Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №620/8931/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/8931/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі також відповідач), у якому просить:

визнати протиправними рішення Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як особі з інвалідністю ІІІ групи з числа рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання пов`язаних з проходженням нею служби, оформленого Протоколом №6 засідання комісії з призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту від 11 червня 2026 року;

зобов`язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 в розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, у зв`язку зі встановленням йому як особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту інвалідності ІІІ групи у випадках, передбачених пунктом 4 частини другої статті 118 Кодексу цивільного захисту України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи, однак відповідач відмовив йому у виплаті такої допомоги (протокол № 6 від 11.06.2026), оскільки з моменту звільнення до моменту встановлення групи інвалідності пройшло більше шести місяців. Позивач вважає, що вказаною відмовою відповідач позбавив позивача права на соціальні виплати гарантовані законом, тому звернувся до суду із цим позовом для захисту своїх прав та інтересів.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечував щодо поданого позову та просив відмовити у його задоволенні. Відповідач вказав, що група інвалідності позивачу відповідно до рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування встановлена 24.04.2026, тобто пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення його зі служби.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Зі змісту матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Спеціальному авіаційному загоні оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Відповідно до довідки № 350 лікарсько-експертної комісії від 25.02.2026 встановлено, що позивач пройшов лікарську експертизу при Центральній дікарсько-експертній комісії Медичного центру ДСНС.Діагноз і постанова ЛЕК про причинний зв`язок захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва): Цукровий діабет, 2 тип, інсулінопотрібний, ст. субкомпенсації. Гіпертонічна хвороба І ст. (гіпертрофія лівого шлуночку, початковий атеросклероз брахіоцефальних артерій), 1 ступінь, ризик 4. СН 0 ст. Остеохондроз, спондилоартроз попереково-крижового відділу хребта, ускладнений протрузіями L1- L5 міжхребцевих дисків, відносним стенозом хребетного каналу на рівні L2-L5 з незначним порушенням функції. Подагра, подагричний артрит з ураженням суглобів передплесни ліворуч та 1 п`ястно- Фалангового суглобу правої стопи, рентген-стадія 2, ПФС ІІ ст. Вертеброгенна правобічна люмбоішіалгія на фоні протрузій на рівні 12-1.3, L3-LA, L4-L5 міжхребцевих дисків у вигляді стійкого больового та м`язовотонічного синдромів. Ангіопатія сітківки обох очей. Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням служби цивільного захисту. Консолідований перелом переднього краю дистального епіфізу лівої великогомілкової кістки без порушення функції. Травма, ТАК, пов`язана з проходженням служби цивільного захисту.

Згідно наказу Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (по особовому складу) від 30.04.2025 № 423, ОСОБА_1 з 30.04.2025 виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій, із списків особового складу загону та усіх видів забезпечення.

У подальшому згідно з консультативними висновками спеціаліста від 03.10.2025, 07.10.2025, виписками Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради № 12382 від 07.07.2025, № 20440 від 07.11.2025, № 6223 від 03.04.2026, позивач проходив лікування у закладах охорони здоров`я.

Згідно з Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 114/26/1699/B, дата прийняття рішення 15.05.2026, номер рішення 114/26/1699/P, було встановлено, що у ОСОБА_1 на основі наданої медичної документації та огляду, оцінювання критеріїв життєдіяльності та ступеню їх вираженості (порушення здатності до трудової діяльності та пересування помірного ступеня) стан обстежуваного відповідає критеріям стійкої втрати працездатності. Встановлена III група інвалідності терміном на один рік з 24.04.2026 року. Захворюванння, Так, пов`язане з проходженням служби цивільного захисту. Основний діагноз: Е11.71 - Цукровий діабет тип 2 з множинними мікросудинними та іншими уточненими несудинними ускладненнями Супутні діагнози: Н52.0 - Гіперметропія M42.10 - Остеохондроз хребта у дорослих, множинні відділи хребта 183.9 - Варикозне розширення вен нижніх кінцівок без виразки та запалення Н04.1 - Інші хвороби сльозної залози М10.00 - Ідіопатична подагра, множинні локалізації 111.9 - Гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності Ускладнення основного діагнозу: • G62.8 - Інші уточнені поліневропатії Е11.42 - Цукровий діабет типу 2 з діабетичною Документ сформований в системі «Електронний суд» 04.08.2026 2 полінейропатією • E11.22 – Цукровий діабет типу 2 з діагностованою діабетичною нефропатією Е11.32 - Цукровий діабет типу 2 3 препроліферативною ретинопатією Е11.51 - Цукровий діабет типу 2 3 периферичною ангіопатією, без гангрени. Причина інвалідності - захворювання, одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку Наявний висновок ВЛК, або ЛЕК, або МВЛК. ДСНС - Державна служба надзвичайних ситуацій України: Захворювання, його наслідки, ТАК, пов`язане з проходженням служби цивільного захисту.

На підставі цього позивач заявою № Б-52 від 25.05.2026 звернувся до Державної служби України з надзвичайних ситуацій з метою призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Відповідно до витягу з протоколу №6 засідання комісії з призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту від 11 червня 2026 року було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги особі з інвалідністю III групи ОСОБА_1 . Згідно пункту 4 частини 2 статті 118 Кодексу цивільного захисту України одноразова грошова допомога призначається і виплачується в разі встановлення особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, пов`язаних з проходженням нею служби, або встановлення особі протягом шести місяців після звільнення її із служби інвалідності з причин, зазначених у цьому пункті. Відповідно до витягу з наказу Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України, ОСОБА_1 звільнено із служби 30 квітня 2025 року. Група інвалідності згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 15.05.2026 № 114/26/1699/В встановлена 24 квітня 2026 року, тобто пізніше ніж протягом шести місяців після звільнення його із служби.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 1 та частині першій статті 2 Конституції України встановлено, що Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію.

Відповідно до частини другої статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

Також, відповідно до Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності покладаються на Збройні Сили України; держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частини перша, друга, п`ята статті 17); захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (частина перша статті 65).

Громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, установлених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулюються Кодексом цивільного захисту України.

Відповідно до статті 118 Кодексу цивільного захисту України одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - одноразова грошова допомога) - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із цим Кодексом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується в разі:

1) загибелі особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання нею службових обов`язків або смерті внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, отриманих під час виконання нею службових обов`язків;

2) смерті особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, що настала в період проходження нею служби;

3) встановлення особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого нею під час виконання службових обов`язків або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням нею службових обов`язків, або встановлення особі протягом шести місяців після звільнення її із служби інвалідності з причин, зазначених у цьому пункті;

4) встановлення особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, пов`язаних з проходженням нею служби, або встановлення особі протягом шести місяців після звільнення її із служби інвалідності з причин, зазначених у цьому пункті;

5) отримання особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання нею службових обов`язків, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення їй інвалідності.

Отже, пунктом 4 частини другої статті 118 Кодексу цивільного захисту України визначено підстави, за наявності яких призначається та виплачується одноразова грошова допомога. При цьому встановлення особі рядового і начальницького складу служби цивільного захисту інвалідності є окремою правовою підставою для призначення і виплати такої допомоги й передбачає її виплату лише у разі, якщо інвалідність настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання, пов`язаних із проходженням служби, або якщо інвалідність встановлено особі протягом шести місяців після її звільнення зі служби з причин, зазначених у цьому пункті.

Таким чином, зазначені положення пункту 4 частини другої статті 118 Кодексу цивільного захисту України застосовуються виключно за обов`язкової одночасної наявності щонайменше трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):

причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язані з проходженням служби в органах цивільного захисту;

інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з органів цивільного захисту;

причина звільнення такої особи з органів цивільного захисту повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаними з проходженням служби в органах цивільного захисту.

На виконання статті 118 Кодексу цивільного захисту України Кабінетом Міністрів України 29 березня 2024 року затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту №357 (далі - Порядок № 357).

Відповідно до підпункту 4 пункту 5 Порядку № 357 одноразова грошова допомога призначається і виплачується зокрема у разі встановлення особі рядового чи начальницького складу інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, пов`язаних з проходженням нею служби, або встановлення особі протягом шести місяців після звільнення її із служби інвалідності з причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з підпунктом 2 пункту 10 Порядку № 357 одноразова грошова допомога призначається і виплачується особі рядового чи начальницького складу, якій встановлено інвалідність, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого нею під час виконання службових обов`язків, або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням нею службових обов`язків, або якій встановлено протягом шести місяців після звільнення її із служби інвалідність з причин, зазначених у цьому підпункті, у розмірі - 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення особі інвалідності III групи.

Пунктом 14 Порядку № 357 встановлено, що для виплати одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності чи втрати працездатності без встановлення їй інвалідності особа рядового чи начальницького складу подає до органу чи підрозділу цивільного захисту рапорт (заяву) про виплату одноразової грошової допомоги в паперовій формі, до якої додаються:

копія документа, що посвідчує особу;

копія документа, що засвідчує реєстрацію особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податку із зазначеного Реєстру, внесені до паспорта громадянина України (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України);

копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

копія довідки медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.

Одноразова грошова допомога призначається ДСНС та виплачується органами та підрозділами цивільного захисту, з яких було звільнено особу рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту (пункт 17 Порядку № 357).

Органи та підрозділи цивільного захисту протягом 10 календарних днів подають разом із документами, передбаченими пунктами 13 або 14 Порядку № 357, до апарату ДСНС висновок про наявність підстав для виплати одноразової грошової допомоги.

Як встановлено судом раніше, згідно наказу Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (по особовому складу) від 30.04.2025 № 423, ОСОБА_1 з 30.04.2025 виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій, із списків особового складу загону та усіх видів забезпечення. Тобто днем звільнення є 30.04.2025.

При цьому відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 114/26/1699/B, дата прийняття рішення 15.05.2026, номер рішення 114/26/1699/P, було встановлено, що у ОСОБА_1 на основі наданої медичної документації та огляду, оцінювання критеріїв життєдіяльності та ступеню їх вираженості (порушення здатності до трудової діяльності та пересування помірного ступеня) стан обстежуваного відповідає критеріям стійкої втрати працездатності. Встановлена III група інвалідності терміном на один рік з 24.04.2026 року. Захворюванння, Так, пов`язане з проходженням служби цивільного захисту. Основний діагноз: Е11.71 - Цукровий діабет тип 2 з множинними мікросудинними та іншими уточненими несудинними ускладненнями Супутні діагнози: Н52.0 - Гіперметропія M42.10 - Остеохондроз хребта у дорослих, множинні відділи хребта 183.9 - Варикозне розширення вен нижніх кінцівок без виразки та запалення Н04.1 - Інші хвороби сльозної залози М10.00 - Ідіопатична подагра, множинні локалізації 111.9 - Гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності Ускладнення основного діагнозу: • G62.8 - Інші уточнені поліневропатії Е11.42 - Цукровий діабет типу 2 з діабетичною Документ сформований в системі «Електронний суд» 04.08.2026 2 полінейропатією • E11.22 – Цукровий діабет типу 2 з діагностованою діабетичною нефропатією Е11.32 - Цукровий діабет типу 2 3 препроліферативною ретинопатією Е11.51 - Цукровий діабет типу 2 3 периферичною ангіопатією, без гангрени. Причина інвалідності - захворювання, одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку Наявний висновок ВЛК, або ЛЕК, або МВЛК. ДСНС - Державна служба надзвичайних ситуацій України: Захворювання, його наслідки, ТАК, пов`язане з проходженням служби цивільного захисту.

З огляду на це, на підставі наявних у справі доказів, судом встановлено, що: позивачем отримано травму в період проходження служби під час виконання службових обов`язків; позивача звільнено з органів цивільного захисту (за станом здоров`я); встановлена позивачу інвалідність пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Водночас пунктом 4 частини другої статті 118 Кодексу цивільного захисту України визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги мають ті особи, яким інвалідність встановлено протягом шести місяців після звільнення зі служби з причин, визначених у цьому пункті.

При цьому за приписами підпункту 2 пункту 4 Порядку № 357 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення особі рядового чи начальницького складу інвалідності - дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або в довідці медико-соціальної експертної комісії, а в разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або в довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.

Вказані положення пункту 4 частини другої статті 118 Кодексу цивільного захисту України свідчать про те, що законодавець встановив преклюзивний (присічний, присікальний) (від лат. praeclusio - закривання або перешкода) шестимісячний строк, яким обмежено період реалізації особою свого права на отримання одноразової грошової допомоги. При цьому днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або в довідці медико-соціальної експертної комісії.

У постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 161/69/17, від 12 березня 2019 року у справі № 760/18315/16-а, від 14 лютого 2022 року у справі № 580/3295/20, від 26 квітня 2024 року у справі № 260/2081/23 та від 20 червня 2024 року у справі № 340/2259/23 Верховний Суд дійшов висновку, що строк може вважатися присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість у будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме права на отримання грошової виплати. Строк не вважається завершеним за умови об`єктивної відсутності у особи можливості безперешкодного звернення за реалізацією відповідного соціального права, оскільки таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.

Суд не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків у справі, що розглядається, і вважає за необхідне наголосити, що встановлення обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги.

За загальним правилом преклюзивний (присічний, присікальний або обмежений) строк не підлягає поновленню, водночас, у виключних випадках строк може вважатися таким, що розпочався пізніше або є незавершеним, а особа такою, що не втратила соціальні гарантії, які надані їй законом, зокрема, у даному випадку, можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову).

Такий виключний випадок повинен передбачати у сукупності такі умови:

наявність непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними та об`єктивними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та/або поважних причин, які не залежали від волі та дій особи, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом;

відсутність підстав стверджувати про можливу бездіяльність (недобросовісність) особи, що може виражатися у її незацікавленості у дотриманні встановлених строків або умисному ухиленні від вчинення необхідних активних дій, передбачених законодавством;

вчинення особою відповідних активних дій з метою реалізації свого права на передбачені законом соціальні гарантії (отримання одноразової грошової допомоги).

При цьому вчинення особою активних дій включає в себе наявність підтвердженого факту звернення такої особи в межах встановленого трирічного строку за належною їй соціальною виплатою (що свідчить про волевиявлення особи вчасно реалізувати її право на отримання допомоги), невідкладне оскарження в судовому порядку відмови суб`єкта владних повноважень у призначенні такої виплати та/або інших дій (рішень) чи бездіяльності, що виявлені за наслідками такої відмови (неналежне/невчасне оформлення уповноваженими суб`єктами документів, які є підставою для отримання відповідної соціальної виплати, наприклад, постанови ВЛК, акта розслідування нещасного випадку, акта, що свідчить про причини та обставини поранення, довідки МСЕК), і які перешкоджають реалізації права на отримання такої допомоги при повторному зверненні (що демонструє готовність особи захистити своє право і довести неправомірність дій суб`єкта владних повноважень з метою отримання належної їй соціальної виплати).

З огляду на вищезазначене, суд наголошує, лише доведена і перевірена судом наявність дійсно непереборних обставин, які пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, об`єктивних поважних причин, які не залежали від волі та дій особи, а також вчинення особою активних дій, які свідчать про її намір вчасно реалізувати своє право на отримання допомоги та демонструють готовність особи захистити своє право і довести неправомірність дій суб`єкта владних повноважень з метою отримання належної їй соціальної виплати у сукупності можуть слугувати підставами для визначення судом іншої дати початку обрахунку строку реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги або дати його завершення.

Позивач в обґрунтування пропуску встановлено строку вказав, що згідно з консультативними висновками спеціаліста від 03.10.2025, 07.10.2025, виписками Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради № 12382 від 07.07.2025, № 20440 від 07.11.2025, № 6223 від 03.04.2026, проходив лікування у закладах охорони здоров`я.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що зазначена відповідачем причина (встановлення інвалідності у понад шестимісячний строк з моменту звільнення) не може бути підставою для відмови позивачу в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність хоч і була встановлена поза межами строку, визначеного пунктом 4 частини другої статті 118 Кодексу цивільного захисту України, однак це сталося не з вини позивача, а у зв`язку з проходженням лікування після отриманої травми, тобто через обставини, які не залежали від його волі.

Згідно з положенням пункту 14 Порядку № 357 для виплати одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності чи втрати працездатності без встановлення їй інвалідності особа рядового чи начальницького складу подає до органу чи підрозділу цивільного захисту рапорт (заяву) про виплату одноразової грошової допомоги в паперовій формі, до якої додаються:

копія документа, що посвідчує особу;

копія документа, що засвідчує реєстрацію особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податку із зазначеного Реєстру, внесені до паспорта громадянина України (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України);

копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

копія довідки медико-соціальної експертної комісії або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Крім того, зі змісту пункту 19 Порядку № 357 вбачається, що органи та підрозділи цивільного захисту після встановлення кола осіб, визначених у пунктах 7 і 8 цього Порядку (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), протягом 15 календарних днів з дня реєстрації заяви приймають рішення у формі висновку про наявність підстав для виплати одноразової грошової допомоги або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі чи подано не за належністю).

З вищевказаного можна зробити висновок про обов`язкову наявність у особи, яка звертається із заявою про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності, зокрема, копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та копії довідки медико-соціальної експертної комісії або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності.

Відсутність вказаних документів, з огляду на норми пунктів 14, 19 Порядку № 357, є підставою для повернення поданої особою заяви про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності на доопрацювання.

Крім цього, суд також враховує правову позицію Конституційного Суду України, викладену у Рішенні від 06 квітня 2022 року № 1-р(ІІ)/2022. У зазначеному Рішенні Конституційний Суд наголосив, що держава не може відмовитися від зобов`язань щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищають суверенітет і територіальну цілісність України, а встановлення законодавцем строкових обмежень для реалізації права на соціальну допомогу не повинно нівелювати саму сутність цього права. Вказаний у законі часовий проміжок (зокрема, шестимісячний строк після звільнення для встановлення інвалідності) має на меті дисциплінувати суб`єктів правовідносин, проте він не може ставати безальтернативною перешкодою для отримання гарантованої державою одноразової грошової допомоги, якщо такий строк пропущено з поважних, об`єктивних та незалежних від волі особи обставин.

Обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги шестимісячним строком з дня звільнення особи зі служби, у разі якщо інвалідність настала внаслідок поранення або захворювання, пов`язаних з виконанням службових обов`язків, за умови, що цей факт є доведеним, порушує принципи справедливості та верховенства права. Особа, яка отримала ушкодження здоров`я під час захисту Батьківщини (зокрема, у сфері цивільного захисту в особливий період), має право на обґрунтоване сподівання, що держава виконає свій обов`язок щодо її соціального забезпечення. Відтак, позбавлення особи права на соціальну допомогу через сплив строку, без оцінки причин такого пропуску (як-от тривале безперервне лікування чи тривалий процес медичного експертного огляду), змінює сутність конституційного права на соціальний захист та суперечить статті 17 та частині першій статті 46 Конституції України.

З огляду на вищезазначене, суд доходить висновку про відсутність підстав вважати завершеним встановлений пунктом 4 частини другої статті 118 Кодексу цивільного захисту України строк, зважаючи на наявність об`єктивних та незалежних від позивача обставин, що у своїй сукупності унеможливили вчасну реалізацію позивачем його права на отримання одноразової грошової допомоги. Вказане свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача

Шестимісячний строк, передбачений пунктом 4 частини другої статті 118 Кодексу цивільного захисту України, є присічним, проте він не вважається завершеним, якщо інвалідність не було встановлено вчасно з об`єктивних, поважних та незалежних від волі особи причин. За наявності таких умов та активної поведінки особи, встановлення інвалідності поза межами шести місяців не позбавляє її права на отримання одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 08.07.2026 у справі № 240/35801/23.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині визнання протиправним рішення Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як особі з інвалідністю ІІІ групи з числа рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання пов`язаних з проходженням нею служби, оформленого Протоколом №6 засідання комісії з призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту від 11 червня 2026 року.

Разом із тим, позовні вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, у зв`язку зі встановленням йому як особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту інвалідності ІІІ групи у випадках, передбачених пунктом 4 частини другої статті 118 Кодексу цивільного захисту України, задоволенню не підлягають, оскільки виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

Так у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства»(Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом справ.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Отже, вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного та норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як особі з інвалідністю ІІІ групи з числа рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання пов`язаних з проходженням нею служби, оформленого протоколом № 6 засідання комісії з призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту від 11 червня 2026 року.

Зобов`язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Державна служба України з надзвичайних ситуацій, вул. Гончара Олеся, 55А, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ 38516849.

Повний текст рішення виготовлено 08 жовтня 2026 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА