Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №580/7484/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокусправа № 580/7484/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернівської сільської ради про визнання протиправними дій та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Тернівської сільської ради про визнання протиправними дій та скасування рішення, в якій позивач просить:

- визнати протиправним рішення виконавчого комітету Тернівської сільської ради від 28.01.2026 року № 16 про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви про взяття на квартирний облік, як учасника бойових дій та особи з інвалідністю внаслідок війни;

- зобов`язати виконавчий комітет Тернівської сільської ради прийняти нове рішення про постановку ОСОБА_1 на квартирний облік.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що рішенням виконавчого комітету Тернівської сільської ради від 28.01.2026 №16 протиправно відмовлено позивачу у задоволенні його заяви про взяття на квартирний облік, як учасника бойових дій та особи з інвалідністю внаслідок війни з посиланням на те, що позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 та через ніби то забезпечення позивача житловою площею на кожного члена сім`ї 11.60 кв.м. Позивач зазначає, що фактично він проживає за іншою адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою, виданою квартальним комітетом Смілянської міської ради № 22 від 11.03.2026 та актом, який затверджено старостою села Попівка від 26 лютого 2026 року. Вказано, що станом на день подання позову, позивач власного нерухомого майна не має, останній проживає зі своєю дружиною в будинку, який належить матері його дружини, тобто отримати нерухоме майно в порядку спадкування позивач не має можливості.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у визначений судом строк відзив на позов не подав, тому суд на підставі ч.2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2025 №51, старшого солдата ОСОБА_1 , стрільця-санітара 3 відділення протитанкових ракетних комплексів 2 взводу протитанкових ракетних комплексів протитанкового батальйону звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05 лютого 2025 року № 43-РС у запас за станом здоров`я,

Копією посвідчення серії НОМЕР_2 підтверджується, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи.

У січні 2026 року позивачем подано заяву до Тернівської сільської ради щодо взяття на квартирний облік, як учасника бойових дій та особи з інвалідністю внаслідок війни.

28.01.2026 рішенням Тернівської сільської ради №16 позивачу відмовлено у задоволенні заяви про взяття на квартирний облік з підстав того, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , останній забезпечений житловою площею на кожного члена сім`ї 11.60 м2.

Позивач не погоджуючись із вищезазначеним рішенням відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Відповідно до статті 31 ЖК України визначено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Статтею 36 ЖК України передбачено, що облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.

Загальні підстави для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов визначені статтею 34 ЖК України, відповідно до положень якої потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному цим Кодексом та іншими актами законодавства України; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності 6) які проживають у гуртожитках.

Згідно статті 47 ЖК України норма жилої площі встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу.

Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Права військовослужбовців регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі – Закон №2011-ХІІ).

Згідно з абзацом першим пункту 1 статті 12 Закону №2011-ХІІ держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР та іншими нормативно-правовими актами.

Однією з гарантій соціального захисту військовослужбовців є право на забезпечення їх та членів їхніх сімей жилими приміщеннями, закріплене частиною першою статті 31 ЖК України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Отже, чинним законодавством врегульовано порядок надання житла особам, які потребують поліпшення житлових умов, а також особам, які мають переваги в одержанні жилих приміщень перед іншими категоріями громадян.

Постановою ради міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року №470 затверджено Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР (далі - Правила №470).

Відповідно до пункту 13 Правил №470 на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:

1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом із радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами;

2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Перелік випадків, коли жилі будинки (жилі приміщення) вважаються такими, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначається Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров`я УРСР і Держбудом УРСР;

3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров`я УРСР;

4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;

5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;

6) які проживають у гуртожитках;

7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім`ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати);

8) внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 та осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 10-14 частини другої статті 7, та членів їх сімей, а також членів сімей загиблих, визначених абзацами четвертим-восьмим, чотирнадцятим, шістнадцятим-двадцять другим пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Тими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються також громадяни, які проживають у комунальних чи невпорядкованих стосовно умов даного населеного пункту квартирах: особи, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни; члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни та члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України; Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, особи, нагороджені орденами Слави, Трудової Слави, "За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР" усіх трьох ступенів; учасники бойових дій та учасники війни; працівники, які тривалий час сумлінно пропрацювали на одному підприємстві, в установі, організації. (пункт 14 Правил №470).

Відповідно до пункту 15 Правил №470 на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання у даному населеному пункті. Зазначені вимоги не поширюються на внутрішньо переміщених осіб, визначених у підпункті 8 пункту 13 цих Правил. Виконавчі комітети обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок можуть установлювати тривалість часу постійного проживання громадян у даному населеному пункті, необхідну для взяття на квартирний облік. При визначенні потреби громадян у поліпшенні житлових умов беруться до розрахунку члени їх сімей, які прожили і мають реєстрацію місця проживання у відповідному населеному пункті не менше встановленого строку (крім подружжя, неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків, а також осіб, зазначених у підпункті 8 пункту 13 цих Правил). Громадяни, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень, беруться на квартирний облік при наявності передбачених Правилами підстав, незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті.

Згідно із пунктом 18 Правил №470, заява про взяття на квартирний облік подається відповідно виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради, сільському голові (у разі, коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) за місцем проживання громадян (у випадку, передбаченому абзацом четвертим пункту 8 цих Правил, - за місцем перебування внутрішньо переміщеної особи на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб) та адміністрації підприємства, установи, організації чи органу або іншому громадському об`єднанню (організації) за місцем їх роботи. Заява підписується членами сім`ї, які разом проживають, мають самостійне право на одержання жилого приміщення і бажають разом стати на облік.

До заяви додаються:

довідки про реєстрацію місця проживання особи на кожного члена сім`ї, видані виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, сільським головою (у разі, коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації), за формою, встановленою в додатку 13 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. №207 ( 207-2016-п );

довідки про те, чи перебувають члени сім`ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчому комітеті сільської, селищної, міської ради).

Громадяни, які беруться на облік на пільгових підставах або користуються правом першочергового чи позачергового одержання жилих приміщень, зазначають про це у заяві і подають відповідні документи. Членами сімей осіб, визначених в абзаці четвертому пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ), та особами з інвалідністю I-II групи, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у Революції Гідності, визначеними пунктом 10 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які є внутрішньо переміщеними особами, крім документів, зазначених у цьому пункті, додатково надається копія довідки, видана органом соціального захисту населення, в якому зазначена категорія осіб перебуває на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, про наявність цих осіб або членів їх сім`ї у:

1) переліку осіб, які під час участі в масових акціях громадського протесту отримали тілесні ушкодження (тяжкі, середньої тяжкості, легкі), затвердженому наказом МОЗ;

2) списку осіб, смерть яких пов`язана з участю в масових акціях громадського протесту, що відбулися у період з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р., затвердженому Мінсоцполітики.

Пунктом 19 Правил №470 передбачено, що попередній розгляд заяв про взяття на квартирний облік у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів провадиться громадською комісією з житлових питань при виконавчому комітеті, а на підприємстві, в установі, організації - комісією по житлово-побутовій роботі профспілкового комітету. Вказані комісії перевіряють житлові умови громадян і про результати перевірки складають акт. Заяви і матеріали перевірки житлових умов громадян розглядаються на засіданні відповідної комісії, яка вносить свої пропозиції виконавчому комітетові місцевої Ради або адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і профспілковому комітетові. На засідання комісії при необхідності запрошується заявник

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивачем подано заяву до Тернівської сільської ради щодо взяття на квартирний облік, як учасника бойових дій та особи з інвалідністю внаслідок війни.

28.01.2026 рішенням Тернівської сільської ради №16 позивачу відмовлено у задоволенні заяви про взяття на квартирний облік з підстав того, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , останній забезпечений житловою площею на кожного члена сім`ї 11.60 м2.

Згідно статті 47 ЖК України норма жилої площі встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу.

Статтею 48 ЖК України передбачено, що жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. Жиле приміщення може бути надано з перевищенням норми жилої площі, якщо воно складається з однієї кімнати (однокімнатна квартира) або призначається для осіб різної статі (частина друга статті 50 ЖК України).

Водночас, пунктом 3 постанови Черкаської обласної ради народних депутатів та Черкаської обласної ради профспілок від 28.12.1984 №396, встановлено мінімальну норму жилої площі на одного члена сім`ї у м. Черкаській області – 7,0 кв.м.

Таким чином, зважаючи на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що забезпеченість житловою площею на кожного члена сім`ї ОСОБА_1 становить 11,60 кв.м. при встановленому рівні 7 кв.м.

Суд зазначає, що позивач у позовній заяві наголосив, що фактично він проживає за іншою адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою, виданою квартальним комітетом Смілянської міської ради № 22 від 11.03.2026 та актом, який затверджено старостою села Попівка від 26 лютого 2026 року.

Однак, необхідно звернути увагу, що позивач саме у січні 2026 року звертався до відповідача із заявою про взяття на квартирний облік та оскаржуваним рішенням від 28.1.2026 йому відмовлено у такому взятті на квартирний облік, однак вищезазначена довідка Смілянської міської ради № 22 датована березнем 2026 року, у свою чергу акт старости села Попівка датований 26 лютого 2026 року, тобто такі докази не були подані позивачем до відповідача разом із заявою про взяття на квартирний облік, відповідно, відповідач був позбавлений фактичної можливості їх врахувати під час прийняття рішення.

Стосовно твердження позивача про те, що він фактично проживає без реєстрації у будинку, який йому не належить (житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 належить матері дружини позивача (тещі), що є підставою для взяття його на квартирний облік, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 379 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Із аналізу вказаних норм вбачається, що власник житлового приміщення або будинку має право вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним, водночас до позовної заяви позивачем не надано доказів про те, що власник будинку чинить перешкоди у користуванні ним житлом.

Відповідно до статті 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно зі статтею 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Таким чином право членів сім`ї власника будинку (квартири) користуватись житловим приміщенням може виникнути та існувати лише за умови, що така особа є членом сім`ї власника житлового приміщення, власник житлового приміщення надавав згоду на вселення такої особи, як члена сім`ї. При цьому позивач, як член сім`ї власника житлового будинку, має право користуватися житловим будинком, який належить його батькові на законних підставах як власник, а тому зазначені доводи позивача про те, що будинок йому не належить є безпідставними.

Відтак, зважаючи на те, що забезпеченість житловою площею на кожного члена сім`ї ОСОБА_1 становить 11,20 кв.м. при встановленому рівні 7 кв.м., при цьому житлові умови позивача є задовільними та матеріали справи не містять доказів того, що мати його дружини перешкоджає у користуванні вищезазначеним житловим приміщенням, тому суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідача.

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, а судові витрати – не підлягають розподілу.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

СуддяСергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ