Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №440/1890/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 р.Справа № 440/1890/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2026, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, повний текст складено 15.06.26 по справі № 440/1890/26

за позовом ОСОБА_1

до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України , Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною та скасування постанови, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про причинний зв`язок поранень, які послужили причиною смерті старшого солдата ОСОБА_2 , оформленої протоколом Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 21.11.2025 №2025-1121-1258-5858-0, якою залишено без змін постанову про причинний зв`язок поранень, що послужили причиною смерті старшого солдата ОСОБА_2 , оформлену протоколом від 23.10.2025 №2025-1023-1723-4621-0; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення службового розслідування стосовно старшого солдата ОСОБА_2 ; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести службове розслідування стосовно старшого солдата ОСОБА_2 ; зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути скаргу та долучені до неї документи з урахуванням висновків суду та нового проведеного Військовою частиною НОМЕР_1 службового розслідування стосовно ОСОБА_2 .

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; стягнути понесені судові витрати з Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України та Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції під розгляду справи обмежився дослідженням виключено акта службового розслідування Військової частини НОМЕР_1 від 29.11.2023 №1467. При цьому суд першої інстанції залишив поза увагою та не з`ясував дійсні обставини події, які зафіксовані у матеріалах кримінального провадження №12023052140000553 від 01.10.2023. Вказує, що суд першої інстанції поклав в основу судового рішення спростовані правоохоронними органами обставини, які вказані в акті службового розслідування, замість повідомлення про підозру та обвинувального акту, які є більш вагомими, належними та допустимими доказами порівняно з актом службового розслідування, оскільки складені за результатами комплексу слідчих (розшукових) дій, експертиз, допитів, а не лише на підставі первинних письмових рапортів та пояснень співслужбовців, які є заінтересованими особами. Стверджує, що Військова частина НОМЕР_1 не провела спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, порядок якого чітко регламентований Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженою наказом МОУ від 27.10.2021 №332. Зауважує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що смерть ОСОБА_2 настала виключно під час з`ясування особистих стосунків позаслужбового характеру, а не під час виконання обов`язків військової служби. Матеріалами справи беззаперечно встановлено, що подія відбулася на подвір`ї місця тимчасового розташування підрозділу Військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , тобто, безпосередньо в районі виконання бойових завдань та в місці тимчасового розташування підрозділу Військової частини НОМЕР_1 . Разом з тим, виконання ОСОБА_2 обов`язків військової служби підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 21.10.2025 №2084/11468, виданою командиром Військової частини НОМЕР_1 . Наголошує, що стан алкогольного сп`яніння не є прямою, невідворотною причиною вогнепального поранення. Причиною смерті стали виключно протиправні, умисні кримінальні дії іншої особи ( ОСОБА_3 ), внаслідок яких ОСОБА_2 загинув.

Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України подала до суду відзив на апеляційну скаргу позивачки, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 без змін. Зазначає, що проведене на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2023 №4702 службове розслідування стосувалось, зокрема, обставин смерті (загибелі) військовослужбовця ОСОБА_2 . Сам лише факт зазначення у згаданому наказі про проведення службового розслідування за фактом скоєння кримінального правопорушення військовослужбовцем, який перебуває в розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , молодшим сержантом ОСОБА_3 , не є підставою для висновку про бездіяльність відповідача щодо не проведення службового розслідування щодо ОСОБА_2 . Вказує, що наявність у матеріалах кримінального провадження повідомлення про підозру чи обвинувального акту сама по собі не означає, що такі документи автоматично мають більшу доказову силу в адміністративній справі, ніж інші письмові докази. Кожен доказ підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами, а не за формальним критерієм його походження чи процесуальної форми. Стверджує, що обвинувальний акт є процесуальним документом у межах кримінального провадження, який містить сформульоване органом досудового розслідування обвинувачення, однак сам по собі не є судовим рішенням, яким остаточно встановлено винуватість конкретної особи, та не може автоматично підміняти собою оцінку всіх доказів у адміністративній справі. Більше того, апеляційна скарга не містить посилання на вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили та встановив остаточні обставини події, що мають преюдиційне значення для цієї адміністративної справи. Звертає увагу, що сама по собі наявність розбіжностей між окремими формулюваннями акту службового розслідування та матеріалами кримінального провадження не свідчить про протиправність дій відповідачів. Для вирішення цього спору визначальним є не встановлення кримінально-правової вини конкретної особи, а встановлення юридично значущих обставин, необхідних для вирішення питання про причинний зв`язок поранення та смерті військовослужбовця з виконанням обов`язків військової служби та захистом Батьківщини відповідно до спеціального законодавства. Саме в межах такого правового регулювання суд першої інстанції оцінював наявні у справі докази.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримувала доводи апеляційної скарги, просила суд апеляційної інстанції задовольнити вимоги скарги в повному обсязі.

Відповідачі по справі в судове засідання не з`явились, доказів неможливості взяття участі у судовому засіданні до суду не надали.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є вдовою загиблого командира 3 розвідувального відділення розвідувального взводу 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата ОСОБА_2 .

Військовослужбовець ОСОБА_2 призваний за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 24.02.2022, проходив військову службу у Збройних Силах України з 24.02.2022 по 30.09.2023.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №408 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті: Україна, Донецька область, Покровський район, населений пункт Желанне; смерть настала за місцем дислокації.

У довідці про причину смерті №408 від 02.10.2023 зазначено, що ОСОБА_2 помер у зв`язку з вогнепальними кульовими наскрізними пораненнями із залученням декількох ділянок тіла.

02.10.2023 на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2023, у якому останній повідомив, що близько 17:00 30.09.2023 в населеному пункті Желанне виник конфлікт між військовослужбовцем, який перебуває в розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , молодшим сержантом ОСОБА_3 та командиром 3 розвідувального відділення розвідувального взводу 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , старшим солдатом ОСОБА_2 , внаслідок якого було встановлено, що старший солдат ОСОБА_2 під час прибуття до свого місця розташування з невідомих причин почав погрожувати ножем, а саме - приставив його до шиї молодшого сержанта ОСОБА_3 , внаслідок чого молодший сержант ОСОБА_3 взяв автомат АК-74 № НОМЕР_3 , який лежав поруч та здійснив декілька пострілів по старшому солдату ОСОБА_2 , внаслідок яких старший солдат ОСОБА_2 загинув.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2023 №4702 за вказаним фактом було призначене службове розслідування, проведення якого продовжено наказом від 31.10.2023 №5128.

Результати вказаного службового розслідування відображено в акті службового розслідування від 25.11.2023.

В акті службового розслідування зазначено, що молодший сержант ОСОБА_3 та старший солдат ОСОБА_2 порушили вимоги ст.ст. 11, 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вчинили військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення; в діях молодшого сержанта ОСОБА_3 є порушення вимог ст.ст.11, 13, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та передбачається порушення Кримінального кодексу України, а саме - вимог ч.1 ст.115 (умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині).

За результатами службового розслідування командиром Військової частини НОМЕР_1 прийнятий наказ від 28.11.2023 №4898, згідно з яким наказано вважати, що причиною даної події стало порушення військовослужбовцями 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 ст.26, ст.27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

У провадженні Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023052140000553 від 01.10.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.406 та ч.1 ст.115 КК України.

ОСОБА_1 є потерпілою у вказаному кримінальному провадженні.

07.08.2025 ОСОБА_1 отримала копію електронного протоколу №2025-0729-1631-5473-3 від 29.07.2025 засідання 20 регіональної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті старшого солдата ОСОБА_2 , у якому висновок викладений в такому формулюванні: "ПОРАНЕННЯ, ОДЕРЖАНЕ В РЕЗУЛЬТАТІ НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ (НАВМИСНЕ ВБИВСТВО АБО ТРАВМА, ЗАПОДІЯНА ІНШОЮ ОСОБОЮ), ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ".

Представник позивачки, адвокат Рак А.С. звернувся до ЦВЛК зі скаргою, у якій просив скасувати протокол засідання 20 РВЛК №2025-0729-1631-5473-3 від 29.07.2025; встановити причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з урахуванням даної скарги та наданих додаткових матеріалів та викласти висновок протоколу засідання Центральної ВЛК ЗСУ в такому формулюванні: "ПОРАНЕННЯ (КОНТУЗІЯ, ТРАВМА, КАЛІЦТВО), ТАК, ПОВ`ЯЗАНЕ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ".

Листом за вих. №598/6/26580 від 29.10.2025 ЦВЛК спрямувала представнику позивачки протокол засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-1023-1723-4621-0 від 23.10.2025, яким постанову про причинний зв`язок поранень та причини смерті за протоколом засідання 20 РВЛК від 29.07.2025 №2025-0729-1631-5473-3 – відмінено та прийнято постанову ВЛК про причинний зв`язок поранень, що послужили причиною смерті ОСОБА_2 у формулюванні: "ПОРАНЕННЯ, ЯКІ ПРИЗВЕЛИ ДО СМЕРТІ ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ".

Протоколом засідання штатної ВЛК від 21.11.2025 №2025-1121-1258-5858-0 залишено без змін постанову про причинний зв`язок поранень, що послужили причиною смерті старшого солдата ОСОБА_2 за протоколом засідання ЦВЛК ЗС України від 23.10.2025 № 2025-1023-1723-4621-0.

Вважаючи протиправною постанову про причинний зв`язок поранень, які послужили причиною смерті старшого солдата ОСОБА_2 , оформлену протоколом Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 21.11.2025 №2025-1121-1258-5858-0, якою залишено без змін постанову про причинний зв`язок поранень, що послужили причиною смерті старшого солдата ОСОБА_2 , оформлену протоколом від 23.10.2025 №2025-1023-1723-4621-0, а також вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення службового розслідування стосовно старшого солдата ОСОБА_2 , позивачка ініціювала даний спір.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що проведене на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2023 №4702 службове розслідування стосувалось, зокрема, обставин смерті (загибелі) військовослужбовця ОСОБА_2 , тому у спірних відносинах відсутня протиправна бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 в частині не проведення службового розслідування щодо старшого солдата ОСОБА_2 .

Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між травмами та пораненнями, одержаними ОСОБА_2 під час безпосередньої участі у бойових діях у грудні 2022 року та січні 2023 року та його смертю від поранень у вересні 2023 року, зважаючи, що його смерть настала під час проходження ним військової служби, але внаслідок з`ясування ним особистих стосунків позаслужбового характеру з іншим військовослужбовцем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по теперішній час.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV.

За змістом статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

У силу статті 13 Статуту військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV.

У статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; додержуватися норм законодавства з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, а також запобігання і протидії дискримінації; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

У статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі по тексту - Порядок №608), визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

У силу пункту 1 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Як визначено в абзаці першому пункту 15 розділу ІІІ Порядку №608, одночасне проведення декількох службових розслідувань за одним випадком вчинення правопорушення не допускається.

Пунктами 1, 6 розділу V Порядку №608 визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування (пункт 6 розділу VI Порядку №608).

Також, відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", абзацу десятого пункту 2 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337, та з метою врегулювання питань, пов`язаних із розслідуванням і веденням обліку нещасних випадків, що сталися з військовослужбовцями Збройних Сил України, наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.12.2021 за №1667/37289, затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України (далі по тексту – Інструкція №332).

Інструкція №332, у силу пункту 1 розділу І, визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту (далі - військові частини).

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкція №332 поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил.

Згідно з пунктом 8 розділу І Інструкції №332 у разі настання нещасного випадку, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби, щодо осіб, в діях або бездіяльності яких вбачається вчинення правопорушень, внаслідок або за сприяння яких стався нещасний випадок, разом з розслідуванням нещасного випадку відповідно до цієї Інструкції проводиться службове розслідування відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371.

У свою чергу, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі по тексту – Положення №402; в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Згідно із пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це, окрім іншого, встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

У силу пункту 1.3 глави 1 розділу І Положення №402 основними завданнями військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Члени ВЛК діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, рівноправності членів комісії, вільного обговорення і вирішення питань, об`єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.

Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402).

У силу підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.

Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку /підпункт 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402/.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (підпункт 2.4.10 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення №402).

Відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 (у редакції, чинній на дату загибелі (смерті) ОСОБА_2 - 30.09.2023) постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни, при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України.

Постанова ВЛК у формулюванні «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» не приймається, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком:

вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов`язків, передбачених у підпункті «а» цього пункту.

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, передбачених частиною четвертою статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Постанова ВЛК у формулюванні «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» не приймається, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком:

вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

Згідно з пунктом 21.30 глави 21 розділу ІІ Положення №402 постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), що зумовило безпосередню, основну причину смерті, приймається в одному із формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II цього Положення, з обов`язковим додаванням перед словом «ТАК» або «НІ» слів «яке призвело до смерті, та причина смерті».

У поданій до суду позовній заяві представник позивачки стверджував про допущення військовою частиною НОМЕР_1 протиправної бездіяльності щодо не проведення службового розслідування щодо ОСОБА_2 .

Однак, суд не погоджується з наведеними доводами представника позивачки, оскільки, як слідує зі змісту акта службового розслідування від 25.11.2023, у пункті 4 "Відомості про осіб, стосовно яких призначено службове розслідування" вказано: 4.2. Військовослужбовець призваний за мобілізацією, командир 3 розвідувального відділення розвідувального взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призваний ІНФОРМАЦІЯ_5 24.02.2022, громадянин України, одружений.

Тобто, проведене на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2023 №4702 службове розслідування стосувалось, зокрема, обставин смерті (загибелі) військовослужбовця ОСОБА_2 .

Сам лише факт зазначення у згаданому наказі про проведення службового розслідування за фактом скоєння кримінального правопорушення військовослужбовцем, який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , молодшим сержантом ОСОБА_3 , не є підставою для висновку про бездіяльність відповідача щодо не проведення службового розслідування щодо ОСОБА_2 .

Суд також враховує, що у пункті 3.7. акта службового розслідування від 25.11.2023 зазначено, що згідно висновку експерта №373 на підставі постанови слідчого СВ ВП №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області, лейтенанта поліції Демитренка О.І. від 01.10.2023 "Про призначення судово-медичної експертизи у кримінальному провадженні під №12023052140000553 від 01.10.2023" в приміщенні Покровського відділення КЗОЗ "Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи" судово-медичним експертом ОСОБА_4 було проведено судово-медичну експертизу трупа громадянина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 . При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі від трупа знайдений спирт етиловий у кількості: в крові - 5,57%, в сечі - 3,58%, що свідчить про вживання спиртних напоїв незадовго до смерті і відповідає тяжкому алкогольному сп`янінню.

У пункті 3.9. акта службового розслідування від 25.11.2023 зазначено, що в доповіді за фактом підозри про вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцями 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону №39/398/2 від 05.10.2023 міститься інформація, що 30.09.2023 о 18:10 надійшла доповідь від т.в.о. командира 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону старшого лейтенанта ОСОБА_5 , що 30.09.2023 прибл. о 17:00 в населеному пункті Желанне виник конфлікт між військовослужбовцем, який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , молодшим сержантом ОСОБА_3 та командиром 3 розвідувального відділення розвідувального взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , старшим солдатом ОСОБА_2 , внаслідок якого було встановлено, що старший солдат ОСОБА_2 під час прибуття до свого місця розташування з невідомих причин почав погрожувати ножем, а саме - приставив його до шиї молодшого сержанта ОСОБА_3 , внаслідок чого молодший сержант ОСОБА_3 взяв автомат АК-74 № НОМЕР_3 , який лежав поруч та здійснив декілька пострілів по старшому солдату ОСОБА_2 , внаслідок яких старший солдат ОСОБА_2 загинув.

В акті службового розслідування встановлена вина військовослужбовців, неправомірні дії та причинний зв`язок між діями військовослужбовців та подією, що трапилась.

Результати службового розслідування затверджені наказом командира військової частити НОМЕР_1 від 28.11.2023 №4898, правомірність якого не є предметом цього спору.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що у спірних відносинах відсутня протиправна бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 в частині не проведення службового розслідування щодо старшого солдата ОСОБА_2 .

Щодо правомірності постанови ЦВЛК, оформленої протоколом від 21.11.2025 №2025-1121-1258-5858-0, якою залишено без змін постанову про причинний зв`язок поранень, що послужили причиною смерті старшого солдата ОСОБА_2 , оформлену протоколом від 23.10.2025 №2025-1023-1723-4621-0, колегія суддів зазначає наступне.

Доводи представника позивачки у відповідній частині позовних вимог полягали у твердженні про наявність підстав для визнання причини смерті старшого солдата ОСОБА_2 , пов`язаною із захистом Батьківщини.

Суд враховує, що причинно-наслідковий зв`язок дій старшого солдата ОСОБА_2 із завданням йому смертельних поранень встановлений за результатами службового розслідування, оформленого актом службового розслідування, висновки якого затверджені наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.11.2023 №4898, правомірність якого стороною позивача не оскаржується.

При цьому, самого лише факту перебування старшого солдата ОСОБА_2 в районах ведення бойових дій недостатньо для висновку, що причина його смерті безпосередньо пов`язана із захистом Батьківщини, адже, як підтверджено матеріалами справи, смерть старшого солдата ОСОБА_2 є наслідком завдання йому вогнепальних кульових наскрізних поранень із залученням декількох ділянок тіла, завданих молодшим сержантом ОСОБА_3 .

Суд також визнає слушними доводи представника ЦВЛК щодо неможливості пов`язати травми, отримані старшим солдатом ОСОБА_2 під час участі у бойових діях, з причиною його смерті, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв`язок між травмами та пораненнями, одержаними ОСОБА_2 під час безпосередньої участі у бойових діях у грудні 2022 року та січні 2023 року та його смертю від поранень у вересні 2023 року, зважаючи, що його смерть настала під час проходження ним військової служби, але внаслідок з`ясування ним особистих стосунків позаслужбового характеру з іншим військовослужбовцем.

Щодо посилання представника позивачки на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.05.2026 у справі №280/1655/25, колегія суддів зазначає, що у згаданій справі предметом спору були правовідносини щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги дружині померлого військовослужбовця.

У згаданій справі Верховний Суд зазначив, що передбачене підпунктом «б» частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пунктом 29 Порядку №975 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги пов`язане не з формальним встановленням стану алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння у військовослужбовця, а з доведеністю того, що смерть настала саме як наслідок поведінки особи у такому стані. Тому для застосування зазначених положень вирішальне значення має встановлення об`єктивного причинно-наслідкового зв`язку між станом сп`яніння, поведінкою військовослужбовця та настанням смерті, що повинно підтверджуватися належними та допустимими доказами у їх сукупності. Сам по собі факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння на момент смерті без встановлення причинно-наслідкового зв`язку між таким станом, конкретними діями особи та настанням смерті не є достатньою та самостійною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Однак, за обставин справи, що розглядається, причинно-наслідковий зв`язок дій старшого солдата ОСОБА_2 із завданням йому смертельних поранень встановлений за результатами службового розслідування, оформленого актом службового розслідування, висновки якого затверджені наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.11.2023 №4898.

З урахуванням наведеного, обставини справи №440/1890/26 не є подібними справі №280/1655/25, внаслідок чого немає підстав для врахування висновків Верховного Суду у вищезгаданій постанові під час розгляду цієї справи.

З аналогічних підстав суд відхиляє посилання представника позивачки на висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №640/6477/19.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023052140000553 нібито повністю спростовує відомості, викладені в акті службового розслідування, колегія суддів зазначає, що обвинувальний акт є процесуальним документом у межах кримінального провадження, який містить сформульоване органом досудового розслідування обвинувачення, однак сам по собі не є судовим рішенням, яким остаточно встановлено винуватість конкретної особи, та не може автоматично підміняти собою оцінку всіх доказів у адміністративній справі.

Більше того, матеріали справи не містять вироку суду у кримінальному провадженні №12023052140000553, який набрав законної сили та встановив остаточні обставини події, що мають преюдиційне значення для цієї адміністративної справи.

Відтак, твердження позивачки про те, що саме обвинувальний акт має бути безумовно покладений в основу висновків у цій адміністративній справі, є юридично необґрунтованим.

Також колегія суддів звертає увагу, що сама по собі наявність розбіжностей між окремими формулюваннями акту службового розслідування та матеріалами кримінального провадження не свідчить про протиправність дій відповідачів.

Для вирішення цього спору визначальним є не встановлення кримінально-правової вини конкретної особи, а встановлення юридично значущих обставин, необхідних для вирішення питання про причинний зв`язок поранення та смерті військовослужбовця з виконанням обов`язків військової служби та захистом Батьківщини відповідно до спеціального законодавства.

За цим, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та не свідчать про протиправність постанови про причинний зв`язок поранень, які послужили причиною смерті старшого солдата ОСОБА_2 , оформленої протоколом Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 21.11.2025 №2025-1121-1258-5858-0, якою залишено без змін постанову про причинний зв`язок поранень, що послужили причиною смерті старшого солдата ОСОБА_2 , оформлену протоколом від 23.10.2025 №2025-1023-1723-4621-0, а також не свідчать про протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення службового розслідування стосовно старшого солдата ОСОБА_2 .

Інші аргументи, зазначені учасниками справи, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.

Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги позивачки, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 по справі № 440/1890/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий

Повний текст постанови складено 08.10.2026 року