Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №520/29457/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 р.Справа № 520/29457/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О., м. Харків, повний текст складено 10.03.26 у справі № 520/29457/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі за текстом - відповідач), в якій (з урахуванням уточненої позовної заяви заяви) просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 203040022574 від 01.09.2025 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 );

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ: 21366538, місцезнаходження юридичної особи: 18000, Україна, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок 23) зарахувати до спеціального страхового стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, за Списком № 1 по постанові Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 періоди його роботи з 23.01.2002 по 24.02.2021 в Харківському РСП Украероруху, з 25.02.2021 по 23.02.2022 в Дніпровському РСП Украероруху, відповідно до довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої Дніпровським регіональним структурним підрозділом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, та призначити ОСОБА_1 з 11.07.2025 пенсію за вислугу років відповідно до п. "б" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року N 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року N 1-р/2020 у справі N 1-5/2018 (746/15).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області № 203040022574 від 01.09.2025 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ).

Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ: 21366538, місцезнаходження юридичної особи: 18000, Україна, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок 23) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ) від 25.08.2025 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "б" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року N 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року N 1-р/2020 у справі N 1-5/2018 (746/15), зарахувавши до спеціального страхового стажу періоди роботи з 23.01.2002 по 24.02.2021 в Харківському РСП Украероруху, з 25.02.2021 по 23.02.2022 в Дніпровському РСП Украероруху, з урахуванням довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої Дніпровським регіональним структурним підрозділом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ: 21366538, місцезнаходження юридичної особи: 18000, Україна, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок 23) судові витрати в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення суду в цій частині не ґрунтується на засадах верховенства права, є незаконним і необґрунтованим, чим порушено ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 242 КАС України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач викладає обставини справи та вказує, що суд першої інстанції за результатами розгляду справи по суті дійшов висновку, що призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу та у такому випадку, суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії. Висновки суду першої інстанції є частково хибними та не ґрунтуються на засадах верховенства права, законності, правової визначеності, не відповідають нормам матеріального та процесуального права. Позивач уважає, що суд першої інстанції неправильно застосував процесуальні норми - ч. 2 ст. 5 і ч. 2 ст. 9 КАС України, що виразилось в тому, що суд по суті не частково задовольнив позовні вимоги, а взагалі вийшов за межі позову та не обґрунтував підстави виходу за межі позову. У спірних правовідносинах у відповідача відсутні дискреційні повноваження. У цій справі пенсійний орган не уповноважений на встановлення умов для призначення особі пенсії за вислугою років, натомість такі умови визначені законом, а при їх досягненні особа має право на відповідний вид соціального захисту. На момент звернення до пенсійного органу заявником надано всі необхідні документи на підтвердження стажу, відповідну довідку, що не заперечується пенсійним органом. Тому у відповідача не було іншого варіанту дій як призначити пенсію, однак цього зроблено не було. За висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. З огляду на викладене, враховуючи наявність усіх необхідних умов, визначених п. "б" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 з 11.07.2025 пенсію за вислугу років відповідно до п. "б" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року N 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року N 1-р/2020 у справі N 1-5/2018 (746/15). Аналогічних правових висновків дійшов Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 20.01.2026 у справі № 440/9079/25 по подібним правовідносинам. Однак, судом першої інстанції не враховано вищевказаних обставин, а обраний ним спосіб захисту порушеного права позивача не забезпечить поновлення порушеного права позивача й одержання ним бажаного результату. Судом суттєво звужено права позивача на визначення позовної вимоги всупереч принципу диспозитивності, про що й неможливо буде виконати відповідне судове рішення, оскільки зобов`язання відповідача «повторно розглянути заяву» призведе до повторної протиправної відмови суб`єкта владних повноважень з огляду на те, що суд вже встановив обставини вчинення протиправних дій відповідачем та відсутність в нього дискреції діяти інакше. Позивач звертає увагу на те, що зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву, за умови того, що рішення про відмову відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, та позивачем вже подана заява з усіма належними додатками, може призвести до зловживання правом відповідачем, яке виражається у повторній безпідставній відмові у розгляді заяви про призначення пенсії, що, у свою чергу, не відповідає вимозі ефективності, принципу верховенства права та не забезпечить поновлення порушеного права позивача і одержання особою бажаного результату.

За результатами апеляційного розгляду позивач просить змінити оскаржуване рішення, з викладенням абзацу третього резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ: 21366538, місцезнаходження юридичної особи: 18000, Україна, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок 23) зарахувати до спеціального страхового стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, за Списком № 1 по постанові Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 періоди його роботи з 23.01.2002 по 24.02.2021 в Харківському РСП Украероруху, з 25.02.2021 по 23.02.2022 в Дніпровському РСП Украероруху, відповідно до довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої Дніпровським регіональним структурним підрозділом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, та призначити ОСОБА_1 з 11.07.2025 пенсію за вислугу років відповідно до п. "б" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року N 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року N 1-р/2020 у справі N 1-5/2018 (746/15)». В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року у справі № 520/29457/25 - залишити без змін.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач також оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення суду в цій частині ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник, із посиланням на обставини справи та норми чинного законодавства, зауважує, що надана до заяви про призначення пенсії довідка Дніпровського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про підтвердження спеціального стажу без номера реєстрації та дати, а тому не відповідає вимогам чинного законодавства. Під час розгляду документів, долучених до заяви про призначення пенсії, Головним управлінням встановлено, що страховий стаж особи становить 25 років 4 місяці 22 дні, стаж за вислугу років — не визначено. У зв`язку з наведеним вище, Головним управлінням прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Дії Головного управління щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, а тому неправомірні дії чи бездіяльність — відсутні. Однак, суд першої інстанції, в порушення вищезазначеного, ухвалив рішення про задоволення позовних вимог. Окрім того, суд першої інстанції при винесенні рішення у поточній справі не врахував останні позиції Верховного Суду, що свідчить про порушення норм процесуального права.

За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він заперечує у повному обсязі проти вимог, заявлених в апеляційній скарзі, і просить суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Підстави для зміни судового рішення в резолютивній частині обґрунтовані в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на відповідне рішення, а доводи відповідача в його апеляційній скарзі про те, що це рішення потрібно скасувати судом повністю і відмовити у позові ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, виходячи з вмотивованих висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, розглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом з безконтактним носієм № НОМЕР_2 , виданий органом 2114 від 29.01.2024.

ОСОБА_1 закінчив у 2000 році Державну льотну академію України і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Обслуговування повітряного руху» та здобув кваліфікацію інженера з управління повітряним рухом (диплом серії НОМЕР_3 від 23.06.2000 та додаток спеціаліста до нього).

З відомостей та записів трудової книжки НОМЕР_4 (надалі - записи з № 1 по № 8) позивача та відомостей про трудову діяльність позивача за реєстром застрахованих осіб слідує таке (витяг з РЗО та витяг з ЕТРК):

У трудовій книжці є запис про період навчання позивача з 01.09.1994 по 23.06.2000 (диплом серії НОМЕР_3 від 23.06.2000).

З 24.09.2001 позивач прийнятий на посаду диспетчера УВД («Приказ 116/л від 24.09.2001», код -21175382, ХАРКІВСЬКИЙ РСП ОПР УКРАЇНИ "УКРАЕРОРУХ", запис № 1).

З 23.01.2002 позивач допущений до самостійної роботи диспетчером УВД та йому присвоєний 3-й клас диспетчера УВД («Приказ 26/о від 25.01.2002», код - 21175382, ХАРКІВСЬКИЙ РСП ОПР УКРАЇНИ "УКРАЕРОРУХ", запис № 2).

За наказом № 219 від 19.07.2004 у позивача робоче місце атестовано по Списку № 1, 2 (дані з реєстру застрахованих осіб).

За наказом № 383 від 18.11.2005 у позивача робоче місце атестовано по Списку № 1, 2 (дані з реєстру застрахованих осіб).

З 23.05.2006 позивачу присвоєно кваліфікацію диспетчера служби руху 2-го класу («Пр. 174/л від 30.05.2006, код -21175382, ХАРКІВСЬКИЙ РСП ОПР УКРАЇНИ "УКРАЕРОРУХ", запис № 3).

За наказом № 46 від 21.02.2008 у позивача робоче місце атестовано по Списку № 1, 2 (дані з реєстру застрахованих осіб).

З 05.03.2008 позивачу присвоєно перший клас диспетчера служби руху («Наказ 99/о від 03.03.2008», ХАРКІВСЬКИЙ РСП ОПР УКРАЇНИ "УКРАЕРОРУХ", запис № 4).

ХАРКІВСЬКИЙ РСП ОПР УКРАЇНИ "УКРАЕРОРУХ" прийняв наказ № 95 від 15.05.2009 «Про затвердження результатів атестації робочих місць працівників, які здійснюють безпосереднє управління повітряним рухом» (дані з реєстру застрахованих осіб).

З 11.03.2010 позивача у зв`язку з виключенням зі штатного розпису переведено на вакантну посаду диспетчера управління повітряним рухом АДЦ («Нак. 136/л від 10.03.2010», код - 21175382, ХАРКІВСЬКИЙ РСП ОПР УКРАЇНИ "УКРАЕРОРУХ", запис № 5).

ХАРКІВСЬКИЙ РСП ОПР УКРАЇНИ "УКРАЕРОРУХ" прийняв наказ № 223 від 17.07.2014 «Про затвердження результатів атестації робочих місць працівників, які здійснюють безпосереднє управління повітряним рухом» (дані з реєстру застрахованих осіб).

За наказом № 341/О від 25.04.2018 ХАРКІВСЬКИЙ РСП ОПР УКРАЇНИ "УКРАЕРОРУХ" присвоїв позивачу звання почесного працівника "УКРАЕРОРУХ" (дані з реєстру застрахованих осіб).

ХАРКІВСЬКИЙ РСП ОПР УКРАЇНИ "УКРАЕРОРУХ" прийняв наказ № 551 від 19.06.2019 «Про затвердження результатів атестації робочих місць працівників, які здійснюють безпосереднє управління повітряним рухом» (дані з реєстру застрахованих осіб).

ХАРКІВСЬКИЙ РСП ОПР УКРАЇНИ "УКРАЕРОРУХ" прийняв наказ № 120 від 23.02.2021 «Про затвердження результатів атестації робочих місць працівників, які здійснюють безпосереднє управління повітряним рухом» (дані з реєстру застрахованих осіб).

З 24.02.2021 позивача звільнено з роботи диспетчера управління повітряного руху по ст. 36 п.5 КЗпПУ («Наказ №045/о від 22.02.2021», код - 21175382, ХАРКІВСЬКИЙ РСП ОПР УКРАЇНИ "УКРАЕРОРУХ", запис № 6).

З 25.02.2021 позивача прийнято на роботу на посаду диспетчера управління повітряного руху («Наказ №87/О від 23.02.21», код-25533424, ДНІПРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА ОБСЛУГОВУВАННЯ ПОВІТРЯНОГО РУХУ УКРАЇНИ, запис № 7).

З 01.04.2022 позивачу призупинено дію трудового договору зі збереженням місця роботи і посади до скасування воєнного стану за наказом № 169/о від 31.03.2022 року (код-25533424, ДНІПРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА ОБСЛУГОВУВАННЯ ПОВІТРЯНОГО РУХУ УКРАЇНИ, дані з реєстру застрахованих осіб).

З 10.07.2025 позивача звільнено з посади за згодою сторін по п. 1 ст. 36 КЗпПУ за наказом № 231/а від 07.07.2025 року (код-25533424, ДНІПРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА ОБСЛУГОВУВАННЯ ПОВІТРЯНОГО РУХУ УКРАЇНИ, запис № 8).

Вищенаведені відомості про трудовий та страховий стаж також підтверджуються витягом від 13.08.2025 «ВІДОМОСТІ ПРО ТРУДОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ З РЕЄСТРУ ЗАСТРАХОВАНИХ ОСІБ», довідкою ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» від 22.07.2025, довідкою ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» від 13.08.2025, довідкою «Дані про трудовий та страховий стаж» від 21.05.2025, витягом «з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування» від 13.08.2025, особовою карткою працівника, а також вищезазначеними наказами щодо проведення атестації в ХАРКІВСЬКОМУ РСП ОПР УКРАЇНИ "УКРАЕРОРУХ", свідоцтвом диспетчера.

25.08.2025 позивач у віці 47 років 7 місяців 25 днів звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України в особистому кабінеті (https://portal.pfu.gov.ua) за допомогою електронного кваліфікаційного підпису до через територіальні органи Пенсійного Фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Разом із заявою позивач подав електронні скан-копії документів: паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, диплом з додатком, довідку про рахунок в банку, фото та підпис позивача, трудову книжку, військовий квиток, довідку ОК-5 від 22.07.2025, довідку ОК-7 від 13.08.2025, витяг з РЗО від 13.08.2025, витяг із ЕТРК від 13.08.2025, наказ про атестацію від 17.07.2014 № 223, витяг із наказу від 31.03.2022 № 169/о, наказ від 30.12.2021 № 365, довідку про нараховану заробітну плату від 18.08.2025, довідку про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, довідку від 09.01.2024 № 22.2-37, заяву про призначення пенсії з поясненнями ОСОБА_1 , наказ від 21.02.2008 № 46, наказ від 10.03.2006 № 54, наказ від 15.05.2009 № 95, витяг із наказу від 07.07.2025 № 231/о, особову картку працівника, наказ від 19.07.2004 № 218, роз`яснення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області по пільговій пенсії, накази про простій та режим неповного часу за місцем роботи, рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року N 1-р/2020 у справі N 1-5/2018 (746/15), свідоцтво диспетчера ТС № 002654, накази про шкідливі умови праці, тобто, повний перелік документів (додатків), передбачених п.2.1 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затв. Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846.

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняло рішення за № 203040022574 від 01.09.2025 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 із зазначенням, що страховий стаж становить 25 років 4 місяців 22 днів. Стаж за вислугу років не визначено. На підставі статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відмовити у призначенні пенсії за вислугу років.

Як зазначено у вказаному рішенні, надана позивачем до заяви про призначення пенсії довідка Дніпровського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про підтвердження спеціального стажу без номера реєстрації та дати, а тому не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для відмови у призначенні пенсії за вислугу років.

Не погоджуючись із рішенням пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, у зв`язку з чим визнав протиправним та скасував таке рішення.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії, з метою захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.08.2025 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "б" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року N 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року N 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), зарахувавши до спеціального страхового стажу періоди роботи з 23.01.2002 по 24.02.2021 в Харківському РСП Украероруху, з 25.02.2021 по 23.02.2022 в Дніпровському РСП Украероруху, з урахуванням довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої Дніпровським регіональним структурним підрозділом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XIІ), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ст. 12 Закону № 1788-XIІ, право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 "Пенсії за віком на пільгових умовах" Закону № 1788-XIІ (із змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Аналогічні положення містить і Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому пенсія за вислугу років призначається та виплачується при звільненні з роботи, яка дає право на таку пенсію.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж необхідні для призначення такої пенсії.

Згідно з пунктом «б» статті 54 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають свідоцтво диспетчера, після досягнення 50 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден; для жінок - не менше 22 років 6 місяців, з них не менше 10 років роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "а" частини першої статті 13 цього Закону.

Зазначені працівники, звільнені від роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден за станом здоров`я (через хворобу), за наявності вислуги років - не менше 10 років у чоловіків і у жінок не менше 7 років 6 місяців мають право на пенсію пропорційно відпрацьованому часу.

У вислугу років працівникам, які здійснюють управління повітряним рухом, зараховується також робота, зазначена у пункті "а" цієї статті.

Працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають посвідчення (диспетчери, старші диспетчери, керівники польотів), мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах станом на 1 квітня 2015 року - не менше 20 років у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок та після цієї дати були зайняті на цих роботах:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років у жінок;

з 1 квітня 2024 року і після цієї дати - не менше 25 років у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, отже втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII.

Пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі №1-р/2020 визначено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б-"г статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "б) працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають свідоцтво диспетчера: чоловіки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 12 років 6 місяців роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден; жінки - після досягнення 45 років і при загальному стажі роботи не менше 17 років 6 місяців, з них не менше 10 років роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден.

Зазначені працівники, звільнені від роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден за станом здоров`я (через хворобу), при наявності вислуги років у чоловіків не менше 10 років і у жінок не менше 7 років 6 місяців мають право на пенсію пропорційно відпрацьованому часу.

У вислугу років працівникам, які здійснюють управління повітряним рухом, зараховується також робота, зазначена у пункті "а" цієї статті. Працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають посвідчення (диспетчери, старші диспетчери, керівники польотів), мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах: чоловіки - не менше 20 років; жінки - не менше 17 років 6 місяців. Порядок обчислення строків вислуги для призначення їм пенсій затверджується Кабінетом Міністрів України; в) інженерно-технічний склад - за переліком посад і робіт, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи в цивільній авіації не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначених посадах; жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи в цивільній авіації не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначених посадах.

У вислугу років працівникам інженерно-технічного складу зараховується також робота, зазначена в пунктах "а і "б цієї статті; г) бортпровідники: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 15 років як бортпровідник; жінки - після досягнення 45 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років як бортпровідниця (пункти "б"-"г" статті 54)."

Отже, до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року N 1-р/2020 справа № 1-5/2018 (746/15), а не Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, однак вони явно суперечать один одному, таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Аналогічний висновок щодо застосування наведених вище правових норм викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 360/3611/20 та у постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 240/21724/20.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Враховуючи викладене, до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, а не норми Закону № 1058-IV.

Таке застосування норм права усуває колізію та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.92 за № 418 на подальший розвиток приписів ст. 54 Закону України № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" затверджено низку актів права, зокрема: Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу; Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років; Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації; Перелік посад і робіт інженерно-технічного складу авіації, які дають право на пенсію за вислугу років; Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам, які управляють повітряним рухом і мають відповідне посвідчення.

Відповідно до ст. 57 Повітряного кодексу України, екіпаж повітряного судна складається з осіб льотного складу, до якого належать особи льотного екіпажу та екіпажу пасажирського і вантажного салону, які під час польоту постійно виконують такі функції: 1) виконання процедур, передбачених керівництвом з льотної експлуатації повітряного судна; 2) обслуговування устаткування, механізмів та приладів, необхідних для польоту повітряного судна, а також обладнання, встановленого на повітряному судні та необхідного для виконання польотного завдання; 3) забезпечення процедур безпеки пасажирів на борту повітряного судна та їх обслуговування.

Склад екіпажу визначається залежно від типу повітряного судна, характеристик і тривалості польоту, характеру операцій, для яких це повітряне судно призначене. Склад випробувального екіпажу визначається відповідно до авіаційних правил України щодо проведення випробувальних польотів. Поіменний список членів екіпажу визначається експлуатантом перед кожним польотом. Мінімальна чисельність складу екіпажу повітряного судна встановлюється керівництвом з льотної експлуатації конкретного типу повітряного судна. Усі члени екіпажу належать до льотного складу. Тобто, ознакою екіпажу повітряного судна є виконання функцій під час польоту.

У ході судового розгляду справи встановлено, що записи трудової книжки позивача та довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої Дніпровським регіональним структурним підрозділом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, про роботу диспетчером управління повітряного руху є хронологічно послідовними, взаємоузгодженими, не містять взаємовиключних чи суперечливих даних, не мають явних та очевидних дефектів (недоліків, вад), із достатньою поза розумним сумнівом повнотою розкривають зміст та характер роботи заявника як найманого працівника протягом періоду з 23.01.2002 по 24.02.2021 в Харківському РСП Украероруху, з 25.02.2021 по 23.02.2022 в Дніпровському РСП Украероруху, при цьому, маючи свідоцтво диспетчера управління повітряного руху.

За правилами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 за № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Верховний Суд у постанові від 31.10.2019 у справі № 688/4170/16-а зазначив, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове забезпечення.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 20.02.2018 (справа № 234/13910/17), від 07.03.2018 (справа № 233/2084/17), від 17.04.2019 (справа № 156/173/17), від 27.02.2019 (справа № 423/3544/16-а), від 23.04.2019 (справа № 233/247/16-а), від 25.04.2019 (справа № 159/4178/16-а), від 17.10.2019 (справа № 750/2524/17), від 05.12.2019 (справа № 423/1322/17), від 05.12.2019 (справа № 235/805/17), від 16.04.2020 (справа № 159/4315/16-а) та від 26.04.2021 (справа № 348/2180/16-а).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.09.2022 у справі № 560/1399/19 дійшов висновку, що за відсутності у трудовій книжці відомостей про характер виконуваної особою роботи, особливо, що стосується тих осіб, пенсія яким призначається на пільгових умова, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Колегія суддів зазначила, що відомості в трудовій книжці не є єдиним джерелом інформації про характер трудових відносин.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06.07.2023 у справі № 200/5813/20-а (адміністративне провадження № К/9901/8493/21).

У спірних правовідносинах відомості про трудовий та страховий стаж позивача підтверджуються записами трудової книжки НОМЕР_4 , відомостями про трудову діяльність позивача за реєстром застрахованих осіб, витягом від 13.08.2025 «ВІДОМОСТІ ПРО ТРУДОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ З РЕЄСТРУ ЗАСТРАХОВАНИХ ОСІБ», довідкою ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» від 22.07.2025, довідкою ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» від 13.08.2025, довідкою «Дані про трудовий та страховий стаж» від 21.05.2025, витягом «з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування» від 13.08.2025, особовою карткою працівника, а також наказами щодо проведення атестації в ХАРКІВСЬКОМУ РСП ОПР УКРАЇНИ "УКРАЕРОРУХ", свідоцтвом диспетчера.

Так, відповідно до записів трудової книжці НОМЕР_4 періоди роботи позивача, зокрема, складаються з 23.01.2002 по 24.02.2021 в Харківському РСП Украероруху, з 25.02.2021 по 23.02.2022 в Дніпровському РСП Украероруху.

Записи у трудовій книжці НОМЕР_4 є чіткими, зрозумілими, скріплені печатками та підписами відповідальних осіб.

Жодних претензій до записів трудової книжки позивача відповідачем у оскаржуваному рішенні не зазначено.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (Дніпровський РСП), ОСОБА_1 працював повний робочий день з 23.01.2002 по 24.02.2021 в Харківському РСП Украероруху, з 25.02.2021 по 23.02.2022 в Дніпровському РСП Украероруху, і має діюче свідоцтво диспетчера служби руху за професією диспетчера УПР, диспетчера повітряним рухом аеродромно-диспетчерського центру (АДЦ), що передбачена Списком № 1 за Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 (більше 20 років вислуги).

Підстава для видачі довідки: накази по підприємству та особові рахунки на зарплату, свідоцтво диспетчера служби руху.

Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що єдиною підставою відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у призначенні позивачу пенсії за вислугу років є те, що надана довідка Дніпровського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про підтвердження спеціального стажу без номера реєстрації та дати не відповідає додатку № 3.

З цього приводу суд зазначає, що згідно з додатком № 3 Переліку посад працівників, які управляють повітряним рухом та порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 за № 418, у довідці зазначається інформація про те: кому видана довідка, в якому підприємстві працював заявник; періоди служби управління повітряним рухом з посиланнями на накази підприємства; загальний стаж роботи в службі управління повітряним рухом, з них безпосередньо здійснював (ла) управління польотами повітряних суден, мав (ла) посвідчення диспетчера служби руху в певні періоди; стаж по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден; підпис керівника підприємства та головного бухгалтера.

Надана відповідачу із заявою про призначення пенсії за вислугу років довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній повністю відповідає формі додатку № 3 Переліку посад працівників, які управляють повітряним рухом та порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418, що спростовує доводи відповідача у спірному рішенні та в апеляційній скарзі.

Окрім того, вказані відповідачем недоліки (відсутність номеру та дати довідки) не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на призначення та отримання належної пенсії.

До того ж колегія суддів ураховує, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст. 44 Закону України "Про пенсійне забезпечення").

Виходячи із системного аналізу вищевказаних правових норм, можна дійти висновку, що у випадку наявності сумнівів з приводу наданих позивачем довідок, відповідач не був позбавлений встановленого законом права вчинити відповідні дії щодо проведення їх перевірки.

При цьому суд зауважує, що неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку довідок особи не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

З огляду на викладене, така підстава для відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років як невідповідність довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії вимогам чинного законодавства (відсутність номера та дати довідки), не може бути визнана обґрунтованою та належною підставою для неврахування до спеціального страхового стажу періодів роботи з 23.01.2002 по 24.02.2021 в Харківському РСП Украероруху, з 25.02.2021 по 23.02.2022 в Дніпровському РСП Украероруху та відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років.

Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за № 203040022574 від 01.09.2025 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років та його скасування.

Апеляційна скарга відповідача не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення таких аргументів.

Посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.01.2024 у справі № 240/4894/23, а також на те, що суд першої інстанції при винесенні рішення у поточній справі не врахував останні позиції Верховного Суду, що свідчить про порушення норм процесуального права, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.01.2024 у справі № 240/4894/23, не є релевантними з огляду на спірні правовідносини сторін у справі № 240/4894/23 та у цій справі.

Натомість правова позиція, викладена Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду у вищезазначених судом справах, є сталою та в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Щодо висновків суду першої інстанції про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.08.2025 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "б" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року N 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року N 1-р/2020 у справі N 1-5/2018 (746/15), зарахувавши до спеціального страхового стажу періоди роботи з 23.01.2002 по 24.02.2021 в Харківському РСП Украероруху, з 25.02.2021 по 23.02.2022 в Дніпровському РСП Украероруху, з урахуванням довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої Дніпровським регіональним структурним підрозділом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, з урахуванням висновків суду у даній справі, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з практикою Європейського суду, в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно з пп. 3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Тобто прийняття рішення про призначення пенсії належить до повноважень відповідача.

Відповідно до Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Pedersen and Baadsgaard проти Данії” від 17.12.2004, № 49017/99 зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, що їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Дискреційні повноваження – це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акту.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Водночас Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі №826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі №807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі №804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі №826/9457/18, від 22 листопада 2019року у справі №815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі №815/3145/15, від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі №1340/4044/18, від 23червня 2020 року у справі №820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі №805/3147/16-а).

Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18).

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, з метою захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 5, ч. 2 ст. 9 КАС України, правомірно вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.08.2025 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "б" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року N 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року N 1-р/2020 у справі N 1-5/2018 (746/15), зарахувавши до спеціального страхового стажу періоди роботи з 23.01.2002 по 24.02.2021 в Харківському РСП Украероруху, з 25.02.2021 по 23.02.2022 в Дніпровському РСП Украероруху, з урахуванням довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої Дніпровським регіональним структурним підрозділом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Щодо непогодження позивача із застосованим судом першої інстанції способом захисту порушених прав позивача, колегія суддів зауважує на таке.

Згідно з ч. 5 ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Конституційний Суд у рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути відповідним наявним обставинам.

Якщо особа вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, вона має право звернутися до суду та просити про їх захист у спосіб, передбачений у ч. 1 ст. 5 КАС України. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, спираючись на ч. 2 ст. 245 КАС України.

Зазначене повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Таким чином, з огляду на положення статей 5 та 245 КАС України, адміністративний суд, встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, повинен визнати такі рішення, дії або бездіяльність протиправними і зобов`язати відповідача провести зарахування періодів роботи до страхового стажу відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про призначення позивачу пенсії за вислугу років.

При цьому в межах даної справи відповідачем при ухваленні оскаржуваного рішення фактично не розглянуто всі первинні документи, надані позивачем із заявою про призначення пенсії, а лише зазначено про невідповідність вимогам чинного законодавства довідки Дніпровського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про підтвердження спеціального стажу, що свідчить про недотримання відповідачем встановленого законодавством порядку реалізації своїх повноважень, а тому в даному випадку питання призначення пенсії є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу, і адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що зобов`язання відповідача «повторно розглянути заяву» призведе до повторної протиправної відмови суб`єкта владних повноважень, колегія суддів уважає такими, що ґрунтуються на припущеннях, та зауважує, що сам факт побоювання позивача щодо можливої відмови у призначенні пенсії у майбутньому не може бути самостійною підставою для судового захисту права, яке на відповідний момент ще не порушено.

При цьому колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що при повторному розгляді заяви позивача про призначення пенсії, суб`єкт владних повноважень не може покладатися на свої висновки, які були спростовані судом в ході розгляду справи.

Посилання позивача на висновки, викладені у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2026 року у справі № 440/9079/25, не можуть бути враховані колегією суддів, оскільки в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не у рішеннях (постановах) судів першої (апеляційної) інстанції.

Колегія суддів також уважає безпідставними посилання позивача в апеляційній скарзі на правові позиції Верховного Суду та рішення ЄСПЛ, оскільки правова позиція, викладена судом першої інстанції в оскарженому судовому рішенні, ним не протирічить.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із урахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційних скарг отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 у справі № 520/29457/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц