Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №560/13090/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/13090/26

РІШЕННЯ

іменем України

08 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні 01.07.2025, з 25.07.2025 по 04.08.2025. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні 01.07.2025, з 25.07.2025 по 04.08.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 16.06.2025 отримав травму (поранення) під час захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення контузії, каліцтва) №940/980 від 18.12.2025, виданою в/ч НОМЕР_1 .

Вважає, що відповідачем не було здійснено нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 за періоди стаціонарного лікування 01.07.2025 та з 25.07.2025 по 04.08.2025.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 04.08.2025 № 2025-0804-1013-2418-0 проведено медичний огляд солдата за контрактом ОСОБА_1 та встановлено стан (28.07.2025) після задньої закритої субтотальної вітректомії, видалення внутрішньої пограничної мембрани, газової ендотампонади з приводу повного макулярного розриву на лівому оці, з тимчасовим порушенням зорових функцій. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. На підставі вищевикладеного солдату ОСОБА_1 виплачувалось грошове забезпечення та додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць за відповідні періоди перебування на лікуванні в повному обсязі.

Дослідивши докази адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .

Під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 16.06.2025 отримав травму (поранення) під час захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення контузії, каліцтва) №940/980 від 18.12.2025, виданою в/ч НОМЕР_1 .

Адвокатом позивача до Військової частини НОМЕР_1 було надіслано заяву від 12.03.2026 р. за вих. № Л/517192/02 про нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022, за періоди стаціонарного лікування з 17.06.2025 по 01.07.2025, з 25.07.2025 по 04.08.2025.

На вищевказану заяву ВЧ НОМЕР_1 надала відповідь від 26.03.2026 №940/11343 в якій зазначено зокрема, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.11.2025 №328/нст ОСОБА_1 звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до інформації, наданої фінансово економічною службою військової частини НОМЕР_1 , виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди за період проходження ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_1 здійснено в повному обсязі. Отже, враховуючи вищезазначене, заборгованість із виплати грошового забезпечення перед ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 відсутня.

Позивача 31.03.2026 року до ВЧ НОМЕР_1 було надіслано заяву від 30.03.2026 за вих. № Л/517192/02 про нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 за періоди стаціонарного лікування: 01.07.2025, з 25.07.2025 по 04.08.2025.

ВЧ НОМЕР_1 надала відповідь від 03.06.2026 №940/20297 у якій зокрема вказано, що у довідці військово-лікарської комісії від 04.08.2025 №2025-0804-1013-2418-0 зазначено, що травма ОСОБА_1 пов`язана з проходженням військової служби. У зв`язку з вищевикладеним виплата додаткової винагороди ОСОБА_1 за вказаний період не передбачена.

Отже, відповідачем не було здійснено нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 за періоди стаціонарного лікування 01.07.2025 та з 25.07.2025 по 04.08.2025, що позивач вважає протиправним, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною другою ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до пункту 1-2 Постанови №168 установлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Згідно вимог пункту 1 та 1-2 Постанови №168, для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у розмірі, збільшеному до 100000 грн є встановлення таких обставин, як, зокрема: перебування на військовій службі у період дії воєнного стану; - перебування на військовій службі у статусі військовослужбовця Збройних Сил України; - перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з отриманням поранення, пов`язаним із захистом Батьківщини/перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Відповідно до пункту 12 Постанови №168, виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно з пунктом 10 розділу XXXIV Наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 №260 (далі – «Порядок»), накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку, грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

Отже, обов`язок щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, у тому числі додаткової винагороди, покладається на військову частину (орган), у якій військовослужбовець перебуває на грошовому забезпеченні та проходить службу.

Абзацом 4 пункту 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Із аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 грн винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

Разом з тим, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, а також у відпустках для лікування за станом здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.

Суд зазначає, що підставою для видання такого наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.

В даному ж випадку, вищевказані умови, які необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди позивачем дотримані та підтверджуються довідкою про обставини травми № 940/980 від 18.12.2025, в якій чітко вказано, що позивач 16.06.2025 одержав мінно-вибухову травму, Акубаротравму, вогнепальне осколкове сліпе поранення виличної ділянки обличчя ліворуч, проникаюче в ліве око з порушенням зору, за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 .

Зокрема, судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач відповідно до довідки від № 940/980 від 18.12.2025 за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової часини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 , отримав бойове поранення.

За періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні 01.07.2025 та з 25.07.2025 по 04.08.2025 позивачу не здійснювалась виплата додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови КМУ №168, при цьому докази перебування позивача на стаціонарному лікування містяться в матеріалах справи та досліджені судом.

В даному випадку, доводи відповідача стосовно того, що перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я має бути пов`язаним саме з отриманням поранення, пов`язаним із захистом Батьківщини суд відхиляє, оскільки із медичних документів, які надані позивачем до матеріалів справи, встановлено, що позивач хворіє з червня 2025, коли під час виконання бойового завдання отримав поранення, діагнози хвороб, пов`язані, в тому числі, з отриманням позивачем травми.

Постанова №168 не ставить право військовослужбовця на отримання додаткової винагороди у залежність від формулювання причинного зв`язку, визначеного у наявних у військовослужбовця довідках ВЛК.

Таким чином, відповідач безпідставно та всупереч вимогам Постанови Кабінету Міністрів України №168 фактично встановив додаткову умову для виплати позивачу додаткової винагороди, а саме – наявність у довідці військово-лікарської комісії формулювання про те, що травма "пов`язана із захистом Батьківщини".

З аналізу пунктів 1 та 1-2 Постанови №168 вбачається, що визначальними умовами для виплати додаткової винагороди є перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Водночас, факт того, що стаціонарне лікування Позивача у спірні періоди здійснювалося саме внаслідок травми, отриманої під час захисту Батьківщини підтверджується, зокрема, довідкою про обставини травми (поранення контузії, каліцтва) №940/980 від 18.12.2025, а також виписками із медичної документації, в яких відображено основні діагнози, що стали підставою для стаціонарного лікування.

Отже, виходячи з аналізу наведених вище норм законодавства, фактичних обставин справи та доказів, що їх підтверджують, позивач має право на виплату додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, пропорційно періодам перебування на стаціонарному лікуванні: 01.07.2025, з 25.07.2025 по 04.08.2025.

З огляду на наведене вище, суд вважає за необхідне зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні 01.07.2025, з 25.07.2025 по 04.08.2025.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні 01.07.2025, з 25.07.2025 по 04.08.2025.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні 01.07.2025, з 25.07.2025 по 04.08.2025.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя О.П. Шевчук