Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №520/7297/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 р.Справа № 520/7297/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 (головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О.) у справі №520/7297/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:

визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Одеській області у частині застосування понижуючих коефіцієнтів, зокрема, встановлених на 2026 рік постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі по тексту - постанова КМУ №1778). на підставі статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» , щодо виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , призначену у розмірі 79 875,72 грн. на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у справі №520/17008/24 та скасувати в цій частині рішення органу пенсійного забезпечення від 05.01.2026 та 27.02.2026 №155250024524;

зобов`язати ГУ ПФУ у Одеській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 79 875,72 грн., призначену на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у справі №520/17008/24, без обмежень її виплати понижуючими коефіцієнтами встановленими підзаконним нормативно-правовим актом, зокрема на 2026 рік постановою КМУ №1778 на підставі статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», без обмеження пенсії граничним (максимальним) розміром, виходячи з розміру пенсії 90 відсотків від суми щомісячного заробітку станом на 01.10.2023, відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавок за класні чини, надбавка за вислугу років) від 22.03.2024 року № 21-76зп та додатку до цієї довідки про складові заробітної плати (надбавка за виконання особливо важливої роботи, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, надбавка за службу на посадах слідчих, щомісячна премія, матеріальна допомога, надбавки та премії, які входять у відпускні, лікарняні, відрядження тощо), без обмеження максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії та проводити виплати призначеної пенсії за вислугу років в повному обсязі без обмеженням максимального (граничного) розміру виплати пенсії за вислугу років, а також без обмежень і особливостей, встановлених Законом України № 2148-VІІІ від 03.10.2017 та №1058- IV від 09.07.2003, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення №213-VIІІ від 02.03.2015, у тому числі без обмежень і особливостей, які можуть передбачатися законом для осіб з числа пенсіонерів, що працюють.

стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 позов задоволено частково.

Скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 05.01.2026 та 27.02.2026 №155250024524 в частині перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 05.01.2026 року та 01.03.2026 року з урахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та п.1 постанови КМУ №1778.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 05.01.2026 року та з 01.03.2026 року без обмеження максимальним розміром та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та п.1 постанови КМУ №1778, з урахуванням фактично проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у сумі 532 грн. 48 коп.

ГУ ПФУ в Одеській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просило скасувати останнє та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що позивачу правомірно обчислено пенсію відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру», ч.1 ст.2 Закону №3668-VІ та положень постанови КМУ №1778 із обмеженням виплати розміру пенсії понад десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, які були та залишаються чинними, а тому підлягають застосуванню під час розрахунку розміру пенсії позивача.

Зазначає, що ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанова КМУ №1778 є чинними і неконституційними не визнавались, а отже є обов`язковими до застосування, а тому ГУ ПФУ в Одеській області діяло відповідно до вимог ст.19 Конституції України.

Вказує, що постанова КМУ №1778 обумовлена введеним військовим станом на території України та фінансовими труднощами, які постали перед державою.

Зазначає, що невмотивоване застосування розрахованого розміру позивачем пенсії та невиконання приписів нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів, що є порушенням визначеного ст.129 Конституції України та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" основного принципу рівності усіх учасників загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Наголошує на правомірність дій пенсійного органу у спірних правовідносинах.

Посилається в обґрунтування своїх вимог на правові позиції Європейського суду з прав людини, викладені в його в певних рішеннях.

Вважає, що оскільки виплата пенсії позивачу здійснено відповідно до чинного законодавства України наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів останньої, просив залишити її без задоволення, а рішення суду в частині задоволення позовних вимог без змін.

Окрім того, позивачем подано письмові пояснення, в яких останній додатково обґрунтував свої вимоги у даній справі.

На підставі положень ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач з 03.10.2023, згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі №520/17008/24, отримує пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 у справі №520/25303/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2026, визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Одеській області у частині застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених у 2025 році постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» при виплаті пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , призначену у розмірі 79 875, 72 грн. на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у справі №520/17008/24 та зобов`язано ГУ ПФУ у Одеської області виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 79 875.72 грн., призначену на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у справі №520/17008/24, без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених у 2025 році постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», без обмеження пенсії граничним (максимальним) розміром, виходячи з розміру пенсії 90 відсотків від суми щомісячного заробітку станом на 01.10.2023, відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавок за класні чини, надбавка за вислугу років) від 22.03.2024 року №21-76зп та додатку до цієї довідки про складові заробітної плати (надбавка за виконання особливо важливої роботи, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, надбавка за службу на посадах слідчих, щомісячна премія, матеріальна допомога, надбавки та премії, які входять у відпускні, лікарняні, відрядження тощо), без обмеження максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії та проводити виплати призначеної пенсії за вислугу років в повному обсязі без обмеженням максимального (граничного розміру) виплати пенсії за вислугу років, а також без обмежень і особливостей, встановлених Законом України №2148-VІІІ від 03.10.2017 та №1058-IV від 09.07.2003, а також Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення № 213-VIІІ від 02.03.2015, у тому числі без обмежень і особливостей, які можуть передбачатися законом для осіб з числа пенсіонерів, що працюють, з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.01.2026 року та 27.02.2026 року №155250024524 позивачу проведено перерахунок пенсії з 05.01.2026 року та 01.03.2026 року відповідно (т.1, а.с.8, 9).

Згідно рішень пенсійного органу, максимальний розмір пенсії позивача складає 79 875,72 грн., проте остання виплачується з пониженням на 42 824,15 згідно постанови КМУ № 1778 року в сумі 37 051,57 грн.

Позивач, не погоджуючись з діями відповідача, вбачаючи порушення своїх прав на належне пенсійне забезпечення, звернувся з позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані рішення відповідача в частині перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 05.01.2026 року та 01.03.2026 року з урахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та п.1 постанови КМУ №1778, є такими, що підлягають скасуванню.

Окрім того, з метою належного захисту прав позивача, суд першої інстанції вважав за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 05.01.2026 року та з 01.03.2026 року без обмеження максимальним розміром та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та п.1 постанови КМУ №1778, з урахуванням фактично проведених виплат.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Приписами ч.3 ст.46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Положеннями ч.2 ст.64 Конституції України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (далі по тексту - Указ №64/2022), у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Таким чином, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом №64/2022, не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені ст.46 Конституції України.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про Державний бюджет на 2026 рік" від 03 грудня 2025 року №4695-IX (далі по тексту - Закон №4695-IX) установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.30 Закону №4695-IX Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1778, яка застосовується з 01 січня 2026, пунктом 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про Національний банк України”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про дипломатичну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про судову експертизу”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України” (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення: до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Для осіб, які отримують пенсії (пенсійні виплати) у розмірі, визначеному в абзаці першому цього пункту, та мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Пунктом 2 постанови КМУ №1778 встановлено, що у період воєнного стану у 2026 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів.

Положення п.6 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Так, пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо. Відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ були врегульовані питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих.

14.10.2014 прийнято Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ.

Питання пенсійного забезпечення унормовані ст.86 вищевказаного Закону.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019 було визнано неконституційним положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України та встановлено, що частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697- VII підлягає застосуванню в первинній редакції.

Отже, з 13.12.2019 частина двадцята статті 86 Закону, відповідно до якої Кабінет Міністрів України мав встановити певний порядок перерахунку пенсії, не діє, а діє її первинна редакція, яка автоматично надає пенсіонерам право на перерахунок пенсії.

Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

До того ж, слід зазначити, що Конституційний Суд України в п.4 мотивувальної частини Рішення від 28.08.2020 року № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Отже, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Тому, враховуючи неодноразово викладену Конституційним Судом України юридичну позицію стосовно того, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (зокрема, абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008), суд зазначає, що Закон № 4059-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori), «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali), «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Водночас зазначений бюджетний закон фактично обмежує розмір пенсії позивача, що порушує гарантії, закріплені у ст.46 Конституції України.

Закон України про Державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.

Суд вкотре наголошує, що відповідно до ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; форми і види пенсійного забезпечення.

За приписами ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст.46 Конституції України).

Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили щодо інших законів.

Водночас, Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (п.24 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України).

Тобто існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо, застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (lex specialis derogat generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

За таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону України «Про прокуратуру», а положення Закону № 4059-IX вважати загальними нормами (lex generalis).

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституцій України закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.

При цьому, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію «якості закону».

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 року у справі № 160/1088/19).

При цьому, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Закон України "Про прокуратуру", який є спеціальним до спірних правовідносин, не передбачає врахування коефіцієнтів при обчисленні пенсій особам, що мають право на пенсійне забезпечення відповідно до норм згаданого закону.

Застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, яким пенсія призначена за Законом України «Про прокуратуру», ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та п.1 постанови КМУ №1778, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій, не відповідає приписам ст.ст.19,92 Конституції України, є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене ст.46 Конституції України.

Відтак, слід застосовувати приписи Закону України "Про прокуратуру", які є спеціальними до спірних правовідносин, а не ст.30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та постанови КМУ №1778 відповідно.

Судом встановлено, що позивач з 03.10.2023, згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі №520/17008/24, отримує пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991.

Рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.01.2026 року та 27.02.2026 року №155250024524 позивачу проведено перерахунок пенсії, згідно яких максимальний розмір пенсії позивача складає 79 875,72 грн., проте остання виплачується з пониженням на 42 824,15 згідно постанови КМУ №1778 року в сумі 37 051,57 грн.

Колегія суддів зазначає, що фактично такий перерахунок пенсії мав місце з метою реалізації Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови КМУ №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», і не пов`язаний зі збільшенням рівня грошового забезпечення, наданням передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиттям на державному рівні заходів, спрямованих на соціальний захист, а також із забезпеченням єдності умов та норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за Законом України "Про прокуратуру".

Відтак, оскільки Закон України "Про прокуратуру", який є спеціальним в спірних правовідносинах, не передбачає врахування коефіцієнтів при обчисленні пенсій особам, що мають право на пенсійне забезпечення відповідно до норм згаданого закону, застосування відповідачем положень ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови КМУ №1778 при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії, є протиправним.

З урахуванням наведеного вище, доводи скаржника про те, що ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанова КМУ №1778 є чинними і неконституційними не визнавались, а отже є обов`язковими до застосування, є необґрунтованими.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що рішенням суду у справі №520/25303/25, яке набрало законної сили 25.05.2026, на відповідача покладено обов`язок, зокрема, проводити позивачу виплату призначеної пенсії за вислугу років в повному обсязі без обмеженням максимального (граничного розміру) виплати пенсії за вислугу років, а також без обмежень і особливостей, встановлених Законом України №2148-VІІІ від 03.10.2017 та №1058-IV від 09.07.2003, а також Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення № 213-VIІІ від 02.03.2015, у тому числі без обмежень і особливостей, які можуть передбачатися законом для осіб з числа пенсіонерів, що працюють.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено (доказано) правомірність власних рішень.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності оспорюваних рішень пенсійного органу, є необґрунтованими та суперечать висновкам суду.

При вирішенні справи колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 23.09.2026 у справі №560/10826/25, в подібних правовідносинах, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахування у даній справі.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в частині задоволення позову без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 у справі №520/7297/26 в частині задоволення позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц