Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №580/8019/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокусправа № 580/8019/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орлено В.І.., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління державного нагляду у Черкаській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 093986 від 21.04.2026 р. про застосування до ФОП ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) адміністративногосподарського штрафу на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 17000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що позивач надавав послуги з перевезення вантажу без наявного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на момент перевірки. Позивач зазначає, що cпірна постанова прийнята за відсутності позивача, позивача позбавили права бути присутнім на перевірці.

Ухвалою суду від 27.07.2026 суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

Відповідачем було подано до суду відзив, в якому проти позову заперечує. Зазначає, що під час перевірки встановлено, що на час перевірки водієм не надано перевіряючим документу, який в обов`язковому порядку повинен бути, зокрема у водія була відсутня копія договору обов`язкового особистого страхування водія від нещасних випадків на транспорті. Із врахуванням того, що у водія були відсутні всі документи, які зобов`язані бути під час надання послуг з перевезення вантажу, відповідачем застосовано штрафні (фінансові) санкції. Відповідач зазначає, що позивачу за місцем його реєстрації, що відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ відправлення R067137950402) 03.04.2026 було направлено повідомлення №24879/43.2/24-26 від 01.04.2026 про розгляд справи на 21.04.2026 (з 09-30 год. до 11.45 год за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик 223, каб. 401). Даний лист було отримано Позивачем 13.04.2026, що підтверджується трекінгом відстеження поштових відправлень та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Тому, аргументи позивача щодо неповідомлення його про час та місце розгляду такої справи не відповідають дійсності.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

За результатами здійснення 10.03.2026 старшим державний інспектор відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду (контролю) в Кіровоградській області Цвігуном С.І., на підставі направлення на перевірку № EHP000459 від 06.03.2026, рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було виявлено, що о 12 год. 41 хв. на ад М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине 718 км. автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_1 , за допомогою водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки MERSEDES-BENZ д/н НОМЕР_2 здійснював перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушено вимоги статті 48 Закону №2344-III, ст. 7 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», про що складено акт проведення перевірки №033467 від 10.03.2026.

Водій з актом перевірки ознайомився, про що свідчить проставлений ньому його власний підпис. У поясненнях про причини порушення будь-яких заперечень щодо факту вчинення порушення не зазначив.

Надалі, за результатами проведення рейдової перевірки в акті зазначено про порушення позивачем, як власником транспортного засобу, вимог абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Про розгляд справи позивачу за місцем його реєстрації, рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ відправлення R067137950402) 03.04.2026 було направлено повідомлення №24879/43.2/24-26 від 01.04.2026 про розгляд справи на 21.04.2026 (з 09-30 год. до 11.45 год за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик 223, каб. 401).

Даний лист було отримано позивачем 13.04.2026, що підтверджується трекінгом відстеження поштових відправлень та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

За результатами розгляду акту проведеної перевірки 21.04.2026 відповідачем прийнято постанову №093986 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт в сумі 17000,00 грн.

Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами та спірному рішенню, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин сьомої, чотирнадцятої статті 6 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-ІII «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Отже, здійснення державного нагляду і контролю за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства є повноваженнями відповідача.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) визначає Порядок Проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі, затвердженого постановою КМ України №1567 від 08.11.2006 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №1567).

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи (пункт 3 Порядку №1567).

Згідно із пунктами 2, 4 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 11, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Як визначено пунктом 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Так, відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ ).

Відповідно до статті 5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

За змістом частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Стаття 48 Закону №2344-ІІІ визначає перелік документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Так, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують перевезення.

Загальні положення щодо перевезення пасажирів визначені главою 7 Закону №2344-ІІІ.

Документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення передбачені ст. 39 Закону №2344-ІІІ.

Так, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 39 Закону №2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

В свою чергу, статтею 2 Закону №2344-ІІІ передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «;Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Приписи Закону зобов`язують автомобільних перевізників, водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують перевезення.

Відсутність у водія на момент проведення перевірки передбачених документів становить склад господарського правопорушення, за яке саме до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.

Під час перевірки встановлено, що у водія була відсутня копія договору обов`язкового особистого страхування водія від нещасних випадків на транспорті, що відображено в акті перевірки від 10.03.2026.

Водій з актом перевірки ознайомився, про що свідчить проставлений ньому його власний підпис. У поясненнях про причини порушення будь-яких заперечень щодо факту вчинення порушення не зазначив.

Відносини у сфері страхування врегульовано Законом України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР (далі Закон № 85/96-ВР).

Частиною першою статті 3 Закону № 85/96-ВР визначено, що страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством (частина друга статті 3 Закону № 85/96-ВР).

Згідно пункту 6 статті 7 Закону № 85/96-ВР в Україні здійснюються, зокрема, особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 85/96-ВР страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов`язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком (частина восьма статті 15 Закону № 85/96-ВР).

В силу вимог частини першої статті 16 Закону договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Наявність у водія механічного транспортного засобу полісу (сертифікату) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачена п.2.1 Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 як і інші документи з переліку:

а)посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

б)реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон);

в)у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції;

г)на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил;

ґ)поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Відповідно до пункту 145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 автомобільний перевізник зобов`язаний, зокрема забезпечити дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживачів; вживати заходів до забезпечення безпечної, зручної поїздки пасажирів і зберігання та/або доставки багажу згідно з договором перевезення і розкладом руху; організувати проведення контролю технічного та санітарного стану автобусів чи легкових автомобілів перед початком роботи, крім автомобільного самозайнятого перевізника; видавати водіям та іншим працівникам передбачені законом документи; мати документи для здійснення перевезень згідно із законодавством, тощо.

Так, п.1 Положенням про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року № 959 (далі - Положення № 959) визначається порядок здійснення обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті працівників транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях, а саме: водіїв автомобільного. електротранспорту: машиністів і помічників машиністів поїздів (електровозів, тепловозів, дизель-поїздів).

Пункт 2 Положення №959 вказує, що застрахованими вважаються: пасажири з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки; водії тільки на час обслуговування поїздки.

Абзац 2 п.3 Положення №959 вказує, що кожному застрахованому перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс.

Пункт 5 Положення №959 вказує, що відносини між перевізниками та страховиками щодо страхування пасажирів і водіїв визначаються укладеними між ними договорами доручення та договорами страхування.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344 передбачена відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді адміністративно-господарського штрафу за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону - у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Верховний Суд у постанові від 09.08.2023 у справі №160/11816/22 виснував, що при трактування абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, який передбачає відповідальність за автоперевізників у виді адміністративно-господарського штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, слід виходити із буквального трактування цієї законодавчої норми і застосовувати штраф за відсутність визначених статтями 39 і 48 цього Закону документів саме на момент проведення перевірки документів.

Стосовно не належного повідомлення позивача про проведення перевірки, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що позивачу за місцем його реєстрації, рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ відправлення R067137950402) 03.04.2026 було направлено повідомлення №24879/43.2/24-26 від 01.04.2026 про розгляд справи на 21.04.2026 (з 09-30 год. до 11.45 год за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик 223, каб. 401).

Даний лист було отримано позивачем 13.04.2026, що підтверджується трекінгом відстеження поштових відправлень та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У постанові Верховного Суду від 20.12.2023 року у справі №200/7733/20-а зазначено, що добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку суб`єкт господарювання не вправі посилатися на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних наслідків.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 10.02.2023 року по справі №160/5278/19.

Поряд з тим, суд враховує, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що присутність позивача на цьому розгляді призвели б до прийняття Управлінням іншого (протилежного) рішення. Виявлені порушення під час проведення перевірки відображені у відповідному акті перевірки та виявлені саме під час перевірки, зокрема відповідність необхідних документів на час перевірки.

При цьому наявність таких документів у позивача не спростовує виявлені порушення, а саме відсутність обов`язкового документу саме на час перевірки.

За вказаних обставин, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки спірна постанова прийнята відповідачем на підставі, у межах та у спосіб, передбачений законодавством України, відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для її скасування.

Отже, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що оскаржена постанова є правомірною, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Копію рішення направити сторонам справи.

Рішення складене та підписане 08.10.2026.

СуддяВалентина ОРЛЕНКО