Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №520/2138/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 жовтня 2026 року № 520/2138/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту – відповідач, Новобаварський ОР у м. Харків), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (в тому числі відображених в електронній системі “Резерв+”) відомостей про порушення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) правил військового обліку та перебування його у статусі “в розшуку”;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення до органів Національної поліції України (в тому числі у вигляді електронного набору даних через систему ІПНП) для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ТЦК та СП

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 вжити заходи щодо виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) правил військового обліку та перебування його у статусі “в розшуку”;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 вжити заходів щодо направлення повідомлення до органів Національної поліції України (зокрема відповідного районного управління поліції) про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення військовозобов`язаного ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ТЦК та СП, щодо якого раніше надсилалося звернення;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору 1331,20 грн. та витрат на професійну правничу допомогу 8 000 грн .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (в тому числі відображених в електронній системі “Резерв+”) відомостей про порушення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) правил військового обліку та перебування його у статусі “в розшуку” та щодо направлення звернення до органів Національної поліції України (в тому числі у вигляді електронного набору даних через систему ІПНП) для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ТЦК та СП є протиправними.

Ухвалою суду від 09.02.2026 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 є громадянином України, військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Як зазначає позивач у позовній заяві, 20 травня 2025 року, на виконання вимог чинного законодавства України, зокрема щодо обов`язку уточнення військово-облікових даних, ним своєчасно та належним чином оновлено персональні дані через мобільний застосунок «Резерв+» (електронний кабінет військовозобов`язаного), який є інтерфейсом доступу до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр), вказавши актуальну адресу постійного проживання за межами України, а саме на території Ірландії, що є відомим Відповідачу та офіційно зафіксовано у зазначеному реєстрі. Адреса проживання закордоном, контактний номер телефону та електронна пошта позивача внесені до державного реєстру та не змінювалися без відома Відповідача, а також Інші необхідні контактні відомості. Факт оновлення даних підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру.

Разом із тим, 27 серпня 2025 року у мобільному застосунку «Резерв+» щодо позивача без будь-якого попереднього повідомлення з`явився статус «в розшуку». Як підстава для такого статусу було зазначено нібито порушення правил військового обліку, а саме — непроходження військово-лікарської комісії у строк до 05.06.2025 року відповідно до Закону України № 3621-IX.

З метою захисту своїх прав та з`ясування легітимності таких дій відповідача, а саме з`ясування правових підстав присвоєння позивачу статусу «в розшуку», а також перевірки наявності будь- яких процесуальних рішень, які могли б свідчити про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, 15 вересня 2025 року представником позивача — адвокатом Борщенко В.В. — було направлено до відповідача адвокатський запит них. № 07/26-12.

У зазначеному запиті адвокат, діючи в межах наданих законом повноважень, просив надати належні та допустимі докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку, а також копії процесуальних документів, які відповідно до вимог КУпАП є обов`язковими у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності, а саме — протоколів про адміністративне правопорушення та постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, 08 жовтня 2025 роту представником позивача до відповідача було подано письмову заяву, у якій окремо зверталася увага на необхідність дотримання та врахування строків притягнення до адміністративної відповідальності, прямо визначених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У зазначеній заяві також було викладено обґрунтоване прохання вилучити відомості про нібито порушення правил військового обліку щодо ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») як такі, що втратили будь-яке правове значення у зв`язку з відсутністю процесуального оформлення адміністративного правопорушення, а також відкликати звернення до органів Національної поліції України щодо розшуку громадянина ОСОБА_1 як такого, що ґрунтується на недоведених та юридично не підтверджених обставинах.

У відповідь на вказані звернення відповідачем були надані відповіді листами від 20.10.2025 року та від 29.09.2025 та вказано, що протоколи про адміністративне правопорушення щодо позивача не складалися, а постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності відсутні, тобто факт вчинення адміністративного правопорушення у встановленому законом порядку не зафіксований і не підтверджений.

Позивач вважає дії відповідача необґрунтованими та протиправними, оскільки жодних повісток чи повідомлень про необхідність проходження військово-лікарської комісії, у тому числі за задекларованою адресою проживання за кордоном, він не отримував; постанови за статтями 210-або 210-1 КУпАП не виносилися, а факт адміністративного правопорушення у встановленому законом порядку не фіксувався. Також відсутні докази належного повідомлення позивача про обов`язок проходження ВЛК у визначений строк та про можливі правові наслідки його невиконання.

За таких обставин присвоєння позивачу статусу «в розшуку» здійснено без дотримання вимог законодавства, без належних правових підстав та за відсутності передбаченої законом процедури, що й зумовило звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ Про військовий обов`язок і військову службу (далі Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232- XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною п`ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-Х1І).

У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951- VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210,210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.

Доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності суду не представлено.

Диспозиція статті 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Відповідно до ч. 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

З огляду на викладене, позивач не був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Оскільки факту притягнення до відповідальності позивача не було, суд зазначає, що відомості до Реєстру внесені безпідставно, як і безпідставно було направлено звернення до органів Національної поліції України (в тому числі у вигляді електронного набору даних через систему ІПНП) для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ТЦК та СП.

Оскільки за приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом зобов`язання саме відповідача, як органу ведення Реєстру, вчинити певні дії.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, зі встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо вимог про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн., суд виходить з такого.

Відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 (надалі - Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №0312-3316 від 27.01.2026 з Адвокатом Борщенко Владленою Валеріївною (надалі - Адвокат), відповідно до умов якого клієнт доручає, а Адвокат Борщенко В.В. бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором

Згідно акту прийому передачі послуг №1 від 27.01.2026 року Адвокат надав, а Клієнт прийняв юридичні послуги відповідно до умов договору, а саме складання та направлення адміністративного позову до суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; загальна вартість виконаних робіт складає 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд вважає обґрунтованим розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката в контексті дослідження обсягу таких послуг із урахуванням складності справи.

Враховуючи досліджені докази, що надані на підтвердження витрат на оплату правової допомоги, вимоги чинного процесуального законодавства щодо справедливого вирішення спорів та дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії– задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (в тому числі відображених в електронній системі “Резерв+”) відомостей про порушення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) правил військового обліку та перебування його у статусі “в розшуку”;

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення до органів Національної поліції України (в тому числі у вигляді електронного набору даних через систему ІПНП) для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ТЦК та СП.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) вжити заходи щодо виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) правил військового обліку та перебування його у статусі “в розшуку”.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) вжити заходів щодо направлення повідомлення до органів Національної поліції України (зокрема відповідного районного управління поліції) про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення військовозобов`язаного ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ТЦК та СП, щодо якого раніше надсилалося звернення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Стягнути за рахунок ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн. (вісім тисяч гривень).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Суддя Бадюков Ю.В.