Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №560/20382/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/20382/25

РІШЕННЯ

іменем України

08 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі – відповідач 1, ГУ ПФУ) та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі – відповідач 2, ГУ ПФУ).

Ухвалою суду від 03.12.2025 відкрито провадження у справі №560/20382/25 та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження.

Первісно позивач просив: визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 14.04.2025 №930010816883 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, починаючи з 30.10.2023, із зарахуванням періодів роботи з 01.04.1997 по 15.01.1998 та з 17.03.2000 по 01.06.2005, періоду проходження військової служби з 22.05.1975 по 07.06.1977 та з урахуванням заробітної плати за період роботи з 01.01.1981 по 31.12.1985; зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із зарахуванням зазначених періодів роботи, військової служби та з урахуванням заробітної плати за період роботи з 01.01.1981 по 31.12.1985, починаючи з 30.10.2023.

Ухвалою суду від 08.10.2026 провадження у справі закрито в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 14.04.2025 №930010816883.

Отже, предметом розгляду по суті залишилася вимога про зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві призначити та виплатити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV з 30.10.2023 із зарахуванням зазначених періодів роботи, військової служби та з урахуванням заробітної плати за 1981-1985 роки.

На підтвердження своїх позовних вимог, позивач, зокрема, зазначає, що перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує раніше призначену пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку за Списком №2.

На його думку, при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV мають бути враховані: періоди роботи на території російської федерації з 01.04.1997 по 15.01.1998 та з 17.03.2000 по 01.06.2005; період проходження строкової військової служби з 22.05.1975 по 07.06.1977; заробітна плата за період роботи з 01.01.1981 по 31.12.1985.

Позивач вважає, що відповідні періоди підтверджуються трудовою книжкою, архівними документами та військовим квитком, а недоліки в оформленні документів самі по собі не можуть нівелювати набуте ним право на пенсійне забезпечення.

Також позивач виходить із того, що, оскільки він перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в м. Києві, саме цей орган повинен здійснити призначення та подальшу виплату пенсії.

Відповідач 1 правом на подачу відзиву не скористався, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Так, із рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі №320/47905/23 убачається, що ГУ ПФУ в м. Києві брало участь у попередній справі як відповідач та зазначало, що позивач перебуває на пенсійному обліку в цьому територіальному органі й отримує раніше призначену пенсію.

Суд не ототожнює процесуальну позицію ГУ ПФУ в м. Києві у попередній справі з його позицією у цій справі.

Встановлені попереднім судовим рішенням обставини враховуються відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України без надання преюдиційного значення правовій оцінці таких обставин.

Зокрема, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі №320/47905/23 встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

30.10.2023 позивач через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України подав заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.

За принципом екстериторіальності ця заява та додані до неї документи були передані на розгляд до ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

За результатами її розгляду ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийняло рішення від 02.11.2023 №930010816883.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі №320/47905/23 зазначене рішення скасовано та зобов`язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області призначити та виплатити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки починаючи з 30.10.2023, з урахуванням виплачених сум.

ГУ ПФУ в м. Києві брало участь у справі №320/47905/23 як відповідач, однак резолютивною частиною цього рішення окремого обов`язку призначити чи виплатити пенсію на зазначений територіальний орган не покладено.

Під час виконання зазначеного рішення суду у справі №320/47905/23 ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийняло рішення від 14.04.2025 №930010816883.

З його змісту та листа ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 09.07.2025 №2200-0305-8/52805 убачається, що саме цей орган визначав склад страхового стажу позивача, оцінював документи щодо періодів роботи, військовий квиток та довідку про заробітну плату, а також здійснював розрахунок пенсії під час виконання судового рішення.

Водночас, рішення від 14.04.2025 №930010816883 за своїм змістом не містить рішення про призначення позивачу пенсії на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2024.

Іншого рішення про призначення позивачу пенсії за заявою від 30.10.2023 на виконання зазначеного судового рішення матеріали справи не містять.

Матеріали справи також не містять рішення, дії чи встановленої бездіяльності ГУ ПФУ в м. Києві, якими цей орган вирішував питання про призначення позивачу цієї пенсії, визначав її розмір з урахуванням спірних складових або відмовляв у виплаті вже призначеної відповідно до рішення суду пенсії.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд виходить з того, що зазначені вище положення застосовуються у взаємозв`язку.

Зокрема, обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність власного рішення, дії чи бездіяльності не звільняє позивача від обов`язку довести фактичні обставини, на яких ґрунтується його вимога, зокрема наявність рішення, дії чи бездіяльності відповідача або юридичного обов`язку відповідача та факту його невиконання, з якими позивач пов`язує порушення свого права.

Так, у цій справі позивач не оскаржує окремого рішення ГУ ПФУ в м. Києві та не заявляє самостійної вимоги про визнання протиправною конкретної дії або бездіяльності цього суб`єкта владних повноважень.

Він просить безпосередньо покласти на нього позитивний обов`язок призначити та виплатити пенсію.

Тому для задоволення такої вимоги необхідно встановити, що відповідний юридичний обов`язок уже виник саме у ГУ ПФУ в м. Києві, настали передбачені законом умови його виконання, цей обов`язок не виконано та таке невиконання порушило право позивача.

За частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.12.2024 у справі №400/1117/19 зазначила, що порушення, про яке стверджує позивач, має бути реальним і стосуватися його індивідуально визначених прав чи інтересів; обов`язковою умовою надання судового захисту є об`єктивна наявність порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Верховний Суд також наголосив, що позивач має конкретизувати негативні наслідки та надати докази й аргументи на підтвердження порушення свого права.

Отже, суд зазначає, що за відсутності об`єктивно існуючого порушення права на момент звернення до суду немає підстав для задоволення вимоги, спрямованої лише на усунення можливого майбутнього невиконання суб`єктом владних повноважень обов`язку, який на цей час ще не виник.

Так, відповідно до частини першої статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

За частиною п`ятою статті 45 Закону №1058-IV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"» (далі – Порядок № 22-1, у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

За таких обставин, пенсійний орган, який розглядає заяву по суті, може не збігатися з територіальним органом ПФУ, у якому пенсіонер перебуває на обліку.

У цій справі встановлено, що заяву позивача від 30.10.2023 розглядало за принципом екстериторіальності саме ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Щодо вимоги позивача про призначення пенсії, суд вказує на таке.

Вимога про покладення на ГУ ПФУ в м. Києві обов`язку призначити позивачу пенсію задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Заяву позивача від 30.10.2023 розглядав інший територіальний орган ПФУ - ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Саме рішення цього органу від 02.11.2023 було предметом судового контролю у справі №320/47905/23, і саме на ГУ ПФУ в Хмельницькій області рішенням суду, що набрало законної сили, покладено обов`язок призначити та виплатити позивачу пенсію з 30.10.2023.

Відповідно до змісту статей 129-1 Конституції України та частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання.

Під час виконання цього рішення суду ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийняло оскаржуване рішення від 14.04.2025 №930010816883, яке за своїм змістом не містить рішення про призначення позивачу пенсії.

Правомірність рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, учинених саме під час виконання попереднього судового рішення, має оцінюватися з урахуванням спеціального механізму судового контролю за його виконанням.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.09.2026 у справі №580/490/26 зазначила, що визначальним для розмежування нового адміністративного спору та спору щодо виконання судового рішення є зміст, мета і безпосередній зв`язок відповідних рішень чи дій з виконанням уже встановленого судом обов`язку. Якщо вони є способом реалізації такого обов`язку, питання їх правомірності належить вирішувати в порядку спеціального судового контролю, зокрема за статтею 383 КАС України, а не шляхом нового позову.

Провадження щодо вимоги про скасування рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 14.04.2025 у цій справі вже закрито ухвалою суду від 08.10.2026 року.

При цьому, матеріали справи не свідчать про виникнення окремого самостійного обов`язку ГУ ПФУ в м. Києві повторно вирішувати питання про призначення тієї самої пенсії за тією самою заявою від 30.10.2023 та про невиконання ним такого обов`язку.

Внутрішній розподіл функцій між територіальними органами Пенсійного фонду України не змінює адресата обов`язку, прямо визначеного судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Тому правових підстав для покладення у цій справі на ГУ ПФУ в м. Києві обов`язку призначити позивачу пенсію суд не встановив.

Суд вказує на те, що у цій частині заявлена позивачем вимога також фактично випереджає розвиток правовідносин: спочатку має бути виконано чинне судове рішення тим органом, на який ним покладено обов`язок призначити пенсію, а лише після цього можуть виникати інші самостійні обов`язки іншого територіального органу, якщо вони передбачені законом.

Із приводу вимоги про виплату пенсії, суд виходить із таких міркувань.

Вимога про виплату пенсії потребує окремої оцінки, оскільки виплата пенсії є подальшим етапом реалізації пенсійного права після її призначення та визначення розміру.

Відповідно до абзацу першого пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Отже, нормативне регулювання передбачає певну послідовність юридично значимих дій: спочатку має бути прийнято рішення про призначення або перерахунок пенсії, після чого здійснюються організаційні дії, необхідні для її виплати.

При цьому, у матеріалах цієї справи відсутнє рішення про призначення позивачу пенсії на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2024.

За таких обставин, на момент звернення до суду не настав той етап правовідносин, на якому міг би бути порушений обов`язок компетентного територіального органу ПФУ здійснювати виплату саме тієї пенсії, яку має бути призначено на виконання попереднього судового рішення, у відповідному розмірі та з відповідними складовими.

Інакше кажучи, спочатку має бути прийнято рішення про призначення пенсії та визначено її розмір.

Лише після цього може виникнути самостійне питання про належність виконання компетентним територіальним органом ПФУ функції щодо її виплати.

У той же час, судом не встановлено обставин, які давали б підстави вважати, що після призначення пенсії та виникнення відповідного обов`язку компетентний територіальний орган ПФУ відмовиться від його виконання.

Водночас, суд не може виходити з припущення про можливе майбутнє порушення права позивача.

Як зазначила Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.12.2024 у справі №400/1117/19, для судового захисту необхідна об`єктивна наявність реального порушення права на момент звернення до суду.

Тому вимога про зобов`язання територіального органу ПФУ здійснювати виплату пенсії на заявлених позивачем умовах на цей час є передчасною.

Такий висновок не потребує остаточного вирішення у цій справі питання про те, який саме територіальний орган після призначення пенсії буде здійснювати відповідні виплатні функції.

Реальний спір із цього питання може виникнути лише після виникнення у пенсійного органу конкретного обов`язку та його невиконання.

При цьому, суд ураховує, що попереднім рішенням від 04.07.2024 на ГУ ПФУ в Хмельницькій області прямо покладено обов`язок призначити та виплатити пенсію.

Нормативний механізм внутрішньої організації виплати відповідно до Порядку №22-1 не змінює змісту та обов`язковості цього судового рішення.

Щодо доводів позивача про страховий стаж, військову службу та заробітну плату, суд вказує на таке.

Позивач наполягає на врахуванні: періодів роботи з 01.04.1997 по 15.01.1998 та з 17.03.2000 по 01.06.2005; періоду строкової військової служби з 22.05.1975 по 07.06.1977; заробітної плати за 1981–1985 роки.

Зазначені доводи спрямовані проти мотивів рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 14.04.2025 №930010816883.

Як вже зазначено вище, провадження у справі в частині вимоги про визнання цього рішення протиправним та його скасування закрито.

Верховний Суд у постанові від 15.09.2026 у справі №580/490/26 наголосив, що рішення та дії, які становлять спосіб реалізації вже встановленого судом обов`язку та безпосередньо пов`язані з виконанням судового рішення, мають оцінюватися у межах спеціальної процедури судового контролю за його виконанням.

Отже, у межах позовної вимоги, яка залишилася на розгляді, суд не має процесуальних підстав перевіряти по суті правильність висновків ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо спірних періодів стажу, військової служби та заробітної плати.

Надання такої оцінки означало б фактичне вирішення тієї частини спору, яка пов`язана з виконанням попереднього судового рішення та щодо якої провадження у цій справі вже закрито.

Тому суд не визнає зазначені доводи необґрунтованими по суті, а утримується від надання їм матеріально-правової оцінки з огляду на межі предмета цього судового розгляду.

Щодо можливості застосування іншого способу захисту, суд виходить із такого.

Відповідно до змісту частини другої статті 9 КАС України суд розглядає справу в межах позовних вимог та може вийти за їх межі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи.

За пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України, суд може застосувати інший спосіб захисту прав, свобод та інтересів, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист. Законодавство України

Водночас, застосування будь-якого способу захисту передбачає наявність конкретного порушеного права, яке потребує відновлення.

У цій справі: окремого порушення ГУ ПФУ в м. Києві щодо призначення пенсії позивачеві суд не встановив; питання правомірності дій ГУ ПФУ в Хмельницькій області під час виконання попереднього судового рішення належить до спеціального механізму судового контролю; вимога про здійснення виплати на заявлених умовах є передчасною, оскільки рішення про призначення відповідної пенсії позивачеві на виконання попереднього судового рішення відсутнє.

За таких обставин, вихід за межі позовної вимоги не забезпечив би відновлення вже порушеного права, а означав би вирішення судом питання щодо правовідносин та можливого порушення, які ще не виникли.

Тому підстав для застосування іншого способу захисту суд не встановив.

З огляду на викладене вище, оцінивши докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд доходить таких висновків.

Заяву позивача від 30.10.2023 за принципом екстериторіальності розглядало ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Рішення цього органу від 02.11.2023 було скасовано судом, а на ГУ ПФУ в Хмельницькій області покладено обов`язок призначити та виплатити позивачу пенсію з 30.10.2023.

Під час виконання зазначеного рішення суду ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийняло рішення від 14.04.2025 №930010816883, однак матеріали цієї справи не містять рішення про призначення позивачу пенсії на виконання рішення суду.

Правомірність дій та рішень цього органу під час виконання попереднього судового рішення підлягає перевірці за правилами спеціального судового контролю за його виконанням, а не шляхом фактичного повторного вирішення цього питання у межах залишеної позовної вимоги.

Щодо призначення пенсії, матеріали справи не встановлюють виникнення та невиконання самостійного обов`язку ГУ ПФУ в м. Києві вирішити питання про призначення тієї самої пенсії за заявою від 30.10.2023.

Тому вимога про покладення саме на ГУ ПФУ в м. Києві обов`язку призначити пенсію не ґрунтується на встановленому порушенні права позивача цим відповідачем.

Щодо виплати пенсії, відповідна вимога є передчасною, оскільки виплата пенсії у конкретному розмірі та з конкретними складовими є похідною від прийняття рішення про її призначення, якого на виконання попереднього судового рішення матеріали справи не містять.

Матеріали справи не дають підстав вважати, що після призначення пенсії та виникнення конкретного обов`язку щодо її виплати компетентний територіальний орган ПФУ не виконає такого обов`язку.

Отже, на момент звернення з цим позовом суд не встановив реального порушення права позивача саме ГУ ПФУ в м. Києві, яке могло б бути усунуте заявленим способом судового захисту.

За таких обставин, позовна вимога, яка залишилася на розгляді у цій справі, задоволенню не підлягає.

Інші аргументи позивача не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів позивача, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві – відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 6, м. Київ, 04053 , код ЄДРПОУ - 42098368)

Головуючий суддя Є.В. Печений