Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №520/4017/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 р.Справа № 520/4017/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., м. Харків, повний текст складено 04.05.26 у справі № 520/4017/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківськійй області (надалі – відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якій просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів з 01.01.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.202.1991 №796-ХІІ, у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 № 230/96-ВР, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів з 01.01.2026.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів з 01.01.2026.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.202.1991 №796-ХІІ, у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 № 230/96-ВР, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів з 01.01.2026.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що первісною редакцією ст.50 Закону № 796-XII було одразу передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах: інвалідам 1 групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 50 Закону №796 (у редакції від 19.12.1991) було передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, зокрема, особам з інвалідністю 2 групи - 75% мінімальної пенсії за віком. Зазначає, що в подальшому 28.12.2014 було прийнято Закон України №76-VIII, яким статтю 50 Закону №796- II викладено у редакції, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна Пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 за №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону №796 особам, що належать до категорії 1 з числа потерпілих в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, особам з інвалідністю 2 групи виплачується у розмірі 227,76 грн. Звертає увагу суду, що правових підстав для виплати ОСОБА_1 з 07.07.2021 щомісячної додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону №796 у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону №796" від 06.06.1996 за №230/96-BP немає.

Позивачка правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності 2 групи, як особа, захворювання якої пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та є особою віднесеної до 1 категорії потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

15.01.2026р. позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою, в якій просила провести перерахунок пенсії та забезпечити йому виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону №230/96-ВР в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком встановленого на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на момент нарахування пенсії з 07 липня 2021 року.

Відповідач ухилився від вчинення дій з перерахунку, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.02.2026р. №8723-4278/Ю-03/8-2000/26 повідомив позивачку, що згідно з пунктом 13 Постанов Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 за №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону №796 особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, особам з інвалідністю 2 групи виплачується у розмірі 227,76 грн.

Не погоджуючись з наведеним, позивачка звернулася до суду.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем прав та інтересів позивача у публічно-правових відносинах.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи у цій частині, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні положення щодо соціального захисту потерпілого населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи визначені нормами Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).

Так, за змістом ст.1 Закону №796-XII цей акт права спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Відповідно до статті 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Суд відзначає, що питання нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю осіб, які віднесені до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано положеннями ст. 50 Закону № 796-XII, яка неодноразово зазнавала змін.

При цьому первісною редакцією ст.50 Закону № 796-XII було одразу передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах: інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.50 Закону № 796-XII у редакції Закону України від 06.06.1996р. № 230/96-ВР особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах: інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

01.01.2008 набрав чинності Закон України від 28.12.2007р. №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI), яким, серед іншого, було внесено зміни до Закону № 796-XII та викладено статтю 50 Закону № 796-XII в такій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах:

інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.»

Конституційний Суд України рішенням від 22.05.2008р. №10-рп/2008 визнав неконституційними положення Закону від 28.12.2007р. №107-VI, зокрема, в частині внесення змін до статті 50 Закону № 796-XII, мотивуючи таке рішення тим, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

28.12.2014р. було прийнято Закон України №76-VIII, яким статтю 50 Закону № 796-XII викладено у такій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.»

На подальший розвиток цієї норми закону Кабінет Міністрів України Постановою від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затвердив Порядок №1210, за змістом пункту 13 якого (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 №112), особам, що належать до категорії 1, з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особам з інвалідністю II групи, встановлюється щомісячна додаткова пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 379,60 грн.

Отже, Законом України від 28.12.2014р. №76-VIII було звужено обсяг соціальних гарантій у вигляді розмірів додаткових пенсій за шкоду заподіяну здоров`ю порівняно із ст.50 Закону №796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Стосовно попередніх у часі випадків звуження соціальних гарантій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Конституційний Суд України, зокрема, в рішенні від 03.04.2024 у справі № 4-р(І)/2024 визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України від 29.06.2021 № 1584-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб».

З огляду на викладені вище правові позиції внесені Законом України від 28.12.2014р. №76-VIII зміни до ст. 50 Закону № 796-XII порушують право на належний рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.

У постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24 Верховний Суд наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Отже, до правовідносин, пов`язаних з нарахуванням та виплатою пенсії особам з інвалідністю, стосовно яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, належить застосовувати норми статті 54 Закону № 796-XII (як у редакції Закону № 230/96-ВР - відносно випадку соціального забезпечення інвалідів III групи, дітей-інвалідів, а також хворих унаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - додатковою пенсією за заподіяну здоров`ю шкоду у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, так і у редакції до внесення змін Законом України від 28.12.2014р. №76-VII - відносно випадку соціального забезпечення інвалідів I групи - додатковою пенсією за заподіяну здоров`ю шкоду у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком, а інвалідів II групи додатковою пенсією за заподіяну здоров`ю шкоду у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком), враховуючи, що додаткова пенсія за заподіяну здоров`ю шкоду у порядку ст.50 Закону № 796-XII за своєю правовою природою є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист.

Тож, слід зважати, що як при застосуванні ст. 54 Закону № 796-XII (для визначення основного розміру пенсії), так і при застосуванні ст. 50 Закону №796-ХІІ (для визначення розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю), мовиться про соціальні гарантії, закріплені одним і тим самим законом для тієї ж категорії громадян, а відтак підхід до тлумачення змісту та застосування зазначених норм матеріального права має бути однаковим та єдиним.

З наведеного слідує, що до правовідносин, пов`язаних з визначенням розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю норми ст. 50 Закону № 796-ХІІ мають застосовуватись або в редакції Закону № 230/96-ВР, або у редакції до внесення змін Законом України від 28.12.2014р. №76-VII.

Аналогічна по суті правова позиції сформована Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.11.2025 у справі № 580/5022/24, у якій також викладені наступні висновки: 1) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена ст. 50 Закону № 796-XII, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв`язку з чим обмеження такого права є неприпустимим; 2) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю особам з інвалідністю, які належать до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, має нараховуватися та виплачуватися в порядку та розмірах, визначених ст. 50 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, на підставі викладеного, із урахуванням наведених висновків Верховного Суду суд висновує, що позивач як потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, особа з інвалідністю ІІ групи, з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР до внесення змін Законом України від 28.12.2014р. №76-VII.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів з 01.01.2026 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.202.1991 №796-ХІІ, у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 № 230/96-ВР, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів з 01.01.2026.

Доводи апеляційної скарги із зазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду відповідача із правовою оцінкою обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 у справі № 520/4017/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц