Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №580/8164/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокусправа № 580/8164/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Кульчицького С.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.06.2026 року протокол № 504 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, оформлену повідомленням № 20260617-868488, повідомленням 117/520 від 19.06.2026 р;

- зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (код НОМЕР_1 ) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що подав до відповідача заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” як особі, що зайнята постійним стороннім доглядом за своєю хворою матір`ю. Проте, отримав повідомлення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу. Номер протоколу - 504, дата розгляду - 18.06.2026 року. У якості підстави для відмови зазначено: «оскільки висновок ЛКК №428 від 05.11.2025 не визначає потреби у постійному догляді, висновок ЛКК №158 від 08.06.2026 не відповідає формі, затвердженій наказом МОЗ №1811 від 27.11.2025р». Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки надав із заявою про надання відстрочки всі необхідні документи на вимогу Постанови №560.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 заяву представника позивача про забезпечення позову - задоволено частково. Заборонено ІНФОРМАЦІЯ_1 та його структурним підрозділам вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 , на військову службу під час мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду по справі №580/8164/26. В задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача 14.08.2025 надійшов відзив в якому представник зазначає, що ОСОБА_1 до заяви про надання відстрочки приєднав висновок про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, що є формою первинної облікової документації № 080-4/0, затвердженої наказом МОЗ України від 09.03.2021 р № 407 (надалі висновок форми № 080-4/0). Наданий ОСОБА_1 висновок «№ 428 для соцзахисту» видано 05.11.2025 р. лікарськоконсультативною комісією КНП «Черкаський районний центр первинної медикосанітарної допомоги Тернівської сільської ради», однак для одержання права на відстрочку висновок ЛКК повинен відповідати двом критеріям: 1) документ має бути у формі, затвердженій МОЗ, 2) в ньому має бути встановлено, що особа потребує постійного догляду. Комісія відмовила ОСОБА_1 в наданні відстрочки, оскільки наданий ним висновок форми № 080-4/0 не визначає потреби ОСОБА_2 в постійному догляді, отже, не дотримана одна з двох обов`язкових умов надання відстрочки. Не є підставою для надання відстрочки і висновок ЛКК КНП «Черкаський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Тернівської сільської ради» від 08.06.2026 р. за № 158, оскільки його виготовлено у довільній формі, а не у формі, затвердженій МОЗ. Таким чином, ОСОБА_1 не виконав вимог Постанови № 560 щодо надання Комісії документу, який підтверджує потребу ОСОБА_2 у постійному догляді. Форму довідки № 080-4/0 затверджено наказом МОЗ України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я». В редакції наказу, чинній до 27.11.2025 р., форма первинної документації № 080-4/0 не була призначена для встановлення потреби у постійному догляді. Отже, наданий Комісії висновок № « 428 для соц. захисту» від 05.11.2025 р. не міг визначати потребу у постійному догляді, оскільки не призначений для цього, по-друге, цей висновок призначений лише для надання до органів соцзахисту і з єдиною метою - призначення соціальної послуги; він не призначений для подання до ІНФОРМАЦІЯ_2 на підтвердження потреби у постійному догляді.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно висновку №428 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 05.11.2025 за формою №080-4/о ОСОБА_2 рекомендовано: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 16.06.2026 №21 підтверджено здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за ОСОБА_2 .

Відповідно до висновку ЛКК №158 від 08.06.2026 ОСОБА_2 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

Позивач особисто через центр надання адміністративних послуг подав до комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

До заяви було додано документи, що підтверджують право позивача на відстрочку, зазначені у переліку згідно з додатком 5-до Постанови КМУ від 16.05.2024 № 560 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».

Розглянувши заяву з доданими документами позивача щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, Комісія ухвалила рішення, оформлене протоколом №504 від 18.06.2026 про відмову у наданні відстрочки з таких причин: «оскільки висновок ЛКК №428 від 05.11.2025 не визначає потреби у постійному догляді, висновок ЛКК №158 від 08.06.2026 не відповідає формі, затвердженій наказом МОЗ №1811 від 27.11.2025р».

Не погодившись із відмовою комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно із частинами першою, третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України Про оборону України, Про Збройні Сили України, Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію” постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон №3543-XII (далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У розумінні статті 1 Закону №3543-XII мобілізацією вважається комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.

Кабінетом Міністрів України 16.05.2024 прийнято Постанову №560 (набрала чинності 18.05.2024), якою затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Як передбачено пунктом 1 Порядку №560, цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Згідно з пунктом 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.

Як передбачено пунктами 58, 60 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Додатком 5 до Порядку № 560 зазначено Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, відповідно до якого документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-XII:

- для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ;

- для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд);

- для особи, яка зайнята постійним доглядом за батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб та свідоцтво про народження дружини (чоловіка), документи, що підтверджують неможливість здійснення постійного догляду дружиною (чоловіком) або іншим працездатним членом сім`ї (висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу іншого працездатного члена сім`ї в постійному догляді або свідоцтво про смерть такого члена сім`ї, або витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання безвісно відсутнім або рішення суду про оголошення його померлим), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач звернувся до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, як особі, що зайнята постійним стороннім доглядом за своєю матір`ю.

До заяви додав зокрема копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , відповідно до якого позивач має матір, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка згідно копії висновку лікарсько-консультативної комісії від 05.11.2025 № 428 потребує постійного стороннього догляду. Висновок на час подання заяви та на час її розгляду дійсний (до 05.11.2026 року). Додані інші документи про сім`ю.

Отже, суд приходить до переконання, що позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" надано належні документи, відповідно до вимог Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, які передбачають наявність у нього права для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Посилання відповідача, як на підставу відмови у наданні позивачу вістрочки, на те, що не додані підтверджуючі документи потреби матері в постійному догляді, суд вважає необгрунтованими, оскільки позивач до заяви про надання відстрочки додав, зокрема, висновок №428 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 05.11.2025 форми №080-4/о, відповідно до якої ОСОБА_2 рекомендовано: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Більше того, вимогами додатку 5 Порядку №560 надання такого документу, як довідка ЛКК про потребу в постійному догляді, в числі документів, що підтверджують право на відстрочку відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, не передбачено.

Щодо іншої підстави у відмові в наданні відстрочки, а саме висновок ЛКК №158 від 08.06.2026, яка не відповідає формі, затвердженій наказом МОЗ №1811 від 27.05.2025, суд зазначає таке.

Визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.

У пункті 3 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін «медичний висновок» визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.

Отже, медичний висновок це документ, який містить відомості про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я.

Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.

15.11.2024 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи (далі Постанова №1338), якою затверджено:

Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи;

Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи;

Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до підп.9 п.9 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, Експертні команди, зокрема, встановлюють потребу в постійному сторонньому догляді.

На підставі п.40, п.42 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства:

ступеня обмеження життєдіяльності особи;

потреби у продовженні тимчасової непрацездатності;

інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують;

ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках), фіксації причин та часу настання відповідно до документів, що підтверджують цей факт, та періоду, на який його встановлено;

наявності медичних показань на право одержання особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю, яка має порушення опорно-рухового апарату, автомобіля і протипоказання до керування ним, що визначаються відповідно до переліку медичних показань і протипоказань, затвердженого МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики;

потреби у постійному сторонньому догляді;

потреби в отриманні соціальної, психолого-педагогічної, професійної, трудової та/або фізкультурно-спортивної реабілітації;

обсягів та видів необхідних допоміжних засобів реабілітації (у тому числі засобів для пересування з електроприводом) та/або медичних виробів;

потреби в отриманні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я та у разі визначення такої потреби головуючий формує електронне направлення для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я відповідно до Порядку організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 р. № 1268 Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров`я (Офіційний вісник України, 2021 р., № 97, ст. 6315);

ступеня стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого.

Під час прийняття рішення щодо встановлення чи невстановлення потреби у постійному сторонньому догляді для особи, якій встановлюється інвалідність, або особи, яка має раніше встановлену інвалідність, експертною командою враховується ступінь вираженості обмежень життєдіяльності особи. Потреба в постійному сторонньому догляді встановлюється, якщо особа має значний (3 ступінь) ступінь обмеження одного або кількох, або виражений (2 ступінь) ступінь обмеження двох або більше таких критеріїв життєдіяльності людини: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування.

В свою чергу, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 № 189 (далі Порядок №189), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).

За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:

1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;

2) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

У разі виявлення порушень щодо таких медичних висновків про тимчасову непрацездатність ЛКК виносить на своє засідання питання щодо обґрунтованості формування такого медичного висновку про тимчасову непрацездатність.

Здійснює аналіз якості наданих медичних послуг у межах відповідного випадку тимчасової непрацездатності:

період, на який сформовано медичний висновок/-ки;

обґрунтування потреби формування нового медичного висновку в разі продовження лікування в амбулаторних умовах після стаціонарного лікування;

своєчасність направлення хворого до стаціонару при наявності медичних показань з урахуванням профілю захворювання;

правильність оформлення медичної первинно-облікової документації;

правильність відбору при направленні хворих до санаторно-курортних закладів, реабілітаційних центрів та реабілітаційних відділень санаторно-курортних і спеціалізованих закладів охорони здоров`я;

якість надання медичної допомоги;

якість ефективності спостереження, оздоровлення хворих, які часто та тривало хворіють;

внесення відміток про порушення пацієнтом режиму лікування до медичного висновку про тимчасову непрацездатність;

роботу лікуючого лікаря з вивчення і профілактики захворюваності та інвалідності;

3) надає керівнику суб`єкта господарювання за результатами вжиття заходів, визначених у підпункті 4 пункту 3 розділу II цього Порядку, аналіз якості експертизи тимчасової непрацездатності, пропозиції щодо відповідності фахівців займаним посадам, кваліфікаційним категоріям, про накладання дисциплінарних стягнень та передачу справ у слідчі органи.

Пунктами 1-4 розділу ІV Порядку №189 передбачено, що в окремих випадках, коли відповідно до вимог, лікуючий лікар суб`єкта господарювання не може сформувати пацієнту медичний висновок або коли медичний висновок відповідно до вимог законодавства не є підтвердженням тимчасової непрацездатності особи, такому пацієнту видається інший документ, що засвідчує його тимчасову непрацездатність (далі - документ, що засвідчує тимчасову непрацездатність особи), визначені в пунктах 2-4 цього розділу.

Лікарі суб`єктів господарювання видають такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, для пред`явлення за місцем вимоги:

1) витяг з медичної карти амбулаторного чи стаціонарного хворого, де вказується період дії тимчасової непрацездатності,- видається іноземцям, які тимчасово перебувають на території України і не працюють на підприємствах, в установах та організаціях України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами;

2) форму первинної облікової документації № 095/о «Довідка № ___ про тимчасову непрацездатність студента навчального закладу I-IV рівнів акредитації, про хворобу, карантин і інші причини відсутності дитини, яка відвідує загальноосвітній навчальний заклад, дошкільний навчальний заклад», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 696/21009,- видають студентам вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації та учням професійно-технічних навчальних закладів;

3) довідку довільної форми, засвідчену підписом лікаря й печаткою суб`єкта господарювання,- видають особам, які проходять обстеження за направленням слідчих органів, прокуратури й суду;

4) довідку довільної форми, засвідчену підписом лікаря й печаткою суб`єкта господарювання,- видають:

особам, які проходять обстеження у суб`єктів господарювання за направленням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки;

особам, які проходять діагностичне обстеження в закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, якщо відсутні ознаки тимчасової непрацездатності;

5) довідку довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідчену печаткою суб`єкта господарювання (обов`язково має зазначатися час проведеної консультації),- видають особам, які самостійно звернулися за консультаційною допомогою;

6) форму первинної облікової документації № 095-2/о «Довідка № ___ про тимчасове звільнення від роботи по догляду за хворою дитиною», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 липня 2014 року № 527, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 серпня 2014 року за № 972/25749, (далі - форма № 095-2/о) - видають особі, яка доглядає за дитиною, яка продовжує хворіти, після закінчення максимального терміну, на який можуть формуватися медичні висновки в межах одного випадку тимчасової непрацездатності за категорією «Догляд за хворою дитиною», визначеного у пункті 9 розділу III Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01 червня 2021 року № 1066.

Форма № 095-2/о видається до одужання дитини від гострого захворювання або досягнення ремісії в разі загострення хронічного захворювання, з продовженням у порядку, визначеному Міністерством охорони здоров`я України;

7) форму № 147/о «Довідка для призначення і виплати державної допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами жінкам, які не застраховані в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18 березня 2002 року № 93, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09 квітня 2002 року за № 346/6634,- жінкам, які не підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Для осіб, зазначених у підпункті 2 пункту 2 та абзаці другому підпункту 4 пункту 2, лікуючий лікар одночасно формує медичний висновок в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я відповідно до вимог, визначених у Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01 червня 2021 року № 1066.

ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:

форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;

висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.

Отже, з аналізу повноважень експертних команд, передбачених Положенням №1338, суд дійшов висновку, що така команда визначає потребу в сторонньому догляді особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.

Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, які також мають право приймати висновки, зокрема, за формою №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду» з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.

Отже, висновок ЛКК КНП «Черкаський районний ЦПМСД» Тернівської сільської ради від 08.06.2026 №158, відповідно до якого ОСОБА_2 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, не відповідає встановленій МОЗ формі №080-4/о, а відтак не підтверджує в установленому законом порядку потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді.

Суд також враховує висновки Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2024 року у справі №420/16689/23, з якої вбачається, що необхідно з`ясувати чи підтверджує документація ЛКК всі відомості, які необхідні для застосування положень статті 26 Закону № 2232-XII. Тобто чи відповідає вказане рішення встановленій формі, чи віднесено до компетенції уповноваженого на це чинним законодавством органу, чи містить інформацію про строк, на який воно видане.

Хоча вказане рішення ВС і стосується звільнення з військової служби, водночас є релевантним, оскільки вирішує питання належності та допустимості доказів, які підтверджують потребу в постійному догляді.

Разом з тим, позивачем подано до заяви висновок №428 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 05.11.2025 форми №080-4/о, тому дії відповідача, які виразилися у відмові позивачу надати відстрочку від призову під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” є протиправними.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору підлягають частковому відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.06.2026 року ухвалене протоколом № 504 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, оформлену повідомленням № 20260617-868488, повідомленням 117/520 від 19.06.2026 р.

Зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_3 ) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 2063 (дві тисячі шістдесят три) грн. 34 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

СуддяСергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ