Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №580/7941/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокусправа № 580/7941/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Орленко В.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою, де просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії №232730028587 від 22.06.2026.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.1992. по 13.09.1995 р., з 03.02.1997 р. по 01.10.1997 р., з 02.10.1997 р. по 22.06.1998 р., з 17.03.1999 р. по 14.07.1999 р., з 31.03.2000 р. по 14.07.2000 р., з 03.11.2000 р. по 14.12.2000 р., з 23.11.2001 р. по 20.05.2002 р., з 12.07.2002 р. по 05.11.2002 р., з 05.12.2002 р. по 07.07.2003 р., з 08.07.2003 р. по 02.02.2004 р., з 03.02.2004 р. по 10.08.2004 р., з 06.01.2005 р. по 19.07.2005 р., з 24.12.2005 р. по 01.08.2006 р., 20.09.2006 р. по 09.11.2006 р., з 23.11.2006 р. по 24.08.2007 р., 3 28.09.2007 р. по 15.12.2007 р., з 07.03.2008 р. по 07.08.2008 р., з 22.08.2008 р. по 12.04.2009 р., з 20.02.2014 р. по 12.03.2014 р. та повторно переглянути заяву про призначення пенсії від 15.06.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до органів пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, що за принципом екстериторіальності розглянута Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, рішенням №232730028587 від 22.06.2026 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком за відсутністю страхового стажу роботи. Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою суду відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області позовні вимоги не визнав, надав до суду заяву, де зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області право позивача на отримання пенсії не порушувалось, тому у спірних правовідносинах Головне управління не є належним відповідачем у справі.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позовні вимоги не визнало, надало до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 13.09.1995, з 03.02.1997 по 01.10.1997, з 02.10.1997 по 22.06.1998, з 17.03.1999 по 14.07.1999, з 31.03.2000 по 14.07.2000, з 03.11.2000 по 14.12.2000, з 23.11.2001 по 20.05.2002, з 12.07.2002 по 05.11.2002, з 05.12.2002 по 07.07.2003, з 08.07.2003 по 02.02.2004, з 03.02.2004 по 10.08.2004, з 06.01.2005 по 19.07.2005, з 24.12.2005 по 01.08.2006 , з 20.09.2006 по 09.11.2006, з 23.11.2006 по 24.08.2007, з 28.09.2007 по 15.12.2007, з 07.03.2008 по 07.08.2008, з 22.08.2008 по 12.04.2009, з 20.02.2014 по 12.03.2014 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 13.08.1981, оскільки російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Відповідач-2 вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22.06.2026 № 232730028587 щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 23 роки є законним та обґрунтованим.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд встановив таке.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 , звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про призначення песії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким прийнято рішення №232730028587 від 22.06.2026 про відмову у призначенні пенсії.

Відмова мотивована тим, що оскільки, російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружність Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тому періоди роботи на території російської федерації не зараховані до страхового стажу.

Згідно вищезазначеного рішення, до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.01.1992 по 13.09.1995, з 03.02.1997 по 01.10.1997, з 02.10.1997 по 22.06.1998, з 17.03.1999 по 14.07.1999, з 31.03.2000 по 14.07.2000, з 03.11.2000 по 14.12.2000, з 23.11.2001 по 20.05.2002, з 12.07.2002 по 05.11.2002, з 05.12.2002 по 07.07.2003, з 08.07.2003 по 02.02.2004, з 03.02.2004 по 10.08.2004, з 06.01.2005 по 19.07.2005, з 24.12.2005 по 01.08.2006 , з 20.09.2006 по 09.11.2006, з 23.11.2006 по 24.08.2007, з 28.09.2007 по 15.12.2007, з 07.03.2008 по 07.08.2008, з 22.08.2008 по 12.04.2009, з 20.02.2014 по 12.03.2014 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 13.08.1981, оскільки російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Позивач вважає відмову у призначенні їй пенсії за віком протиправною, а тому звернулася до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог в контексті розгляду цієї справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058), який, згідно з преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058 є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058 пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 (далі Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Суд встановив, що 19.08.2025 позивач звернулась до територіального відділу Пенсійного фонду України із заявою та документами щодо призначення їй пенсії за віком.

Втім, у призначенні пенсії їй відмовлено у зв`язку з незарахуванням до страхового стажу періоду роботи в російській федерації: з 01.01.1992 по 13.09.1995, з 03.02.1997 по 01.10.1997, з 02.10.1997 по 22.06.1998, з 17.03.1999 по 14.07.1999, з 31.03.2000 по 14.07.2000, з 03.11.2000 по 14.12.2000, з 23.11.2001 по 20.05.2002, з 12.07.2002 по 05.11.2002, з 05.12.2002 по 07.07.2003, з 08.07.2003 по 02.02.2004, з 03.02.2004 по 10.08.2004, з 06.01.2005 по 19.07.2005, з 24.12.2005 по 01.08.2006 , з 20.09.2006 по 09.11.2006, з 23.11.2006 по 24.08.2007, з 28.09.2007 по 15.12.2007, з 07.03.2008 по 07.08.2008, з 22.08.2008 по 12.04.2009, з 20.02.2014 по 12.03.2014 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 13.08.1981, оскільки російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Як наслідок страховий стаж позивача склав 11 років 06 місяців 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Будь-яких інших підстав для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком в оскаржуваному рішенні та відзиві на позовну заяву не наведено.

Відтак, оцінюючи правомірність відмови відповідача у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.01.1992 по 13.09.1995, з 03.02.1997 по 01.10.1997, з 02.10.1997 по 22.06.1998, з 17.03.1999 по 14.07.1999, з 31.03.2000 по 14.07.2000, з 03.11.2000 по 14.12.2000, з 23.11.2001 по 20.05.2002, з 12.07.2002 по 05.11.2002, з 05.12.2002 по 07.07.2003, з 08.07.2003 по 02.02.2004, з 03.02.2004 по 10.08.2004, з 06.01.2005 по 19.07.2005, з 24.12.2005 по 01.08.2006 , з 20.09.2006 по 09.11.2006, з 23.11.2006 по 24.08.2007, з 28.09.2007 по 15.12.2007, з 07.03.2008 по 07.08.2008, з 22.08.2008 по 12.04.2009, з 20.02.2014 по 12.03.2014 у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 участі росії в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд зазначає таке.

Згідно із ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі Інструкція № 58), встановлено, що у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки "Відомості про роботу" пишеться: "прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".

Судом встановлено, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 13.08.1981, заповнена відповідно до вимог Інструкції № 58 та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу та звільнений з неї. Будь-які зауваження щодо правильності заповнення трудової книжки за період роботи позивача з 01.01.1992 по 13.09.1995, з 03.02.1997 по 01.10.1997, з 02.10.1997 по 22.06.1998, з 17.03.1999 по 14.07.1999, з 31.03.2000 по 14.07.2000, з 03.11.2000 по 14.12.2000, з 23.11.2001 по 20.05.2002, з 12.07.2002 по 05.11.2002, з 05.12.2002 по 07.07.2003, з 08.07.2003 по 02.02.2004, з 03.02.2004 по 10.08.2004, з 06.01.2005 по 19.07.2005, з 24.12.2005 по 01.08.2006 , з 20.09.2006 по 09.11.2006, з 23.11.2006 по 24.08.2007, з 28.09.2007 по 15.12.2007, з 07.03.2008 по 07.08.2008, з 22.08.2008 по 12.04.2009, з 20.02.2014 по 12.03.2014 у пенсійного органу відсутні.

Водночас у спірний період згідно із записами в трудовій книжці позивач працював на території російської федерації.

У зв`язку з цим суд зазначає, що права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 2 ст. 10 Закону України "Про зайнятість населення").

23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року", відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення" передбачено вихід України з Угоди від 13.03.1992. Крім того, з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді від 13.03.1992.

Після зупинення дії Конвенція 1993 року не застосовуватиметься у відносинах з російською федерацією щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у російській федерації, незалежно від дати їх видачі, посвідчення.

Офіційні документи, видані компетентними органами російської федерації, приймаються на території України виключно за умови легалізації, в даному випадку шляхом проставлення апостилю.

Водночас за результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.

Таким чином, оскільки позивачка набула спірний стаж до вказаної дати, суд розглядає справу за нормами законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, у тому числі з урахуванням Угоди.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі Угода) пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Статтею 7 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 (далі Угода від 14.01.1993) встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Зі змісту наведених положень Угоди від 14.01.1993 суд дійшов висновку, що її положення розповсюджуються також і на питання пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних і з їх перерахунком.

Отже, стаж набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права особи на пенсію та при її обчисленні.

Крім того, відповідно до статті 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в установленому порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, які входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.

Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів" від 15.04.1994, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 № 290/95-ВР визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Тобто, обчислення стажу роботи позивачки здійснюється згідно з законодавством російської федерації, на території якої у спірний період відбувалась її трудова діяльність.

29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка була чинною на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Відтак припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" та Закон України від 01.12.2022 № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивачки, адже такий стаж нею набутий до ухвалення відповідних рішень.

Верховний Суд в постанові від 18.11.2022 за результатом розгляду справи №560/3734/22 зазначив: п.95 - основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач -Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області неправомірно не зарахував до страхового стажу позивача період її роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 13.09.1995, з 03.02.1997 по 01.10.1997, з 02.10.1997 по 22.06.1998, з 17.03.1999 по 14.07.1999, з 31.03.2000 по 14.07.2000, з 03.11.2000 по 14.12.2000, з 23.11.2001 по 20.05.2002, з 12.07.2002 по 05.11.2002, з 05.12.2002 по 07.07.2003, з 08.07.2003 по 02.02.2004, з 03.02.2004 по 10.08.2004, з 06.01.2005 по 19.07.2005, з 24.12.2005 по 01.08.2006 , з 20.09.2006 по 09.11.2006, з 23.11.2006 по 24.08.2007, з 28.09.2007 по 15.12.2007, з 07.03.2008 по 07.08.2008, з 22.08.2008 по 12.04.2009, з 20.02.2014 по 12.03.2014 відповідно до даних трудової книжки НОМЕР_1 від 13.08.1981.

За встановлених обставин рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком визнається судом протиправним і таким, що належить скасуванню, а вимоги щодо зобов`язання пенсійного органу зарахувати відповідний період роботи до страхового стажу позивача належать до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до часткового задоволення, водночас обравши при цьому правильний і ефективний спосіб захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві.

Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 968,96 грн стягуються на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

При цьому підлягає відшкодуванню вся сума судового збору, адже не зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивачки внаслідок неправомірних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, а спір по суті вирішено в користь позивача, тоді як прийняття рішення про часткове задоволення позову пов`язується виключно зі способом захисту порушених прав.

Крім того, у даному випадку розмір компенсації судових витрат необхідно визначати виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 620/1116/20.

Керуючись ст.ст. 139, 242, 245, 246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії №232730028587 від 22.06.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.1992 по 13.09.1995, з 03.02.1997 по 01.10.1997, з 02.10.1997 по 22.06.1998, з 17.03.1999 по 14.07.1999, з 31.03.2000 по 14.07.2000 , з 03.11.2000 по 14.12.2000 , з 23.11.2001 по 20.05.2002, з 12.07.2002 по 05.11.2002, з 05.12.2002 по 07.07.2003, з 08.07.2003 по 02.02.2004, з 03.02.2004 по 10.08.2004, з 06.01.2005 по 19.07.2005, з 24.12.2005 по 01.08.2006, 20.09.2006 по 09.11.2006, з 23.11.2006 по 24.08.2007, 3 28.09.2007 по 15.12.2007, з 07.03.2008 по 07.08.2008, з 22.08.2008 по 12.04.2009, з 20.02.2014 по 12.03.2014 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 15.06.2026.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Копію рішення направити сторонам справи.

Рішення суду складене 08.10.2026.

СуддяВалентина ОРЛЕНКО