Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №201/7972/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/7972/26

Провадження № 2/201/5061/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 жовтня 2026 року Соборний районний суд

міста Дніпра

у складі: головуючого судді – Федоріщева С.С.,

при секретарі – Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-Сервісна компанія «Проспект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

До суду 29 травня 2026 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-Сервісна компанія «Проспект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що згідно протоколу зборів співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 від 31 грудня 2018 року, ТОВ «ЖСК «Проспект» з 01 квітня 2019 року до 01 листопада 2024 року було управителем житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідачка є власником квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 та співвласником житлового будинку. Оскільки відповідачка неналежним чином здійснювала оплату послуг позивача, станом на 01 листопада 2024 року у неї утворилась заборгованість в розмірі 24 071,76 грн. по квартирі АДРЕСА_2 та 14423,09 грн. по квартирі АДРЕСА_4 , що разом становить 38 494,85 грн. На підставі викладеного позивач просить стягнути на його користь з відповідачки заборгованість у розмірі 38 494,85 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 704,05 грн. та три відсотки річних у розмірі 1 733,50 грн., що разом становить 45 932,40 грн. та судові витрати.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 29 травня 2026 року указана позовна заява передана для розгляду судді Федоріщеву С.С.

Згідно із вимогами ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідачки.

До суду 01 червня 2026 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідачки.

Ухвалою судді від 03 червня 2026 року відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі.

Представник позивача у поданому позові просив суд розглядати справу без його участі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Фактичні обставини встановленні судом. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача та представником відповідача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що згідно протоколу зборів співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 від 31 грудня 2018 року, ТОВ «ЖСК «Проспект» з 01 квітня 2019 року до 01 листопада 2024 року було управителем житлового будинку АДРЕСА_1 .

15 січня 2019 року між ТОВ «ЖСК «Проспект» (управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 в особі ОСОБА_2 (співвласник) було укладено типовий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, відповідно до умов якого управитель зобов`язався надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а співвласники зобов`язались оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.

Відповідачка є власником квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 та співвласником житлового будинку.

Оскільки відповідачка неналежним чином здійснювала оплату послуг позивача, станом на 01 листопада 2024 року у неї утворилась заборгованість в розмірі 24 071,76 грн. по квартирі АДРЕСА_2 та 14423,09 грн. по квартирі АДРЕСА_4 , що разом становить 38 494,85 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальних послуг є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Згідно з п. 1, 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

За приписами ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем.

Статтею 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за згодою сторін та зазначається у договорі з управителем.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачкою заперечень щодо розрахунків позивача не надано, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з останньої заборгованості за договором про надання послуг з управління будинком за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 38 494,85 грн.

Вирішуючи позов в частині стягнення з відповідачки інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд виходив з такого.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку» визначено, що витрати на управління багатоквартирним будинком в тому числі включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічної переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку та інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку» визначено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток, якщо рішенням зборів співвласник або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Положення ст.ст. 66-68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг покладають на користувачів житла (власників) обов`язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.

Статтею 151 Житлового кодексу України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідачами не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення наявної заборгованості.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Слід заначити, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Наявність боргу не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином.

Отже, законодавець розділяє поняття неустойки (штрафів, пені) та індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, розділяє визначення, правову природу та характер нарахування.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновку, що відповідачка була споживачем послуг, які надавало ТОВ «ЖСК «Проспект» й зобов`язана сплачувати за спожиті послуги у встановлений законом строк, але остання не виконала свої обов`язки, а тому станом на 01 листопада 2024 року утворилась заборгованість за надані послуги та по нарахованим інфляційним збиткам та 3% річних на загальну суму 45 932,40 грн., яка підлягає стягненню з відповідачки.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 328,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-Сервісна компанія «Проспект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-Сервісна компанія «Проспект» (код ЄДРПОУ 41900129) заборгованість за договором про надання послуг з управління будинком за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 38 494,85 грн.,інфляційні втрати у розмірі 5704,05 грн. та 3% річних у розмірі 1 733,50 грн., що разом становить 45 932,40 грн.

Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-Сервісна компанія «Проспект» (код ЄДРПОУ 41900129) судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-Сервісна компанія «Проспект», код ЄДРПОУ 41900129, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 97К, прим. 5;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 .

Суддя С.С. Федоріщев