Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №520/36701/23 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 р.Справа № 520/36701/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків, повний текст складено 21.11.25 у справі № 520/36701/23

за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення штрафів,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держпродспоживслужби в Рівненській області (далі також – позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі також – відповідач, ФОП ОСОБА_1 ), в якому просило стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штраф за порушення законодавства про рекламу від 19.09.2023 № 000074, яким за порушення порядку розповсюдження, та розміщення реклами (розміщення реклами проводилось без дозволу Рівненської міської ради) у розмірі 5083,00 грн; від 03.10.2023 №000077, за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 коп., загальною сумою 6783 грн 00 коп. (шість тисяч сімсот вісімдесят три гривень нуль копійок) до Державного бюджету.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової карти платника податків та інших обов`язкових платежів НОМЕР_1 ) штраф за порушення законодавства про рекламу від 19.09.2023 № 000074, яким за порушення порядку розповсюдження, та розміщення реклами (розміщення реклами проводилось без дозволу Рівненської міської ради) у розмірі 5083,00 грн від 03.10.2023 №000077, за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 коп., загальною сумою 6783 грн 00 коп. (шість тисяч сімсот вісімдесят три гривень нуль копійок) до Державного бюджету УДКСУ: УК у м. Рівному/м. Рівне/21081100, код отримувача за ЄДРПОУ 38012494; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) иА108999980313000106000017527; код класифікації доходів бюджету: 21081100.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає його таким, що не відповідає ні основним засадам (принципам) адміністративного судочинства, передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України, зокрема, верховенству права, змагальності сторін, диспозитивності та офіційному з`ясуванню всіх обставин у справі, ні приписам ст.242 КАС України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, із посиланням на норми законодавства, зазначає, що суд першої інстанції у своєму рішенні по суті виклав лише обставини справи, зазначені позивачем у позовній заяві, та, пославшись на відсутність доказів оскарження та скасування спірних рішень Держпродспоживслужби №000074 від 19.09.2023 та №000077 від 03.10.2023 та/або добровільної сплати відповідачем сум штрафу, накладених на нього вказаними вище рішеннями, не надавав належної оцінки доводам відповідача, викладеним у відзиві на позов, про відсутність у позивача повноважень щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) та, відповідно, накладення фінансових санкцій (штрафів) у спірних правовідносинах. При цьому судом першої інстанції зазначено, що стосовно посилань відповідача про існування мораторію на проведення перевірок контролюючими суб`єктами, суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є стягнення штрафу, рішення про накладення якого відповідачем на час розгляду даної справи не оскаржені і є чинними. Проте, розглядаючи позовні вимоги суб`єкта владних повноважень про накладення фінансових санкцій (штрафів) та надаючи оцінку обставинам справи, суд передусім мав би встановити дотримання суб`єктом владних повноважень законності під час притягнення суб`єкта господарювання до адміністративної відповідальності, що на переконання апелянта включає в себе, як перевірку дотримання порядку притягнення до адміністративної відповідальності, так і дотримання законності під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), які передували притягненню суб`єкта господарювання до адміністративної відповідальності. Відповідач обґрунтовано сподівався, що саме законність, а вірніше незаконність рішень Держпродспоживслужби №000074 від 19.09.2023 і №000077 від 03.10.2023 та заходів державного нагляду (контролю), які передували прийняттю цих рішень, і будуть предметом розгляду цієї справи, з урахуванням доводів відповідача, викладених у відзиві на адміністративний позов. Також відповідач указує, що суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.06.2022 у справі № 810/3148/17, від 23.09.2021 у справі № 826/24133/15, щодо поширення Закону №877-V на правовідносини у сфері контролю реклами та накладення штрафу за порушення Закону №270/96-ВР.

За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Уважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що до Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області надійшов лист Департаменту інфраструктури благоустрою Рівненської міської ради №268-08 від 12.04.2023 «Про розміщення зовнішньої реклами без дозволу», в якому повідомлено, що під час обстеження вулиць міста Рівного виявлено самовільно розміщені рекламні конструкції за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 65. В даному листі також зазначено, що власнику оптики «Kleiman» направлено вимогу про демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів. Проте дані вимоги виконані не були. Даним листом Департамент інфраструктури благоустрою Рівненської міської ради просить Головне управління Держпродспоживслужби в Рівненській області вжити вичерпні заходи реагування до оптики «Kleiman»: м. Рівне, вул. Соборна, 65.

Департаментом інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради на адресу ФОП ОСОБА_1 направлено вимогу від 01.06.2023 за №362-08, в якій зобов`язано відповідача у п`ятиденний термін, з дня отримання вимоги, демонтувати самовільно розміщені рекламні конструкції. Про виконані роботи проінформувати Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради за телефоном або шляхом надсилання листа з фотозвітом.

Вказана вимога направлена відповідачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з відмоткою про вручення за довіреністю.

Головним управлінням Держпродспоживслужби в Рівненській області направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 лист «Про надання інформації», в якому позивач просить до 10.06.2023 надати на адресу Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області відомості про найменування і місцезнаходження виробника, рекламодавця та розповсюджувача реклами із копіями підтверджуючих документів, копії реєстраційних документів на право здійснення господарської діяльності, завірені належним чином, а також надати письмову інформацію відповідно до ч. 5 статті 27 Закону України «Про рекламу» щодо достовірної вартості розповсюдження реклами для невизначеного кола осіб на зовнішній поверхні будинку АДРЕСА_2 .

Вищевказаний лист направлено засобами поштового зв`язку «Укрпошта» та отримано за довіреністю 26.05.2023, про що свідчить роздруківка трекінгу.

Листом від 16.06.2023 за №404-08 Департаментом інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради повідомлено Головне управлінням Держпродспоживслужби в Рівненській області про те, що ФОП ОСОБА_1 , вимоги про демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів не виконані, та вказано, що на адресу позивача надіслано копії вимог та копії повідомлень про вручення для належної підготовки матеріалів у справах про порушення законодавства про рекламу та прийняття правомірних рішень.

Службовою особою – державним інспектором Головного управління Держспоживслужби в Рівненській області складено протокол № 61 про порушення законодавства про рекламу від 20.06.2023, в якому зазначено, що до Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області звернувся Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради з листом «Про розміщення зовнішньої реклами без дозволу» щодо розміщення та розповсюдження реклами на рекламних конструкціях для невизначеного кола осіб у місті Рівне на зовнішній поверхні будинку № 65 на вулиці Соборній міста Рівне та поблизу будинку № 65 на вулиці Соборній міста Рівне поблизу магазина «Оптика Kleiman» без дозволу, який видається робочим органом за рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (місце здійснення господарської діяльності: «ОПТИКА Kleiman», АДРЕСА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), тобто встановлено факт порушення пункту 3 «Типових правил розміщення зовнішньої реклами» про розміщення зовнішньої реклами без дозволу Рівненської міської ради. В процесі дослідження реклами встановлено порушення статті 16 Закону України «Про рекламу», розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Головним управлінням Держпродспоживслужби в Рівненській області направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 лист «Про надання інформації», в якому позивач повторно просить до 19.07.2023 надати на адресу Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області інформацію про найменування і місцезнаходження виробника, рекламодавця та розповсюджувача реклами із копіями підтверджуючих документів, копії реєстраційних документів на право здійснення господарської діяльності, завірені належним чином, а також надати письмову інформацію відповідно до ч. 5 статті 27 Закону України «Про рекламу» щодо достовірної вартості розповсюдження реклами для невизначеного кола осіб на зовнішній поверхні будинку АДРЕСА_2 .

Вищевказаний лист було направлено засобами поштового зв`язку "Укрпошта" та отримано за довіреністю 30.06.2023, про що свідчить роздруківка трекінгу.

На підставі протоколу про порушення законодавства про рекламу від 20.06.2023 №61, Головним управлінням Держпродспоживслужби в Рівненській області прийнято рішення № 61 від 19.07.2023 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

Службовою особою – державним інспектором Головного управління Держспоживслужби в Рівненській області складено протокол № 71 про порушення законодавства про рекламу від 31.07.2023.

На адресу ФОП ОСОБА_1 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Рівненській області направлено повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу від 25.08.2023, в якому запропоновано ФОП ОСОБА_1 або належним чином уповноважену особу з`явитися на засідання комісії стосовно справи про порушення законодавства про рекламу 19 вересня 2023 року о 11 годині 00 хвилин до Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області та попереджено, що у разу неявки, справа розглядається за відсутності особи, яка притягується до відповідальності.

Разом із вищезазначеним повідомленням на адресу ФОП ОСОБА_1 направлено лист «Про розгляд матеріалів справи про рекламу», в якому зазначено перелік документів, які відповідачу необхідно надати для розгляду, а саме: інформаціюї відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України «Про рекламу» щодо достовірної вартості розповсюдження реклами для невизначеного кола осіб на зовнішній поверхні будинку АДРЕСА_3 .

Вищевказані листи направлені засобами поштового зв`язку та отримані, про що свідчить роздруківка трекінгу Укрпошти.

На підставі протоколу № 71 від 31.07.2023 прийнято рішення №71 від 29.08.2023 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

На адресу ФОП ОСОБА_1 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Рівненській області направлено повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу від 04.09.2023, в якому запропоновано ФОП ОСОБА_1 або належним чином уповноважену особу з`явитися на засідання комісії стосовно справи про порушення законодавства про рекламу 19 жовтня 2023 року о 11 годині 00 хвилин до Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області та попереджено, що у разу неявки, справа розглядається за відсутності особи, яка притягується до відповідальності.

Разом із вищезазначеним повідомленням на адресу ФОП ОСОБА_1 направлено лист «Про розгляд матеріалів справи про рекламу».

Засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу оформлено протоколом № 61 від 19.09.2023 та за результатами розгляду справи встановлено, що при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами на підставі матеріалів справи, у тому числі протоколу про порушення законодавства про рекламу від 20.06.2023 № 61, встановлено, що розповсюджувачем реклами, Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 , (місце здійснення господарської діяльності: «ОПТИКА Kleiman», АДРЕСА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), розміщено рекламні конструкції у АДРЕСА_3 та поблизу будинку АДРЕСА_3 поблизу магазину «ОПТИКА Kleiman», без дозволу, який видається робочим органом за рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради, тобто встановлено, факт порушення пункту 3 «Типових правил розміщення зовнішньої реклами» про розміщення зовнішньої реклами без дозволу Рівненської міської ради.

За результатами розгляду справи прийнято рішення №000074 від 19.09.2023, відповідно до якого на Фізичну особу – підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 5083,00 грн.

На адресу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 направлено лист «Про результати розгляду справи», який останнім отримано відповідно до роздруківки трекінку Укрпошти.

Рішенням №000077 від 03.10.2023 за неподання інформації про вартість розповсюдження реклами на Фізичну особу – підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1700 грн.

Також на адресу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 направлені листи "Про виконання рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу".

З огляду на факт наявності вказаних сум заборгованості, які не сплачені боржником у добровільному порядку, позивач звернувся до суду для вирішення питання про їх стягнення у судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався наявністю у відповідача несплаченої суми штрафу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 3 Закону України "Про рекламу" від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР /надалі - Закон № 270/96-ВР/ встановлено, що законодавство України про рекламу складається з Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Закону та інших нормативно-правових актів. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про рекламу, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до підпункту 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 667 /надалі Положення - № 667/, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Рівненській області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 24 лютого 2020 року №161, Головне управління Держпродспоживслужби в Рівненській області є територіальним органом Держпродспоживслужби та їй підпорядковане.

В силу вимог абзацу четвертого підпункту 8 пункту 4 цього Положення Головне управління Держпродспоживслужби в Рівненській області відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики, а саме: у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів (у тому числі споживачів виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння): здійснює контроль за дотриманням вимог Законів України "Про рекламу" та "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення" в межах наданих повноважень; здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження.

Згідно з підпунктом 22 пункту 6 цього Положення Головне управління має право складати в установлених законом випадках протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення і приймати за результатами розгляду рішення про накладення штрафів та застосування інших санкцій, передбачених законом.

Абзацом 1 частини першої статті 16 Закону № 270/96-ВР встановлено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до приписів частини першої статті 26 Закону № 270/96-ВР контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами (у тому числі щодо спорудження житлового будинку), а також щодо виконання вимог частини десятої статті 8 цього Закону, крім випадків, якщо зазначена реклама є рекламою азартних ігор та організаторів азартних ігор.

Згідно з приписами частини другої цієї статті на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, за фактом виявлення такими органами порушення або в ході розгляду повідомлення (звернення, скарги, заяви тощо) третіх осіб про порушення вимог законодавства про рекламу рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та аудіозаписи, а також іншу інформацію, що стосуються виявленого порушення чи повідомлення про нього та необхідні для здійснення такими органами повноважень щодо державного контролю.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 270/96-ВР особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 27 Закону № 270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть: рекламодавці, винні зокрема у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.

Частиною п`ятою статті 27 Закону № 270/96-ВР передбачено, що вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов`язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.

Згідно з частиною шостою статті 27 Закону № 270/96-ВР за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації про вартість розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами, та/або вартість розповсюдження реклами, а також інформації, передбаченої частиною другою статті 26 цього Закону, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами частини сьомої статті 27 Закону № 270/96-ВР у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною одинадцятою статті 27 Закону № 270/96-ВР встановлено, що рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду.

Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) врегульовано Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693 /надалі - Порядок № 693/.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 693 за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Згідно з пунктами 18, 19, 20 Порядку № 693 за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

Рішення у справі може бути оскаржено в установленому порядку.

Сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Судом установлено, що рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області за №000074 від 19.09.2023 на Фізичну особу – підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 5083,00 грн, а також рішенням за №000077 від 03.10.2023, за неподання інформації про вартість розповсюдження реклами, на Фізичну особу – підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1700 грн.

Оскільки штраф у загальній сумі 6783,00 грн у добровільному порядку відповідачем не сплачений, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що вимога позивача обґрунтована та підлягає задоволенню.

Окрім того, суд зазначає, що всі протоколи, листи, вимоги та рішення були направлені на адресу відповідача та ним отримані, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем у відзиві на позов.

Колегія суддів зауважує, що питання правомірності застосування адміністративно-господарських санкцій не може бути предметом доказування у цій справі, оскільки рішення суб`єкта владних повноважень, яким такі санкції застосовані, не є предметом спору, а отже, суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду цієї справи здійснювати його правовий аналіз, а тому посилання відповідача на порушення порядку прийняття рішень за №000074 та за №000077 відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки такі обґрунтування можуть бути предметом перевірки виключно у справі про оскарження таких рішень суб`єкта владних повноважень в судовому порядку.

Разом і з тим, жодних доказів оскарження рішень ГУ Держпродспоживслужби у Рівненській області за №000074 та за №000077 в адміністративному чи судовому порядку матеріали справи не містять.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що під час розгляду справи про стягнення добровільно несплачених штрафних санкцій суди не вправі перевіряти правомірність рішень про накладення таких штрафних санкцій, натомість предметом перевірки у таких справах може бути виключно дотримання суб`єктом владних повноважень порядку звернення до суду із відповідним позовом про стягнення таких фінансових санкцій.

Щодо доводів відповідача про те, що Головне управління Держпродспоживслужби в Рівненській області не має правових підстав для звернення до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій, то колегія суддів уважає їх безпідставними, оскільки Держпродспоживслужба діє як суб`єкт владних повноважень, наділена Законом України «Про рекламу» та Порядком № 693 функціями контролю за дотриманням законодавства України про рекламу та, відповідно, правом на звернення до суду з позовом про примусове стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Аналогічних висновків у подібних спірних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 у справі № 812/1234/18 та Верховний Суд у постановах від 29.11.2022 у справі № 240/401/19, від 23.12.2022 у справі № 640/19933/21, від 01.02.2023 у справі № 260/2284/21 та від 01.05.2023 у справі № 520/17777/21.

Також в апеляційній скарзі відповідач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.09.2021 у справі № 826/24133/15, від 22.06.2022 у справі № 810/3148/17, відповідно до яких діяльність позивача з контролю за додержанням законодавства про рекламу є видом державного нагляду (контролю), на яку поширюється дія Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Щодо зазначених доводів колегія суддів ураховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.04.2025 у справі № 280/275/24, в якій досліджувалось питання застосування Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» при реалізації територіальним органом Держпродспоживслужби владних управлінських функцій, які полягають у дотриманні суб`єктами господарювання законодавства про рекламу.

Так, Верховний Суд зауважив, що контроль за дотриманням законодавства про рекламу не є заходом державного нагляду (контролю) у розумінні Закону №877-V. Якщо орган контролю вимагає документи, що виходять за межі рекламного матеріалу, така перевірка набуває ознак заходу державного нагляду в розумінні Закону №877-V і має супроводжуватися дотриманням його процедур.

З матеріалів справи слідує, що шляхом здійснення фотофіксації, посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби у Рівненській області встановлено факт розповсюдження зовнішньої реклами без відповідного дозволу на розміщення. Так, щит на зовнішній поверхні будинку такого змісту: «ОПТИКА KLEIMAN СЛУХОВІ АПАРАТИ. КОНТАКТНІ ЛІНЗИ. БЕЗКОШТОВНА КОМП`ЮТЕРНА ДІАГНОСТИКА ЗОРУ. Готові окуляри від 250 грн...» (а.с. 9). У зв`язку з виявленням порушення вимог частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу», позивач сформував вимогу, якою встановив строк для усунення порушень шляхом демонтажу рекламної конструкції.

Тобто відповідач під час здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу не виходив за межі відповідного рекламного матеріалу, внаслідок чого відсутні ознаки заходу державного нагляду в розумінні Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» такої перевірки.

З огляду на викладене, оскільки рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу відповідачем не оскаржені, штраф у добровільному порядку не сплачений, а факт вчинення правопорушень, відповідальність за які передбачена статтею 27 Закону України «Про рекламу», підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58), згідно з якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів уважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на положення статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 у справі № 520/36701/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц