на такі формальні недоліки є непропорційним втручанням у гарантоване Конституцією України право особи на забезпечення у старості пенсією за віком, заслуженою попередньою працею.

Таким чином, періоди роботи та військової служби відповідно до трудової книжки мають бути зараховані до страхового стажу ОСОБА_1 .

Тож підсумовуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов`язок оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки, а не на працівника, тому наявність недоліків у заповненні трудової книжки не може бути підставою для неврахування до страхового стажу спірних періодів роботи позивача та вважає, що рішення ГУ ПФУ у Київській області від 04.12.2025 №204450021551 прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції в частині обрання способу захисту порушеного права шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 04.11.1990 по 23.09.1992 на Широковському консервному заводі, з 24.09.1992 по 15.11.1993 в Радгоспі «Індустрія», військової служби з 17.12.1993 по 26.06.1995 та з 01.12.1995 по 15.07.1996 на Броварській меблевій фабриці «Дружба», відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 та здійснити перерахунок пенсії з 27.11.2025, з огляду на таке.

Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Процедура прийняття, оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлена Порядком № 22-1.

Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування Порядком №22-1 визначено що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (абз.14 п. 4.2).

Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Системний аналіз вказаних норм свідчить, що за загальним правилом відповідачем у справі має бути саме той суб`єкт владних повноважень, який прийняв рішення, вчинив дії чи допустив бездіяльність, які є предметом судової перевірки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що з урахуванням принципу екстериторіальності, у випадку скасування судом рішення про відмову в перерахунку пенсії має здійснюватися саме тим територіальним органом Пенсійного фонду України, якого було уповноважено розглядати подану особою заяву вперше.

У спірному випадку рішення №204450021551 від 04.12.2025 про відмову у перерахунку пенсії прийнято саме ГУ ПФУ у Київській області, визначеним за принципом екстериторіальності, тоді як ГУ ПФУ в Харківській області по суті заяви позивача рішення не приймало та оцінку поданим позивачем документам не надавало.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання саме ГУ ПФУ у Київській області, як органу, який прийняв оскаржуване рішення, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 04.11.1990 по 23.09.1992 на Широковському консервному заводі, з 24.09.1992 по 15.11.1993 в Радгоспі «Індустрія», військової служби з 17.12.1993 по 26.06.1995 та з 01.12.1995 по 15.07.1996 на Броварській меблевій фабриці «Дружба», відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 27.11.2025.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладених в постановах від 24.11.2025 р. в справі № 240/25327/24, від 09.07.2024 р. в справі № 240/16372/23, від 08.02.2024 р. в справі № 500/1216/23, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуються судом.

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, зробив помилкові висновки.

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку щодо наявності підстав для скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 у справі № 520/14251/26 в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 04.11.1990 по 23.09.1992 на Широковському консервному заводі, з 24.09.1992 по 15.11.1993 в Радгоспі «Індустрія», військової служби з 17.12.1993 по 26.06.1995 та з 01.12.1995 по 15.07.1996 на Броварській меблевій фабриці «Дружба», відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 27.11.2025, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, шляхом зобов`язання ГУ ПФУ у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 04.11.1990 по 23.09.1992 на Широковському консервному заводі, з 24.09.1992 по 15.11.1993 в Радгоспі «Індустрія», військової служби з 17.12.1993 по 26.06.1995 та з 01.12.1995 по 15.07.1996 на Броварській меблевій фабриці «Дружба», відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 27.11.2025.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 по справі № 520/14251/26 - скасувати в частині задоволення позову про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 04.11.1990 по 23.09.1992 на Широковському консервному заводі, з 24.09.1992 по 15.11.1993 в Радгоспі «Індустрія», військової служби з 17.12.1993 по 26.06.1995 та з 01.12.1995 по 15.07.1996 на Броварській меблевій фабриці «Дружба», відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 27.11.2025.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківська область, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 04.11.1990 по 23.09.1992 на Широковському консервному заводі, з 24.09.1992 по 15.11.1993 в Радгоспі «Індустрія», військової служби з 17.12.1993 по 26.06.1995 та з 01.12.1995 по 15.07.1996 на Броварській меблевій фабриці «Дружба», відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 27.11.2025.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 у справі №520/14251/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий