Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №201/12316/25 — Соборний районний суд міста Дніпра

ЄУН 201/12316/25

Провадження 2/201/1117/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого – судді Покопцевої Д.О.,

секретаря – Піняєва В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивачка вказує, що 03.04.1973 виконкомом Жовтневої районної ради депутатів трудящих по списку тютюнової фабрики її матері ОСОБА_2 було видано ордер №496 (контрольний талон до ордеру) на відокремлене жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_1 , кількість в`їжджаючих 5 осіб: ОСОБА_2 - основний квартиронаймач, ОСОБА_1 – донька (позивачка у цій справі), ОСОБА_3 - зять, ОСОБА_4 - онука, ОСОБА_5 – онука, і з цього час позивачка проживає у вказаній квартирі, зареєстрована в ній з 22.05.1973р.

Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної Ради депутатів трудящих м. Дніпропетровська від 16.05.1975р. №623 «Об упорядочении нумерации и присвоении номеров жилым и административным домам по АДРЕСА_2 (російською мовою згідно рішення); розпорядження виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 04.05.1984р. №107/2 «Об упорядочении почтовой нумерации существующих и строящихся жилых жилого массива «Победа» в Жовтневом районе» (російською мовою згідно розпорядження) вирішено зробити перенумерування будинку АДРЕСА_3 .

Розпорядженням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №1042/р від 04.05.1984р. «Об упорядочивании почтовой нумерации существующих и строящихся зданий жилого массива «Победа» в Жовтневом районе» (російською мовою згідно розпорядження) відповідно до якого вирішено житловому будинку АДРЕСА_4 , присвоїти адресу: АДРЕСА_5 .

Рішенням виконавчого комітету Жовтневого районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 06.07.1984 №674 «Про переоформлення лицевих рахунків ЖЕУ-10» у зв`язку з виїздом основного квартиронаймача ОСОБА_2 вирішено лицевий рахунок закрити. Лицевий рахунок переоформлено на ОСОБА_1 .

Матір позивачки, ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловік позивачки ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка тричі зверталася до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради із заявою про приватизацію квартири; востаннє їй було відмовлено через ненадання необхідних документів у повному обсязі, а саме: у поданому пакеті документів копія рішення № 674 від 06.07.1964р., виданого виконавчим комітетом Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська суперечить іншим поданим документам в частині зазначення адреси.

Вважаючи, що їй відмовлено з підстав, не передбачених положеннями ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», просить суд визнати за нею право на приватизацію квартири АДРЕСА_6 , зобов`язати Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, як орган приватизації державного житлового фонду, провести дії з приватизації квартири АДРЕСА_6 за ОСОБА_1 , вирішити питання судових витрат.

Представник позивачки позов підтримала, просить задовольнити, після дослідження письмових доказів подала заяву про розгляд справи без її участі.

Друга позивачка - ОСОБА_5 - померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Представник відповідача Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради подала відзив, яким позов не визнала, вказавши, що позивач ОСОБА_1 дійсно зверталася до органу приватизації, департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, подавши заяву та пакет документів на приватизацію квартири АДРЕСА_7 . Керуючись вимогами, зазначеними у пункті 18 «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», Законами України «Про приватизацію державного житлового фонду», «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян від 16.12.2009 № 396, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2010 за № 109/17404 (із змінами), відповідач листом від 11.09.2024р. за № 3/16-4522 відмовив позивачці у наданні адміністративної послуги, оскільки нею не були надані всі необхідні документи в повному обсязі та в документах, поданих заявником було виявлено відповідні розбіжності, а саме в копії архівного рішення № 674 від 06.07.1984, виданого виконавчим комітетом Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська, з іншими поданим документами в частині значення адреси.

Відповідь департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради спрямована на те, що у разі усунення недоліків, які зазначені в листі № 3/16-1122 від 04.03.2025 р., позивачка не обмежена в своєму праві звернутися до органу приватизації ще раз, позивачу не було відмовлено в приватизації квартири.

Право на приватизацію ОСОБА_1 , яке гарантоване державою, не було жодним чином порушено, не визнано або обмежене в реалізації департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради та Дніпровською міською радою. Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради зазначає, що приватизація державного житлового фонду здійснюється лише уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (п.1 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Рішенням Дніпровської міської ради від 21.12.2016 р. за № 33/17 затверджене «Положення про департамент житлового господарства Дніпровської міської ради», в якому пунктом 1.7 визначено, що саме зазначений департамент є органом приватизації житлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Дніпра.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 (із змінами), місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до рішення Дніпровської міської ради від 16.03.2016р. за №7/3 «Про затвердження структури Дніпропетровської міської ради та її виконавчих органів, граничної чисельності працівників міської ради та її виконавчих органів», департамент житлового господарства Дніпровської міської ради є виконавчим органом Дніпровської міської ради.

Згідно з ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 (із змінами), органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень приймають нормативні та інші акти у формі рішень. Стаття 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 (із змінами) передбачає, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Надане органу право діяти саме таким чином у теорії права прийнято називати дискреційними повноваженнями (дискреційним правом, дискреційною владою).

Основні випадки застосування дискреційних повноважень можна спостерігати в діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб, а також ними користуються і органи місцевого самоврядування.

Верховний Суд України у постанові від 05.12.2006р. № 06/97/21-527во06 зазначив, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало Закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Представник відповідача подала заяву про завершення розгляду справи без фіксації технічними засобами.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивачка зареєстрована у квартирі АДРЕСА_8 з 22.05.1973 (а.с.12,26).

Відповідно до контрольного талона до ордера № 496 від 06.04.1973 ОСОБА_2 по списку тютюнової фабрики виданий ордер на вселення 5 осіб: (рос.) ОСОБА_6 , ОСОБА_1 (дочка), ОСОБА_3 (зять), ОСОБА_7 та ОСОБА_5 (онучки) (а.с.29) у квартиру АДРЕСА_9 , метраж 35,49, кімнат 3.

Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної Ради депутатів трудящих м. Дніпропетровська від 16.05.1975р. №623 «Об упорядочении нумерации и присвоении номеров жилым и административным домам по АДРЕСА_2 (російською мовою згідно рішення) вирішив провести перенумерацію, зокрема, 9-типоверхового житлового будинку, будинковласник ЖЕК-10, старе найменування – Набережна ім. В.І. Леніна, на будинок АДРЕСА_10 на АДРЕСА_4 (а.с.40-43).

Розпорядженням виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 04.05.1984р. №107/2 «Об упорядочении почтовой нумерации существующих и строящихся жилых жилого массива «Победа» в Жовтневом районе» вирішено, зокрема, зробити перенумерування житлового будинку по АДРЕСА_4 на АДРЕСА_5 (а.с.44-47).

Рішенням № 674 від 06.07.1984 виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська Дніпропетровської області виконком вирішив зобов`язати начальника ЖЕУ відкрити лицьові рахунки, зокрема, через виїзд основного квартиронаймача на трикімнатну квартиру АДРЕСА_11 , житловою площею 36,47м.кв., ОСОБА_1 , склад родини 5 осіб, в тому числі: (ПІБ рос.) ОСОБА_3 – чоловік, ОСОБА_7 (дочка), ОСОБА_5 (дочка), ОСОБА_6 (матір), лицьовий рахунок на ОСОБА_6 закрити (а.с.36, 50).

ОСОБА_7 одружилася 18.06.1994, її прізвище після одруження ОСОБА_8 , з 1990р. вона зареєстрована в АДРЕСА_12 (а.с.17).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.18).

Згідно інформації КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради, в матеріалах інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_5 , міститься ксерокопія розпорядження Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 04.05.1984р. №104/2р «Об упорядочении почтовой нумерации существующих и строящихся зданий жилого массива «Победа» в Жовтневом районе» (російською мовою згідно розпорядження), відповідно до якого житловому будинку АДРЕСА_4 , присвоєно адресу АДРЕСА_5 . Інші документи: розпорядження, довідки, рішення, щодо зміни адреси: з АДРЕСА_13 на АДРЕСА_14 , в матеріалах інвентаризаційної справи – відсутні (а.с.37).

Управління архівної справи Дніпровської міської ради за вих. № з/3-575 від 28.06.2024р. повідомило позивачку що при перегляді документів архівного фонду «Виконавчий комітет Жовтневої районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська» за 1984–1985 роки відомостей стосовно зміни нумерації будинку та квартири за адресою: АДРЕСА_13 на АДРЕСА_14 не виявлено (а.с.48).

Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надав інформацію № 1015-386 від 13.03.2024, згідно якої відповідно до наявних даних картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, надаємо інформацію про первинну реєстрацію за адресою: АДРЕСА_14 , а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована з 22.05.1973 по теперішній час (а.с.51).

Згідно довідки від № 038010 від 14.11.2024 Центру надання адміністративних послуг, позивачка зареєстрована у квартирі АДРЕСА_8 (а.с.52).

Тотожна інформація міститься у довідці № 8370 від 18.10.2024р. з уточненням дати реєстрації позивачки – з 22.05.1973р. (а.с.53).

У картці лицьового рахунку № НОМЕР_1 ЖЕК № 10 Жовтневого району форма 37, велася в період з 1976 по 1996 (а.с.55), ПІБ квартиронаймача вказані як ОСОБА_2 , надалі закреслено, вписано ОСОБА_1 , кількість проживаючих – АДРЕСА_15 , номер будинку первинно вказаний як 17 і надалі закреслений й вказано 11, корпус вказаний 5 і надалі 5 закреслено, квартира вказана АДРЕСА_16 і надалі закреслена і вписано 435, міститься позначка орд. 469 від 06/IV-73р; на зворотній частині картки лицьового рахунку вказаний квартиронаймач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_14 , виправлена кількість мешканців з 3 на 4.

Згідно інформації КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради, відсутня інформація про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_8 за позивачкою, балансова належність будинку – за Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Жовтневого району (а.с.56).

Департамент житлового господарства за вих. № 3-16-2936 від 11.06.2025р. (а.с.30), відмовив позивачці у наданні адміністративної послуги через ненадання необхідних документів у повному обсязі, а саме: у поданому пакеті документів копія рішення № 674 від 06.07.1984р., виданого виконавчим комітетом Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська суперечить іншим поданим документам в частині зазначення адреси.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідниках, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) віднесення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Спірна квартира, яка знаходиться у користуванні позивача і у якій позивач зареєстрована з 1973р. згідно наданого нею паспорту та довідки ЦНАП, до зазначеного переліку не відноситься. Факт користування позивачкою цієї квартирою з 1973, законність підстав її вселення туди у справі не оспорюється.

Згідно ч. 10, 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають право відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

З моменту заселення у спірну квартиру до теперішнього часу жодним власником будинку або балансоутримувачами не пред`являлося до позивача претензій щодо незаконності її мешкання у квартирі.

Згідно зі ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Відповідно до Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації.

Відповідно до п. 18 «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396 зареєстрованому у Міністерстві юстиції України від 29.01.2010 за №109/17404 громадянином до органу приватизації подаються: заява на приватизацію, довідка про склад сім`ї, копія ордеру, документ, що підтверджує про невикористання такого права.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктами 2 і 5 статті 2 цього Закону.

Відповідно до п. 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду приватизація державного житлового фонду, це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», об`єктом приватизації є квартири, які перебувають в віданні місцевих рад, державних підприємств, установ, організацій, незалежно від їх відомчої належності.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», - приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону за громадянами, які не виявили бажання приватизувати займане ними житло зберігається чинний порядок одержання і користування житлом на умовах найму.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 345 ЦК України, фізична особа або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна, що є в комунальній власності.

Велика Палата Верховного Суду наголошує на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Як встановлено із письмових доказів, позивачка та члени її родини вселені в 1973р. згідно ордеру у квартиру АДРЕСА_17 ; з плином часу рішеннями виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів назва вулиці, нумерація будинків у житловому масиві неодноразово змінювалися, що знайшло своє відображення також і у картці лицьового рахунку.

У справі не встановлено, що квартира АДРЕСА_8 відноситься до переліку житла, яке не підлягає приватизації відповідно положень ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідачем не оспорюється факт проживання і реєстрації позивачки у квартирі АДРЕСА_8 з 1973р.

Позивачка подала відповідачу заяву на приватизацію цього житла; відповідач, в свою чергу, відмовив їй у наданні адмінпослуги, оскільки подана нею копія рішення № 674 від 06.07.1984р., виданого виконавчим комітетом Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська суперечить іншим поданим документам в частині зазначення адреси.

Суд вважає, що в даному конкретному випадку розбіжність у адресах виникла через перейменування вулиці, зміну нумерації будинку тощо, оскільки впродовж судового розгляду не встановив доказів того, що квартира, в яку позивачка вселена в 1973р., квартира, відповідальним наймачем якої вона є, та квартира, в якій проживає з 1973р. дотепер є різними квартирами.

Тому суд задовольняє позов, встановивши, що квартира АДРЕСА_8 не входить до переліку житла, яке не підлягає приватизації, встановивши, що Департамент житлового господарства органу місцевого самоврядування - Дніпровської міської ради, не оспорюючи законність підстав вселення, реєстрації та проживання позивачки у спірній квартирі понад 50 років, відмовив їй у приватизації єдиного житла через невідповідність адреси її проживання у 2025р. адресі її вселення у 1973р., яка змінювалася рішеннями «органів державної влади на своїй території», що з плином часу трансформувалися в той самий орган місцевого самоврядування; при чому впливати на повноту цих рішень, їх збереження та виконання позивачка не могла і не може.

На підставі положень ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивачки її витрати по сплаті судового збору в сумі 2422грн 40коп.

Керуючись ст.ст.12,81,229,247,263-265,268,354ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири АДРЕСА_6 .

Зобов`язати Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради провести дії з приватизації квартири АДРЕСА_6 за ОСОБА_1 ,

Стягнути з Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст буде складений впродовж 10 днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_18 .

Відповідач: Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 38114671, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 16.

Суддя: Д.О. Покопцева