Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №200/4440/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року справа №200/4440/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Пивовар І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року (головуючий суддя в І інстанції Михайлик А.С.), складене у повному обсязі 14 січня 2026 року, у справі № 200/4440/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про:

визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії від 04.06.2025 № 052630004985;

зобов`язання зарахувати згідно з трудовою книжкою:

до пільгового стажу за списком №2 періоди з 18.06.1996 по 12.08.1996, з 13.08.1996 по 07.12.1998, з 08.12.1998 по 31.08.2003, з 01.09.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 11.03.2008, з 12.03.2008 по 13.09.2013, з 16.09.2013 по 11.06.2014, з 12.06.2014 по 28.12.2018;

до загального страхового стажу період з 01.09.1990 по 27.05.1996;

призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з 28.05.2025 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №052630004985 від 04.06.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.05.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 та висновків суду, викладених в цьому рішенні.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 28.05.2025 повно з`ясувати обставини щодо періоду навчання позивача в період з 01.09.1990 по 27.05.1996 та вирішити питання про врахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 18.06.1996 по 12.08.1996, з 13.08.1996 по 07.12.1998, з 08.12.1998 по 31.08.2003, з 01.09.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 11.03.2008, з 12.03.2008 по 13.09.2013, з 16.09.2013 по 11.06.2014, з 12.06.2014 по 28.12.2018 на підставі записів трудової книжки та доданих позивачем до заяви документів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі № 200/4440/25 та відмовити у задоволені позовних.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону, мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць зокрема жінки після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Вважає, що відповідачем прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки на момент звернення позивач не мала належного пільгового стажу роботи, визначеного п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та не досягла необхідного пенсійного віку.

Таким чином, ГУ ПФУ вважає, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Сторони в судове зсідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , копія якого наявна в матеріалах справи.

28.05.2025 позивач звернулася до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.

Заяву позивача за правилами екстериторіальності розглянуто Головним управлінням пенсійного фонду України в Харківській області, що є відповідачем у справі.

04.06.2025 відповідачем прийнято рішення №052630004985 про відмову у призначенні пенсії. Рішення вмотивовано поданням заявником заяви про призначення пенсії раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку, що суперечить статті 44 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та відсутністю необхідного страхового стажу згідно з частиною першою статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

За змістом рішення вік заявника становить 50 років, страховий стаж заявника становить 29 років 0 місяців 8 днів.

В рішенні зазначено, що в результаті розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1990 по 27.05.1996 згідно з дипломом НОМЕР_2 , оскільки термін навчання перевищує 5 років. Посилаючись на пункт 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, відповідач зауважив на неможливості врахування періоду навчання за денною формою здобуття освіти у професійних навчально-виховних закладах за відсутності в документах відомостей про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Крім цього, за змістом рішення відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування заявниця працювала на роботах, що дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2, до заяви долучено документи про атестацію робочих місць та довідку без реєстрації про ліквідацію ПАТ “Дружківський машинобудівний завод”. В рішенні зазначено, що у разі ліквідації підприємства (організації, установи) пільговий стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, визначається комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, що створені при головних управліннях Пенсійного фонду України.

Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, період навчання з 01.09.1990 по 29.09.1992 не зараховано до загального страхового стажу позивача, період з 30.09.1992 по 29.09.1995 зараховано до страхового стажу як догляд за дитиною до 3-х років, період навчання з 30.09.1995 по 27.05.1996 не зараховано до загального страхового стажу позивача, періоди роботи з 18.06.1996 по 13.09.2013, з 16.09.2013 по 28.12.2018 зараховано до страхового стажу позивача.

Спірним питанням даної справи є правомірність відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Приймаючи спірне рішення суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у призначенні пенсії є протиправною, а рішення пенсійного органу таким, що підлягає скасуванню з зобов`язанням призначити пенсію

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом "Про пенсійне забезпечення".

Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону №1058-IV.

Згідно з пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції від 02.03.2015 р. № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менш 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015 року п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» віковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років

За приписами п. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Таким чином, навіть, після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за Списком № 2 регламентувались п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII (11.10.2017р.), яким текст Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» був доповнений, зокрема, ст.114, згідно з ч.1 якої, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Слід зазначити, що Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII у новій редакції був викладений п. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.

Отже, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2148-VIII. Втім, правила вказаних законів є ідентичними.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII».

Пунктом 1 резолютивної частини названого судового акту визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини названого судового акту стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з п. 3 резолютивної частини рішення КСУ застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах…».

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, з дати набрання чинності вказаного рішення КСУ - 23.01.2020 року в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Відносно позивача правила зазначених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та 55 років за п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Враховуючи ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.

Суд зазначає, що обрані відповідачем у даному конкретному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь позивача.

В даному випадку є діючими одночасно два закони, котрі відносно позивача містять різні правила призначення пенсії за Списком № 2 стосовно параметру вікового цензу.

Саме тому слід віддати перевагу у застосуванні найбільш сприятливому для позивача закону.

Відповідно до п. 1.7 розділу І Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів позивач на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах їй виповнилося 50 років, відтак вона досягла необхідного віку для призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 справа №1-5/2018 (746/15) від 23.01.2020 року.

Щодо стажу, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до записів дублікату трудової книжки серії НОМЕР_3 від 28.05.1996 та диплому серії НОМЕР_4 , копії яких наявні в матеріалах справи, позивач в період з 01.09.1990 по 27.05.1996 навчалася в Професійно-технічному училищі № 65 м. Краматорська за професією продавець продовольчих товарів, продавець непродовольчих товарів.

За змістом рішення про відмову в призначенні пенсії період навчання позивача з 01.09.1990 по 27.05.1996 не врахований до страхового стажу згідно з дипломом НОМЕР_2 , оскільки термін навчання перевищує 5 років.

Суд зазначає, що згідно з пунктом "д" ч. 3 ст. 56 Закону № 1788 період навчання у професійно-технічних училищах підлягає врахуванню до загального стажу. Згідно з положеннями Закону № 1788 та Порядку № 637 період навчання підтверджується, зокрема, дипломами.

Зазвичай термін навчання у закладі професійно-технічної освіти не перевищує терміну 5 років, втім, згідно з наданими позивачем документами період навчання позивача становить з 01.09.1990 по 27.05.1996. Суд не приймає доводи позивача про її перебування в академічній відпустці, скільки свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_5 , копію якого надано позивачем, не є належним доказом факту перебування в академічній відпустці.

Втім, незважаючи на згоду судом із зазначеним відповідачем у рішенні щодо неможливості тривання терміну навчання більше ніж 5 років, суд зазначає, що в такому випадку, враховуючи ст. 16 Закону України № 2073 відповідач під час розгляду заяви про призначення пенсії мав встановити обставини, що мають значення для встановлення тривалості навчання позивача та, за необхідності, зібрати для цього додаткові документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребувати документи та відомості, необхідні для вирішення питання зарахування зазначеного періоду до стажу роботи позивача.

Невчинення відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії дій щодо встановлення тривалості навчання позивача свідчить про порушення принципу офіційності, що встановлений в ст. 16 Законом № 2073.

Відповідно до записів дубліката трудової книжки серії НОМЕР_3 від 28.05.1996, копія якої наявна в матеріалах справи позивач:

- з 18.06.1996 по 31.08.2003 працювала у Дружківському ордену Леніна машинобудівному заводі ім. 50-річча Радянської України (після перейменування ВАТ «Дружківський машинобудівний завод», ПАТ «Дружківський машинобудівний завод»), у т.ч.:

- з 18.06.1996 по 12.08.1996 була учнем стержняра в сталеливарному цеху №15;

- з 13.08.1996 по 07.12.1998 стержнярем ручного формування 2 розряду в сталеливарному цеху №15;

- з 08.12.1998 по 31.08.2003 працювала транспортувальником у ливарному виробництві на вибивній дільниці 2 розряду у сталеливарному цеху №1;

- з 01.09.2003 по 31.12.2003 працювала транспортувальником у ливарному виробництві на вибивній дільниці в Товаристві з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛУРГ»;

З 01.01.2004 по 13.09.2013 працювала у ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» (після перейменування ПАТ «Дружківський машинобудівний завод»), у т.ч.

- з 01.01.2004 по 11.03.2008 працювала транспортувальником у ливарному виробництві на вибивній дільниці 2 розряду у сталеливарному цеху №1;

- з 12.03.2008 по 13.09.2013 працювала виконуючою обов`язки начальника та начальником ПДБ (планово диспетчерського бюро) у сталеливарному цеху №1;

- з 16.09.2013 по 11.06.2014 працювала спеціалістом із планування і організації виробництва у сталеливарному цеху №6 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод»

- з 12.06.2014 по 28.12.2018 працювала начальником ПДБ (планово диспетчерського бюро) в Товаристві з обмеженою відповідальністю «НПП «МЕТРИКА».

В Індивідуальних відомостях про застраховану особу наявні відомості про спеціальний стаж позивача із приміткою ЗПЗ013Б1, у т. ч. 10 місяців у 2000 році (код страхувальника 00165669), 12 місяців у 2001 році (код страхувальника 00165669), 12 місяців у 2002 році (код страхувальника 00165669), 8 місяців у 2003 році (код страхувальника 00165669), 4 місяці у 2003 році (код страхувальника 32496026), 12 місяців у 2004 році (код страхувальника 00165669), 12 місяців у 2005 році (код страхувальника 00165669), 12 місяців у 2006 році (код страхувальника 00165669), 2 місяці 17 днів у 2007 році (код страхувальника 00165669), 2 місяці 11 днів у 2008 році (код страхувальника 00165669).

В період роботи позивача були чинними Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162; від 16.01.2003 №36 та від 24.06.2016 №461.

Відповідно до підпункту а пункту 1 «Ливарне виробництво» Розділу XIV «Металообробка» постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 посада «стержняр» відноситься до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до підпунктів а, б пункту 1 «Ливарне виробництво» Розділу XIV «Оброблення металу» Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 посади «транспортувальник», «керівники та фахівці» відносяться до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до постанов Правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 №7-6 «Про затвердження Порядку формування і подачі органам ПФУ відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», від 05.11.2009 №26-1 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування органам Пенсійного фонду України», від 08.10.2010 №22-2 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», від 09.09.2013 №454 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», встановлено наступні коди підстав та відповідні їм назви посад та робіт.

ЗПЗ013Б1: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи – жінкам.

Наведене вище документи свідчать про зайнятість на професіях та посадах, що надають право на призначення пенсії на пільгових умовах. При цьому, із зазначеного відповідачем в оскаржуваному позивачем рішенні від 04.06.2025 судом встановлено, що відповідач не вирішував питання обчислення тривалості пільгового стажу, мотивуючи це ліквідацією роботодавця позивача – ПАТ «Дружківський машинобудівний завод» без визначення правонаступника, через що такий стаж має обчислюватися Комісіями з питань підтвердження стажу, створеними при Головних управліннях Пенсійного фонду.

Записами наданої позивачем до заяви про призначення пенсії трудової книжки підтверджено її роботу за професіями, що надають право на призначення пенсії на пільгових умовах з 18.06.1996 по 31.08.2003 та з 01.01.2004 по 13.09.2013 у Дружківському ордену Леніна машинобудівному заводі ім. 50-річча Радянської України (після перейменування ВАТ «Дружківський машинобудівний завод», ПАТ «Дружківський машинобудівний завод») та у період з 01.09.2003 по 31.12.2003 - в Товаристві з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛУРГ»; в період з 16.09.2013 по 11.06.2014 - в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод», з 12.06.2014 по 28.12.2018 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «НПП «МЕТРИКА».

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ та громадських формувань ПАТ «Дружківський машинобудівний завод» (код 00165669) припинено з 26.03.2025, документи, які б свідчили про припинення інших роботодавців позивача в матеріалах справи відсутні, в рішенні від 04.06.2025 відповідачем не зазначені. Таким чином, суд визначає, що відповідачем безпідставно під час розгляд заяви позивача про призначення пенсії не було вирішено питання врахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 01.09.2003 по 31.12.2003 - в Товаристві з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛУРГ»; в період з 16.09.2013 по 11.06.2014 - в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод», з 12.06.2014 по 28.12.2018 - в Товаристві з обмеженою відповідальністю «НПП «МЕТРИКА» з урахуванням доданих до заяви про призначення пенсії документів, рішення в частині неврахування зазначених періодів роботи не обґрунтовано.

З приводу зазначеного в рішенні про неможливість вирішення питання про врахування до стажу періодів роботи позивача у ПАТ «Дружківський машинобудівний завод» суд зазначає таке.

Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затверджений постановою Правління пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1. Відповідно до п. 1 Порядку № 18-1 цей порядок визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи: для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника; до 01 січня 2004 року, якщо в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях (їх правонаступниках), розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - підприємства, які розташовані на тимчасово окупованій території).

Згідно з преамбулою Порядку № 18-1 зазначений порядок затверджено на виконання пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. […] У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.

Таким чином, із врахуванням п. 20 Порядку №637, запроваджена Порядком № 18-1 процедура підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлена для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника застосовується у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на призначення пенсії на пільгових умовах та в особи, що звертається за призначенням пенсії відсутня можливість надати уточнюючу довідку чи інші документи від роботодавця, діяльність якого припинено без визначення правонаступника. Тобто, Порядком № 18-1 визначено не окремий (виключний) порядок підтвердження пільгового стажу для працівників, що були зайняті на пільгових роботах на підприємствах, діяльність яких припинено без визначення правонаступника, а встановлено альтернативний спосіб підтвердження пільгового стажу за неможливості підтвердити пільговий стаж трудовою книжкою та іншими документами.

Тобто, підставою для визначення пільгового стажу комісіями з питань підтвердження стажу роботи при головних управліннях Пенсійного фонду України на підставі положень Порядку № 18-1 є не факт ліквідації роботодавця без визначення правонаступника, а неможливість визначення пільгового стажу роботи на підставі наявних в особи документів, що звертається із заявою про призначенням пенсії, документів.

В оскаржуваному позивачем рішенні про відмову в призначенні позивачу пенсії не наведено підстав, за яких пільговий стаж позивача не може бути встановлено на підставі записів трудової книжки та доданих до заяви про призначення пенсії документів, з огляду на що суд вважає таке рішення необґрунтованим в частині зазначення про необхідність встановлення пільгового стажу на підставі рішення Комісії, створеної при Головному управлінні Пенсійного фонду.

Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії від 04.06.2025 № 052630004985 із зобов`язанням повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із врахуванням Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 та забезпечити під час повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 28.05.2025 повне з`ясування обставин щодо періоду навчання позивача в період з 01.09.1990 по 27.05.1996 та вирішення питання про врахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 18.06.1996 по 12.08.1996, з 13.08.1996 по 07.12.1998, з 08.12.1998 по 31.08.2003, з 01.09.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 11.03.2008, з 12.03.2008 по 13.09.2013, з 16.09.2013 по 11.06.2014, з 12.06.2014 по 28.12.2018 на підставі записів трудової книжки та доданих позивачем до заяви документів.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Решта доводів та заперечень скаржника висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі № 200/4440/25 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі № 200/4440/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв

І.В. Пивовар