Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №580/8020/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокусправа № 580/8020/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

встановив:

Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) подала позов, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), АДРЕСА_1 ., на користь позивача Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України), ( код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), ( АДРЕСА_2 ), на загальну суму 13 502, 35грн. (тринадцять тис. п`ятсот дві грн. 35 коп.) майнової шкоди.

В обґрунтування позовних вимог представниця відповідача зазначила, що наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» від 24.08.2025 № 516-ОС, зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_1 (П-076801), призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зарахованого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 08.08.2023 № 1136-ОС у розпорядження начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону, який прибув для подальшого проходження військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 24 серпня 2023 року. Відповідно до доповідної записки коменданта ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.05.2026 №22.4/65756/26-В, встановлено, що 16.05.2026 о 06 год. 00 хв. згідно доповіді начальника третього відділу прикордонної служби (тип С) ІНФОРМАЦІЯ_3 , не прибув з частини основної щорічної відпустки за 2026 рік до тимчасового пункту дислокації підрозділу ( АДРЕСА_3 ) старший солдат ОСОБА_1 . За результатом проведеного службового розслідування підтверджено факт неприбуття з частино основної щорічної відпустки до місця тимчасової дислокації в умовах воєнного стану, інспектором прикордонної служби 2 категорії – водія першої групи мінометів відділення мінометів прикордонної застави вогневої підтримки третього відділу прикордонної служби (тип С) четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування старшого солдата ОСОБА_1 . Разом з тим, в ході проведення службового розслідування, щодо факт неприбуття з частино основної щорічної відпустки до місця тимчасової дислокації в умовах воєнного стану старшим солдатом ОСОБА_1 , встановлено факт безпідставного отримання грошового забезпечення за період фактичного невиконання військовослужбовцем обов`язків військової служби на загальну суму 13 502, 35 грн. (тринадцять тис. п`ятсот дві грн. 35 коп.), адже нарахування та виплата грошового забезпечення в Державній прикордонній службі України здійснюється в поточному місяці за поточний місяць.

Також представник зазначає, що відповідач по теперішній час відсутній на військовій службі без поважних причин, документи які підтверджували б правомірність відсутності його на військовій службі до НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону не надходили, отже останній є недобросовісним набувачем, а тому виплата грошового забезпечення у сумі 13502,35 грн, стягується у судовому порядку.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відзив на позов від відповідача до суду не надходив.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» від 24.08.2025 № 516-ОС, зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_1 (П-076801), призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зарахованого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 08.08.2023 № 1136-ОС у розпорядження начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону, який прибув для подальшого проходження військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 24 серпня 2023 року.

Наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України «По особовому складу» від 29.11.2025 № 1482-ОС, призначено старшого солдата ОСОБА_1 (П-076801), призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія першої групи мінометів відділення мінометів прикордонної застави вогневої підтримки третього відділу прикордонної служби (тип С) (з місцем дислокації АДРЕСА_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 (з місцем дислокації АДРЕСА_5 ), звільнивши з посади інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія третьої групи мінометів відділення вогневої підтримки третього відділу прикордонної служби (тип С) (з місцем дислокації АДРЕСА_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 (з місцем дислокації АДРЕСА_5 ), згідно з підпунктом 5 пункту 93 Положення (на рівну посаду – у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - за рішенням відповідного начальника).

Наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону «По особовому складу» від 24.04.2026 №192-ВВ, старшому солдату ОСОБА_1 (П 076801), призваному на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, інспектору прикордонної служби 2 категорії - водію першої групи мінометів відділення мінометів прикордонної застави вогневої підтримки третього відділу прикордонної служби (тип С) (з місцем дислокації АДРЕСА_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 (з місцем дислокації АДРЕСА_5 ), надано частину щорічної основної відпустки за 2026 рік, тривалістю 15 календарних днів та 2 календарних дні для проїзду до місця проведення відпустки (Черкаська обл., с. Слобода) та назад з 29 квітня 2026 року. 3 Із врахуванням часу необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад до виконання службових обов`язків приступити 16 травня 2026 року, а в разі невикористання днів для проїзду 14 травня 2026 року.

Наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону «По особовому складу» від 19.05.2026 № 771-ОС припинено виплату грошового, здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення пільг і соціальних гарантій: старшому солдату ОСОБА_1 (П-076801), призваному на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, інспектору прикордонної служби 2 категорії - водію першої групи мінометів відділення мінометів прикордонної застави вогневої підтримки третього відділу прикордонної служби (тип С) (з місцем дислокації АДРЕСА_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 (з місцем дислокації АДРЕСА_5 ), який самовільно залишив військову частину (місце проходження військової служби), з 16 травня 2026 року.

Відповідно до доповідної записки коменданта ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.05.2026 №22.4/65756/26-В, встановлено, що 16.05.2026 о 06 год. 00 хв. згідно доповіді начальника третього відділу прикордонної служби (тип С) ІНФОРМАЦІЯ_3 , не прибув з частини основної щорічної відпустки за 2026 рік до тимчасового пункту дислокації підрозділу ( АДРЕСА_3 ) старший солдат ОСОБА_1 .

Відповідно до відпускного квитка від 24.04.2026 №3439-ВДП/1551 старший солдат ОСОБА_2 , перебував з 29.04.2026 терміном 15 календарних днів у частині основної щорічної відпустки за 2026 рік (з наданням одного двох днів проїзду в межах України).

За даним фактом наказом НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону «Про призначення службового розслідування» від 19.05.2026 №1696-АГ, призначене службове розслідування, з метою з`ясування причин та обставин, викладених в доповідній записці коменданта ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.05.2026 №22.4/65756/26-Вн щодо факту неприбуття 16.05.2026 з частини основної щорічної відпустки до тимчасового пункту дислокації підрозділу ( АДРЕСА_3 ) інспектора прикордонної служби 2 категорії – водія першої групи мінометів відділення мінометів прикордонної застави вогневої підтримки третього відділу прикордонної служби (тип С) четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування старшого солдата ОСОБА_1 .

За результатом проведеного службового розслідування підтверджено факт неприбуття з частино основної щорічної відпустки до місця тимчасової дислокації в умовах воєнного стану, інспектором прикордонної служби 2 категорії – водія першої групи мінометів відділення мінометів прикордонної застави вогневої підтримки третього відділу прикордонної служби (тип С) четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування старшого солдата ОСОБА_1 .

В ході проведення службового розслідування, щодо факт неприбуття з частино основної щорічної відпустки до місця тимчасової дислокації в умовах воєнного стану старшим солдатом ОСОБА_1 , встановлено факт безпідставного отримання грошового забезпечення за період фактичного невиконання військовослужбовцем обов`язків військової служби на загальну суму 13 502, 35 грн. (тринадцять тис. п`ятсот дві грн. 35 коп.), адже нарахування та виплата грошового забезпечення в Державній прикордонній службі України здійснюється в поточному місяці за поточний місяць.

Згідно довідки-розрахунок від 23.05.2026 №650 нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період з 16.05.2026 – 31.05.2026 на виконання наказу №1696-АГ від 19.05.2026 «Про призначення службового розслідування», старшого солдата ОСОБА_3 за період фактичної відсутності з 16.05.2026 – 31.05.2026, нараховано та сплачено щомісячне грошове забезпечення на загальну суму 13 502, 35 грн. (тринадцять тис. п`ятсот дві грн. 35 коп.).

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 169 КАС України Військовою частиною НОМЕР_1 направлено ОСОБА_1 , на адресу: АДРЕСА_1 , лист від 13.07.2026 №10/13641- 26-Вих про добровільне відшкодування завданої шкоди.

Станом на час подачі позовної заяви військовослужбовцем не відшкодовано завдану шкоду державі, що становить 13 502, 35 грн. (тринадцять тис. п`ятсот дві грн. 35 коп.). Станом на липень 2026 року військовослужбовцем не відшкодовано нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період з 16.05.2026 – 31.05.2026, на загальну суму 13 502, 35 грн. (тринадцять тис. п`ятсот дві грн. 35 коп.).

Набуття відповідачем сум надмірно нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та невідшкодування його відповідачем у добровільному порядку зумовило звернення позивача в суд із цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регулюється Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі – Закон № 2232-ХІІ).

Частинами 1, 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із ст. 3 Закону № 2232-ХІІ правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України “Про оборону України”, “Про Збройні Сили України”, “Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію”, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України” від 24 березня 2019 року № 548-XIV (далі – Статут).

Згідно із ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до ст. 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

За положеннями статей 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України Про оборону України дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Разом з тим у статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Таким чином у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

Під час вирішення цього спору суд врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц, відповідно до якого правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Суд встановив, що за результатом проведеного службового розслідування підтверджено факт неприбуття з частини основної щорічної відпустки до місця тимчасової дислокації в умовах воєнного стану, інспектором прикордонної служби 2 категорії – водія першої групи мінометів відділення мінометів прикордонної застави вогневої підтримки третього відділу прикордонної служби (тип С) четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування старшого солдата ОСОБА_3 . В діях зазначеного військовослужбовця вбачаються ознаки Кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Згідно довідки-розрахунок від 23.05.2026 №650 нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період з 16.05.2026 – 31.05.2026 на виконання наказу №1696-АГ від 19.05.2026 «Про призначення службового розслідування», старшого солдата ОСОБА_1 за період фактичної відсутності з 16.05.2026 – 31.05.2026, нараховано та сплачено щомісячне грошове забезпечення на загальну суму 13 502, 35 грн. (тринадцять тис. п`ятсот дві грн. 35 коп.).

Встановлені обставини вказують на те, що солдат ОСОБА_1 у період з 16.05.2026 по теперішній час відсутній на військовій службі без поважних причин, документи які підтверджували б правомірність відсутності його на військовій службі до НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону не надходили, отже останній є недобросовісним набувачем виплачених коштів.

Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в розмірі 13502,35 грн.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Частинами 1, 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки, позивач є суб`єктом владних повноважень та враховуючи, що у справі позивач не поніс жодних судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, тому підстави для відшкодування судових витрат позивачеві відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України), (ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) - 13 502, 35 грн. (тринадцять тис. п`ятсот дві грн. 35 коп.) майнової шкоди.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

СуддяСергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ