Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №520/16389/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Полях Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 р.Справа № 520/16389/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2026 року по справі № 520/16389/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 з 15.12.2025 року із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, за 2022 рік у розмірі 1,14; за 2023 рік у розмірі 1,197; за 2024 рік у розмірі 1,0796; за 2025 рік у розмірі 1,115, та з 01.03.2026 року у розмірі 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 15.12.2025 року перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 01.03.2022 року у розмірі 1,14; з 01.03.2023 року у розмірі 1,197, з 01.03.2024 року у розмірі 1,0796, з 01.03.2025 року у розмірі 1,115, та з 01.03.2026 року у розмірі 1,121 (з врахуванням коефіцієнтів 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2026 позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 з 15.12.2025 року із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, за 2022 рік у розмірі 1,14; за 2023 рік у розмірі 1,197; за 2024 рік у розмірі 1,0796; за 2025 рік у розмірі 1,115, та з 01.03.2026 року у розмірі 1,121.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 15.12.2025 року перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 01.03.2022 року у розмірі 1,14; з 01.03.2023 року у розмірі 1,197, з 01.03.2024 року у розмірі 1,0796, з 01.03.2025 року у розмірі 1,115, та з 01.03.2026 року у розмірі 1,121 (з врахуванням коефіцієнтів 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115).

У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду – відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1 064,96 грн.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача щодо непроведення індексації пенсії позивача з 15.12.2025 року із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, за 2022 рік у розмірі 1,14; за 2023 рік у розмірі 1,197; за 2024 рік у розмірі 1,0796; за 2025 рік у розмірі 1,115, та з 01.03.2026 року у розмірі 1,121.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі .

В доводах апеляційної скарги зазначає, що індексація пенсії позивача проводилась згідно діючого законодавства а отже при здійсненні своїх повноважень відповідачем права та інтереси позивача не порушені.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу положень частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом направлення ним копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження засобами поштового зв`язку та в електронній формі до електронного кабінету учасника справи.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.08.2021 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

На виконання судових рішень у справі № 200/1653/23 позивачці призначено з 20.08.2021 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з відомостями електронної пенсійної справи при обчисленні пенсії позивачки враховано заробітну плату за період з 01.07.2000 по 31.07.2021 та показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018– 2020 роки у розмірі 9118,81 грн. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати визначено у розмірі 1,44631, а середньомісячний заробіток для обчислення пенсії — 13188,63 грн. Страховий стаж позивачки на дату призначення пенсії становив 36 років 11 місяців 20 днів. Загальний розмір призначеної з 20.08.2021 пенсії становив 4980,09 грн.

З наданих відповідачем протоколів перерахунку пенсії вбачається, що з 01.03.2022 позивачці встановлено щомісячну доплату в розмірі 135,00 грн відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118.

З 01.03.2023 відповідачем проведено автоматичний перерахунок пенсії позивачки, за результатами якого враховано доплату в розмірі 135,00 грн, установлену з 01.03.2022, та встановлено щомісячну доплату в розмірі 100,00 грн відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168. Загальний розмір пенсії з надбавками визначено в сумі 5215,09 грн.

З 01.03.2024 проведено черговий автоматичний перерахунок пенсії. Середньомісячний заробіток для її обчислення визначено в розмірі 13257,02 грн, загальний розмір пенсії — 5359,24 грн, а з урахуванням доплат у розмірах 135,00 грн, 100,00 грн та 100,00 грн, установлених під час індексації пенсії у 2022– 2024 роках, — 5694,24 грн.

З 01.03.2025 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачки шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який використовувався при її призначенні, на коефіцієнт 1,0575, передбачений підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 для пенсій, призначених із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021 рік. За результатами цього перерахунку середньомісячний заробіток для обчислення пенсії визначено в розмірі 14019,29 грн, а загальний розмір пенсії з надбавками — 6038,43 грн.

З 01.03.2026 відповідачем проведено перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,061, передбаченого підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії визначено в розмірі 14874,47 грн, розмір пенсії за віком — 5962,13 грн, доплату за понаднормовий стаж — 259,50 грн, доплату до 100,00 грн індексації — 92,22 грн, а загальний розмір пенсії — 6313,85 грн.

Позивач вважає дії відповідача протиправними, у зв`язку із чим звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII.

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 цього Закону індексації підлягають одержані громадянами в гривнях на території України грошові доходи, які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Частиною п`ятою статті 2 Закону №1282-XII передбачено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Обов`язковий характер індексації визначено також статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», відповідно до якої індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін належить до державних соціальних гарантій.

Частиною другою статті 19 цього Закону встановлено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Преамбулою Закону №1058-IV передбачено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

За змістом частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата для обчислення пенсії визначається за формулою, одним зі складників якої є показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислений як середній показник за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Таким показником під час призначення позивачці пенсії з 20.08.2021 був показник середньої заробітної плати за 2018– 2020 роки у розмірі 9118,81 грн, що підтверджується відомостями електронної пенсійної справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Абзацом другим частини другої статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються в межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Отже, безпосередньо Законом №1058-IV визначено як об`єкт індексації — показник середньої заробітної плати, який фактично враховувався для обчислення конкретної пенсії, так і спосіб її проведення — щорічне збільшення цього показника на визначений коефіцієнт.

Повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір і порядок збільшення показника середньої заробітної плати не передбачає можливості змінювати встановлений законом об`єкт індексації, замінювати його іншим показником або встановлювати такий механізм індексації, який звужує зміст права, гарантованого частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Пунктом 1 Порядку №124 визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 4 Порядку №124 передбачено формулу визначення коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати з урахуванням показника зростання споживчих цін та показника зростання середньої заробітної плати.

Водночас пунктом 5 Порядку №124 установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 на відповідний коефіцієнт, а кожний наступний перерахунок проводиться з урахуванням показника, збільшеного у попередніх роках.

Зі змісту частини другої статті 42 Закону №1058-IV вбачається, що законодавець передбачив збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії конкретної особи. Натомість пункт 5 Порядку №124 пов`язує індексацію з показником середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 незалежно від того, який показник фактично застосовано при призначенні пенсії.

Таким чином, положення пункту 5 Порядку №124 у цій частині не узгоджуються з приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Частиною третьою статті 7 КАС України передбачено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Тому Порядок №124 підлягає застосуванню лише в частині, яка не суперечить положенням Закону №1058-IV.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2025 у справі №160/28752/23 дійшов висновку, що під час проведення індексації повинен збільшуватися показник середньої заробітної плати, який фактично враховувався для обчислення пенсії під час її призначення, а застосування для цього показника станом на 01.10.2017 не відповідає частині другій статті 42 Закону №1058-IV.

У постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду не знайшов підстав для відступу від указаного висновку.

Верховний Суд у цій постанові зазначив, що під час проведення перерахунку пенсій, призначених у 2020– 2023 роках відповідно до Закону №1058-IV, у зв`язку із щорічною індексацією збільшенню підлягає саме той показник середньої заробітної плати, який ураховано для обчислення пенсії конкретної особи.

Також Верховний Суд констатував, що орган Пенсійного фонду, установивши пенсіонеру в 2022– 2024 роках щомісячні доплати в розмірах 135,00 грн, 100,00 грн та 100,00 грн замість застосування коефіцієнтів 1,14, 1,197 та 1,0796 до показника середньої заробітної плати, безпосередньо врахованого для обчислення його пенсії, діяв не відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 установлено, що з 01.03.2022 перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,14.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 установлено, що з 01.03.2023 такий перерахунок проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,197.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 установлено, що з 01.03.2024 перерахунок проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,0796.

Відповідач повинен був послідовно збільшити показник середньої заробітної плати за 2018– 2020 роки у розмірі 9118,81 грн, який був урахований для обчислення пенсії позивачки, з 01.03.2022 на коефіцієнт 1,14, з 01.03.2023 — на коефіцієнт 1,197 та з 01.03.2024 — на коефіцієнт 1,0796.

Пунктом 6 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році частина друга статті 42 Закону №1058-IV застосовується у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.02.2025 №209.

Пунктом 1 постанови №209 установлено, що з 01.03.2025 перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,115.

Водночас підпунктом 6 пункту 2 постанови №209 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №1058-IV за зверненнями, які надійшли до 31.12.2024 включно та які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який використовувався для призначення або перерахунку пенсії, на окремі коефіцієнти залежно від року призначення пенсії, зокрема для пенсій, призначених у 2021 році, — на коефіцієнт 1,0575.

Проте віднесення пенсії позивачки до пенсій, які не підвищуються згідно з пунктом 1 постанови №209, стало наслідком застосування відповідачем пункту 5 Порядку №124 у частині використання показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017, а не показника 9118,81 грн, фактично врахованого для обчислення пенсії позивачки.

Такий підхід суперечить частині другій статті 42 Закону №1058-IV і не може бути підставою для звуження права позивачки на індексацію пенсії із застосуванням загального коефіцієнта, визначеного пунктом 1 постанови №209.

Надання Кабінету Міністрів України повноважень установлювати у 2025 році порядок і розміри індексації не скасовує вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV щодо збільшення показника середньої заробітної плати, який застосовується для обчислення конкретної пенсії, та не наділяє повноваженням визначати для окремих пенсіонерів коефіцієнт, менший за мінімальний коефіцієнт, обчислений відповідно до абзацу другого частини другої статті 42 цього Закону.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2025 у справі №440/6585/25, обставини якої є подібними до обставин цієї справи, встановив, що пенсіонеру, якому пенсію призначено у 2021 році із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018– 2020 роки у розмірі 9118,81 грн, у 2022– 2024 роках були встановлені доплати 135,00 грн, 100,00 грн і 100,00 грн, а з 01.03.2025 показник 9118,81 грн збільшено на коефіцієнт 1,0575.

За результатами розгляду цієї справи Верховний Суд дійшов висновку, що орган Пенсійного фонду повинен був послідовно збільшити показник 9118,81 грн на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115.

Положення підпункту 6 пункту 2 постанови №209 в частині коефіцієнта 1,0575 не відповідають частині другій статті 42 Закону №1058-IV та не підлягають застосуванню до таких правовідносин.

Пунктом 5 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2026 році частина друга статті 42 Закону №1058-IV застосовується у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 визначено порядок проведення індексації пенсій у 2026 році.

Пунктом 1 постанови №236 установлено, що з 01.03.2026 перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,121.

Підпунктом 6 пункту 2 постанови №236 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №1058-IV за зверненнями, які надійшли до 31.12.2025 включно та які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який використовувався для призначення або перерахунку пенсії, з урахуванням відповідних коефіцієнтів, передбачених підпунктом 6 пункту 2 постанови №209, на окремі коефіцієнти залежно від року призначення пенсії.

Для пенсій, призначених або перерахованих із застосуванням показників середньої заробітної плати, які враховувалися для призначення пенсії у 2021 і 2022 роках, підпунктом 6 пункту 2 постанови №236 визначено коефіцієнт 1,061.

Проте правова конструкція постанови №236 у спірній частині є аналогічною правовій конструкції постанови №209: пунктом 1 установлено загальний коефіцієнт індексації, обчислений відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, тоді як підпунктом 6 пункту 2 передбачено зменшений коефіцієнт для пенсій, які не були підвищені внаслідок застосування пункту 5 Порядку №124.

Тому підпункт 6 пункту 2 постанови №236 у цій частині не відповідає положенням частини другої статті 42 Закону №1058-IV та відповідно до частини третьої статті 7 КАС України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Отже, з 01.03.2026 показник середньої заробітної плати за 2018–2020 роки у розмірі 9118,81 грн, послідовно збільшений на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, підлягав додатковому збільшенню на коефіцієнт 1,121.

Граматичне та системне тлумачення наведених норм свідчить, що частина друга статті 42 Закону №1058-IV прямо вказує на збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії. Саме цей показник є складником формули, установленої статтею 40 Закону №1058-IV.

Інше тлумачення призводить до того, що індексація проводиться щодо умовного показника, який не використаний під час визначення пенсії конкретної особи, а отже, не забезпечує підтримання купівельної спроможності фактично призначеної пенсії.

Відповідно до пункту 7 Порядку №124 збільшений показник середньої заробітної плати застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсії.

Таким чином, механізм індексації має послідовний, накопичувальний характер: кожний наступний коефіцієнт застосовується не до початкового показника окремо, а до показника, уже збільшеного в попередні роки.

У постанові від 10.06.2026 у справі №440/7571/25 Верховний Суд прямо зазначив, що застосування при перерахунку пенсії лише коефіцієнта, установленого на відповідний рік, без урахування коефіцієнтів індексації попередніх років порушує передбачений законом механізм індексації та призводить до фактичного зменшення пенсійної виплати порівняно з розміром, який мав бути сформований у разі належного проведення щорічних перерахунків.

Верховний Суд наголосив, що обмеження періоду, за який особа просить виплатити недоотримані суми пенсії, не змінює правової природи спірних правовідносин та не впливає на порядок застосування коефіцієнтів. Для правильного визначення розміру пенсійної виплати в межах заявленого періоду підлягають послідовному застосуванню всі встановлені законодавством коефіцієнти індексації.

Відтак проведення відповідачем перерахунку з 01.03.2025 із застосуванням коефіцієнта 1,0575 не відповідає вимогам частини другої статті 42 Закону №1058-IV а застосування підпункту 6 пункту 2 постанови №236 у спосіб, обраний відповідачем, призводить до зменшення встановленого частиною другою статті 42 Закону №1058-IV коефіцієнта індексації з 1,121 до 1,061 та не забезпечує належного збільшення показника середньої заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії позивачки.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважаю висновок суду про те, що належний розмір пенсії позивачки з 15.12.2025 повинен визначатися з урахуванням послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2018– 2020 роки у розмірі 9118,81 грн на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, а з 01.03.2026 — з урахуванням додаткового збільшення отриманого показника на коефіцієнт 1,121 є вірним.

Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, не провівши належної індексації пенсії позивачки шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2018– 2020 роки на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, діяло не на підставі та не у спосіб, визначені законом.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням наведеного, вказані в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ґрунтуються на помилковому та довільному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2026 року по справі № 520/16389/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко

Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва