Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №201/10373/25 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/10373/25

Провадження № 2/201/927/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

07 жовтня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді — Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання — Лучковської Я.Д.,

представника позивача — адвоката Тимошенко Д.В. (у режимі відеоконференції),

представника відповідача — адвоката Шпака В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гаражного кооперативу «Експрес» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, — приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Галушка Оксана Володимирівна) про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , позивач є її єдиним спадкоємцем. 11.04.2023 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Галушкою О.В. заведено спадкову справу. Крім квартири, до складу спадщини входить гараж Н-18, який належав спадкодавиці як члену кооперативу. На підтвердження позивач посилається на довідки голови ГК «Експрес» Малаховського Д.Є. від 05.07.2001, 28.07.2005 та 16.07.2015, з яких убачається, що ОСОБА_2 була членом кооперативу, мала дев`ятиметровий гараж Н-18 у четвертому ряду нижнього майданчика та справно сплачувала членські внески до смерті. Посилаючись на ст. 328 ЦК України, позивач вважає, що мати набула право власності на гараж, але за життя його не зареєструвала.

Позивач зазначає, що після смерті матері користувався гаражем і сплачував внески. У 2024 році він звернувся до кооперативу щодо «переоформлення» гаража, а в січні 2025 року невідома особа зрізала на гаражі замки; представник кооперативу повідомив, що ця особа надала технічний паспорт на гараж і є його власником. На звернення позивача від 27.01.2025 відділ поліції у відповіді від 10.02.2025 № 432/60-В-2937 роз`яснив цивільно-правовий характер спору.

На адвокатський запит від 17.06.2025 № 17/06, у якому, зокрема, витребовувалися довідки про членство та про сплату пайового внеску, які кооператив отримав 26.06.2025, не надано відповіді. Постановою від 28.07.2025 № 191/02-31 приватний нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на гараж через відсутність документів.

Предмет позову

визнати право власності в порядку спадкування за законом на гараж Н-18 у Гаражному кооперативі «Експрес» за адресою: м. Дніпро, вул. Володі Дубініна, 105, після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

уповноважити орган у сфері державної реєстрації зареєструвати за ним право власності на цей гараж у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Заяви учасників процесу по суті справи.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Рух справи

Ухвалою суду від 25.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с. 34).

Ухвалою від 25.09.2025 задоволено клопотання представника позивача та витребувано у приватного нотаріуса Галушки О.В. належним чином засвідчену копію спадкової справи № 10/2023, заведеної після смерті ОСОБА_2 (а.с. 43).

Копія спадкової справи надійшла на виконання ухвали (а.с. 56).

Ухвалою від 04.06.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 145-146).

У судовому засіданні 01.10.2026, хід якого фіксувався технічними засобами підсистеми відеоконференцзв`язку, суд оголосив про надходження оригіналів письмових доказів та оглянув оригінали довідок ГК «Експрес» від 05.07.2001, 28.07.2005 і 16.07.2015.

Представник позивача — адвокат Тимошенко Д.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції позов підтримала з викладених у ньому підстав і просила його задовольнити.

Представник відповідача – адвокат Шпак В.І. у судовому засіданні вважав, що позов є передчасним. Відповідач наголосив, що спадкодавиця, будучи членом кооперативу, сплачувала експлуатаційні внески, земельний податок, внески на благоустрій та утримання доріг і господарські витрати, тобто поточні платежі на утримання майна кооперативу, а пайового внеску за гараж не сплачувала. Членство в кооперативі та користування гаражем самі по собі не свідчать про набуття права власності, а довідки кооперативу відомостей про сплату паю не містять.

Третя особа — приватний нотаріус Галушка О.В. листом від 08.09.2025 вих. № 234/01-16 просила розглядати справу без її участі (а.с. 39).

Фактичні обставини, встановлені судом, та оцінка доказів

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 10.03.2021 Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 388, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпрі (а.с. 69).

Зі свідоцтва про народження вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , а його матір`ю є ОСОБА_2 (а.с. 60).

З копії спадкової справи № 10/2023 вбачається, що 11.04.2023 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Галушки О.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на 3/4 частки квартири в будинку АДРЕСА_1 . У заяві він зазначив, що прийняв спадщину, постійно проживаючи зі спадкодавицею, та що інших спадкоємців немає. Відповідно до листа відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від травня 2023 року № 14/5-5070 спадкодавиця була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 25.09.1984 по 27.04.2021, а на день її смерті там був зареєстрований лише позивач (з 19.10.2000) (а.с. 58).

Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 72101711 від 11.04.2023 підтверджено заведення спадкової справи № 70509554 після смерті ОСОБА_2 (а.с. 65).

Зазначені докази підтверджують родинні відносини та прийняття позивачем спадщини як спадкоємцем першої черги, який постійно проживав зі спадкодавицею (ч. 3 ст. 1268 ЦК України). Учасники справи цих обставин не оспорюють.

Встановлено, що ОСОБА_2 була членом ГК «Експрес» і користувалася гаражем Н-18. Представником позивача надано три довідки, складені російською мовою на бланках ГК «Експрес» за підписом голови кооперативу ОСОБА_3 та скріплені печаткою кооперативу. Оригінали цих довідок суд оглянув у судовому засіданні 01.10.2026; надані копії їм відповідають (а.с. 156 – 160).

Так, довідка від 05.07.2001 видана ОСОБА_2 як члену кооперативу. Вона містить записи про сплату експлуатаційного внеску та податку на землю за 2000 рік (по 36 грн за I та II півріччя), експлуатаційного внеску за 2001 рік (72 грн) і податку на землю (10 грн), а також запис від 05.02.2005 про сплату експлуатаційного внеску за 2002 рік (84 грн).

Довідка від 28.07.2005 засвідчує, що ОСОБА_2 є членом кооперативу і «має гараж» — дев`ятиметровий гараж № Н-18 у четвертому ряду нижнього майданчика. У таблиці оплачених внесків на двох сторінках послідовно зазначено експлуатаційні внески за 2003–2014 роки, земельний податок і внески на благоустрій (утримання) доріг. Зокрема, 13.12.2007 сплачено експлуатаційний внесок за 2007 рік 120 грн, земельний податок 10 грн і на благоустрій доріг 10 грн; 27.10.2011 — експлуатаційний внесок за I–IV квартали 2011 року 300 грн, земельний податок 25 грн і на утримання доріг 40 грн.

Довідка від 16.07.2015 має аналогічний зміст щодо членства та гаража № Н-18. Таблиця на двох сторінках містить записи про сплату з 16.07.2015 по 02.11.2023 експлуатаційних внесків (по 270 грн за півріччя у 2015–2017 роках, по 720 грн за рік у 2018–2020 роках), земельного податку, внесків на утримання доріг і господарські витрати. Слід зазначити, що записи від 20.12.2022 (зокрема за 2021 рік) і від 02.11.2023 (за 2023 рік) внесено вже після смерті спадкодавиці.

Суд оцінює ці довідки як допустимі докази, адже їх оригінали досліджено безпосередньо (у порядку статті 100 ЦПК України), а відповідач не оспорював їх походження і сам посилався на їх зміст на обґрунтування заперечень.

Водночас, суд наголошує, що довідки підтверджують лише членство ОСОБА_2 в кооперативі станом на 2001, 2005 і 2015 роки, надання їй у користування гаража Н-18; сплату нею експлуатаційних внесків і поточних платежів (земельного податку, внесків на благоустрій та утримання доріг, господарських витрат), проте жоден доказ не підтверджує сплату нею пайового внеску за цей гараж. Усі задокументовані платежі є експлуатаційними внесками та іншими поточними платежами.

Жодна з довідок не містить відомостей про сплату пайового внеску (паю) за гараж — ні про його розмір, ні про дату внесення, ні про повну сплату. Немає в них і відомостей й про будівництво гаража за кошти спадкодавиці, про його викуп чи передання у власність, про дату та підставу прийняття її до членів кооперативу.

Найменування платежів у довідках («эксплуатационный взнос», «земельный налог», «благоустройство дорог», «содержание дорог», «хозяйственные расходы») та їх періодичність (щопівроку, щороку) свідчать, що це поточні платежі на утримання майна і території кооперативу. Твердження позивача про сплату матір`ю «членських внесків» самими довідками не підтверджується: у них ідеться саме про експлуатаційні внески.

Проте й членський внесок за визначенням закону є неповоротним платежем на поточну діяльність, а не паєм у розумінні статті 2 Закону України «Про кооперацію» (у редакції на момент спірних правовідносин).

Постановою приватного нотаріуса Галушки О.В. від 28.07.2025 № 191/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на гараж, оскільки не надано документів про набуття спадкодавицею права власності на нього, а в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію такого права немає (а.с. 25).

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (ч. 2 ст. 1220 ЦК України), а прийнята спадщина належить спадкоємцеві з часу її відкриття (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або установчими документами, до складу спадщини не входить (п. 2 ч. 1 ст. 1219 ЦК України). Тому для вирішення спору значення має не членство спадкодавиці в кооперативі як таке, а наявність у неї права власності на гараж станом на 06.03.2021.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. За ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що судове рішення про визнання права власності не породжує, а лише підтверджує наявне в позивача право, тому передумовою задоволення такого позову є доведеність права власності належними доказами (постанова КГС ВС від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16).

За ч. 1 ст. 15 Закону України «Про власність», чинного на час видачі довідок 2001 і 2005 років, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови від 28.06.1991 № 5 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов`язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» (зі змінами, внесеними постановою від 25.05.1998 № 15) роз`яснив, що член гаражно-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатися ним на свій розсуд.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про кооперацію» пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки; пайовий фонд - фонд, що формується з пайових внесків членів кооперативу і є одним із джерел формування майна кооперативу, розмір якого може змінюватися.

Згідно із статтею 10 Закону України «Про кооперацію» членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Відповідно до статті 19-1 цього Закону, яка регулює права членів кооперативу на його майно, член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Отже, за відсутності відомостей про викуп гаража чи повну сплату паю, внесення експлуатаційних внесків та інших платежів засвідчує лише користування гаражем, яке член кооперативу здійснює щодо майна кооперативу (ч. 1 ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію»), а не право власності.

При цьому, стаття 2 Закону України «Про кооперацію» розмежовує види внесків.

Пай — це майновий поворотний внесок члена кооперативу у створення та розвиток кооперативу. Вступний внесок — неповоротний внесок, який сплачується у разі вступу до кооперативної організації. Членський внесок — грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується для забезпечення поточної діяльності.

Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п. 8 постанови від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

У разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Верховний Суд України в постановах від 17.04.2013 у справі № 6-18цс13 і від 18.12.2013 у справі № 6-138цс13 виснував, що право власності на кооперативне майно набувала не будь-яка особа, яка здійснювала платежі в рахунок пайових внесків, а лише член кооперативу (та члени його сім`ї), якому майно надано в користування і який повністю вніс пайовий внесок. Інші особи можуть претендувати лише на відшкодування наданих ними коштів.

У постанові від 15.05.2019 у справі № 465/196/13-ц Верховний Суд погодився з висновком, що право власності на гаражний бокс виникло в спадкодавця саме тому, що він як член кооперативу повністю сплатив вступний і пайові внески. Сплата спадкоємцем експлуатаційних внесків у цій справі характеризувала лише фактичне користування гаражем. А у постанові від 16.03.2021 у справі № 466/1474/18 Верховний Суд залишив без змін рішення про відмову спадкоємцю, оскільки не було доказів сплати спадкодавцем паю в повному обсязі та входження гаража до спадщини, а внески за гаражний бокс сплачувала інша особа. Постановою від 24.07.2023 у справі № 766/8459/18 Верховний Суд підтвердив, що право власності на кооперативне майно набував лише член кооперативу, а не будь-хто, хто вносив платежі.

У постанові від 31.01.2024 у справі № 914/2148/22 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що сплата членських внесків і вартості електроенергії, як і наявність гаражного боксу, не є самостійною підставою для висновку про членство особи в кооперативі. Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі № 909/142/23 зазначив, що вступ до кооперативу надає особі лише право набути власність у разі сплати пайових внесків у встановленому статутом порядку, а не саме право власності.

Також у постанові від 15.10.2025 у справі № 201/1512/22 Верховний Суд виходив з того, що член кооперативу, який повністю сплатив пайовий внесок до 2013 року, набув право власності незалежно від державної реєстрації. Визначальним у цій справі був саме факт повної сплати паю.

Отже, юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення в члена гаражного кооперативу права власності на гараж, є повна сплата пайового внеску (викуп гаража), а за чинною редакцією ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію» - державна реєстрація цього права. Членство в кооперативі та надання гаража в користування таким фактом не є, адже вони зумовлюють лише права володіння й користування майном кооперативу.

Експлуатаційні внески, земельний податок, внески на благоустрій та утримання доріг і господарські витрати є поточними неповоротними платежами на утримання майна і території кооперативу. За правовою природою вони відмінні від паю — поворотного майнового внеску у створення та розвиток кооперативу. Сплата таких платежів, навіть тривала й сумлінна, свідчить про виконання обов`язків члена кооперативу та користувача гаража, але не про викуп гаража.

Позивач не довів сплати спадкодавицею пайового внеску ні повністю, ні частково. Оглянуті в судовому засіданні оригінали довідок містять відомості лише про експлуатаційні внески та інші поточні платежі.

За таких обставин станом на 06.03.2021 у ОСОБА_2 не виникло права власності на гараж Н-18, тож він не входить до складу спадщини як об`єкт права власності.

Посилання позивача на презумпцію правомірності набуття права власності (ч. 2 ст. 328 ЦК України) безпідставне. Ця презумпція стосується вже набутого права, а позивач не довів жодної підстави набуття права власності спадкодавицею.

Тривале користування гаражем спадкодавицею, а згодом позивачем, і сплата за нього поточних платежів не є передбаченою законом підставою набуття права власності в порядку спадкування. Інших підстав позову позивач не заявляв, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Ненадання кооперативом відповіді на адвокатський запит не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на які він посилається (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Вимога уповноважити орган державної реєстрації зареєструвати право власності є похідною від вимоги про визнання права власності, тому також не підлягає задоволенню. Крім того, підставою для державної реєстрації права, визнаного судом, є саме рішення суду, що набрало законної сили (ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), тож окреме «уповноваження» реєстратора не є способом захисту.

Відповідь відділу поліції № 2 Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області від 10.02.2025 № 432/60-В-2937 (а.с. 14) підтверджує лише звернення позивача з приводу заміни замків на гаражі, зареєстроване в ЄО 27.01.2025 за № 2937, та цивільно-правовий характер спору.

Оскільки позивач не довів наявності в спадкодавиці права власності на гараж, суд не вбачає підстав для задоволення позову незалежно від інших доводів відповідача.

З огляду на викладене позов задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Щодо судового збору

Позивач під час звернення до суду сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн (а.с. 1). Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, сплачений позивачем судовий збір відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76–81, 89, 95, 141, 244, 258, 259, 263–265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Гаражного кооперативу «Експрес» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, — приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Галушка Оксана Володимирівна) про визнання в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на гараж НОМЕР_2 у Гаражному кооперативі «Експрес» за адресою: м. Дніпро, вул. Володі Дубініна, 105, та про уповноваження органу державної реєстрації зареєструвати це право — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Суддя О.С. Наумова