Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №520/26237/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 р.Справа № 520/26237/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Волгіна Н.П., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/26237/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 листопада 2020 року по 29 липня 2026 року включно;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 листопада 2020 року по 29 липня 2026 року включно у сумі 333 891,99 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року по справі № 520/26237/26 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що долучена до позову довіреність від 31 липня 2026 року, сформована у підсистемі «Електронний суд», не є належним доказом підтвердження процесуальних повноважень Дяченка О.В., оскільки не посвідчена нотаріально та не містить усіх необхідних реквізитів. Суд зазначив, що така довіреність підтверджує санкціонований доступ користувача до інформації та роботи в підсистемах ЄСІТС, а тому її не можна ототожнювати з довіреністю на представництво інтересів у суді.

Оскільки доказів належного уповноваження Дяченка О.В. діяти від імені ОСОБА_1 до позову не додано, суд на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України повернув позовну заяву як підписану особою, яка не має права її підписувати. На підтвердження цієї позиції суд послався на ухвали Верховного Суду від 23 червня 2026 року у справі №480/7816/24 та від 19 травня 2025 року у справі №420/33139/24.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2026 у справі №520/26237/26 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що позовну заяву подано відповідно до Положення ЄСІТС, а електронну довіреність створено особисто позивачем у власному електронному кабінеті з використанням кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколом створення та перевірки електронного підпису. Представником обрано довіреність виду «загальна» зі списку довіреностей, після чого вона автоматично додалася до позовної заяви. Тому позов підписано особою, яка має право його підписувати, а підстави для застосування пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України відсутні.

Скаржник наголошує, що частиною сьомою статті 59 КАС України передбачено можливість підтвердження повноважень представника довіреністю в електронній формі, яка не вимагає будь-якого засвідчення та є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді. Зазначає, що суд не врахував відповідних висновків Верховного Суду, зокрема у постановах від 28.03.2025 у справі №160/12987/24, від 30.03.2023 у справі №580/140/23 та від 10.02.2022 у справі №560/11791/21.

Посилання суду на ухвалу Верховного Суду від 19.05.2025 у справі №420/33139/24 апелянт вважає безпідставним, оскільки в тій справі через технічний збій електронну довіреність додано PDF-файлом, а не обрано зі списку довіреностей. Після зміни виду довіреності на «загальна» її було прийнято Верховним Судом. На переконання скаржника, суд протиправно відмовився від перевірки електронної довіреності та проявив надмірний формалізм, штучно позбавивши позивача права на звернення до суду через підсистему «Електронний суд».

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, з таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно з частинами сьомою та восьмою статті 44 КАС України документи (у тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з частиною першою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 57 КАС України).

Відповідно до частин першої-другої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Згідно з частиною сьомою статті 59 КАС України у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Питання функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в адміністративному судочинстві регулює стаття 18 КАС України, згідно з частиною першою якої у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Абзацом першим частини п`ятої статті 18 КАС України передбачено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до частини сьомої статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі.

Пунктом 30 підрозділу 2 Підсистема «Електронний суд» розділу III «Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС» Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя

17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, (далі Положення про ЄСІТС) встановлено, що Користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства.

Згідно з пунктом 31 підрозділу 2 Підсистема «Електронний суд» розділу III Положення про ЄСІТС надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного.

Довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Повірений, якому довірителем видана довіреність в електронній формі із правом передоручення, може надати таку довіреність іншому користувачу на вчинення дій в інтересах довірителя (передоручення) (пункт 33 підрозділу 2 Підсистема «Електронний суд» розділу III Положення про ЄСІТС).

Довіреність в електронній формі, що підтверджує повноваження представника, та електронні документи, на підставі яких відбувалось передоручення прав первинного довірителя (за їх наявності), автоматично додаються до документів, відправлених представником засобами Електронного суду (пункт 34 підрозділу 2 Підсистема «Електронний суд» розділу III Положення про ЄСІТС).

Довіреність в електронній формі дійсна до моменту її скасування довірителем або протягом строку, на який вона видана. При втраті чинності довіреності в електронній формі автоматично скасовуються також усі її похідні довіреності, що видані в порядку передоручення (пункт 35 підрозділу 2 Підсистема «Електронний суд» розділу III Положення про ЄСІТС).

Отже, частиною сьомою статті 59 КАС України та підрозділом 2 розділу ІІІ Положення визначено особливості подання до суду довіреності для цілей підтвердження повноважень представника у разі звернення до суду в електронній формі. Зі змісту вказаних норм випливає, що учасник справи може уповноважити представника на подання документів від свого імені шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми «Електронний суд» електронного доручення за формою, установленою адміністратором системи, примірник якого додається підсистемою до кожного відправленого (підписаного) представником документу автоматично.

Довіреність, видана із дотриманням зазначених правил, як електронний документ, не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді.

Подібні висновки щодо застосування частини сьомої статті 59 КАС України були викладені у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі №560/11791/21, від 28 квітня 2022 року у справі №683/1199/21, від 04 серпня 2022 року у справі №300/8766/21, від 30 березня 2023 року у справах 580/140/23 та 580/6367/22, від 03 серпня 2023 року у справі № 580/142/23.

Правила посвідчення довіреності фізичної особи, передбачені частиною другою статті 59 КАС України, стосуються довіреностей, виданих у паперовій формі, і не застосовуються до електронних доручень, сформованих учасником справи в підсистемі «Електронний Суд».

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини другої статті 59 КАС України за подібних обставин висловлена Верховним Судом у постановах від 18 лютого 2021 року у справі №300/1329/20, від 30 червня 2021 року у справі №380/830/21, від 11 листопада 2021 року у справі №560/10261/21 та від 20 грудня 2021 року у справі №560/9405/21, а також у постанові Верховного Суду від 10.01.2025 у справі № 753/16269/23.

Крім того, у постанові від 08.09.2021 у справі № 486/259/21 Верховний Суд дійшов висновку, що електронне доручення, яке можливо надати за допомогою підсистеми «Електронний суд», видається за наявності у відповідної особи довірителя та його представника особистих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», що передбачає наявність у таких осіб електронного цифрового підпису. Електронне доручення видається лише за умови його підписання електронним ключем довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі «Електронний суд». Надалі таке електронне доручення автоматично додається до позовної заяви, яка подана представником від імені довірителя через підсистему «Електронний суд», при цьому у користувачів відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та вигляд такого електронного доручення, тобто воно формується підсистемою «Електронний суд» самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника.

З матеріалів електронної справи встановлено, що позовна заява Рибіна Б.В. подана через систему "Електронний суд" і підписана Дяченком Олексієм Володимировичем, як представником Рибіна Б.В.

На підтвердження повноважень Дяченка О.В. було приєднано електронну довіреність від 31.07.2026.

Цією довіреністю Рибін Б.В. уповноважив Дяченка О.В. представляти його інтереси в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а також пред`являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців). Довіреність видана без права передоручення іншим особам. Довіреність дійсна до моменту її скасування.

Таким чином, подана разом із позовом довіреність від 31.07.2026 сформована в підсистемі «Електронний суд» та прямо надає Дяченку О.В. право підписувати й подавати, зокрема, позовні заяви від імені Рибіна Б.В.

У зв`язку з чим, висновок суду першої інстанції про те, що відсутність нотаріального посвідчення та окремих реквізитів, передбачених приписами статей 244-245 ЦК України, робить цю довіреність неналежним підтвердженням повноважень є таким, що не враховує особливостей електронної довіреності, передбачених частиною сьомою статті 59 КАС України та Положенням про ЄСІТС.

Колегія суддів наголошує, що довіреність створено для вчинення процесуальних дій засобами підсистеми «Електронний суд», а порядок її оформлення та подання визначений процесуальним законом і Положенням про ЄСІТС.

Посилання суду першої інстанції на ухвали Верховного Суду від 23.06.2026 у справі №480/7816/24 та від 19.05.2025 у справі №420/33139/24 колегія суддів вважає безпідставним, оскільки приписами ч.5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак посилання на зазначені ухвали не замінює оцінки правових висновків, викладених у наведених вище постановах Верховного Суду щодо підтвердження повноважень представника електронною довіреністю.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що долучена до позовної заяви електронна довіреність підтверджує право Дяченка О.В. на її підписання від імені Рибіна Б.В.

Таким чином, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви за пунктом 3 частини четвертої статті 169 КАС України.

Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Згідно з ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року по справі № 520/26237/26 - скасувати.

Справу № 520/26237/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій