Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №520/11405/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 р.Справа № 520/11405/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 10.06.26 у справі № 520/11405/26

за позовом ОСОБА_1

до Державної установи "Качанівська виправна колонія (№54)"

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду з позовом до Державної установи "Качанівська виправна колонія (№ 54)" (далі за текстом також – відповідач, ДУ "Качанівська виправна колонія (№ 54)"), у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Качанівська виправна колонія (№ 54)» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 грн щомісячно за період з 24 лютого по 31 травня 2022 року;

- зобов`язати Державну установу «Качанівська виправна колонія (№ 54)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 грн щомісячно за період з 24 лютого по 31 травня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, з посиланням на нормативно-правове обґрунтування, зазначені ним у позовній заяві, вказує на неврахування судом першої інстанції зокрема того, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022 внесено зміни до пункту 1 Постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», доповнено абзац перший після слів «та поліцейським» словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка». Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022. Відповідно до вказаного вище Переліку Програма «єПідтримка» поширюється на Харківську область. Уважає, що право позивача на отримання додаткової винагороду в розмірі 30000 грн щомісячно, передбаченої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168, виникло 24 лютого 2022 року, а саме з моменту запровадження на території України правового режиму воєнного стану, тоді як Постанови Кабінету Міністрів України від 01 липня 2022 року № 754 та від 07 липня 2022 року № 793 ще не існували, а зміни, що ними вносились, не були чинними, тому до спірних правовідносин слід застосовувати Постанови № 168 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, тобто позивачу за період з 24 лютого по 31 травня 2022 року підлягала виплаті саме винагорода у розмірі 30000,00 грн щомісячно, а в подальшому, з 01 червня 2022 року, - додаткова винагорода у розмірі 30000,00 грн щомісячно пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.

За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходила службу в Державній установі «Качанівська виправна колонія (№54)», зокрема, з 24 лютого по 31 травня 2022 року.

Згідно з наданою позивачем довідкою додаткову винагороду за Постановою №168 у період з 24 лютого по 31 травня 2022 року нараховано та виплачено позивачу у сумі 99 971,78 грн, виходячи з фактичної кількості годин несення служби.

Не погодившись із обрахунком додаткової винагороди, здійсненим відповідачем за спірний період, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за спірний період додаткова винагорода позивачу виплачувалась, проте не в розмірі 30000,00 грн щомісячно, а в розмірі відповідно до фактично відпрацьованого часу, що є правомірним, зважаючи на норми Постанови №168, чинні на момент виникнення спірних правовідносин.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження, а також правовий та соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України регулюється Законом України «Про Державну кримінально - виконавчу службу України».

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 23 названого Закону, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2 і 3 Постанови №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року №925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Пунктом 2 та 8 указаного Порядку визначено, що до складу грошового забезпечення входять: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

При виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Окрім того, цим Указом Кабінет Міністрів України (зобов`язаний) невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято Постанову №168.

Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (у редакції станом на 28 лютого 2022 року) установлено що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 Постанови №168 доручено Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

Пунктом 5 зазначеної Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №217 від 07 березня 2022 року «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі - Постанова №217) внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, виключивши в абзаці першому слова «(крім військовослужбовців строкової служби)».

Згідно з пунктом 2 Постанови №217 указана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року №350 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі - Постанова №350) до Постанови №168 були внесені зміни, згідно з якими, абзац перший пункту 1 після слів «та поліцейським» доповнено словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка». Зміни набули чинності 24 березня 2022 року.

Згідно з пунктом 2 Постанови №350 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 2022 року №754 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі - Постанова №754) до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці 1 пункту 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)». Зазначені зміни набули чинності 08 липня 2022 року.

Згідно з пунктом 2 Постанови №754 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01 червня 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі - Постанова №793) до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».

Згідно з пунктом 2 Постанови №793 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2023 року справі №260/3564/22 погодилася з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що зміст внесених Постановою №793 змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Верховний Суд у постанові від 15.08.2024 у справі №280/5806/22, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди в розмірі 30000 грн, оскільки за період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року додаткова винагорода нарахована та виплачена позивачу за фактично відпрацьований період згідно з табелем обліку робочого часу, а саме за фактичну кількість годин несення служби.

За змістом оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції установив, що за спірний період (з 24.02.2022 по 31.05.2022) позивачу виплачувалася додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн пропорційно часу несення служби.

Так, згідно з наявною в матеріалах справи довідкою встановлено, що ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 по 31.08.2022 несла фактичний час служби: лютий 2022р з 24.02.no 28.02.- 98 год; березень 2022 р. з 01.03. по 31.03. - 520 год; квітень 2022 р. з 01.04. пo 30.04. - 600 год; травень 2022 р. з 01.05. пo 31.05. - 620 год; червень 2022 р. з 01.06. пo 30.06. - 204 год; липень 2022 р. з 01.07. пo 31.07.- 196 год; серпень 2022 р. з 01.08. пo 31.08. - 204 год.

За наявною в матеріалах справи довідкою встановлено, що ОСОБА_1 за лютий 2022 р. нараховано 30 000:672г. х 98г. = 4 375,00; за березень 2022 р. нараховано 30 000: 744г. х 520г. = 20 967,74 грн; за квітень 2022 р. нараховано 30 000:720г. х 600г. = 25 000,00 грн, за травень 2022 р. нараховано 30 000: 744г. х 620г. = 25 000,00 грн; за червень 2022 р. нараховано 30 000:720г. х 204г. = 8 500,00; за липень 2022 р. нараховано 30 000:744г. х 196г. = 7 903,23 грн; за серпень 2022 р. нараховано 30 000:744г. х 204г. = 8 225,81 грн. Всього нараховано та виплачено за фактично відпрацьований час: 99 971,78 грн.

Отже, у спірний період (з 24.02.2022 по 31.05.2022) позивачу виплачувалася додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн пропорційно часу несення служби, на підтвердження чого відповідачем надано відповідні розрахунки із зазначенням кількості годин несення служби та відповідної суми, нарахованої позивачу додаткової винагороди.

Доказів щодо неправильного розрахунку відповідачем додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 або несення позивачем служби в іншій кількості годин, ніж зазначено відповідачем у відповідних документах, матеріали справи не містять.

Колегія суддів зазначає, що у тексті апеляційної скарги позивач не спростовує установлених обставин, не зазначає про те, що ним відпрацьовано повний період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року, що відповідно до висновку Верховного Суду у справі №260/3564/22, було б підставою для виплати саме 30 000 грн на місяць.

Доводи позивача про те, що зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу прав позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн на місяць, ґрунтуються на помилковому трактуванні висновків Верховного Суду, висловлених у справі №260/3564/22, та, фактично, таким висновкам не відповідають.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди в розмірі 30000 грн, оскільки за період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року додаткова винагорода нарахована та виплачена позивачу за фактично відпрацьований період.

Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на приписи статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 у справі № 520/11405/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц