Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №212/9869/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/9869/26

2/212/6557/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді Колочко О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

24 червня 2026року позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 16 269 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.11.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 56664-11/2024 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого Товариство надало відповідачці фінансовий кредит в розмірі 5100 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за його користування. Кредитний договір укладений в електронній формі, перед його укладенням Товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію клієнта, договір підписаний електронними підписами сторін. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало, перерахувавши кредитні кошти позичальнику. Однак, відповідачка не виконала належним чином умови кредитного договору, у зв`язку з чим наявна заборгованість в розмірі 16 269 грн, а саме заборгованість за тілом кредиту - 5100 грн, заборгованість за процентами - 6069 грн, заборгованість за штрафом - 5100 грн. 24.03.2025 ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу, згідно з яким позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників, у тому числі ОСОБА_1 за кредитним договором № 56664-11/2024 від 26.11.2024.

Ухвалою судді від 01 липня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, призначено судовий розгляд на 23 липня 2026 року, роз`яснено сторонам їх право, порядок та строки на подачу заяв по суті справи, витребувано докази за клопотанням позивача.

22 липня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шеудько О.О. надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона не погодилася з позовними вимогами, посилаючись на те, що матеріали справи не містять доказів підписання сторонами кредитного договору в електронній його формі; позивачем не надано доказів на підтвердження підписання відповідачем електронного договору, на проходження відповідачем верифікації до підписання договору, і як наслідок не підтверджено ознайомлення відповідача з умовами кредитування, зокрема його погодження розміру відсотків за користування кредитом; кредитором всупереч вимогам законодавства незаконно нараховані штрафні санкції у період військового стану; розмір процентів за користування кредитом нараховані первісним кредитором є завищеним, неспівмірним з тілом кредиту і підлягає зменшенню до 50% від виданого відповідачу кредиту. Просила задовольнити вимог позивача частково.

Ухвалою суду від 23 липня 2026 року судовий розгляд відкладений на 16 вересня 2026 року у зв`язку із тим, що строк на подачу позивачем відповіді на відзив не сплинув.

27 липня 2026 року від представника позивача - адвоката Усенка М.І. надійшла відповідь на відзив, якій він не погодився з аргументами викладеними у відзиві, посилаючись на те, що кредитний договір був укладений з дотриманням вимог чинного законодавства, підписаний сторонами електронним підписом, який має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис. Ідентифікацію позичальника була проведена, що підтверджується наданою довідкою, в якій зазначені персональні дані відповідачки, яка отримала одноразовий ідентифікатор та використала його для підтвердження своєї згоди з умовами договору. Також, до позову були надані належні докази на підтвердження відступлення права вимоги за кредитним договором. Кошти відповідачу були перераховані на банківську карту, без відкриття рахунку, про що позивачем було надано копію платіжного документу, а також заявлено клопотання про витребування доказів з метою отримання інформації про підтвердження перерахування кредитних коштів саме відповідачці. За умовами кредитного договору сторони погодили денну процентну ставку 1%, яка застосовується в межах строку кредитування 120 днів. Розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитування. Позичальник свідомо звернувся до Товариства з метою отримання кредитних коштів та згідно умов договору підтвердив, що повністю розуміє всі його умови та погоджується з ними та прийняв на себе зобов`язання сплачувати платежі за кредитом. Враховуючи те, що укладення кредитного договору відбулося після набрання чинності змін до ЗУ «Про споживче кредитування», зокрема скасування норм щодо заборони нарахування штрафу, а також з огляду на те, що ЗУ «Про споживче кредитування» є спеціальним актом по відношенню до ЦК України, позивач вважає, що списання ним неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, сплата яких передбачена відповідним договором, не є вірним. Підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Ухвалою суду від 16 вересня 2026 року судовий розгляд відкладений на 07 жовтня 2026 року, оскільки витребувані судом докази суду не надані.

02 жовтня 2026 року від АТ «Приватбанк» надійшли витребувані судом докази.

Згідно з вимогами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Учасники справи скористалися своїм право на подачу заяв по суті справи, клопотань про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявлялися.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про часткове задоволення позову, з таких підстав.

Частинами 1, 2 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 26 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання фінансового кредиту №56664-11/2024, відповідно до умов якого Товариство надає позичальнику фінансовий кредит в розмірі 5100 грн строком на 120 днів до 25.03.2025 зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1% в день на залишок заборгованості (пункт 1.1 - 1.4 Договору (а.с. 7-13).

Згідно з пп. 1.4.1 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту станом на дату укладення Договору складає 11 220 грн, загальні витрати по кредиту складають 6120 грн.

У пункті 1.6 сторони погодили надання кредиту позичальнику в безготівковій формі у національній валюті на рахунок позичальника включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4149-49хх-хххх-8265 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку вказаного в п. 1.2 цього договору (пункт7.1 Договору).

У Розділі 2 сторони погодили порядок укладення договору:

перед укладенням договору Товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію позичальника;

видача кредитів Товариством здійснюється онлайн через веб-сайт Товариства;

для отримання кредиту позичальник відвідує сайт Товариства та ознайомлюється з відповідною інформацією, а саме з Правилами надання коштів у позику, кредитними продуктами Товариства тощо;

за результатом ознайомлення з наведеною на сайті інформацією позичальник обирає необхідну суму кредиту та строк платежу за кредитом, після чого переходить до створення Особистого кабінету, для чого вводить свій особистий або фінансовий номер телефону та підтверджує його шляхом введення коду з смс-повідомлення, або приймає вхідний дзвінок від Товариства з одноразовим кодом та підтверджує відповідну дію;

після входу (авторизації) до Особистого кабінету, позичальник, для отримання кредиту, заповнює Заявку-Анкету, у якій зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані відповідно до ідентифікаційних документів позичальника;

заповнюючи Заявку позичальник дає свою згоду на передачу персональних даних та їх обробку з метою оцінки фінансового стану і його здатності виконати зобов`язання за договором;

після отримання попереднього рішення про видачу кредиту позичальник на сайті Товариства проходить ідентифікацію та верифікацію, після чого Товариство в Особистому кабінету робить пропозицію укласти електронний договір (оферту) у формі Договору про надання фінансового кредиту, який містить усі істотні умови;

у випадку готовності позичальника прийняти пропозицію (оферту) останній натискає кнопку «Підписати», після чого йому надсилається код в повідомленні з одноразовим ідентифікатором, або він отримує вхідний дзвінок на номер телефону та вводить отриманий одноразовий ідентифікатор у відповідне поле;

введенням коду позичальник підтверджує прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) Товариства на укладення Кредитного договору (електронний підпис позичальника накладається на оригінал договору).

У розділі 8 Договору зазначені персональні дані позичальника - ОСОБА_1 , її номер телефону НОМЕР_1 , картка № НОМЕР_5, а також зазначено про підписання договору електронним підписом W8535, час укладення договору 17:27:49 (а.с. 13).

Додатком № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 56664-11/2024 є Графік платежів, у якому зазначено дату видачі кредиту - 26.11.2024, кількість днів в розрахунковому періоді 120 днів з 26.11.2024 по 25.03.2025, сума кредиту 5100 грн, проценти за користування кредитом 6120 грн. Додаток № 1 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом W8535 (а.с. 14).

Згідно з інформацією, що міститься в Паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачкою електронним підписом W8535 , сума кредиту становить 5100 грн, строк кредитування 120 днів, процентна ставка фіксована 1% в день, кількість та розмір платежів, періодичність внесення: 20.12.2024 в сумі 1275 грн, 14.01.2025 - 1275 грн, 08.02.2025 - 1275 грн, 05.03.2025 - 1275 грн, 25.03.2025 - 6120 грн (а.с. 15-17).

Укладенню кредитного договору передувало звернення ОСОБА_1 до Товариства з Заявкою-анкетою клієнта на отримання фінансового кредиту, у якій вона зазначила свої анкетні дані, реквізити паспорту, місце реєстрації, адресу електронної пошти, номер телефону НОМЕР_1 , номер картки отримувача НОМЕР_5. Заява підписана електронним підписом W8535 (а.с. 18).

Також, відповідачка склала Інформаційне повідомлення про передачу позичальником до Товариства персональних даних третіх осіб під час укладення, виконання та припинення кредитного договору, включаючи близьких осіб споживача фінансових послуг, які не є спадкоємцями, поручителями, майновими поручителями, у якому, серед іншого, вказала свої персональні дані, адресу електронної пошти, номер телефону, і підписала повідомлення електронним підписом W8535 (а.с. 19).

Згідно з довідкою про ідентифікацію, складеною ТОВ «Стар Файненс Груп», ОСОБА_1 , з якою укладений договір № 56664-11/2024 від 26.11.2024 ідентифікована Товариством, акцепт договору позичальником підписаний аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора W8535, який був відправлений позичальнику 26.11.2024 17:26:30 на номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 20).

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 17.02.2025, останнє повідомило, що успішно було перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 26.11.2024 17:30:08 на суму 5100 грн, маска картки НОМЕР_4 , номер транзакції в системі іРау.ua - 577654615, призначення платежу: Зарахування 5100 грн н карту НОМЕР_5 , код авторизації на боці банку № 524025, ПІБ клієнта: ОСОБА_1 (а.с. 22).

Відповідно до інформації, наданої АТ КБ «Приватбанк» від 02.10.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_5 , 26.11.2024 було зарахування на рахунок коштів на суму 5100 грн (а.с. 93).

Відповідно до ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст. 1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживчий кредит»).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Аналогічні положення містить ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст. 202, 205, 207, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливістю спірних правовідносин у даній справі є укладання договору про надання споживчого кредиту через інформаційно-телекомунікаційну систему товариства, доступ до якої забезпечується через веб-сайт товариства або мобільний додаток. З урахуванням даної обставини, застосуванню підлягають наступні положення законодавства.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;

Порядок укладення електронного договору передбачений ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом, кредитний договір № 56664-11/2024 від 26.11.2024 укладений за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Стар Файненс Груп» шляхом ідентифікації позичальника із зазначенням нею своїх персональних даних, та використання нею електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такі договори прирівнюються до договорів, укладених в письмовій формі.

Таким чином, позивачем доведений факт укладення кредитного договору на умовах, визначених у них, в електронній формі, яка прирівнюється за законом до письмової шляхом прийняття (акцепту) відповідачем пропозиції (оферти) кредитодавця укласти такий договір у мережі Інтернет на інтернет-ресурсі Товариства (кредитодавця ТОВ «Стар Файненс Груп»), як різновиду інформаційно-телекомунікаційної системи. При цьому прийняття відповідачем пропозиції укласти зазначений договір здійснено шляхом ознайомлення, заповнення та підписання нею за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором самого договору, додатку до Договору, паспорту споживчого кредиту, Заявки-анкети. За таких обставин, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Стар Файненс Груп» Договір про надання фінансового кредиту № 56664-11/2024 від 26.11.2024 за своїм змістом та формою відповідає вимогам, визначеним законом на момент його укладання та є підставою для виникнення у сторін прав та обов`язків, передбачених цим договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про доведення позивачем факту укладання та підписання ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором кредитного договору з ТОВ «Стар Файненс Груп», у зв`язку із чим доводи відповідача про недоведеність укладання договору та його підписання, судом відхиляються.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договірні зобов`язання ТОВ «Стар Файненс Груп» виконало в повному обсязі та надало відповідачу шляхом перерахування на визначений відповідачем картковий рахунок грошових коштів в сумі 5100 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2020 року у справі № 570/2984/13-ц.

На підтвердження позовних вимог позивачем ТОВ «Стар Файненс Груп» надано суду належним чином завірені копії наступних документів: Договору факторингу № 24032025 від 24.03.2025, укладеного між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», Акту приймання-передачі письмового та електронного Реєстру боржників від 24.03.2025 до Договору факторингу № 24032025, витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу від 24.03.2025, платіжної інструкції № 5943 від 24.03.2025 про перерахування ТОВ ФК «Кредит-Капітал» на рахунок ТОВ «Стар Файненс Груп» грошових коштів у якості плати за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу № 24032025, повідомлення ТОВ «Стар Файненс Груп» ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за її кредитним договором, досудової вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на адресу ОСОБА_1 про необхідність погашення заборгованості (а.с. 20 зворотній бік, 25-32).

Отже, надані позивачем вище перелічені і досліджені судом письмові докази підтверджують відступлення права вимоги від ТОВ «Стар Файненс Груп» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за кредитним договором № 56664-11/2024 від 26.11.2026, укладеним ТОВ «Стар Файненс Груп» з ОСОБА_1 .

Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання у визначених договором строки і обсяг не виконала, і станом на час розгляду справи відомостей про погашення заборгованості за вказаним договором повністю чи частково відповідачем суду не надано, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором № 56664-11/2024 від 26.11.2024 в сумі 5100 грн (тіло кредиту).

Як було встановлено судом, між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого Товариством був наданий кредит відповідачці, а остання зобов`язалася його повернути і сплатити проценти за користування кредитом (пункт 1.1 Договору).

За користування кредитом Товариством нараховуються виключно проценти. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів здійснюватиметься згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього договору. Нарахування процентів здійснюється в межах строку кредитування зазначеного в п. 1.2 Договору (пункти 3.1 - 3.3 Договору).

Згідно з наданим позивачем розрахунком проценти за користування кредитом нараховувалися з 26.11.2024 по 24.03.2025, тобто в межах строку кредитування - 120 днів, який був погоджений сторонами договору.

Перевіривши вказаний розрахунок, за відсутності контррозрахунку відповідача, суд погоджується із здійсненим розрахунком заборгованості по процентам, загальна сума яких за вказаний період становить 6069 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог в частині стягнення процентів у заявленій позивачем сумі, вважав, що їх розмір є завищеним, неспівмірним тілу кредиту і таким, що суперечить принципам справедливості, розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг і підлягає зменшенню до розміру 50% від тіла кредиту.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

За змістом ч. 1,2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 цього ж закону несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Надаючи оцінку щодо стягнутої суми заборгованості по відсоткам, суд враховує позицію викладену у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Так, у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.

Однак, у цій справі позивач вимогу про стягнення відсотків, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути відсотки за правомірне користування кредитними коштами, у зв`язку з чим суд не вправі зменшувати їх розмір.

Розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідачка, укладаючи кредитний договір, мала можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище.

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 вказав, що «виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату процентів за користування кредитом, є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір процентної ставки погоджено за домовленістю сторін у заяві-анкеті».

Отже, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

При цьому відсотки за кредитним договором, згідно статті 1056-1 ЦК України, не мають компенсаційного характеру та є платою за користування чужими грошима, їх розмір визначається сторонами договору, тому положення пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до умов договору про встановлення розміру процентів не може застосовуватись.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що у цій справі нарахування кредитодавцем відсотків за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позову в цій частині і стягує з відповідачки на користь позивача проценти за користування кредитом в сумі 6069 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення штрафу в розмірі 5100 грн суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 5.1 кредитного договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору відповідно до чинного законодавства України та Договору.

У випадку прострочення позичальником сплати платежів відповідно до термінів, встановлених у Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України; у випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон) на нарахування штрафних санкцій штраф протягом дії мораторію чи заборони не нараховується та відновлюється після їх скасувань (пункт 5.3 Договору).

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

З огляду на наведене, суд відхиляє позовні вимоги про стягнення з позичальника штрафу, нарахованого кредитором за прострочення виконання договірних зобов`язань щодо повернення кредитних коштів у погоджені строки.

У відповіді на відзив представник позивача зазначав про правомірність нарахування неустойки, посилаючись на дію спеціального акту по відношенню до ЦК України - Закону України «Про споживче кредитування», який після внесення змін Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023, не містить заборону нарахування штрафу у період воєнного стану.

Суд не погоджується з такими доводами позивача щодо пріоритету застосування норм спеціального законодавства ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки за змістом ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України, який є основним регулятором договірних відносин, а не окремі закони.

За викладених обставин, позов в частині стягнення штрафу не підлягає задоволенню.

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за Кредитним договором № 56664-11/2024 від 26.11.2024 в загальному розмірі 11 169 грн, з яких 5100 грн - заборгованість по кредиту (тіло кредиту), 6069 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом.

При здійсненні розподілу судових витрат суд враховує наступне.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що за Договором № 0107, укладеним 01 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» про надання правової (правничої) допомоги, Адвокатське об`єднання прийняла на себе зобов`язання щодо надання правничої допомоги Товариству, адвокатського захисту, представництва у всіх судах загальної юрисдикції (а.с. 37).

Відповідно до пункту 2.3 Договору вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) кредитну справу складає 8000 грн.

Згідно з Актом наданих послуг № 22 від 08.06.2025, детальним описом наданих послуг до Акту № 22 від 08.06.2026 АО «Апологет» надало, а Товариство отримало послуги на загальну суму 8 000 грн усну консультацію, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складення позовної заяви. Перерахунок суми наданих послуг здійснюється протягом 1 року з моменту підписання Акту (а.с. 37-38).

Також, відповідно до копії платіжної інструкції від 12.06.2026 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило судовий збір за подачу позову у розмірі 2662,40 грн (а.с. 1).

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог (68,65 % від заявленої ціни позову 16 269 грн), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1827,74 грн (68,65 % від 2662,40 грн), витрати на правову допомогу у розмірі 5 492 грн (68,65 % від 8 000 грн), загалом у сумі 7319,74 грн.

Керуючись ст. 4, 12-13, 76, 81, 82, 89, 133, 139, 141, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 56664-11/2024 від 26.11.2024 у загальному розмірі 11 169 (одинадцять тисяч сто шістдесят дев`ять) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати в сумі 7 319 (сім тисяч триста дев`ятнадцять) гривень 74 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1 корп. 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Суддя: О. В. Колочко