Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №580/3704/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокусправа № 580/3704/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним рішення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 18.02.2026 №866/475-10-26 щодо відмови у визнанні ОСОБА_1 особою з інвалідністю внаслідок війни.

- зобов`язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 11.04.2026 (441-10-26) та від 13.04.2026 (475-10-26) та прийняти рішення про їх задоволення, а також визнати ОСОБА_1 особою з інвалідністю внаслідок війни з видачею відповідного посвідчення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що його дружина звернулась до відповідача із заявами від 11.04.2026 (441-10-26) та від 13.04.2026 (475-10-26) про надання їй письмової відмови щодо визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю внаслідок війни з видачею відповідного посвідчення. Рішення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 18.02.2026 №866/475-10-26 протиправно відмовлено у визнанні ОСОБА_1 особою з інвалідністю внаслідок війни, оскільки наявні у позивача документи свідчать про наявність правових підстав для визнання позивача особою з інвалідністю внаслідок війни.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив, в якому вказав, що до Департаменту не надходили заяви саме від ОСОБА_1 щодо надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Відповідно, за відсутністю такого звернення рішення про відмову позивачу щодо надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни Департаментом не приймалося. Разом з тим, за реєстраційними номерами заяв від 11.04.2026 №441-10-26 та від 13.04.2026 №475-10-26, про які зазначено у позовній заяві, до Департаменту надходили заяви від ОСОБА_2 щодо надання їй письмової відмови у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни її чоловіку ОСОБА_3 . Оскільки заявниця ОСОБА_2 під час звернення не надала документи, які підтверджують її повноваження як законного представника ОСОБА_1 , їй були надані загальні роз`яснення про норми чинного законодавства щодо надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої він вважає, що доводи відповідача є необґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.

Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої він вважає, що доводи позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до повного задоволення.

Ухвалою суду від 11.09.2026 витребувано від Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради завірені належним чином копії заяв ОСОБА_2 від 11.02.2026 (441-10-26) та від 13.02.2026 (475-10-26), за наслідками розгляду яких її повідомлено листом від 18.02.2026 №866/475-10-26.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду від 11.09.2026 відповідачем надано до суду витребувані документи і матеріали.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних матеріалів справи судом встановлено, що до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради за реєстраційними номерами заяв від 11.04.2026 №441-10-26 та від 13.04.2026 №475-10-26, про які зазначено у позовній заяві, до Департаменту надходили заяви від ОСОБА_2 щодо надання їй письмової відмови у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни її чоловіку ОСОБА_3 .

Листом Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 18.02.2026 №866/475-10-26 повідомлено ОСОБА_2 про порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Позивач не погоджуючись із вищезазначеним рішенням відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд враховує, що відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги

Згідно ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, серед іншого, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Як встановлено судом із матеріалів справи, до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради за реєстраційними номерами заяв від 11.04.2026 №441-10-26 та від 13.04.2026 №475-10-26, про які зазначено у позовній заяві, до Департаменту надходили заяви від ОСОБА_2 щодо надання їй письмової відмови у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни її чоловіку ОСОБА_3 .

Листом Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 18.02.2026 №866/475-10-26 повідомлено ОСОБА_2 про порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Разом з цим, до заяв від 11.04.2026 №441-10-26 та від 13.04.2026 №475-10-26 - не надано документів, які б підтверджують її повноваження, як законного представника ОСОБА_1 , на звернення що Департаменту для отримання позивачем статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Суд також звертає увагу, що у матеріалах адміністративної справи відсутні докази того, що безпосередньо позивач ОСОБА_1 звертався до відповідача із заявою щодо надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, як і відсутнє рішення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про відмову позивачу у наданні такого статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, чинними вимогами КАС України передбачено, що захист прав, свобод та інтересів осіб завжди відбувається після наявного факту їх порушення. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, оскільки право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає, оскільки звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Отже, обов`язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів фізичних осіб є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем та відповідачем суб`єктом владних повноважень; наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.

У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати у разі належної поведінки зобов`язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов`язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи. Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Згідно практики Європейського суду з прав людини для того, щоб мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоб претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення у справах: Аксу проти Туреччини від 15.03.2012, Бурден проти Сполученого Королівства від 29.04.2008, Тенасе проти Молдови від 27.04.2010).

Верховний Суд у постанові від 07.12.2023 у справі №826/16855/17 звернув увагу, що відповідно до усталеного підходу, який знаходить своє відображення в багатьох судових рішеннях Верховного Суду, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду і доведеність позивачем порушення відповідним рішенням, дією чи бездіяльністю його прав та законних інтересів. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.02.2022 у справі №200/9772/18-а і узгоджується з висновками щодо застосування норм права, наведених у постанові цього ж Суду від 13.08.2020 у справі №369/3756/16-а.

Крім того, у постанові від 24.01.2023 у справі № 440/2513/20 Верховний Суд зазначив, що порушення прав та інтересів слід відрізняти від порушення закону. Підставою звернення до суду є протиправні рішення (дії чи бездіяльність), які порушують права (свободи чи інтереси) конкретної особи. Саме лише порушення закону, яке не призводить до порушення прав особи, не дає підстав для задоволення позову такої особи.

Отже, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень та/або органами місцевого самоврядування особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Так, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 15.08.2019 у справі №1340/4630/18 та від 20.02.2023 року у справі №160/11429/21.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на підстави та предмет позову у даній справі, суд дійшов висновку, що оскільки на час надходження позову до суду та розгляду справи по суті Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради не були порушені права ОСОБА_1 щодо відмови йому у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, що свідчить про відсутність порушеного права позивача, а відтак і відсутність підстав для їх захисту в судовому порядку.

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, а судові витрати – не підлягають розподілу.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

СуддяСергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ